Постанова

від 11.09.2018 по справі 916/2753/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2753/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Головея В.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.;

за участю представників учасників справи:

від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса - Лугова І.П. за довіреністю від 17.10.2017 року № 2314;

від Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області - Голубчик Т.І. за розпорядженням Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 09.09.2010 року № 144-к, Стоянова Т.Ф. за довіреністю від 24.11.2017 року № 02-17/1017;

від Управління Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року, суддя Літвінов С.В., м.Одеса, повний текст складено 19.06.2018 року

у справі № 916/2753/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса

до відповідача Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області

про стягнення 44 855 грн. 92 коп.

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

В листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області, в якій просило суд стягнути з Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Одеса заборгованість у розмірі 44855 грн. 92 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в період з січня 2016 року по грудень 2016 року надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, вартість яких має компенсувати відповідач.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2018 року задоволено клопотання Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області про закриття провадження у справі та закрито провадження у справі № 916/2753/17 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2018 року по справі № 916/2753/17 скасовано, справу № 916/2753/17 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі №916/2753/17 позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса до Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області про стягнення 44 855 грн. 92 коп. задоволено в повному обсязі, стягнуто з Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Одеса заборгованість у розмірі 44855 грн. 92 коп. та 1600 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/2753/17 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зауважує, що в своєму рішенні суд зазначає, що розглянувши матеріали справи встановлено: позивачем щомісяця через канцелярію відповідача нарочно надавалися акти звіряння, відповідач в свою чергу відмовлявся їх приймати та підписувати, посилаючись на відсутність фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою; в подальшому позивачем вищезазначені документи надсилались повторно рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджено матеріалами справи. Витрати понесені позивачем внаслідок телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2016 року по грудень 2016 року безпідставно не відшкодовані відповідачем, у зв'язку із чим виникала заборгованість в розмірі 44855 грн. 92 коп., що підтверджується доданими до позову розрахунками. Скаржник вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини справи не відповідають дійсності та матеріалам справи.

Так, Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області стверджує, що в порушення вимог, встановлених чинним законодавством, позивач не надавав нарочно або через пошту щомісяця протягом 2016 року відповідачу розрахунки щодо вартості послуг зв'язку згідно з формою 2- пільга на паперових та електронних носіях, чим порушив встановлений Положенням порядок розрахунків. Відповідні акти звіряння щомісячно нарочно або через пошту до відповідача у 2016 році не надавалися та відсутні в матеріалах справи підтверджуючи документи про зазначене.

Зазначені акти звірки із супровідними листами від 06.06.2017 року № 303-326, позивачем були надіслані до відповідача, тільки у червні 2017 року , що підтверджується матеріалами справи, таким чином, позивачем був порушений встановлений Постановою №256 порядок проведення розрахунків за відповідні послуги, а суд першої інстанції не надав належної правової оцінки даним доказам.

Також, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо того, що заперечення відповідача про те, що Управління соціального захисту населення у 2016 році не мало правових підстав взяти бюджетні зобов'язання та підписати акти звірки за надані телекомунікаційні послуги за відсутністю договору, оскільки відповідач неодноразово зауважував на тому, що для того щоб Управління соціального захисту населення мало можливість ознайомитися і розглянути самі акти звірки, розрахунки та форму 2-пільга в електронному та паперовому вигляді позивачу необхідно було направляти їх щомісяця протягом 2016 року до відповідача - головного розпорядника бюджетних коштів відповідно до Постанови № 256, та тільки після отримання всіх підтверджуючих документів про надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян позивачем у 2016 році та двохстороннього підписання щомісячно у 2016 році відповідних Актів звірки у відповідача виникли би щомісячні зобов'язання відшкодовувати компенсації позивачу витрати за надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян та складати відповідні реєстри зобов'язань.

Крім того, скаржник заперечує факт надання позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у 2016 році та їх обсяг, оскільки подані до суду позивачем розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з послуг зв'язку у 2016 році та не підписані відповідачем акти звірки не підтверджують щомісячне фактичне надання послуг зв'язку громадянам пільгової категорії Саратського району 2016 році та їх обсяг та не можуть розглядатися судом як докази по справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2017 року у справі №916/2753/17 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі №916/2753/17, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

26.07.2018 року через канцелярію до Одеського апеляційного господарського суду від Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в якому скаржник зазначає, що потреба для розгляду апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи пов'язана з тим, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції не досліджувалися розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з послуг зв'язку у 2016 році подані позивачем до суду, відповідні акти звірки, не визначений строк коли могли виникнути зобов'язання між позивачем та відповідачем та порядок їх виконання відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 та положень Цивільного кодексу України, а також відсутні в матеріалах справи докази того, що позивачем надавалися телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Саратського району у 2016 році та їх обсяг згідно пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг та відповідних Законів України.

