Постанова

від 13.06.2018 по справі 753/15603/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 753/15603/14-к

Провадження № 51 - 4092 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурорів Браги В.В., Кривоноса В.В.,

особи, щодо якої закрито

кримінальне провадження, ОСОБА_1,

його захисника адвоката Козія С.М.,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02 квітня 2014 року за номером 42014110340000025 щодо

ОСОБА_1,

уродженця м. Коростишів, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 5 КК України в редакції Закону від 18.04.2013 року,

за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Браги В.В. та заступника військового прокурора Центрального регіону України Хоменка О.М. на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 368 ч. 5 КК України в редакції Закону від 18.04.2013 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з позбавленням права займати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки із конфіскацією майна.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено військового звання - генерал-лейтенант.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 вказано відраховувати з 03 листопада 2015 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 змінено запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою та взято його під варту в залі суду негайно.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 2 214 гривень за проведення судової товарознавчої експертизи № 8200/14-53 та 21 402 гривень 48 копійок за проведення судово-технічної експертизи документів №7724/14-33/10108-10454/14-33.

Прийнято рішення щодо речових доказів: грошові кошти в сумі 349 100 гривень (т.2 а.п.33-43) - конфісковані на користь держави, 1 392 спальних мішки, 2 880 краваток синього кольору та 20 краваток чорного кольору - передані на відповідальне зберігання командиру військової частини 1471 - залишені за належністю, документи (т.3 а.п.61-65) - залишені в матеріалах кримінального провадження, акти приймання матеріалів від 28.03.2014 року, від 31.03.2014 року, від 02.04.2014 року, від 04.04.2014 року, видаткові накладні № 1 від 28.03.2014 року, № 2 від 31.03.2014 року, № 3 від 02.04.2014 року, № 4 від 04.04.2014 року, акти приймання-передавання матеріальних цінностей № 1, 2, 3 від 28.03.2014 року, № 4, 5, 6, 7 від 31.03.2014 року, № 8 від 01.04.2014 року, № 9 від 10.04.2014 року, № 10 від 09.04.2014 року, № 11 від 15.04.2014 року (т.4 а.п.112-113) - залишені в матеріалах кримінального провадження, картонну коробку синьо-білого кольору з надписом Cyber Power - знищити, том 15 справи №77/3 Документація з проведення торгів. Вироби готові, інші - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_1 08 вересня 2012 року наказом Голови Державної прикордонної служби України призначений на посаду директора Департаменту матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України (м. Київ, вул. Володимирська, 26), яку обіймав до 10 червня 2014 року, та відповідно до пункту 7 Положення про Департамент матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.08.2012 року № 707, як директор Департаменту здійснює керівництво його роботою, віддає вказівки регіональним управлінням, органам Державної прикордонної служби України, затверджує табелі належності озброєння та іншого військового майна відповідно до номенклатури за напрямком діяльності, посадові інструкції офіцерів та державних службовців структурних підрозділів Департаменту, організовує матеріальне забезпечення та державні закупівлі в Державній прикордонній службі України, планування і використання бюджетних коштів, матеріальних цінностей на заходи із забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України. Відповідно до своїх повноважень, ОСОБА_1 несе за це відповідальність, у тому числі у сфері державних закупівель.

Відповідно до ст. ст. 29, 30 та 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Положення про Департамент матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, генерал-лейтенант ОСОБА_1 є начальником для особового складу Департаменту матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України та підпорядкованої військової частини 1471 з повноваженнями щодо відання наказів, які обов'язкові для виконання підлеглими.

У зв'язку з цим, ОСОБА_1 у період з 08 вересня 2012 року по 10 червня 2014 року був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та згідно пункту 1 примітки до ст. 364 КК України в редакції Закону від 07.04.2011 року являвся службовою особою.

Відповідно до пункту 2 примітки до ст. 368 КК України в редакції Закону від 18.04.2013 року службовими особами, які займають відповідальне становище є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 КК України , посади яких згідно із статтею 25 Закону України Про державну службу віднесені до третьої категорії, а також керівники структурних підрозділів органів державної влади та управління.

