Рішення

від 18.06.2018 по справі 926/897/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

18 червня 2018 року м. Чернівці Справа № 926/897/18

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ковальчук Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Боштан У.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/897/18 за позовом Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м. Чернівці,

до Дочірнього підприємства "Чернівцівода" Комунального підприємства "Чернівціводоканал", м. Чернівці,

про стягнення заборгованості в сумі 454115,67 грн.,

за участю представників сторін:

Позивача - Ткач Ф.Г., дов. № 4 від 02.01.2018 р.

Відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Міське комунальне підприємство "Чернівцітеплокомуненерго" звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Чернівцівода" Комунального підприємства "Чернівці-водоканал" про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлену теплову енергію в сумі 454115,67 грн., у тому числі 392577,77 грн. основного боргу, 3905,31 грн. пені (з урахуванням заяви від 16.04.2018 р. про виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху), 46625,46 грн. інфляційних та 11007,13 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 0290 від 04.11.2014 р. позивач постачав відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, за яку останній у порядку, встановленому договором, не розрахувався, допустив заборгованість у розмірі 392577,77 грн. за період з 01.10.2015 р. по 28.02.2018 р., за що згідно з договором та статтею 625 ЦК України відповідачеві нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 08.05.2018 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано провести звірку розрахунків з відповідачем, надати суду акт звірки і засвідчені належним чином виписки банку про проведені відповідачем платежі за договорами № 0290 від 04.11.2014 р. купівлі-продажу теплової енергії, від 11.05.2016 та від 05.10.2017 р. про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію.

Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача у 15-тиденний строк з дня її вручення надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання, прийняти участь у звірці розрахунків з позивачем.

У підготовчому засіданні 08.05.2018 р. на виконання вимог ухвали від 20.04.2018 р. представник позивача подав додаткові документи, які судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 08.05.2018 р. підготовче засідання відкладено на 24.05.2018 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням відзиву на позов, відсутністю доказів вручення відповідачеві ухвали від 20.04.2018 р.

У підготовче засідання 24.05.2018 р. представник відповідача не з'явився без повідомлення причин неявки, відзиву на позов не надійшло, докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи в підготовчому засіданні 24.05.2018 р. наявні в матеріалах справи.

З огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання в зв'язку з неявкою представника відповідача судом у засіданні 24.05.2018 р. з'ясовано питання, передбачені ст. 182 ГПК України, після чого за усним клопотанням представника позивача ухвалою від 24.05.2018 р. з метою належної підготовки справи для розгляду по суті суд продовжив строк підготовчого провадження на 20 днів - до 13.06.2018 р., та відклав підготовче засідання на 05.06.2018 р. для подання позивачем доказів обсягів споживання відповідачем теплової енергії протягом опалювального періоду жовтень 2017 р. - лютий 2018 р.

Ухвалою від 05.06.2018 р. підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.06.2018 р. за участю представників сторін.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2018 р. не з'явився без повідомлення причин неявки, відзиву на позов від ДП "Чернівцівода" не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктами 1 і 2 частини 2 названої статті ГПК суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, або якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У матеріалах справи в наявності поштове повідомлення про вручення відповідачеві 11.06.2018 р. ухвали від 05.06.2018 р. про призначення справи до розгляду про суті в судовому засіданні на 18.06.2018 р. (а.с. 120).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а його представник не з'явився на виклик суду без повідомлення причин неявки, підстав для відкладення розгляду справи немає, тому суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 18.06.2018 р.

Під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.06.2018 року представник позивача пояснив, що відповідач належним чином не виконував договірні зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії впродовж періоду з 01.10.2015 р. по 28.02.2018 р., допускав прострочення платежів та взагалі їх не сплачував, у зв'язку з чим йому нараховано пеню, три проценти річних та збитки від інфляції, просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судовий збір.

Заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

04 листопада 2014 року між Міським комунальним підприємством "Чернівцітеплокомуненерго" (за текстом договору Теплопостачальна організація) і Дочірнім підприємством "Чернівцівода" Комунального підприємства "Чернівціводоканал" (за текстом договору Споживач) було укладено договір № 0290 купівлі-продажу теплової енергії, предметом якого відповідно до пункту 1 є зобов'язання Теплопостачальної організації постачати Споживачеві теплову енергію у потрібних йому обсягах у відповідності до Розділу 2 цього Договору та зобов'язання Споживача своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених даним договором (далі - Договір купівлі-продажу теплової енергії, а.с. 13-20).

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу теплової енергії Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію на об'єкти Споживача в обсягах згідно з Додатком № 1 та № 1А (за наявності послуги) до цього Договору в гарячій воді на такі потреби - опалення в опалювальний період, гаряче водопостачання і технологічні потреби - за наявності послуги.

Згідно з Додатками № 1 та № 2А теплова енергія постачається у визначених обсягах Споживачу на об'єкт "гуртожиток по вул. Чехова, 14", облік здійснюється за допомогою лічильника, встановленого в котельні по вул. Чехова, 25, дата зняття показників приладу обліку теплової енергії з 28 по 31 число поточного місяця (а.с. 17, 19).

Пунктами 3.1. і 3.2 Договору купівлі-продажу теплової енергії обумовлено, що:

- розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку;

- розмір тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на момент укладення договору становить для населення (гуртожитки) - 318,94 грн./Гкал (з ПДВ).

Відповідно до пункту 3.4 Договору купівлі-продажу теплової енергії в разі зміни тарифів Споживач сплачує за теплову енергію за новими тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством, з дня введення їх в дію без внесення змін до даного договору.

Згідно з пунктами 3.5 і 3.6 Договору купівлі-продажу теплової енергії розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата здійснюється не пізніше 20 числа за розрахунковим місяцем.

Пунктом 4.2.1 Договору купівлі-продажу теплової енергії передбачено обов'язок Споживача (відповідача) вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію у відповідності до Розділу 3 цього договору, а пунктом 4.2.3 обумовлено, що Споживач зобов'язаний вести журнал обліку спожитої теплової енергії згідно Правил технічної експлуатації теплових установок та теплових мереж та щомісячно подавати звіт про фактичне споживання теплової енергії у теплотехнічну інспекцію Теплопостачальної організації.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями (опалення, гаряче водопостачання, пар на технологічні потреби) (пункт 5.1 Договору купівлі-продажу теплової енергії). Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Теплопостачальній організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в Додатку № 1 та № 1А (за наявності послуги) до Договору (п. 5.5).

Згідно з пунктом 10.1 Договір купівлі-продажу теплової енергії набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє один рік, а в частині проведення розрахунків за даним договором - до їх повного здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про розірвання або необхідність перегляду (п. 10.2).

Оскільки не подано доказів припинення дії Договору купівлі-продажу теплової енергії в передбаченому пунктом 10.2 порядку, а представник позивача пояснив, що заяв про розірвання абе перегляд договору сторони не подавали, суд виходить з того, що даний договір є чинним з дати його укладання 04.11.2014 р. по даний час.

Як стверджує представник позивача і це підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості та укладення сторонами в зв'язку з цим договорів про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію.

Так, 11.05.2016 р. позивач і відповідач уклали договір про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію, предметом якого визначили досягнення згоди про добровільне погашення Дочірнім підприємством "Чернівцівода" Комунального підпри-ємства "Чернівціводоканал" заборгованості за спожиту теплову енергію шляхом реструктуризації загальної суми боргу 108603,40 грн., що виникла з Договору купівлі-продажу теплової енергії № 0290 від 04.11.2014 р. (а.с. 21). У пункті 1.1.3 сторони встановили, що Боржник (відповідач) зобов'язується сплатити вказану суму боргу протягом 4 місяців (до 01 жовтня 2016 року), щомісячно сплачуючи рівними частинами по 27150,85 грн. з оплатою щомісячно до 20 числа з обов'язковою відміткою у платіжному дорученні: "Відповідно до договору реструктуризації заборгованості за надану теплову енергію від 11 травня 2016 року".