27.07.2018 року через канцелярію до Одеського апеляційного господарського суду від Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області також надійшло повідомлення про направлення вищезазначеного клопотання на адресу Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року у справі №916/2753/17 клопотання Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи було задоволено та призначено розгляд справи на 11.09.2018 року.

30.07.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі № 916/2753/17, в якому позивач просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі № 916/2753/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса до Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської про стягнення заборгованості у розмірі 44855 грн. 92 коп. та 1600 грн. 00 коп. судового збору залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив судовою колегією було долучено до матеріалів справи.

При цьому, відповідач зазначає, що посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки, згідно частиною З статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем разом із позовною заявою було надано розрахунки суми заборгованості, копії актів звіряння за період стягнення суми заборгованості за позовом, які відповідач відмовлявся приймати щомісяця у зв'язку із посиланням останнього на відсутність субвенцій з державного бюджету, котрі в подальшому були надіслані відповідачеві у повному обсязі на офіційну поштову адресу. Також разом із відповідними актами на адресу відповідача направлялася форма № 2-пільга та електронної поштою - файл з розширенням DВР . Також разом із клопотанням від 11.12.2017 року позивачем до суду першої інстанції було надано документ за формою № 2-пільга.

В свою чергу відповідач до подачі позовної заяви позивачем не заперечував проти факту надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, що проживають на території Саратського району Одеської області за період з січня 2016 по грудень 2016 року. Також не було надано жодного належного та допустимого доказу, яким би спростовувалися зазначені факти.

Крім того, позивач зазначає, що загалом доводи відповідача ґрунтуються в цілому на відсутності бюджетних коштів, що на думку скаржника, може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, однак позивач вважає, що таке твердження є помилковим, оскільки безпосередній обов'язок такої компенсації обумовлений змістом норм Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, Закону України Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 року, Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус від 24.03.2008 року № 203/98-ВР та Закону України Про охорону дитинства від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ, якими встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для категорій осіб, визначених цими законами, котрим позивачем і надавались телекомунікаційні послуги.

Стосовно тверджень відповідача, щодо нібито ненадання позивачем розрахунків форми-2 пільга та доказів на підтвердження надання послуг безпосередньо пільговим категоріям населення, позивач зазначає, що відповідні акти звірки та розрахунки надавались нарочно відповідачу, однак останній відмовлявся приймати такі документи посилаючись на відсутність грошових коштів, дані обставини стали підставою для повторного надсилання позивачем відповідачу вищезазначених документів за спірний період рекомендованим поштовим листом.

Щодо непідписання відповідачем актів звіряння, вмотивованим відсутністю фінансування з держаного бюджету за відповідною бюджетною програмою та неможливістю здійснювати сплату компенсацій за надані пільги, позивач звертає увагу на те, що відповідач заперечує проти задоволення вимог від Публічного акціонерного товариства "Укргелеком" з причин відсутності грошових коштів по відповідній бюджетній програмі, проте не заперечує жодним чином стосовно самого факту надання Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" послуг пільговим категоріям абонентів, які проживають на територію Саратського району Одеської області.

Заперечення відповідача про те, що управління соціального захисту населення у 2016 році не мало правових підстав взяти бюджетні зобов'язання та підписати акти звіряння розрахунку за надані телекомунікаційні послуги, та відсутність договору не заслуговують на увагу, оскільки наведені обставини не звільняють від обов'язку з компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги.

Доводи відповідача щодо не направлення на його електронну адресу відповідних DBF файлів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються жодними доказами також як і посилання на неможливість провести звірку з боку відповідача у зв'язку із нібито невідповідністю змісту файлів з розширенням DBF актуальній інформації відносно пільговиків, що міститься в Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги. Окрім того, відповідачем зазначено, що наразі відсутній алгоритм проведення звірки з Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в системі ЄДАРП, з технічних причин, що також заважає йому забезпечити гарантоване Законом право позивача на отримання компенсації за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення.

Також, позивач зазначає, що ним щомісячно через канцелярію відповідача наручно надавались акти звіряння. Відповідач в совою чергу відмовлявся їх приймати та підписувати посилаючись на відсутність фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою та неможливість здійснювати сплату компенсації за надані пільги. В подальшому позивачем вищезазначені документи надсилались повторно рекомендованим поштовим відправленням, докази чого були додані до позовної заяви.

20.08.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду від Управління Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просила суд розглянути справу за їх відсутності, яке судовою колегією було задоволено, а також повідомило, що за 2016 рік в органах казначейства по Управлінню соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації по КФК 090214 Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку юридичні та фінансові зобов'язання з підтвердними документами не надавалися та не реєструвалися.

В судовому засіданні, представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів що викладені письмово. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить роздруківка з сайту Укрпошти про вручення поштового відправлення ухвали суду.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі № 916/2753/17 є правомірним, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікації, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, інших законодавчих актів України.

Предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Одеса про стягнення боргу з компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 44 855 грн. 92 коп.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема, у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у частині 6 статті 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядок № 256).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 5 Порядку № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Пунктом 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

За змістом пункту 8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг населенню, в тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Отже, як правильно зазначено місцевим господарським судом, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг на території смт. Сарата є Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації .

Таким чином, саме на відповідача згідно положень Порядку та Постанови № 256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Норми вказаних нормативно-правових актів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

При цьому, у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції щодо позивача, а зміст захищуваного права носить приватноправовий характер та полягає в отриманні плати за надані послуги окремими категоріям громадян, обов'язок здійснення якої, як зазначалося вище покладено, на державу в особі уповноважених органів.

Як вбачається з матеріалів справи на протязі грудня 2015 року - грудня 2016 року Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса надавались телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, які проживають на території смт. Сарата.

За умовами пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою " 2-пільга".

Згідно з пунктом 11 Положення № 117, на відповідача як на уповноважений орган, покладено обов'язок щомісяця:

- звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

- після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складати реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають пільги, згідно з формою " 5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3- пільга".

На виконання вищезазначених вимог Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги позивачем щомісячно через канцелярію відповідача нарочно надавались акти звіряння.

Відповідач заперечує отримання цих актів, зазначає що позивач не надавав нарочно або через пошту щомісяця протягом 2016 року відповідачу розрахунки щодо вартості послуг зв'язку згідно з формою 2- пільга на паперових та електронних носіях, чим порушив встановлений Положенням порядок розрахунків.

Однак, судова колегія враховує пояснення позивача стосовно того, що відповідач відмовлявся приймати акти звіряння через канцелярію через відсутність фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою та неможливість здійснювати сплату компенсації за надані пільги.

Крім того, в подальшому позивачем вищезазначені документи надсилались повторно рекомендованим поштовим відправленням на адресу відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення та квитанцією від 20.06.2017 року.

Матеріали справи не містять відповідей Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації на вищевказані листи, а також доказів сплати заборгованості за надані позивачем послуги пільговим категоріям населення , у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 44855 грн. 92 коп. , що підтверджується доданими до позову розрахунками витрат на відшкодування збитків за періоди, за якими виникла заборгованість.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги вищевказаного Положення № 117 щодо складення та подання до Управління Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області розрахунків щодо вартості послуг.

Безпідставна відмова відповідача від відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг на пільгових умовах і стало підставою для позивача звернутись до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України .

За змістом статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи наведено й у статті 193 Господарського кодексу України .

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року складає 44855 грн. 92 коп., яка підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Відповідач свого контррозрахунку заборгованості не надав, не заперечив вартості наданих послуг, кількості осіб, яким надаються пільги тощо.

За таких обставин, судова колегія приймає розрахунок позивача, оскільки він підтверджений належними та допустимими доказами, а саме розрахунками заборгованості, актами звірки розрахунків, супровідними листами до форми № 2-пільги та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Що стосується посилань скаржника на відсутність бюджетних асигнувань на оплату наданих позивачем послуг, а також відсутність укладеного між сторонами договору, зазначені посилання судовою колегією відхиляються, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Поряд із цим ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 року у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судова колегія зазначає, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Закон України Про Державний бюджет України на 2016 рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками.

Окрім того, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Важливим є і те, що ЄСПЛ у рішенні в справі Кечко проти України зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

ЄСПЛ у справі Бакалов проти України та у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постановах КГС у складі Верховного Суду від 27.03.2018 року у справах № 925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої палати Верховного суду від 10.04.2018 року у справі № 12-46гс18.

Що стосується доводів апелянта про відсутність договірних відносин, та відповідно - відсутність обов'язку сплачувати компенсацію за надані послуги, судова колегія такий довід відхиляє, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надані Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати позивачеві за рахунок бюджетних коштів понесені позивачем витрати.

Зазначеної правової позиції притримується Верховний Суд у постановах від 02.05.2018 року по справі № 902/445/17, від 23.03.2018 року у справі № 904/6252/17.

Посилання відповідача на те, що для того, щоб у відповідача виникли б щомісячні зобов'язання відшкодовувати позивачу витрати за надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян та складати відповідні реєстри зобов'язань, позивачу необхідно було в строки подавати необхідні документи, колегією суддів також не приймається до уваги, оскільки спростовується вищезазначеним, крім того колегія суддів зауважує, що Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб і обов'язок самостійно перевіряти достовірність наданих в подальшому документів стосовно надання послуг належить саме відповідачеві.

Що стосується посилань відповідача на наявну в матеріалах справи постанову Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 925/360/17 судова колегія зазначає, що предметом розгляду по вищезазначеній справі були інші правовідносини, які виникли як із договору так і з закону, крім того постановою Верховного Суду справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим висновки зроблені в даній постанові не можуть бути взяті до уваги судом, як судова практика.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса у повному обсязі.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі № 916/2753/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі № 916/2753/17 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі № 916/2753/17 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11 .0 9.2018 року, повний текст постанови складено 13 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді В.М. Головей А.І. Ярош