Пунктом 1 Положення про Департамент матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.08.2012 року № 707, визначено, що очолюваний ОСОБА_1 Департамент матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України є самостійним структурним підрозділом Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про державну службу до третьої категорії посад державних службовців відносяться посади начальників управлінь у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інші прирівняні до них посади.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про Державну прикордонну службу України Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Враховуючи, те що генерал-лейтенант ОСОБА_5 був керівником самостійного структурного підрозділу органу державної влади - Департаменту матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, та його посада відноситься до посад начальників структурних підрозділів у складі центральних органів виконавчої влади, одним із яких є Державна прикордонна служба України, він являвся службовою особою, яка займає відповідальне становище.

З 2013 року директор Департаменту матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України генерал-лейтенант ОСОБА_1 підтримує товариські відносини з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка працює у товаристві з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Компанія ДіСі та якій підконтрольні наступні комерційні підприємства: товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Компанія ДіСі (ЄДРОПУ 31350429), підприємство Спілка працюючих інвалідів всеукраїнської благодійної організації Фонд допомоги захисту інвалідів України (ЄДРОПУ 33782271), товариство з обмеженою відповідальністю Київський текстильний комбінат (ЄДРОПУ 36068608).

Під час проведення у 2013 році конкурсних торгів на закупівлю речового майна для потреб Державної прикордонної служби України за участю підконтрольних вказаній особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підприємств, а саме товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Компанія ДіСі (ЄДРОПУ 31350429) та підприємство Спілка працюючих інвалідів всеукраїнської благодійної організації Фонд допомоги захисту інвалідів України (ЄДРОПУ 33782271), ОСОБА_1 завдяки своєму службовому становищу сприяв цим підприємствам у вирішенні питань під час проведення розрахунків за поставлене речове майно та контролював хід їх виконання.

Продовжуючи використовувати своє службове становище з метою сприяння підконтрольним особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, комерційним фірмам під час проведення конкурсних торгів на закупівлю речового майна, ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди, 22 березня 2014 року надав підлеглим військовим службовим особам військової частини 1471, що дислокується в с. Савинці Узинського району Київської області вказівку щодо проведення моніторингу цін на закупівлю речового майна, у тому числі спальних мішків у кількості 10 520 штук для потреб Державної прикордонної служби України з подальшою передачею особовому складу, який залучений до проведення антитерористичної операції в Луганській та Донецькій областях, а також особовому складу, який здійснює охорону державного кордону України, що межує з Російською Федерацією. Одночасно з розпорядженням ОСОБА_1 з Департаменту матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України до військової частини 1471 надіслано копії листів підконтрольних особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підприємств з цінами на речове майно, яке підлягало закупівлі на конкурсних торгах та які співпадають з номенклатурою речового майна визначеного в розпорядженні ОСОБА_1

Службові особи військової частини 1471 без проведення моніторингу цін на речове майно та скориставшись наданими із Департаменту матеріально - технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України листів підконтрольних особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, фірм склали довідку щодо моніторингу ціни для проведення процедури закупівлі та 26 березня 2014 року надіслали її директору Департаменту матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України генерал-лейтенанту ОСОБА_1

У період з 28 березня по 02 квітня 2014 року службові особи військової частини 1471, які є підлеглими ОСОБА_1, безпідставно, до проведення конкурсних торгів на закупівлю речового майна, у тому числі спальних мішків, прийняли від ТОВ Київський текстильний комбінат (ЄДРОПУ 36068608) вказане речове майно в кількості 4 100 штук, за які Державна прикордонна служба України зобов'язана сплатити 650 грн. за один спальний мішок, фактично вартість якого є 180 грн., тобто різниця складає 470 грн.

08 квітня 2014 року ОСОБА_1 надіслав командиру військової частини 1471 телефонограму з дозволом на проведення процедур закупівлі речового майна, у тому числі спальних мішків у кількості 10 520 штук, частина яких (4100 штук) вже була прийнята військовою частиною 1471.

11 квітня 2014 року було розпочато проведення конкурсних торгів на закупівлю речового майна, у тому числі спальних мішків.

