Рішення

від 14.06.2018 по справі 916/2753/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2753/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

Від позивача: Баєнко Я.В. по довіреності;

Від відповідача: Стоянова Т.А. по довіреності;

Від третьої особи: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39) до Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації (68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, 84), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області (68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Соборна, буд. 21), про стягнення 44855,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (далі - ПАТ „Укртелеком") звернулось в Господарський суд Одеської області з позовом до Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації (далі - Управління) про стягнення 44855,92 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним пільговим категоріям громадян за період з січня 2016 року по грудень 2016 року надано телекомунікаційні послуги, вартість яких має компенсувати відповідач.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2018 р. провадження по справі № 916/2753/17 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2018року Апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" м. Київ задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2012 р. по справі № 916/2753/17 скасовано. Справу № 916/2753/17 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.04.2018року, справу № 916/2753/17 передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2018р. прийнято справу до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "12" березня 2018 р. о 11:30.

08.05.2018року відповідач надав до суду заперечення на позов, відповідно яких позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

14.05.2018року відкладено розгляд справи на "04" червня 2018 р. о 11:00, з викликом сторін.

30.05.2018року позивач надав відповідь на відзив, відповідно якої позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

04.06.2018року ухвалою суду оголошено перерву до 14.06.2018року.

Представник 3-ої особи в судове засіданні не з'явився та надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 14.06.2018р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком (далі - Позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до пп. "б" п.4 ч.1. ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми соціального захисту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

За змістом ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у смт. Срата є Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації.

Таким чином, саме на Відповідача згідно положень Порядку та Постанови №256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа надають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою " 2-пільга".

Згідно п.11 Положення № 117, на Відповідача як на уповноважений орган, покладено обов'язок щомісяця:

- звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

- після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складати реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають пільги, згідно з формою " 5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою " 3- пільга".

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, позивачем щомісячно через канцелярію відповідача нарочно надавались акти звіряння. Відповідач в совою чергу відмовлявся їх приймати та підписувати посилаючись на відсутність фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою та неможливість здійснювати сплату компенсації за надані пільги. В подальшому позивачем вищезазначені документи надсилались повторно рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджено матеріалами справи.

Витрати понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2016 по грудень 2016року не відшкодовані відповідачем, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 44855,92 грн. , що підтверджується доданими до позову розрахунками витрат на відшкодування збитків за періоди, за якими виникла заборгованість.

Безпідставна відмова відповідача від відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг на пільгових умовах і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Згідно до ст.ст. 19, 20 ЗУ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики Виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Основні засади фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону.

Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-культурного, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров'я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 передбачено, що споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України від 23.03.2000 №1584-III "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001 №2402-III "Про охорону дитинства", Законом України від 24.03.1998 №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком Позивача. При цьому в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що надають такі послуги особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд звертає увагу що згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі 11/466, з огляду на положення частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а тому доводи викладені у запереченні на позовну заяву, не можуть вважатися підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем не відшкодовано вартість телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем на пільгових умовах за період з 01.01.2016 по 01.01.2017року на загальну суму 44855,92грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 44855,92грн.

При цьому суд зауважує, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкової наявності договірних відносин сторін для здійснення відшкодування витрат за послуги, надані пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із вищеперелічених нормативних актів і не залежать від волевиявлення постачальників послуг та відповідних органів .

Заперечення відповідача про те, що управління соціального захисту населення у 2016 році не мало правових підстав взяти бюджетні зобов'язання та підписати акти звіряння розрахунку за надані телекомунікаційні послуги, та відсутність договору не заслуговують на увагу, оскільки наведені обставини не звільняють від обов'язку з компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Відповідач не заперечує, що Позивач надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в період з 01.02.2016 р. по 01.01.2017 р.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації заборгованість у вигляді коштів на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 44855,92грн., є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області про стягнення 44855,92 грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації ((68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, 84, код ЄДРПОУ: 03194884) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код ЄДРПОУ: 21560766) заборгованість в розмірі 44855,92 ( сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 92коп.) та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 19 червня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов