Рішення

від 13.06.2018 по справі 824/107/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/107/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом фермерського господарства "Іванківське" до управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Іванківське" звернулось до суду з позовом до управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29 грудня 2017 року №24-09-34/409/260, складену заступником начальника управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_3.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, враховуючи відповідь на відзив, зазначав, що із прийнятою відповідачем постановою не погоджується. Вказував, що Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю не передбачено повноважень управління Держпраці (її територіальних органів, або інспекторів) самостійно визначатись щодо порядку складення та форми акта при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Зазначав, що відповідачем порушено порядок проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування, зокрема, вказував, що складений за результатами перевірки (інспекційного відвідування) акт перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування не відповідає ні Порядку здійснення державного контролю за доодержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, ні Порядку проведення перевірки посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженому наказом Мінсоцполітики від 02 липня 2012 року №390.

Зазначав, що в порушення пункту 12 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю відповідач не вносив йому письмової вимоги про надання для ознайомлення будь-яких документів та/або їх копій чи витягів з таких документів, при цьому не вимагаючи у встановлений чинним законодавством спосіб усіх необхідних документів з обліку і, не ознайомившись із ними, відповідач дійшов хибного висновку про наявність у позивача порушень.

Вказував, що відповідачем в порушення частини сьомої статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю у сфері господарської діяльності" за результатами проведеної перевірки складено постанову про накладення штрафу.

Також зазначав, що відповідачем в порушення пункту 8 Порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення при розгляді його справи не досліджувались докази, надані відповідачу під час розгляду справи, зокрема лист від 28 грудня 2017 року №28/С, в якому надано пояснення з приводу зазначених в акті перевірки порушень в частині не нарахування і не виплати індексації заробітної плати за 2015-2016 роки та червень-вересень 2017 року працівникам та не нарахуванні та не виплаті грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки звільненим працівникам, зокрема просив відповідача взяти до уваги те, що головним бухгалтером господарства нарахування індексації заробітної плати працівникам у необхідному розмірі, а також грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки, звільненим працівникам було здійснено ще до перевірки - 22 листопада 2017 року, складено відомість на виплату із зазначеними сумами, однак через відсутність на той час коштів виплати відбулись пізніше - 07 грудня 2017 року та 28 грудня 2017 року.

Вказував, що виплати здійснювались позивачем із затримкою.

Також позивач зазначав, що факт нарахування індексації заробітної плати та компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки звільненим працівникам до початку перевірки підтверджується висновком №03 від 26 лютого 2018 року судово-економічної експертизи.

Посилався на те, що порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю не є недотриманням державних гарантій в оплаті праці, відповідальність за які передбачена абзацом 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Зазначав, що в акті, прийнятому за результатами інспекційного відвідування відповідачем не наведено детального опису порушень, а саме не зазначено перелік працівників позивача, їх посади, прізвища, імена та по-батькові і за який саме період кожному із них виявлено не нарахування і не виплату індексації заробітної плати.

Також позивач вказував, що сума застосованого штрафу є дуже значною для фермерського господарства "Іванківське", що погіршить його фінансовий стан та матиме наслідком подальші порушення строків виплати заробітної плати працівникам та інших виплат, передбачених чинним законодавством про працю.

Вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття; без урахування права особи на участь у процесі її прийняття; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для його прав, свобод та інтересів і цілями на досягнення яких спрямована оскаржувана постанова.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував. Згідно доданих до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та заперечень вказував, що інспекційне відвідування на предмет дотримання позивачем вимог законодавства про працю проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо форм документів, які використовувалися під час здійснення заходу контролю у позивача вказував, що 29 грудня 2017 року вийшов друком черговий номер бюлетеня "Офіційний вісник України" від 29 грудня 2017 року №102, в якому опубліковані наступні документи: Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів та Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390. Зазначав, що оскільки інспекційне відвідування позивача здійснювалось в період коли названий наказ був чинним, а нові форми бланків можна застосовувати з 29 грудня 2017 року, то відповідачем правомірно застосовано уніфіковану форму акта. Вказував, що допис у назві акту "інспекційне відвідування" не змінило його форми та змісту.