Також цим договором реструктуризації передбачено, що Боржник зобов'язується сплачувати поточні платежі у відповідності до нарахувань за постачання теплової енергії в повному об'ємі. Розмір заборгованості за теплову енергію 108603,40 грн., що реструктуризована за договором про реструктуризацію від 11.05.2016 р., підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 11.05.16 між МКП "Чернівцітеплокомуненерго" та Дочірним підприємством "Чернівцівода" КП "Чернівціводоканал" (а.с. 22).

05 жовтня 2017 року МКП "Чернівцітеплокомуненерго" та Дочірне підприємство "Чернівцівода" КП "Чернівціводоканал" уклали договір р-290 про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію (а.с. 23). На підставі цього договору відповідачеві реструктуризовано заборгованість за спожиту теплову енергію згідно договору № 0290 від 04.11.2014 р. у сумі 248092,37 грн., що виникла станом на 01.10.2017 р. Дана заборгованість також підтверджена актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.17 р. (а.с. 24).

За умовами пункту 1.1.3 договору р-290 про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 05.10.2017 р. відповідач зобов'язався сплатити суму заборгованості 248092,37 грн. протягом 36-ти місяців (до 04 жовтня 2020 року) щомісячно, сплачуючи частинами по 6891,45 грн. з оплатою щомісячно до 15 числа з обов'язковою відміткою у платіжному дорученні: "Відповідно до договору реструктуризації заборгованості за надану теплову енергію від 05 жовтня 2017 року". Згідно з пунктом 1.1.4 названого договору Боржник (відповідач) зобов'язаний сплачувати поточні платежі у відповідності до нарахувань за постачання теплової енергії в повному об'ємі.

Кількість спожитої відповідачем теплової енергії за опалювальні періоди 2015-2016 рр., 2016-2017 рр., 2017-2018 рр. відображена у складеному позивачем Звіті про фактичне споживання теплової енергії згідно договору № 0290 від 04.11.2014 р., дані якого відповідають інформації, занесеній до Картки обліку використання теплової енергії в гарячій воді на тепловому пункті абонента Водоканал, гуртожиток, та звітам про фактичне споживання теплової енергії за період з жовтня 2017 р. по лютий 2018 р. включно (а.с. 31, 32-33, 105-109). При цьому суд бере до уваги, що наданими позивачем документами також підтверджується розрахунок спожитої теплової енергії за період з листопада 2015 р. по березень 2016 р., який виконано розрахунковим методом у зв'язку з несвоєчасним проведенням повірки теплового лічильника відповідача (а.с. 58-60, 61-71).

У матеріалах справи наявний двосторонній акт взаємних розрахунків станом на 01.10.17 між МКП "Чернівцітеплокомуненерго" та ДП "Чернівцівода" КП "Чернівціводо-канал", з якого вбачається, що відповідач визнає нарахування за спожиту теплову енергію по обсягах споживання в період з 31.10.2015 р. по 31.03.2017 р. (а.с. 24).

Отже, за сукупністю досліджених доказів суд вважає доведеним обсяг спожитої теплової енергії відповідачем за спірний період, відображений у Звіті про фактичне споживання теплової енергії згідно договору № 0290 від 04.11.2014 р. (а.с. 31).

Згідно вказаного звіту загальний обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2015 р. по лютий 2018 року включно становить 457,7 Гкал на загальну суму 427181,03 грн.

Як видно з виписок по рахунку МКП "Чернівцітеплокомуненерго", в рахунок оплати вартості спожитої теплової енергії відповідач сплатив 69220,37 грн., у тому числі:

34616,98 грн. за період жовтень 2014 р.-квітень 2015 р. - 19.10.2015 р.,

4771,28 грн. за березень 2016 р. - 25.07.2016 р.,

8832,11 грн. за лютий 2016 р. - 31.08.2016 р.,

15000,00 грн. по договору реструктуризації від 11.05.16 р. - 19.10.2016 р.

1000,00 грн. по договору реструктуризації від 11.05.16 р. - 21.10.2016 р.

5000,00 грн. по договору реструктуризації від 11.05.16 р. - 24.10.2016 р. (а.с. 77-92).

При цьому, кошти в сумі 34616,98 грн. сторони зарахували в рахунок погашення дебетового сальдо позивача станом на 01.10.2015 р. і період до вказаної дати не є спірним згідно предмету позову (а.с. 24).

