Ухвала

від 19.05.2020 по справі 757/9729/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_2,

суддів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретаря - ОСОБА_5,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42017110350000199 від 12.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

22 лютого 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №42017110350000199 від 12.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року вказане клопотання задоволено та накладено арешт на майно, вилучене у ході проведення обшуку складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що існують достатні підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно відповідає вимогам ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, оскільки має ознаки речового доказу.

На вказану ухвалу слідчого судді адвокат, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з винесеною ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою.

Зазначає, що слідчим суддею залишено поза увагою здійснення досудового розслідування кримінального провадження неналежним суб'єктом - слідчим військової прокуратури, а відтак всі процесуальні дії прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_8 є незаконними та вчиненими з перевищенням службових повноважень.

Крім того, слідчим суддею в порушення вимог ст.94 КПК України не оцінено наявні докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку.

Окремо звертає увагу, що слідчим суддею порушено порядок кримінального провадження, оскільки розгляд клопотання про арешт майна, включаючи перебування в нарадчій кімнаті та проголошення судового рішення, тривало 5 хвилин, що фізично неможливо та вказує на очевидну незаконність ухвали.

Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 23 лютого 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволення клопотання про арешт майна.

Прокурор військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив у задоволенні апеляційної скарги адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, відмовити.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги;

- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Адвокат ОСОБА_7, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності адвоката, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження, 16.02.2018 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1, у ході якого виявлено та вилучено зазначене вище майно.

17 лютого 2018 року майно, вилучене в ході обшуку складського приміщення, постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Тому, розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, у відповідності до ст.173 КПК України слідчий суддя правильно встановив обґрунтованість визнання вказаних речей знаряддям вчинення кримінального правопорушення та прийшов до правильного висновку про те, що незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави вважати вилучені речі такими, що є доказом кримінальних правопорушень, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки прокурором доведено, що речі, вилучені під час обшуку складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1, відповідають критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, їх визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а метою їх арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

Щодо доводів апелянта про незаконність всіх процесуальних дій у кримінальному провадженні у зв'язку з неналежним суб'єктом досудового розслідування - військовою прокуратурою Київського гарнізону, колегія суддів не вбачає порушень кримінального процесуального закону України, оскільки в матеріалах клопотання наявна постанова заступника військового прокурора Центрального регіону України від 13.10.2017 року про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017110350000199 слідчим військової прокуратури Київського гарнізону та місцем проведення досудового розслідування кримінального провадження визначено військову прокуратуру Київського гарнізону Центрального регіону України.

При цьому ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року вже була оскаржена в апеляційному порядку, та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року залишена без змін.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на речі, вилучені в ході обшуку, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 10.07.2019 року військовий прокурор Київського гарнізону в порядку ст.283 КПК України звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з обвинувальним актом по кримінальному провадженню №42017110350000199 від 12.10.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року, необхідно залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42017110350000199 від 12.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, а саме: на майно, вилучене у ході проведення обшуку складського приміщення за адресою: Київська область, Васильківський район, с.Путрівка, вул.Пушкіна, 6, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1, а саме: радіостанція Р-173 у кількості 1 од, радіоприймач Р173-ПМ - 1 од, магнітрон МИ 351-А - 10 од., тіратрон ТГИ 1-1000/25 - 5 од, частина до пристрою СВЧ № 7911489 - 1 од., реле ЭМРВ-27-Б-1, лампа ГМИ-46Б - 1 од., датчик МУ-615А - 2 од., мікросхема 286ЕП4 - 38 од., документація на радіодеталі - 1 од., магнітрон МИ-353 - 16 од., лампа ГС-9Б - 1 од., лампа ГУ-33Б - 1 од., електромагніт ЭМТ-171 - 174 од., тіратрон ТГИ 1-1000/25 - 156 од., лампа ГИ-6Б - 32 од., лампа ГУ-6Б - 6 од., лампа ГМИ-11 - 83 од., телефон ТА-57 - 20 од., магнітрон МИУ-41 - 1од., інші радіодеталі (транзистори резистори, діоди, реле, мікросхеми тощо) у кількості 3129 пакетів, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4