Також відповідач зазначав, що пояснення позивача щодо нарахування індексації заробітної плати у вересні 2017 року та 22 листопада 2017 року і дані, які відображені у висновку судово-економічної експертизи від 26 лютого 2018 року №03, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки дані про суми нарахованої заробітної плати, що містяться в таблиці №6, поданих позивачем звітів в Кіцманську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Чернівецькій області не співпадають із сумами відображеними в первинних бухгалтерських документах - в Книзі нарахування заробітної плати.

Посилаючись на зміст пункту 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю відповідач вважає твердження позивача щодо обов'язку не вживати заходи реагування у разі виконання припису в повному обсязі та у встановлений строк безпідставними.

Крім цього, посилаючись на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 лютого 2018 року, якою керівника фермерського господарство "Іванківське" ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач вказував, що факт вчинення позивачем порушення вимог законодавства про працю доведений судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідач наголошував на правильності застосування до позивача штрафу відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, оскільки не нарахування й не виплата індексації заробітної плати є недодержанням мінімальних гарантій в оплаті праці.

Вказував, що під час проведення перевірки та прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відтак, управління Держпраці у Чернівецькій області просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Допитана судом як свідок ОСОБА_5 повідомила, що працює на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Чернівецькій області, нею було проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у фермерському господарстві "Іванківське". Вказала, зокрема, що письмову вимогу про надання документів не видавала, а в усній формі пояснила головному бухгалтеру фермерського господарства "Іванківське" ОСОБА_6 про надання документів для перевірки. На підставі дослідження наданих документів дійшла висновків про порушення фермерським господарством "Іванківське" норм законодавства, про що зазначено в ОСОБА_1 перевірки. Вказала, про часткове нарахування позивачем індексації заробітної плати у вересні 2017 року. При цьому наголосила, що в ході перевірки позивачем не надавались документи про нарахування працівникам індексації заробітної плати до 22 листопада 2017 року та документи на підтвердження тверджень про важкий фінансовий стан фермерського господарства "Іванківське".

Допитана судом як свідок ОСОБА_6 повідомила, що працює головним бухгалтером фермерського господарства "Іванківське". При проведенні управлінням Держпраці у Чернівецькій області інспекційного відвідування вона спілкувалась з інспектором управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_5 та надавала їй документи. Щодо індексації заробітної плати вказала, що у вересні 2017 року було частково нараховано індексацію заробітної плати працівникам фермерського господарства "Іванківське" за 2016 рік. Згодом таку частково нараховано у листопаді 2017 року. Виплату коштів проведено після проведення перевірки управлінням Держпраці у Чернівецькій області.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі інформації ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 19 вересня 2017 року №16499/03 щодо страхувальників, які у червні 2017 року нарахували найманим працівникам заробітну плату менше мінімального рівня, 23 листопада 2017 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято наказ №457 Про проведення інспекційного відвідування, яким головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_5 в межах наданих повноважень наказано здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у йермерському господарстві "Іванківське" (код ЄДРПОУ 30911348) с. Іванківці Кіцманського району Чернівецької області тривалістю 2 (два) робочих дні у період з 27 листопада 2017 року по 28 листопада 2017 року.

На цій підставі 23 листопада 2017 року головному державному інспектору Моргоч В.І. видано направлення на проведення вказаного вище інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування №04-234.

За результатами інспекційного відвідування складено ОСОБА_1 перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №24-09-34/409 від 28 листопада 2017 року.

Відповідачем виявлено ряд порушень законодавства про працю, зокрема, статті 33 Закону України "Про оплату праці". Так, перевіркою штатних розписів та розрахункових відомостей за 2015-2016 роки та січень-вересень 2017 року встановлено порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та статті 33 Закону України "Про оплату праці" в частині не нарахування і не виплати індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-вересень 2017 року, а саме: різноробочому ОСОБА_7, водію ОСОБА_8, трактористу (завідувачу складу) ОСОБА_9, трактористу ОСОБА_10, різноробочому ОСОБА_11, трактористу ОСОБА_12, різноробочому ОСОБА_13

28 листопада 2017 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено припис №24-09-34-409/243, яким відповідач вимагав виплату індексації заробітної плати за 2015-2016 роки та за 2017 рік привести у відповідність до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та статті 33 Закону України "Про оплату праці" до 28 грудня 2017 року.

