Рішення

від 11.06.2018 по справі 535/1165/17

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/1165/17

Провадження № 2/535/14/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Загнійко А.В.,

при секретарі Момот Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі та скасування права на оренду землі,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2017 року представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі угоди про надання правової допомоги від 12.09.2017 року, ордера ПТ №040246 від 23.11.2017 року, звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі від 24.12.2007 року та скасування права на оренду землі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначила, що позивачка, яка є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, передала на умовах оренди ПСП Святослав відповідно до договорів оренди землі, укладених 24.12.2007 року. 14.09.2017 року ОСОБА_1 завчасно повідомила про небажання продовжувати орендні відносини та прохала повернути земельні ділянки власнику по закінченню дії договорів оренди землі. Під час вручення даного повідомлення представнику ПСП Святослав , останній повідомив, що 29.10.2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Святослав було укладено додаткові угоди до договорів оренди землі, примірники яких вона і отримала 14.09.2017 року. Вказаних додаткових угод ОСОБА_1 не підписувала, повноважень для їх укладення нікому не передавала, а тому вважає дані спірні додаткові угоди недійсними, а право оренди землі підлягає скасуванню.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 26.05.2017 року (а.с.68), під час попереднього судового засідання по даній справі позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, вказував, що спірні додаткові угоди підписувала позивачка особисто. Однак, 27.04.2018 року представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що за наслідками службової перевірки в ПСП Святослав , було встановлено, що від імені ОСОБА_1 спірні додаткові угоди до договорів оренди землі були підписані від імені позивачки її рідним братом ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_1, який постійно отримував орендну плату, а тому додаткові угоди були підписані в установлений законом спосіб (а.с.191).

Учасники судового розгляду у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.232, 233, 244).

Позивачка про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення судового розгляду не заявляла. Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її та позивача участі. Заявлені вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.245).

Від ПСП Святослав 11.06.2018 року до суду надійшла письмова заява про розгляд справи без участі його представника (а.с.244).

Провадження по справі відкрито ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 27.11.2017 року.

Згідно з ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 31.01.2018 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та приєднання доказів по справі (а.с.87, 101-102-104, 124).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 13.12.2017 року під час проведення попереднього судового засідання по даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на час провадження експертизи провадження по справі зупинено (а.с.80-82).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 31.01.2018 року провадження по справі було поновлено у зв'язку з необхідністю вирішення клопотання експерта щодо уточнення запитань, поставлених на вирішення експертизи та визначено продовження розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження згідно з пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, в редакції, чинній станом на 15.12.2017 року; а також задоволено клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів від 23.01.2018 року (а.с.102-104).

Відповідно до ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 07.02.2018 року під час проведення підготовчого судового засідання по даній справі уточнено питання, поставлені на вирішення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 13.12.2017 року; на час провадження експертизи провадження по справі зупинено (а.с.126-127).

До Котелевського районного суду Полтавської області 03.04.2018 року надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи №3 від 27.03.2018 року, у зв'язку з чим провадження по справі було поновлено ухвалою від 12.04.2018 року з призначенням підготовчого судового засідання (а.с. 183-184). Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 27.04.2018 року підготовче провадження по даній справі продовжено на 30 днів (а.с.202).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого Котелевською районною державною адміністрацією Полтавської області 01.03.2006 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 4,95 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3, розташована на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області (а.с.14).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5, виданого Котелевською районною державною адміністрацією Полтавської області 01.03.2006 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 4,95 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області (а.с.15).

24.12.2007 року ОСОБА_1 уклала два договори оренди землі з ПСП Святослав , відповідно до яких нею було передано в оренду в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області площею 4,95 га кожна, право власності на які посвідчено державними актами на право власності земельні ділянки серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_4. Строк дії договорів оренди землі - десять років. Договори зареєстровано у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 25.01.2008 року, та складено акти прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за вказаними договорами оренди від 24.12.2007 року №365, №366 (а.с.16-18; 19-21).

Сторонами не заперечується, що саме дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належать на праві приватної власності позивачці, були передані в оренду відповідачу.

