Рішення

від 05.06.2018 по справі 440/472/16-ц

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №440/472/16-ц

Провадження №2/440/46/2018

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,

при секретарі Гута О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську справуза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 організації ОСОБА_3 громада Української Автокефальної Православної церкви парафії Святого Рівноапостольного ОСОБА_4 Великого смт. Красне Буського району Львівської області , ОСОБА_5 селищної ради Буського району Львівської області про погодження меж земельної ділянки без підпису сусіднього землекористувача, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з значеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що має у власності земельну ділянку за адресою: вул. Надбережна, 2, смт. Красне, Львівська область, якою постійно користується. Розмір земельної ділянки, яка перебувала в її користуванні до 1995 року складав близько 0,2 га. У в 1991-1992 роках разом з чоловіком погодилась віддати для церкви частину своєї земельної ділянки, необхідну для проходу/проїзду до будівлі церкви. Розмір ділянки, яка була передана був чітко визначений межею багаторічних насаджень, недалеко від яких до цього часу знаходиться огорожа. Фактично розмір такої склав близько 0,3-0,2 га. При цьому жодних документів про відповідну передачу підписано не було. При безпосередньому виготовленні державного акта на право власності на землю та більш детальному обмірі виділеною ОСОБА_5 селищною радою земельною ділянкою в акті було зазначено розмір ділянки 0,16 га. (державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЛВ № 006921 від 08.06.1995р.). Однак, в ухвалі ОСОБА_5 селищної ради народних депутатів від 22.12.1993р., розмір спірної ділянки помилково зазначено 0,12 га.. Для реєстрації земельної ділянки на підставі державного акту в Державному земельному кадастрі та присвоєння кадастрового номера позивач звернулась до ФОП ОСОБА_6. Останнім виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Однією із складових документації є акт встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки. Відповідний акт підписаний усіма сусідніми землекористувачами окрім відповідача ОСОБА_3 громади, яка необґрунтовано відмовляється від підписання акту. Просить суд визнати протиправною відмову ОСОБА_3 громади від підписання акту встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2, зобов'язати ОСОБА_5 селищну раду Буського району уточнити площу земельної ділянки виділеної ОСОБА_2 для приватизації за адресою вул. Надбережна, 2, смт. Красне, Буського району Львівської області, змінивши площу ділянки 0,12 га зазначену в Ухвалі від 22.12.1993р. Про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться у користуванні громадян ОСОБА_5 селищної ради народних депутатів на площу 0,1559 га., зобов'язати ОСОБА_5 селищну раду погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без підпису ОСОБА_3 громади в акті встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки.

28.02.2018 року подала заяву про уточнення позовних вимог. Просить визнати протиправною відмову ОСОБА_3 організації від підписання акту встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 за адресою вул. Надбережна, 2, смт. Красне, Буського району Львівської області, зобов'язати ОСОБА_5 селищну раду уточити площу земельної ділянки виділеної ОСОБА_2 для приватизації за вказаною вище адресою, змінивши площу ділянки з 0,12 га., зазначену в Ухвалі від 22.12.1993 року Про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться у користуванні громадян ОСОБА_5 селищної ради народних депутатів на площу 0,1559 га. та зобов'язати ОСОБА_5 селищну раду погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без підпису сусіднього землекористувача ОСОБА_3 організації в акті встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки.

ОСОБА_2 в судове засідання не з явилася, забезпечила явку представника ОСОБА_1. Останній підтримав уточнені позовні вимоги, покликаючись на обставини викладені у заяві, просить позов задоволити повністю.

Представники відповідачів ОСОБА_3 організації ОСОБА_3 громада Української Автокефальної Православної церкви парафії Святого Рівноапостольного ОСОБА_4 Великого смт. Красне Буського району Львівської області , ОСОБА_5 селищної ради Буського району Львівської області, за викликом суду не з явилися, судом належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями. Клопотань про розгляд справи у відсутності їх представників, відзив на позов, не подали.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідачів, представник позивача не заперечує проти розгляду справи у їх відсутності, суд у відповідності до ст. ст. 211, 280 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу у відсутності відповідачів на підставі наявних доказів.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України , до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач є власницею земельної ділянки площею 0,16 га за адресою вул. Надбережна, 2, смт. Красне, Львівська область для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Така належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ІІ-ЛВ № 006921 від 08.06.1995р.. Останній виданий на підставі рішення ОСОБА_5 селищної ради від 22.12.1993 року.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради народних депутатів Буського району № 92 від 22.05.1991р. та рішення Виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради Буського району від 15.03.1994р. № 53 відповідачу надано право на отримання земельних ділянок в розмірі 0,5 га і 0,12 га.. Таке право на сьогодні жодним чином не реалізовано, відповідачем не виготовлено документації із землеустрою, не виготовлено право користування чи власності на зазначені земельні ділянки не зареєстровано.

Буським районним судом розглядалась справа за позовом ОСОБА_3 громади Української Автокефальної Православної церкви парафії Святого Рівноапостольного ОСОБА_4 Великого до ОСОБА_2, третя особа: Управління Держземагенства у Буському районі, ОСОБА_5 селищна рада Буського району Львівської області, за якою позивач просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії II-ЛВ №006921 (363), що виданий ОСОБА_2 на підставі рішення ОСОБА_5 селищної ради від 22.12.1993 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №18 (справа №440/1468/14-ц, провадження № 2/440/16/2016. Рішенням від 14.11.2016 року позов задоволено частково, визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії II-ЛВ №006921 (363), виданий ОСОБА_2 на підставі рішення ОСОБА_5 селищної ради від 22.12.1993 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №18.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 31.05.2017 року рішення Буського районного суду від 14.11.2016 року, скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року, рішення апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2017 року залишено без змін.