Позивачу в строк до 28 грудня 2017 року необхідно було письмово повідомити про виконання вимог припису за адресою: м. Чернівці, вул. Поповича 2.

04 грудня 2017 року головним державним інспектором управлінням Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_5 складено протокол №24-09-34/224 про те, що директор фермерського господарства "Іванківське" своїми діями, бездіяльністю не забезпечив дотримання законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 41 КУпАП.

Листом №3264/0/04-2/17 від 11 грудня 2017 року управління Держпраці у Чернівецькій області повідомило позивача про розгляд справи за статтею 265 Кодексу законів про працю України за результатами проведення перевірки дотримання законодавства про працю та зайнятість населення, який відбудеться 20 грудня 2017 року об 11 год. 30 хв.

19 грудня 2017 року позивач звернувся до управління Держпраці у Чернівецькій області із клопотанням, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату та продовжити строк її розгляду, у зв'язку із тим, що директор фермерського господарства "Іванківське" захворів та не може взяти участь у розгляді даної справи 20 грудня 2017 року об 11 год. 30 хв.

Листом №3368/0/04-2/17 від 21 грудня 2017 року управління Держпраці у Чернівецькій області повідомило позивача про розгляд справи за статтею 265 Кодексу законів про працю України за результатами проведення перевірки дотримання законодавства про працю та зайнятість населення, який відбудеться 29 грудня 2017 року об 11 год. 00 хв.

Під час розгляду управлінням Держпраці у Чернівецькій області справи щодо фермерського господарства "Іванківське" позивачем були надані письмові пояснення, оформлені листом №28/С від 28 грудня 2017 року.

Даним листом позивач звертав увагу на те, що головним бухгалтером господарства нарахування індексації заробітної плати працівникам у необхідному розмірі, а також грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки звільненим працівникам було здійснено ще до перевірки - 22 листопада 2017 року, складено відомість на виплату із зазначеними сумами, однак через відсутність на той час коштів виплати відбулись пізніше - 07 грудня 2017 року та 28 грудня 2017 року.

Позивач просив під час розгляду справи врахувати відомість на виплату працівникам із сумами нарахування індексації заробітної плати та компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки звільненим працівникам від 22 листопада 2017 року та інші документи, які головний бухгалтер господарства своєчасно не подала інспектору під час перевірки через власну неуважність, розгубленість, пов'язану із раптовістю перевірки і її короткою тривалістю та у зв'язку із іншими обставинами, зокрема зайнятістю за основним місцем роботи.

До даного пояснення позивачем надано відомість на виплату грошей №13 за нараховану індексацію за 2015-2017 роки від 22 листопада 2017 року; відомість на виплату грошей №13 за нараховану індексацію за 2015-2017 роки від 07 грудня 2017 року; відомість на виплату грошей №15 за нарахування виправленої арифметичної помилки за 2015 рік від 28 грудня 2017 року;а бухгалтерську довідку про донарахування коштів і утримання з них податків.

29 грудня 2017 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову №24-09-34/406/260 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, частини другої пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на фермерське господарство "Іванківське" накладено штраф у розмірі 224000,00 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням суб'єкта владних повноважень, фермерське господарство "Іванківське" звернулось до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, варто зазначити наступне.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту першого Положення Про Державну службу України з питань праці державна служба України з питань праці (Держпраці), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11 лютого 2015 року №100 управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби з питань праці.

Відповідно до пункту 1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 22 червня 2017 року №75 (далі - Положення №75) управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.