Пунктом 36 зазначених вище Договорів оренди землі від 24.12.2007 року, укладених між сторонами, визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з Додатковими угодами до договорів оренди землі від 24.12.2007 року, укладеними 29.10.2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Святослав , орендодавець ОСОБА_1 передала відповідачу дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3; НОМЕР_2, відповідно до яких на підставі п.36 договору оренди землі, договори оренди землі було викладено в новій редакції. Також склали цього ж числа акти визначення меж земельної ділянки (а.с.22-24; 25-28).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.06.2017 року, 14.06.2017 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35751122 та 35745596 від 19.06.2017 року - право оренди земельних ділянок площею 4,9459 га та 4,9462 зі строком дії сім років на підставі договорів оренди землі б/н від 24.12.2007 року та додаткових угод до договорів оренди землі від 27.11.2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПСП Святослав (а.с.29, 30).

13.09.2017 року ОСОБА_1 подала до ПСП Святослав письмову заяву про небажання продовжувати орендні відносини щодо належних їй двох земельних ділянок за договорами оренди землі від 24.12.2007 року, вчиняти дії по поновленню договорів оренди або вносити зміни в поточні договори оренди, шляхом укладення додаткових угод. Вказана заява отримана 14.09.2017 року, про що є відповідна відмітка на заяві (а.с.31).

21.09.2017 року позивачка надіслала до ПСП Святослав претензію про припинення у добровільному порядку дії додаткових угод від 29.10.2015 року до раніше укладених договорів оренди землі від 24.12.2007 року, примірники яких (додаткових угод) їй були надані 14.09.2017 року, та повернення в установленому порядку власнику, оскільки вказаних додаткових угод до договорів оренди землі вона не підписувала (а.с.34)

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом, зокрема вимогам ст.203 ЦК України, згідно з якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.

Таким чином, будь-який правомірний правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення, яке повинно бути виражене об'єктивно та відповідати внутрішній волі учасника правочину, оскільки в противному випадку можуть мати місце негативні наслідки.

Відповідно до ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №3 від 27.03.2018 року (а.с.144-174) встановлено, що:

1) підпис в графі орендодавець у двох примірниках додаткової угоди від 29.10.2015 року до договору оренди землі б/н від 24.12.2007 року, зареєстрованого за № б/н у відділі ДЗК, укладеної в с. Ковалеве, про викладення договору оренди земельної ділянки у новій редакції (договір оренди земельної ділянки №182, укладений між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПСП Святослав в особі директора Шишука В.Б. (орендар), на земельну ділянку площею 4,95 га, кадастровий номер НОМЕР_3, строком на сім років, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою;

2) підпис в графі орендодавець у двох примірниках акту визначення меж земельної ділянки від 29.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПСП Святослав в особі директора Шишука В.Б. (орендар), на земельну ділянку площею 4,95 га, кадастровий номер НОМЕР_3, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою;

3) підпис в графі орендодавець у двох примірниках додаткової угоди від 29.10.2015 року до договору оренди землі б/н від б/д, зареєстрованого за № б/н у відділі ДЗК, укладеної в с. Ковалеве, про викладення договору оренди земельної ділянки у новій редакції (договір оренди земельної ділянки НОМЕР_7, укладений між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПСП Святослав в особі директора Шишука В.Б. (орендар), на земельну ділянку площею 4,95 га, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на сім років, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою;

4) підпис в графі орендодавець у двох примірниках акту визначення меж земельної ділянки від 29.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПСП Святослав в особі директора Шишука В.Б. (орендар), на земельну ділянку площею 4,95 га, кадастровий номер НОМЕР_2, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Під час судового розгляду не встановлено будь-яких обставин, про те, що в ході укладення та виконання спірних додаткових угод до договорів оренди землі від 24.12.2007 року від імені позивачки як землевласника діяла інша особа як його представник, у тому числі й її брат - ОСОБА_4.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Із положень ч. 3 ст. 203 ЦК України вбачається, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою ст. 203 ЦК України.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, які можуть вчинятися усно (ст. 206 ЦК України), належить вчиняти в письмовій формі.