Кошти у сумі 34603,39 грн. (69220,37 грн. - 34616,98 грн.), які сплачені відповідачем з березня 2015 р. по жовтень 2016 р., враховані при визначенні суми боргу, яка була реструктуризована згідно з договором р-290 про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 05.10.2017 р.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону, а оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Перевіривши застосовані позивачем тарифи, суд встановив, що нарахування за спожиту відповідачем теплову енергію позивач здійснив за чинними впродовж спірного періоду опалювальних сезонів 2015-2016 рр., 2016-2017 рр., 2017-2018 рр. тарифами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 3 березня 2015 року № 610, від 9 червня 2016 року № 969 та від 28 грудня 2017 року № 1527 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення МКП "Чернівцітеплокомуненерго".

У ході розгляду справи суд також встановив, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору № 0290 купівлі-продажу теплової енергії від 04.11.2014 р., у зв'язку з чим між ним і позивачем було укладено договори про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 11.05.2016 р. та р-290 від 05.10.2017 р. Умови зазначених договорів відповідач також не виконував.

Як зазначалося, згідно з договором про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію р-290 від 05.10.2017 р. відповідач зобов'язаний сплатити реструктуризовану заборгованість у сумі 248092,37 грн., що виникла станом на 01.10.2017 р., протягом 36-ти місяців (до 04 жовтня 2020 року) щомісячно, сплачуючи частинами по 6891,45 грн. з оплатою щомісячно до 15 числа.

Відповідно до частин 1-2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Уклавши договір про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 11.05.2016 р., сторони припинили первісне зобов'язання зі сплати на умовах Договору купівлі-продажу теплової енергії заборгованості в сумі 108603,40 грн., що виникла станом на 11.05.2016 р., а з укладенням договору про реструктуризацію р-290 від 05.10.2017 р. припинили зобов'язання зі сплати реструктуризованого боргу та замінили його новим зобов'язанням - про сплату заборгованості в сумі 248092,37 грн. на умовах договору про реструктуризацію р-290 від 05.10.2017 р.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що станом на день звернення позивача з позовом до господарського суду (28.03.2018 р. згідно штемпеля на конверті, а.с. 55) строк виконання зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію р-290 від 05.10.2017 р. настав лише щодо шести платежів по 6891,45 грн. зі строками сплати 15.10.2017 р., 15.11.2017 р., 15.12.2017 р., 15.01.2018 р., 15.02.2018 р. та 15.03.2018 р. на загальну суму 41348,70 грн. (6891,45 грн. х 6 міс.).

Щодо решти реструктуризованих платежів на суму 206743,67 грн. (248092,37 грн. - 41348,70 грн., період з 15.04.2018 р. по 04.10.2020 р.) строк виконання зобов'язання не настав, тому вимоги позивача у відповідній частині є безпідставними.

Суд відхиляє надані в судовому засіданні доводи представника позивача, що вимога про стягнення всієї суми реструктуризованої заборгованості - 248092,37 грн., заснована на пункті 2.2 договору про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 05.10.2017 р., абзацом 5 якого передбачено, що теплопостачальна організація має право у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником даного договору стягнути заборгованість у судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК).

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Умовами договору про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 05.10.2017 р. передбачено порядок і строки виконання відповідачем зобов'язання зі сплати реструктуризованого боргу: по 6891,45 грн. щомісячно до 15 числа протягом 36 місяців - до 04 жовтня 2020 року. У разі порушення відповідачем вказаного зобов'язання з 16 числа кожного місяця виникає заборгованість у розмірі несплаченого щомісячного платежу (або його частини у разі проведення часткової оплати).

Абзацом 5 пункту 2.2 названого договору про реструктуризацію передбачено загальне право позивача стягнути заборгованість в судовому порядку, якщо відповідач не виконує або не належним чином виконує умови договору. Проте, даний пункт не містить права позивача у такому випадку пред'явити до стягнення всю суму, що є предметом реструктуризації, достроково. Отже, з огляду на положення частини 1 статті 530 ЦК України мова йде про стягнення лише тієї заборгованості, строк сплати якої настав у відповідності до пункту 1.1.3 договору про реструктуризацію.

