Постанова

від 29.05.2018 по справі 396/1802/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.05.2018 року м. Кропивницький

Справа № 396/1802/16-ц

Провадження № 22-ц/781/25/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Нива-Н ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Н на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (суддя Шепетько В.І.) від 28 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 85225 грн. 15 коп.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 1 вересня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг №1-1. Згідно умов договору позивач надав відповідачу послуги з оранки землі на суму 45000 грн., а відповідач повинен оплатити надані йому послуги до 1 грудня 2013 року. Проте відповідач умови договору не виконав. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 45000 грн. вартості наданих послуг, 3% річних в сумі 3910 грн. 15 коп. та інфляційні витрати в сумі 36315 грн.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2016 року позов задоволено поністю.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивач довів факт невиконання відповідачем зобов'язання здійснити оплату за надані послуги з обробітку землі, яке виникло на підставі договору від 1 вересня 2013 року № 1-1. Внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач має право вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач послався на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, що мало наслідком ухвалення судового рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач не визнає факт надання позивачем послуг з обробітку землі, посилається на те, що внутрішньогосподарські документи цей факт не підтверджують. Відповідні документи були надані суду, але останій їх безпідставно відхилив. Укладення договору не було спрямованим на реальне настання правових наслідків так, як позивач не мав у своєму розпорядженні засобів для його виконання, а тому, вважає відповідач, договір має ознаки недійсності внаслідок невідповідності вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України. Відповідач вважає, що договір фальсифіковано, у зв'язку з чим звернувся до правоохоронних органів.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області у складі судді Суровицької Л.В. від 14 грудня 2016 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою того ж суду у складі суддів Суровицької Л.М., Авраменко Т.М., Кіселика С.А. від 1 лютого 2017 року апеляційне провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі за позовом ТОВ Нива-Н до ОСОБА_4 про визнання договору про надання послуг та акту приймання-передачі виконаних робіт недійсними.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області у складі суддів Карпенка О.Л., Авраменко Т.М., Кіселика С.А. від 10 травня 2018 року поновлено апеляційне провадження у справі.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу.

Позивач та його представник - адвокат ОСОБА_6 повідомлені належним чином по час, день та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленнями по вручення поштових відправлень, проте в судове засідання не з'явилися.

Від імені ОСОБА_4 до апеляційного суду надійшла письмова заява у якій він просить розглянути правову без його присутності. Також у заяві зазначено, що претензій до ТОВ Нива-Н він не має.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка перевіряється, суд першої інстанції встановив такі обставини:

1 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ Нива-Н , в особі директора - ОСОБА_7, було укладено договір про надання послуг №1-1 (а.с. 8-9).

Відповідно умов даного договору, зокрема п.1.1, позивач мав надати відповідачу послуги з оранки полів, а відповідно до п. 4.3 відповідач мав оплатити виконані позивачем послуги до 1 грудня 2013 року.

Позивач умови договору виконав повністю, що підтверджується актом про прийняття-виконання робіт від 15 жовтня 2013 року.

Відповідач надані послуги не оплатив.

В ході апеляційного розгляду справи суд встановив, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2018 року у справі № 396/2034/16-ц визнано недійсним договір надання послуг № 1-1 від 1 вересня 2013 року, укладений між ТОВ Нива-Н та ОСОБА_4 Також суд визнав недійсним акт прийняття-передачі виконаних робіт від 15 жовтня 2013 року, до договору надання послуг № 1-1 від 1 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ Нива-Н та ОСОБА_4

Вказане рішення суду набрало законної сили 23 березня 2018 року.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір .

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд вказав, що відповідач не надав доказів недійсності заперечуваного ним правочину.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України (2004 року, який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції) предметом доказування, а відповідно і предметом дослідження судом, являється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Проте, встановивши, що суть заперечень відповідача проти пред'явленого позову полягає у запереченні дійсності договору, відповідно вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України (2004 року), суд мав роз'яснити відповідачу його право пред'явити зустрічний позов.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що суд виконав свій обов'язок та роз'яснив відповідачу його право,а попередив про наслідки вчинення або не вчинення таких процесуальних дій.

Недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону мало наслідком неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У зв'язку з тим, що суд не виконав свого обов'язку, покладеного на нього нормою ч. 4 ст. 10, ст. 57 ЦПК України, відповідач був позбавлений можливості надати суду докази обставин, якими він обґрунтовував свої заперечення проти позову.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подати до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд оцінює важливість рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2018 року у справі № 396/2034/16-ц як таку, що має суттєве значення для справи, яка переглядається. Це пояснюється тим, що в тій справі вирішувалося питання про дійсність договору, на підставі якого позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Наявність спору про недійсність договору унеможливлює вирішення питання про наслідки його невиконання до вирішення такого спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалюючи рішення у справі № 396/2034/16-ц, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області встановив, що договір надання послуг № 1-1 від 1 вересня 2013 року та акт від 15 жовтня 2013 року підписані не уповноваженою особою ТОВ Нива-Н - ОСОБА_7, а іншою особою. З тексту рішення суду також вбачається, що відповідач, ОСОБА_4, визнав пред'явлений до нього позов про визнання договору та акту недійсними, рішення суду не оскаржував.

Встановивши, що укладений між сторонами по справі договір про надання послуг від 1 вересня 2013 року № 1-1 визнаний судом недійсним, а отже не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, суд робить висновок, що пред'явлений ОСОБА_4 позов про захист його прав, порушених невиконання відповідачем умов договору, є недоведеним.

Відповідно суд визнає позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.

У зв'язку з викладеним та на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові повністю.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Н задовольнити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Н про стягнення заборгованості за договором з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 8 червня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: Т.М. Авраменко

ОСОБА_3