Згідно з ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормами статей 792 Цивільного кодексу України та 13 Закону України Про оренду землі договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно з абзацем другим частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі у разі закінчення строку, на який його було укладено, договір оренди землі припиняється.

Наслідками припинення договору оренди землі згідно з ч.1 ст. 34 Закону України Про оренду землі є зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно статті 18 Закону України Про оренду землі , що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже, права та обов'язки сторін за договорами оренди землі від 24.12.2007 року тривали до 25 січня 2018 року і відповідно до пункту 21 зазначених договорів оренди землі після припинення дії договору орендар зобов'язаний був повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Проте, незважаючи на вимогу орендодавця, свого обов'язку належним чином не виконав, мотивуючи свою поведінку змінами до договорів оренди землі від 29.10.2015 року.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі , встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої вказаною нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

При укладенні договорів оренди землі від 24.12.2007 року сторони домовились, що після закінчення строку договору, укладеного на 10 років, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Під час судового розгляду не встановлено будь-яких доказів того, що відповідач не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договорів оренди землі від 24.12.2007 року, повідомив письмово орендодавця про намір продовжити їх дію. Це підтверджується й тим, що відповідно до відповіді ПСП Святослав на претензію ОСОБА_1 від 21.09.2017 року, відповідач повідомив про існування до вказаних договорів оренди землі додаткових угод, на підставі яких ПСП здійснює оренду належних позивачці земельних ділянок (а.с.32).

Законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов'язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно. При цьому, державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що позивач спірні додаткові угоди від 29.10.2015 року до договорів оренди землі від 24.12.2007 року, не укладала, оскільки відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з вимог ч.1 та ч.3 ст.141 ЦПК України, та враховує наступне.

Позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1280,00 грн. та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 2250,24 грн. (а.с.1-3, 176). Також позивачка понесла у зв'язку з розглядом справи витрати на правничу допомогу у розмірі 7637,80 грн., що підтверджується угодою про надання правової допомоги від 12.09.2017 року; ордером серії ПТ №040246 на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 від 23.11.2017 року; розрахунком наданих послуг адвокатом з розгляду справи за даним позовом від 11.06.2018 року, актом приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 12.09.2017 року, складеним 11.06.2018 року; квитанцією адвоката ОСОБА_2 від 11.06.2018 року про отримання оплати за юридичні послуги відповідно до акту виконання робіт від 11.06.2018 року до договору про надання правової допомоги від 12.09.2017 року - гонорар у сумі 7637,80 грн. (а.с.35, 36; 246-249). Всього позивачем понесено судові витрати в сумі 11168,04 грн. (1280,00 грн. + 2250,24 грн. + 7637,80 грн. = 11168,04 грн.). Вказані судові витрати пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та підтверджуються належним чином. Враховуючи вище викладене, судові витрати, понесені позивачкою підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст.12, 13, 77-82, 89, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 4, 11, 12, 15, 202-204, 207, 208, 216, 395, 407, 408, 410, 626, 629, 638 ЦК України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі, та скасування їх державної реєстрації - задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 24.12.2007 року, укладену 29.10.2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПСП Святослав в особі директора Шишука В.Б., зареєстровану на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35751122 від 19.06.2017 року, на земельну ділянку площею 4,9459 га, що знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3, та скасувати право ПСП Святослав на її оренду.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 24.12.2007 року, укладену 29.10.2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПСП Святослав в особі директора Шишука В.Б., зареєстровану на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35745596 від 19.06.2017 року, на земельну ділянку площею 4,9462 га, що знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2, та скасувати право ПСП Святослав на її оренду.

Стягти з Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав (місцезнаходження: вул. Пушкіна, 53, оф.11, м. Полтава, 38600; юридична адреса: с. Макарцівка Полтавського району Полтавської області, 38710; ідентифікаційний код ЄДРПОУ - 31494075) на користь ОСОБА_1 (мешканки с. Велика Рублівка Котелевського району Полтавської області, 38623, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 11168,04 грн. (одинадцять тисяч сто шістдесят вісім грн. 04 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.06.2018 року.

Суддя