Відтак, враховуючи наведені правові норми, беручи до уваги зміст укладеного сторонами договору р-290 про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 05.10.2017 р., те, що строк договору не закінчився і договір не є таким, що припинений або розірваний достроково, у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення з відповідача реструктуризованих платежів, строк сплати яких не настав.

Окрім заборгованості ДП "Чернівцівода" за договором р-290 про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 05.10.2017 р., судом також установлено, що відповідачем не сплачено вартість теплової енергії, спожитої в період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року включно в сумі 144485,28 грн., яка мала оплачуватися відповідно до умов Договору купівлі-продажу теплової енергії.

Таким чином, у ході розгляду справи наданими позивачем доказами підтверджуються вимоги позивача до відповідача про стягнення боргу по оплаті за спожиту теплову енергію на загальну суму 185833,98 грн. (144485,28 грн. + 41348,70 грн.). Доказів на спростування розміру заборгованості від відповідача не надійшло.

Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 185833,98 грн., а в решті вимог у цій частині належить відмовити.

Стосовно вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов наступних висновків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а згідно статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1.4 Договору купівлі-продажу теплової енергії передбачено, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені в Договорі, Споживач сплачує на користь Теплопостачальної організації, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день перевищення допустимого терміну.

Згідно з розрахунком на а.с. 35 позивач нарахував відповідачеві пеню на загальну суму 3905,31 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за жовтень, листопад, грудень 2017 р. та січень 2018 р.

Перевіривши даний розрахунок, суд встановив, що пеня нарахована на суми боргу, які дещо відрізняються від тих, що вказані в Звіті про фактичне споживання теплової енергії згідно договору № 0290 від 04.11.2014 р. і визнані судом достовірними (а.с. 31), окрім того, позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення щодо кожного з платежів.

Так, відповідно до пунктів 3.5 і 3.6 Договору купівлі-продажу теплової енергії розрахунковим періодом є календарний місяць, а оплата здійснюється не пізніше 20 числа за розрахунковим місяцем. Отже, початком періоду прострочення сплати платежів за Договором купівлі-продажу теплової енергії є 21 число місяця, наступного за розрахун-ковим, а не останнє число розрахункового місяця, як визначив позивач.

У зв'язку з виявленими помилками суд самостійно здійснив розрахунок належної до стягнення пені і визначив її у сумі 3916,84 грн. за період з 21.11.2017 р. по 02.03.2018 р. (розрахунок суду, а.с. 117-118).

У підготовчому засіданні 05.06.2018 р. представник позивача подав письмові пояснення від 04.06.2018 р., у яких, серед іншого, зазначив про допущену під час обчислення пені помилку, внаслідок чого уточнена сума пені становить 3881,32 грн. (а.с. 103).

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а також збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 5 названої статті ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

За змістом ст.ст. 161, 169 ГПК України заява про зменшення позовних вимог є заявою з процесуальних питань і повинна подаватися до господарського суду із дотриманням загальних вимог до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, встановленими ст. 170 ГПК України.

З огляду на наведені приписи процесуального закону суд доходить висновку, що в частині уточнення суми пені заява позивача від 04.06.2018 р. є заявою про зменшення розміру позовних вимог, однак при її поданні позивач не дотримався вимог ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не подав доказів надіслання заяви відповідачеві, тому залишає її без розгляду у відповідній частині.

Отже, при вирішенні питання щодо пені суд виходить з її розміру згідно позовної заяви - 3905,31 грн. Ураховуючи, що заявлена позивачем сума пені не перевищує розрахованої судом (3916,84 грн.), вимоги про стягнення пені в розмірі 3905,31 грн. підлягають задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками на а.с. 36-51 позивач визначив інфляційні втрати в сумі 46625,46 грн. за період з 01.11.2015 р. по 28.02.2018 р. та 3% річних у сумі 11007,13 грн. за цей же період. При цьому, вказані компенсаційні платежі позивач обчислив без врахування того факту, що 11.05.2016 р. та 05.10.2017 р. сторони послідовно уклали два договори про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію.