Підпунктом 1 пункту 3 Положення №75 визначено, що основними завдання управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення №75 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "ОСОБА_7 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"" від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Згідно пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Згідно пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до пункту 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно пунктів 20-21 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з отриманням від ГУ ПФУ у Чернівецькій області інформації щодо страхувальників, які у червні 2017 року нарахували найманим працівникам заробітну плату менше мінімального рівня, управлінням Держпраці у Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у фермерському господарстві "Іванківське", за результатами якого встановлено порушення, що полягає у не нарахуванні і не виплати індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-вересень 2017 року, а саме: різноробочому ОСОБА_7, водію ОСОБА_8, трактористу (завідувачу складу) ОСОБА_9, трактористу ОСОБА_10, різноробочому ОСОБА_11, трактористу ОСОБА_12, різноробочому ОСОБА_13

У зв'язку з цим управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято постанову №24-09-34/406/260 від 29 грудня 2017 року, якою згідно абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на фермерське господарство "Іванківське" накладено штраф у розмірі 224000,00 грн.

Так, відповідно до частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Отже, абзацом 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність юридичних осіб за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Так, згідно статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про оплату праці"ммінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

Згідно частини першої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Частиною другою статті 12 Закону України "Про оплату праці" визначено, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Таким чином, частиною першою статті 12 Закону України Про оплату праці чітко визначено, які гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями. Також, згідно частини другої названої статті, які гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями передбачено і Кодексом законів про працю України.

Статтею 95 Кодексу законів про працю України передбачено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України Про оплату праці та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Крім цього, відповідно до статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно статті 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Із системного аналізу вказаних норм можна дійти висновку про те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією й заробітна плата підлягає індексації. Індексація доходів населення, до яких належить і заробітна плата, є державною гарантією. Відтак, індексація заробітної плати є як мінімальною державною гарантією в оплаті праці так і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Отже, не нарахування і не виплата підприємством працівникам індексації заробітної плати є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за що передбачена відповідальність абзацом 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №816/2325/16 (адміністративне провадження К/9901/3914/17).

Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки за результатом інспекційного відвідування у позивача відповідачем було встановлено не нарахування і не виплату індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-вересень 2017 року сімом працівникам фермерського господарства "Іванківське", зазначене підтверджується наявними у справі матеріалами і в ході судового розгляду справи позивачем не заперечувався факт не нарахування і не виплати працівникам індексації заробітної плати протягом 2015-2016 років та червня-вересня 2017 року, що також підтверджувалось бухгалтером фермерського господарства "Іванківське" в ході її допиту як свідка та вбачається з її пояснень, наданих інспектору при перевірці, то суд приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності згідно абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

На момент виявлення відповідачем порушення розмір мінімальної заробітної плати становив 3200,00 грн.

Відтак, відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 224000,00 грн (32000,00 /десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення/ х 7 /кількість працівників, відносно яких виявлено порушення/), а тому оскаржувана постанова від 29 грудня 2017 року №24-09-34/409/260 є законною, правові підстави для її скасування відсутні.

На переконання суду, оскаржуване позивачем рішення суб'єкта владних повноважень прийнято з дотриманням критеріїв, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання позивача в обґрунтування позову на часткове нарахування ним індексації заробітної плати працівникам фермерського господарства "Іванківське" у вересні 2017 року та 22 листопада 2017 року, тобто до проведення відповідачем інспекційного відвідування, з огляду на зміст наведених вище норм матеріального права не звільняє його від фінансової відповідальності за не нарахування і не виплату працівникам підприємства індексації заробітної плати протягом 2015-2016 років та червня-вересня 2017 року, тобто за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці саме в указаний період.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи та підтверджувалось її учасниками в судовому засіданні, виплата нарахованої індексації заробітної плати працівникам фермерського господарства "Іванківське" була проведена лише 07 та 28 грудня 2017 року на виконання припису від 28 листопада 2017 року, тобто після інспекційного відвідування позивача управлінням Держпраці у Чернівецькій області.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, вказана норма визначає, що притягнення об'єкта відвідування до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Таким чином, усунення виявлених порушень у ході або після інспекційного відвідування не звільняє підприємство від фінансової відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Крім цього, в ході судового розгляду справи позивач в обґрунтування позову вказував про часткове нарахування індексації заробітної плати працівникам фермерського господарства "Іванківське" у вересні 2017 року та 22 листопада 2017 року з посиланням на відомості про виплату грошей від 22 листопада 2017 року №13, від 07 грудня 2017 року №13 та від 28 грудня 2017 року №15, висновок №03 від 26 лютого 2018 року судово-економічної експертизи та інформацію з ОСОБА_1 перевірки.