14 травня 2014 року о 14 годині 11 хвилин ОСОБА_1 у телефонній розмові по мобільному телефону із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, надав останньому згоду на зустріч щодо обговорення умов передачі неправомірної вигоди під видом разом почитати газети . Перебуваючи під контролем (візуальним спостереженням) співробітників Служби безпеки України, о 15 годині 17 хвилин особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, приїхала на автомобілі Mercedes GL500 , д.н.з. НОМЕР_1, до будівлі Адміністрації Державної прикордонної служби України та зайшла до установи, де зустрічалася із ОСОБА_1

О 16 години 53 хвилини особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишила будівлю даної установи.

Продовжуючи перебувати під контролем співробітників Служби безпеки України, цього ж дня о 18 годині особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на автомобілі Mercedes GL500 , д.н.з. НОМЕР_1, приїхала за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 1, де знаходиться її службовий кабінет, та, зайшовши до будівлі, взяла грошові кошти, що знаходилися у картонній коробці та поліетиленовому пакеті ДІСІ Военторг , для передачі їх ОСОБА_1 за сприяння під час проведення конкурсних торгів у військовій частині 1471 на закупівлю речового майна для потреб Державної прикордонної служби України.

В цей же день о 18 годині 30 хвилин, особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зателефонувала дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та в завуальованій формі словами їду до тебе з тортиком , маючи на увазі, що везе кошти, запитала у неї адрес місця проживання. У відповідь ОСОБА_6 повідомила про те, що вона разом із ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_3. Після чого особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на автомобілі Mercedes GL500 , д.н.з. НОМЕР_1 прибула за вказаною адресою та біля входу в квартиру № 190 (в тамбурі) передала дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_6 неправомірну вигоду у сумі 349 100 грн., що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів, тобто у особливо великому розмірі.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1, його захисників - адвокатів Козія С.М., МокрицькогоО.З., Андрійчука Р.Б. задоволено частково, вирок Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 5 КК України закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Скасовано обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнено його з-під варти в залі суду.

Процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 2 214 гривень та судово-технічної експертизи документів в сумі 21 402 гривні віднесено на рахунок держави.

Щодо речових доказів зазначено: грошові кошти в сумі 349 100 гривень звернути в дохід держави; спальні мішки в кількості 1 392 штуки, краватки синього кольору в кількості 2 880 штук, краватки чорного кольору в кількості 20 штук, передані на відповідальне зберігання командиру військової частини 1471, - залишити за належністю; документи (т. 3 а.с. 61-65, т. 4 а.с.87-109) зазначено зберігати в матеріалах кримінального провадження; картонну коробку з надписом &qu9);Cyber Power&q?іг; - знищити; справу № 77/3 том № 15 Документація з проведення конкурсних торгів (т. 5 а.с. 5-282) вказано зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Брага В.В. просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовує свою вимогу тим, що апеляційний суд, переглядаючи вказане кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустився ряду істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст.ст. 412, 438 КПК України є підставою для скасування постановленої ухвали щодо ОСОБА_1 Зокрема звертає увагу на те, що апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 22, 23, 94, 95 КПК України без безпосереднього дослідження доказів та повторного допиту свідків, дав їм іншу оцінку, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 284 КПК України. Вважає, що ухвала апеляційного суду є немотивованою, в ній не дано оцінки усім доказам пред'явленого обвинувачення у їх сукупності та в порушення вимог ст. 419 КПК України не зазначено відповідних мотивів прийнятого рішення.

У касаційній скарзі заступник військового прокурора Центрального регіону України Хоменко О.М. просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому доводи його касаційної скарги є аналогічними доводам касаційної скарги прокурора Браги В.В.