Згідно положення частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 604 ЦК унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Уклавши договір про реструктуризацію від 11.05.2016 р., позивач і відповідач припинили зобов'язання зі сплати існуючої суми заборгованості в розмірі 108603,40 грн. по оплаті за спожиту теплову енергію на умовах Договору купівлі-продажу теплової енергії, замінивши його зобов'язанням зі сплати вказаної суми боргу протягом 4 місяців (до 01 жовтня 2016 року), щомісячно сплачуючи рівними частинами по 27150,85 грн.

Уклавши договір р-290 про реструктуризацію від 05.10.2017 р., сторони припинили зобов'язання відповідача зі сплати реструктуризованого боргу за договором про реструктуризацію від 11.05.2016 р. та зобов'язання зі сплати поточних платежів на умовах Договору купівлі-продажу теплової енергії у сумі, що виникла на дату укладення договору р-290 про реструктуризацію від 05.10.2017 р., замінивши їх зобов'язанням про сплату боргу в сумі 248092,37 грн., що виник станом на 01.10.2017 р., на умовах розстрочення протягом 36-ти місяців (до 04 жовтня 2020 року) щомісячно, сплачуючи частинами по 6891,45 грн. з оплатою щомісячно до 15 числа.

Як зазначалося, частиною 4 статті 604 ЦК України встановлено, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором. Іншого згаданими договорами про реструктуризацію не передбачено.

Отже, оскільки зобов'язання зі сплати заборгованості на умовах договору про реструктуризацію від 11.05.2016 р. припинилися з дня укладення договору р-290 про реструктуризацію від 05.10.2017 р., відповідно припинилися додаткові зобов'язання - зі сплати інфляційних та 3% річних за період прострочення заборгованості, яка стала предметом реструктуризації за договором р-290 про реструктуризацію від 05.10.2017 р.

Відповідна правова позиція про припинення первісного зобов'язання та відсутність підстав для нарахування встановленого законом (ст. 625 ЦК України) індексу інфляції і трьох річних від простроченої суми первісного боргу у разі новації основного зобов'язання викладена у постановах Верховного Суду України 10 листопада 2009 року у справі N 11-5-09(6/50-08(33/83-08)) та від 30 березня 2010 року у справі № 3-1209к10.

Відтак, інфляційні втрати і 3% річних повинні нараховуватися за прострочення зобов'язання зі сплати реструктуризованого боргу на умовах договору р-290 про реструктуризацію від 05.10.2017 р. починаючи з 15.10.2017 р. (дата першого платежу) та поточних платежів на умовах Договору купівлі-продажу теплової енергії і до 28.02.2018 р. - дати закінчення визначеного позивачем періоду прострочення.

При цьому, згідно роз'яснення, вміщеного в пунктах 3.1 і 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Обчисливши таким чином компенсаційні платежі, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати підлягають стягненню у сумі 2036,67 грн. за період з 01.11.2017 р. по 28.02.2018 р. (розрахунок суду, а.с. 117-118).

Також, згідно з розрахунком суду 3% річних на реструктуризовану за договором р-290 про реструктуризацію від 05.10.2017 р. заборгованість та поточну заборгованість за жовтень 2017 р.-лютий 2018 р. складають 577,59 грн. за період з 15.10.2017 р. по 28.02.2018 р. (розрахунок суду, а.с. 117-118).

У решті вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Будь-яких доводів та доказів на спростування вимог позивача відповідач до суду не подав. Інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, суд не встановив.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 185833,98 грн. основного боргу, 3905,31 грн. пені, 2036,67 грн. інфляційних втрат та 577,59 грн. 3% річних. У решті вимог у позові належить відмовити, судовий збір покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (розрахунок суду, а.с. 117-118).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 20, ч. 1 ст. 129, ст.ст. 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Чернівцівода" Комунального підприємства "Чернівціводоканал" (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, буд. 5, код ЄДРПОУ 38702164) на користь Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код ЄДРПОУ 34519280) 185833,98 грн. основного боргу, 3905,31 грн. пені, 2036,67 грн. інфляційних втрат, 577,59 грн. 3% річних та 2885,30 грн. судового збору.

3. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 18.06.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 18 червня 2018 року.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя Т.І. Ковальчук