Так, в ОСОБА_1 перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №24-09-34/409 від 28 листопада 2017 року зазначено, що у вересні місяці 2017 року проведено нарахування індексації заробітної плати працівникам, зокрема: ОСОБА_9 - 1354,28 грн, ОСОБА_8 - 1354,28 грн, ОСОБА_10 - 354,28 грн, ОСОБА_7-1354,28 грн, ОСОБА_14-761,25 грн, ОСОБА_15 - 761,45 грн, і вказані кошти за мінусом податків та зборів виплачені працівникам по платіжній відомості 20 вересня 2017 року. Однак дані суми значно нижчі ніж повинні бути нараховані відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та статті 33 Закону України "Про оплату праці". В ході проведення перевірки проведено нарахування індексації заробітної плати працівникам із врахуванням часткового нарахування суми індексації у вересні місяці 2017 року в сумі - 47464,98 грн.

Про нарахування ж позивачем індексації заробітної плати працівникам 22 листопада 2017 року в ОСОБА_14 перевірки інформація відсутня.

Допитані судом як свідки ОСОБА_5, головний державний інспектор, яка проводила інспекційне відвідування у фермерському господарстві "Іванківське", та бухгалтер названого господарства ОСОБА_6 також повідомили про часткове нарахування позивачем індексації заробітної плати у вересні 2017 року, при цьому остання вказала, що у вересні 2017 року було нараховано індексацію заробітної плати лише частково за 2016 рік, а ОСОБА_5 також повідомила, що в ході перевірки позивачем не надавались документи про повне нарахування індексації заробітної плати 22 листопада 2017 року, тобто до початку інспекційного відвідування.

Отже, згідно указаного, до проведення інспекційного відвідування відповідачем позивачем фактично не в повному обсязі було нараховано працівникам індексацію заробітної плати за перевіряємий період, що свідчить про недотримання фермерським господарством "Іванківське" мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а відтак дає підстави для накладення на нього фінансових санкцій.

Поряд з цим, дослідивши наявні у справі матеріали, суд звертає увагу і на твердження відповідача про те, що суми нарахованої заробітної плати, що містяться в таблиці №6, поданих позивачем звітів в Кіцманську ОСОБА_16 у Чернівецькій області, не співпадають з сумами, відображеними в Книзі нарахування заробітної плати у фермерському господарстві "Іванківське" за 2016-2017 роки. Вони є різними та не відповідають Звітам зі сплати ЄСВ, зокрема: у книзі нарахування заробітної плати за вересень 2017 року відображено нарахування заробітної плати + індексація, а в звітах відображено нарахування лише заробітної плати; за жовтень 2017 року в звітах відображено нарахування лише заробітної плати в сумі 18500,00 грн, а на день інспекційного відвідування (27, 28 листопада 2017 року) в книзі нарахування заробітної плати вказане нарахування відображене не було, хоча згідно розрахунків та пояснень головного бухгалтера ОСОБА_6 заробітна плата та індексація нараховані і виплачені, однак в книзі даний факт не відображений; за листопад 2017 року в звітах відображено нарахування заробітної плати в сумі 74406,31 грн, у висновку судово-економічної експертизи від 26 лютого 2018 року №03 відображено нарахування в загальній сумі 86393,96 грн, а на день інспекційного відвідування в книзі нарахування заробітної плати вказане нарахування відображено не було.

При цьому в судовому засіданні було оглянуто оригінал Книги нарахування заробітної плати у фермерському господарстві "Іванківське" за 2016-2017 роки, копії з якої долучено до справи, та встановлена не відповідність інформації, відображеної на сторінці, яка стосується періоду вересня 2017 року (сторінка 9), що була отримана відповідачем у позивача при перевірці та надана до відзиву, тій інформації, яка міститься в оригіналі названої Книги за вказаний період.

Водночас з оригіналу Книги нарахування заробітної плати у фермерському господарстві "Іванківське" за 2016-2017 роки, наданої позивачем в судовому засіданні для огляду, вбачалось, що у ній вирвані деякі сторінки досліджуваного періоду.

З приводу указаного ні позивач, ні допитана як свідок бухгалтер фермерського господарства "Іванківське" ОСОБА_6 пояснень не надали.

Інформація ж у відомостях про виплату грошей від 22 листопада 2017 року №13, від 07 грудня 2017 року №13 та від 28 грудня 2017 року №15 не відповідає інформації у Книзі нарахування заробітної плати у фермерському господарстві "Іванківське" за 2016-2017 роки та не спростовує висновків, зроблених відповідачем за результатом інспекційного відвідування.

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи позивача про те, що ним було нараховано індексацію заробітної плати працівникам підприємства як у вересні, так і 22 листопада 2017 року, що, на його думку, виключає можливість притягнення до фінансової відповідальності.

Також позивач, обґрунтовуючи свою позицію, посилався і на висновок №03 від 26 лютого 2018 року судово-економічної експертизи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2018 року судовому експерту ОСОБА_17 на виконання судово-економічної експертизи надійшло замовлення ФГ "Іванківське" від 31 січня 2018 року та бухгалтерські документи, а саме: бухгалтерська довідка ФГ "Іванківське" від 22 листопада 2017р.; пояснення до бухгалтерської довідки від 22 листопада 2017р.; відомості на виплату грошей №13 від 07 грудня 2017р. та №15 від 28 грудня 2017р.; книга нарахування заробітної плати ФГ "Іванківське" за 2017 рік; головна книга ФГ "Іванківське" за 2017 рік; відомості нарахування та виплати заробітної плати ФГ "Іванківське" за вересень-грудень 2017 року.

На вирішення судово-економічної експертизи було поставлено наступне питання: Чи відображено в бухгалтерському обліку ФГ "Іванківське" в листопаді 2017 року дані зазначені в бухгалтерській довідці від 22 листопада 2017 року про донарахування працівникам ФГ "Іванківське" індексації та компенсації в сумі 66 393,96грн?

За результатами проведеної експертизи судовим експертом складено висновок №03 від 26 лютого 2018 року, в якому зазначено, що дослідженням наданих документів, судовим експертом підтверджується, що дані зазначені в бухгалтерській довідці від 22 листопада 2017року про донарахування працівникам ФГ "Іванківське" індексації та компенсації в сумі 66 393,96 грн відображено в бухгалтерському обліку ФГ "Іванківське" в листопаді 2017 року.

У зв'язку з цим варто зазначити, що згідно статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі письмових доказів та показань свідків окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на висновок №03 від 26 лютого 2018 року судово-економічної експертизи, яким не спростовані висновки ОСОБА_14 перевірки №24-09-34/409 від 28 листопада 2017 року.

Вказаний висновок експерта не міститься даних щодо дати нарахування позивачем повної суми індексації заробітної плати працівникам фермерського господарства "Іванківське" за 2015-2016 роки та червень-вересень 2017 року, тобто період за який виявлено порушення щодо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Відносно тверджень позивача про невідповідність ОСОБА_14 перевірки №24-09-34/409 від 28 листопада 2017 року ні Порядку №295, ні Порядку №390, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 Порядку №295 порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики.

02 липня 2012 року Міністерством соціальної політики України прийнято наказ №390, яким затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603.

18 серпня 2017 року Міністерством соціальної політики України прийнято наказ Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів за №1338, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2017 року за №1500/31368.

Наказом Міністерства соціальної політики України №1917 від 04 грудня 2017 року визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390 "Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603.

Пунктом 4 наказу Міністерства соціальної політики України №1338 від 18 серпня 2017 року та пунктом 3 наказу Міністерства соціальної політики України №1917 від 04 грудня 2017 року передбачено, що вони набирають законної сили з дня їх офіційного опублікування.

Наказ Міністерства соціальної політики України №1917 від 04 грудня 2017 року набрав чинності 29 грудня 2017 року, тобто з дня його офіційного опублікування в Офіційному віснику України за №102.

