Ухвала

від 07.06.2018 по справі 757/9729/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/2186 /2018 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника власників майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року, -

В с т а н о в и л а:

Зазначеноюухвалою задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно вилучене у ході проведення обшуку складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , а саме: радіостанція Р-173 у кількості 1од, радіоприймач Р173-ПМ - 1 од, магнітрон МИ 351-А - 10 од., тіратрон ТГИ 1-1000/25 - 5 од, частина до пристрою СВЧ № 7911489 - 1 од., реле ЭМРВ-27-Б-1, лампа ГМИ-46Б - 1 од., датчик МУ-615А - 2 од., мікросхема 286ЕП4 - 38 од., документація на радіодеталі - 1 од., магнітрон МИ-353 - 16 од., лампа ГС-9Б - 1 од., лампа ГУ-33Б - 1 од., електромагніт ЭМТ-171 - 174 од., тіратрон ТГИ 1-1000/25 - 156 од., лампа ГИ-6Б - 32 од., лампа ГУ-6Б - 6 од., лампа ГМИ-11 - 83 од., телефон ТА-57 - 20 од., магнітрон МИУ-41 - 1од., інші радіодеталі (транзистори резистори, діоди, реле, мікросхеми тощо) у кількості 3129 пакетів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого суддіадвокат ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , подавапеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити. Зобов`язати прокурора повернути тимчасово вилучене майно у володіння ОСОБА_9 , згідно опису речей, предметів та документів до протоколу обшуку від 09.02.2018 року.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що в кримінальному провадженні №42017110350000199 від 12.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_9 не повідомлено про підозру, а тому вважає відсутніми правові підстави для накладення арешту на майно. Також, зазначає, що органом досудового розслідування не доведено, що вилучене майно набуто кримінально протиправним шляхом, зберегло на собі його сліди або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Щодо строку на апеляційне оскарження, адвокат ОСОБА_7 зазначає, що ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику власника майна, про дану ухвали стало відомо 02.04.2018 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено не було.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали судової справи по розгляду клопотання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів провадження, військовою прокуратурою Київського гарнізону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017110350000199 від 12.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

17.02.2018 року постановою старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_6 вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №42017110350000199 речовим доказом.

22.02.2018 року прокурор військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на майно вилучене у ході проведення обшуку складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , а саме: радіостанція Р-173 у кількості 1од, радіоприймач Р173-ПМ - 1 од, магнітрон МИ 351-А - 10 од., тіратрон ТГИ 1-1000/25 - 5 од, частина до пристрою СВЧ № 7911489 - 1 од., реле ЭМРВ-27-Б-1, лампа ГМИ-46Б - 1 од., датчик МУ-615А - 2 од., мікросхема 286ЕП4 - 38 од., документація на радіодеталі - 1 од., магнітрон МИ-353 - 16 од., лампа ГС-9Б - 1 од., лампа ГУ-33Б - 1 од., електромагніт ЭМТ-171 - 174 од., тіратрон ТГИ 1-1000/25 - 156 од., лампа ГИ-6Б - 32 од., лампа ГУ-6Б - 6 од., лампа ГМИ-11 - 83 од., телефон ТА-57 - 20 од., магнітрон МИУ-41 - 1од., інші радіодеталі (транзистори резистори, діоди, реле, мікросхеми тощо) у кількості 3129 пакетів, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

23.02.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власників майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а відтак доводи апеляційної скарги про неповідомлення власникам майна про підозру в рамках вказаного кримінального провадження, у зв`язку з чим відсутності правової підстави для арешту майна є необґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, то вони, як вважає апеляційний суд спростовуються матеріалами провадження.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вказане майно, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може зумовити труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні №42017110350000199,спричинити втрату інформації, яка має доказове значення в ході здійснення досудового розслідування.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі,не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.170,173,376,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №42017110350000199 від 12.10.2017 року про арешт майна, та накладено арешт на майно вилучене у ході проведення обшуку складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , а саме: радіостанція Р-173 у кількості 1од, радіоприймач Р173-ПМ - 1 од, магнітрон МИ 351-А - 10 од., тіратрон ТГИ 1-1000/25 - 5 од, частина до пристрою СВЧ № 7911489 - 1 од., реле ЭМРВ-27-Б-1, лампа ГМИ-46Б - 1 од., датчик МУ-615А - 2 од., мікросхема 286ЕП4 - 38 од., документація на радіодеталі - 1 од., магнітрон МИ-353 - 16 од., лампа ГС-9Б - 1 од., лампа ГУ-33Б - 1 од., електромагніт ЭМТ-171 - 174 од., тіратрон ТГИ 1-1000/25 - 156 од., лампа ГИ-6Б - 32 од., лампа ГУ-6Б - 6 од., лампа ГМИ-11 - 83 од., телефон ТА-57 - 20 од., магнітрон МИУ-41 - 1од., інші радіодеталі (транзистори резистори, діоди, реле, мікросхеми тощо) у кількості 3129 пакетів,- залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4