Так, Апеляційним судом Львівської області встановлено, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 0,16 га за адресою смт. Красне, вул. Надбережна, 2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Така належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ІІ-ЛВ № 096921 від 8.06.1995 року. Такий акт виданий на підставі рішення ОСОБА_5 селищної ради від 22.12.1993 року. Крім цього, протягом часу отримання земельної ділянки у власність використовує таку за її цільовим призначенням .

Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено, що ОСОБА_3 громадою з 1991 року активно використовуються ділянки, які передані у користування, церкві достовірно відомо про те, що ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем, оскільки така теж постійно, відкрито безперервно використовує належну їй на праві власності ділянку, яка виділялась їй у користування для будівництва площею 0,1778 га (план земельної ділянки виділений ОСОБА_2 від 20 липня 1986 року) та вона є власником будинку за вказаною адресою для будівництва та обслуговування якого відводилась ділянка 02 червня 1972 року.

Також і Апеляційним і Вищим судом встановлено той факт , що ОСОБА_7 - голова церковного комітету підписав акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,16 га.

Враховуючи той факт, що вказані судові рішення Апеляційного суду Львівської області та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняті у справі за участю тих же сторін, та враховуючи, що ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом .

Як встановлено судом, розмір земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача до 1995 року складав близько 0,2 га..

Позивачка та її покійний чоловік, в 1991-1992 роках погодились з проханнями попереднього настоятеля церкви і частину своєї ділянки, необхідну для проходу/проїзду до будівлі церкви, віддали в користування церкви. Фактично розмір такої земельної ділянки, склав близько 0,03-0,02 га. При цьому жодних документів про відповідну передачу підписано не було.

Коли почалась процедура оформлення права власності на земельні ділянки позивачка написала відповідну заяву про передачу їй у власність земельної ділянки, якою вона фактично користується.

Відповідно до положень ст. 67 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561-ХІІ, який був чинний на момент проведення процедури передачі у власність, максимальний розмір ділянки, який виділявся у власність в селищах міського типу для будівництва становить 0,15 га. Позивач фактично користувалась земельною ділянкою розміром 0,1559 га.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та по господарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів . На запит позивача, ОСОБА_5 селищна рада відмовилась надавати інформацію про розмір земельної ділянки у відповідних погосподарських чи реєстрових книгах до прийняття рішення радою про виділення ділянки для приватизації. ОСОБА_5 селищна рада надала засвідчену копію ОСОБА_7 обміру земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 від серпня 1993 року, в якому вказується, що за господарством гр. ОСОБА_2 числиться земельна ділянка розміром 0,14 га. (копія відповідного акту та обмірів додається до первинної позовної заяви).

В ухвалі ОСОБА_5 селищної ради народних депутатів від 22.12.1993р., розмір ділянки за адресою: вул. Надбережна, 2 смт. Красне помилково було зазначено 0,12 га, сама ж ОСОБА_5 селищна рада, в подальшому, видала документ, яким підтвердила, що розмір ділянки становить не 0,12 га, а 0,15 га..

Більше того, в виписці із відповідної ухвали ОСОБА_5 селищної ради народних депутатів зазначено, що розмір виділеної земельної ділянки за адресою смт. Красне, вул. Надбережна, 2 становить 0,15 га.

При безпосередньому виготовленні державного акта на право власності на землю та більш детальному обмірі виділеною ОСОБА_5 селищною радою земельною ділянкою в акті було зазначено розмір ділянки 0,16 га..

ОСОБА_2, для реєстрації земельної ділянки на підставі державного акту в Державному земельному кадастрі та присвоєння кадастрового номера, звернулась до ліцензованої організації - ФОП ОСОБА_6. Останнім виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).Однією із складових документації є акт встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки. Відповідний акт підписаний усіма сусідніми землекористувачами окрім відповідача, який відмовляється підписати такий без вагомих на те причин.

Статтями 116 , 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

У відповідності до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Непогодження відповідачем меж земельної ділянки, сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

У той же час вирішення питань, пов'язаних із передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування, а чинне земельне законодавство не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв'язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акту погодження меж земельних ділянок.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року (справа № 346/4408/15-ц, провадження № 61-8450св18).

Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації.

Тобто відмова відповідача в затвердженні документації з підстав непогодження меж з сусідніми землекористувачами не передбачена законом.

Будь яких доказів в обґрунтування відмови погодження технічної документації, відповідач не надав.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 96,103,106,118,152,158 ЗК України, суд -

ухвалив :

позов задоволити повністю.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_3 організації ОСОБА_3 громада Української Автокефальної Православної церкви парафії Святого Рівноапостольного ОСОБА_4 Великого смт. Красне Буського району Львівської області від підписання акту встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 за адресою вул. Надбережна, 2, смт. Красне, Буського району Львівської області.

Зобов'язати ОСОБА_5 селищну раду Буського району Львівської області уточити площу земельної ділянки виділеної ОСОБА_2 для приватизації за адресою вул. Надбережна, 2, смт. Красне, Буського району Львівської області змінивши площу ділянки з 0,12 га. на площу 0,1559 га.

Зобов'язати ОСОБА_5 селищну раду Буського району Львівської області погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без підпису сусіднього землекористувача ОСОБА_3 організації ОСОБА_3 громада Української Автокефальної Православної церкви парафії Святого Рівноапостольного ОСОБА_4 Великого смт. Красне Буського району Львівської області в акті встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Буський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу .

Суддя: Б. М. Журибіда

Повний текс рішення виготовлено 14.06.2018 року.