Отже, нові форми бланків документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю можна застосовувати лише з 29 грудня 2017 року.

Судом встановлено, що інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у фермерському господарстві "Іванківське" проводилось у період з 27 листопада 2017 року по 28 листопада 2017 року.

На дату складення ОСОБА_14 перевірки №24-09-34/409 був чинним наказ Міністерства соціальної політики України №390, яким було затверджено форму акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та який підлягав застосуванню під час проведення перевірки позивача.

Крім цього, варто зазначити, що допис у назві акту "інспекційне відвідування" не змінило його форми та змісту й не спростовує встановлене відповідачем порушення.

Також безпідставними є доводи позивача про те, що в ОСОБА_14 перевірки №24-09-34/409 від 28 листопада 2017 року відповідачем не наведено детального опису порушень (не зазначено перелік працівників позивача, їх посади, прізвища, імена та по-батькові і за який саме період кожному із них виявлено не нарахування і не виплату індексації заробітної плати) оскільки такі спростовуються змістом вказаного акту.

Таким чином, вказані вище доводи позивача є безпідставними. Вони не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови.

Необґрунтованими є і твердження позивача щодо порушення відповідачем пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в частині не заслуховування під час розгляду справи представників фермерського господарства "Іванківське" та не досліджування доказів, оскільки згідно протоколу №53 засідання з розгляду справи за статтею 265 Кодексу законів про працю України від 29 грудня 2017 року на засіданні заслуховувались представники фермерського господарства "Іванківське" та долучались до матеріалів справи пояснення від 28 грудня 2017 року вих. №28/С з додатками на 5 аркушах.

Щодо тверджень позивача про порушення пункту 12 Порядку №295 про не внесення позивачу письмової вимоги про надання для ознайомлення будь-яких документів та/або їх копій чи витягів з таких документів, суд зазначає, що відповідно до пункту 12 Порядку №295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Отже, даною статтею визначено обов'язок об'єкта відвідування щодо виконання вимоги інспектора праці про надання для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, а не обов'язок інспектора праці виносити дану вимогу.

В ході судового розгляду справи на підставі наявних у ній матеріалів та показів свідків судом встановлено, що інспектор, який проводив інспекційне відвідування у позивача, письмову вимогу про надання для перевірки документів не виносив, а в усній формі пояснив бухгалтеру фермерського господарства "Іванківське" про надання таких.

Відтак, указані доводи позивача є безпідставними та не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Крім цього, щодо посилань позивача в обґрунтування заявлених вимог на частину одинадцяту статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суд зазначає наступне.

Так, відповідно до указаної норми у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Згідно частин четвертої, п'ятої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Таким чином, з наведеного вбачається, що всі інші норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення частини одинадцятої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на яку, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався позивач.

До того ж, в даному випадку відповідач при проведенні інспекційного відвідування у позивача керувався нормами Порядку №295, згідно пункту 29 якого заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, як уже зазначалось вище, притягнення об'єкта відвідування до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході/після інспекційного відвідування.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними надані позивачем доводи в обґрунтування заявленого позову. Вони не спростовують факт виявленого відповідачем порушення та не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення. Правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

Крім цього, вирішуючи спір та приходячи до висновку про законність постанови про накладення на позивача штрафу, судом взято до уваги наступне.

Згідно частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до матеріалів справи постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 лютого 2018 року директора фермерського господарства "Іванківське" ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення і призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень в дохід держави.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень названа постанова суду набрала законної сили 13 лютого 2018 року.

Як вбачається з указаного рішення, директора господарства визнано винним в порушенні вимог законодавства про працю, в тому числі і за не нарахування та не виплату індексації заробітної плати за 2015-2016 роки та червень - вересень 2017 року.

Зазначене дає додаткові підстави суду для висновку про обґрунтованість та правомірність оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 29 грудня 2017 року №24-09-34/409/260.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення. Натомість доводи позивача - безпідставні та не свідчать про обґрунтованість позову. Відтак, такий задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Чернівецький окружний адміністративний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 19 червня 2018 року.

Судді О.П. Лелюк