Обґрунтовуючи вимоги щодо необхідності скасування ухвали апеляційного суду, прокурори у касаційних скаргах вказують на невідповідність апеляційного розгляду в частині оцінки та переоцінки доказів пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 03 березня 2014 року № 5 - 49 к 13, від 16 березня 2017 року № 5 - 364 к 16, від 21 січня 2016 року № 5 - 249 кс 15, від 09 квітня 2015 року № 5 - 5 кс 15, від 20 квітня 2017 року № 5 - 465 к (15)16, від 08 жовтня 2015 року № 5 - 109 кс 15, від 13 листопада 2014 року щодо засудженого ОСОБА_9 за ст. 368 ч. 3 КК України, та позиції, викладеній в постанові Про судову практику у справах про хабарництво від 26 квітня 2002 року № 5.

В запереченнях на касаційні скарги прокурорів Лантвойт О.Б. та його захисник - адвокат Козій С.М. вказують на їх необґрунтованість та безпідставність їх доводів, у зв'язку із чим просять залишити їх без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурори в судовому засіданні вважали касаційні скарги обґрунтованими і просили їх задовольнити.

Захисник Козій С.М. та ОСОБА_1 заперечували проти доводів касаційних скарг, вважили їх необґрунтованими і просили залишити їх без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

При цьому, у випадку встановлення апеляційним судом обставин, передбачених статтею 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Рішення апеляційного суду про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3, ст. 417 КПК України має містити встановлені судом першої інстанції обставин, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом в такому випадку є обов'язковим.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 95 КПК України наголошує, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення, відповідно до статті 370 цього Кодексу, не може бути визнано законним і обґрунтованим і, згідно з частиною першою статті 412 КПК України, підлягає скасуванню.

Незважаючи на такі вимоги процесуального закону, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами захисників та обвинуваченого, дав свою (іншу) оцінку показанням свідків у вказаному кримінальному провадженні, проте безпосередньо не викликав жодного з них та не допитав під час апеляційного розгляду. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції в основу обвинувального вироку покладено показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 та ОСОБА_31, які безпосередньо були допитані під час розгляду справи судом першої інстанції, проте не допитувалися апеляційним судом.

Крім того, клопотання захисника КозіяС.М. про допит свідків консультантів-експертів з оперативних питань 5 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБУ - капітана ОСОБА_25, майора ОСОБА_31, майора ОСОБА_30 апеляційним судом залишено без задоволення.

Також, в порушення вимог закону щодо необхідності безпосередньо сприйняти та оцінити докази апеляційний суд не дослідив вилучені під час обшуку 07.08.2014 року за юридичною адресою ТОВ Виробниче підприємство Комапнія Дісі речі та документи, надав їм власну оцінку в ухвалі та вказав, що висновки суду першої інстанції щодо них є припущеннями.

Крім того, апеляційний суд, визнаючи обґрунтованими доводи апеляційних скарг щодо необхідності визнання недопустимими як доказів протоколів за результатами проведення оперативно-розшукових заходів, в яких викладено зміст телефонних розмов ОСОБА_1, ОСОБА_32, ОСОБА_6, ОСОБА_33 та наслідки візуального спостереження за ОСОБА_32, протягом 14.05.2014 року, а також аудіо-відеозаписів з фіксацією відповідних розмов та обставин, не дав своєї оцінки щодо наявного в матеріалах провадження листа відповіді голови Апеляційного суду міста Києва від 12.06.2017 року щодо наявності ухвал № 01-10548цт від 20.09.2013; № 01-1382цт від 19.11.2013 ; № 01-2022цт від 25.03.2014;№ 01-2011цт від 25.03.2014; № 01-15123цт від 17.12.2013; № 01-1324цт від 13.02.2014; № 01-5072цт від 28.05.2013; № 01-7618цт від 24.06.2013; № 01-187цт від 13.01.2014; № 01-1323цт від 13.02.2014, якими надано дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів в межах оперативної справи № 5814 (перереєстрована за № 418) і обставин щодо грифу секретності цих ухвал.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги прокурорів - задоволенню частково.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог ст.ст. 22, 23, 94, 95 КПК України, перевірити доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисників щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу злочину, та інші доводи касаційних скарг прокурорів щодо доведеності вини останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 5 КК України в редакції Закону від 18.04.2013 року, дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ Перехідні положення КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Браги В.В. та заступника військового прокурора Центрального регіону України Хоменка О.М. на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний