Рішення

від 08.06.2018 по справі 908/263/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/17/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2018 Справа № 908/263/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020; адреса для листування: 01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 38)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Стронг» (69050, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33652769)

про стягнення 759 790,05 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 21.05.2018р.

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Стронг» про стягнення 759 790,05 грн.

19.02.2018р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 21.02.2018р. позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 15.03.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/263/18 у порядку загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження - 5/17/18, розгляд справи у підготовчому проваджені призначено на 10.04.2018р. Ухвалою суду від 10.04.2018р. розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено до 07.05.2018р. Ухвалою суду від 07.05.2018р. закрито підготовче провадження та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 14.05.2018р. Ухвалою від 14.05.2018р. оголошено перерву в судовому засіданні до 11.06.2018 р. Ухвалою суду від 30.05.2018р. перенесено судове засідання з розгляду справи по суті з 11.06.2018 р. на 08.06.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнати обов'язковою. У судовому засіданні 08.06.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 08.06.2018р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав суду наступні пояснення: 15.08.2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСибБанк»» , правонаступником всіх прав та обов'язків якого на підставі договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 р., виступає Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Стронг» укладеного кредитний договір №11383252000 з відповідними змінами та доповненнями. В порушення умов вказаного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим АТ «Дельта Банк» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Сфінкс-Стронг» заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 797 481,75 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2012 р. у справі №5009/2708/12 позовні вимоги задоволені. Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору та рішення суду у справі №5009/2708/12, у нього виникла заборгованість за період з 05.07.2012 р. по 15.01.2018 р. у розмірі 759 790,05 грн., яка складається з суми заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 731 675,84 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 13 020,55 грн., 3% річних від суми прострочених відсотків в розмірі 1 983,68 грн., комісії в сумі 13 109,98 грн. З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 512-519, 526, 530, 536, 589, 610, 612, 629, 1046-1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.03.2018р. №908/263/18 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69050, АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернулася ухвала суду від 15.03.2018р. про відкриття провадження у справі з відміткою пошти - За спливом строку зберігання та неявкою адресата за відправленням .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначених судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (який відповідно до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. змінив своє повне найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» ) та товариство з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Стронг» (позичальник, відповідач у справі) 15.08.2008р. уклали Кредитний договір № 11383252000, за умовами якого Банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у формі поновлювальної кредитної лінії у сумі 300 000,00 грн., строком до 12.08.2011 року.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2.1, 1.2. договору, банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати и повернути банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 300 000,00 (триста тисяч) грн. 00 коп. у порядку і на умовах, визначених цим договором. Надання кредиту здійснюється у наступний термін: 15 серпня 2008р. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок №3739111383252 в АКІБ УкрСиббанк . Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Згідно п. 1.3.1. договору, за користування кредитними коштами з 15 серпня 2008р. по 14 листопада 2008р. процентна ставка встановлюється у розмірі 22% річних. За користування кредитними коштами після 14 листопада 2008р. процентна ставка встановлюється у розмірі 24% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього договору та/або додаткових угод до договору.

Пунктом 1.3.2. договору встановлено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставку подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Згідно п. 1.3.4. договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом факт/360 відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ) та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пп. 1.3.2., 1.3.3., 9.2. договору непередбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2. та/або пп.. 1.3.3., 9.2. договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Відповідно до п. 1.3.5. договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Договором у п. 1.3.6. закріплено, що позичальник сплачує банку комісію за надання кредитної лінії у розмірі 2,00 (дві цілих нуль десятих) процентів від суми ліміту кредитної лінії. Комісія нараховується у гривні і сплачується при наданні першого траншу згідно умов договору.

Пунктом 1.3.7. договору, позичальник сплачує банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі 1,00 (одна цілих нуль десятих) процентів від суми ліміту кредитної лінії. Комісія нараховується у гривні і сплачується щороку в термін укладення кредитного договору, починаючи з другого року кредитування, згідно умов договору.

Згідно п. 1.3.8. договору, позичальник сплачує банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі 1,00 (одна цілих нуль десятих) процентів від суми ліміту кредитної лінії. Комісія нараховується у гривні і сплачується щороку в термін укладення кредитного договору, починаючи з другого року кредитування, згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.3.9. договору, позичальник сплачує банку комісію за зарахування коштів на позичковий рахунок при достроковому погашенні кредиту за ініціативою позичальника у розмірі 1,50 (одна цілих п'ять десятих) процентів від суми дострокового погашення. Комісія нараховується у гривні і сплачується в строк з 01 по 10 число місяця, наступного за звітним (при частковому достроковому погашенні) або в термін повного дострокового погашення кредиту згідно умов договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що позичальник зобов'язується використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.

Договором у п. 7.1. вказано, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково о плати за кредит пеню з розрахунку 24% (процентів) річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредити та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом факт/360 (метод факт/360 передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір встановлений чинним законодавством.

08 грудня 2011 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (продавець) та публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (покупець, позивач у справі) уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №2949, 2950.

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Таким чином, відповідно до умов договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами та згідно ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України у зобов'язанні позичальника за Кредитним договором відбулася заміна кредитора, а Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора.

Свої зобов'язання, визначені кредитним договором, позивач виконав належним чином повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти.

Станом на час подання позову, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за відсотками за користування кредитними коштами склала 731 675,84 грн. Внаслідок не сплати відповідачем в добровільному порядку заборгованості, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору №11383252000 від 15.08.2008р. позивачем було видано відповідачу кредитні кошти, що підтверджується виписками по особовим рахункам відповідача за період з 19.12.2011р. по 17.01.2018р.

Також у п. 1.1. договору, встановлена сума для надання ліміту кредитної лінії дорівнює 300 000,00 грн. на умовах визначених цим договором.

Крім цього, обставини справи пов'язанні з укладанням кредитного договору №11383252000 від 15.08.2018р., укладення договору між ПАТ УкрСиббанк та ПАТ Дельта Банк про купівлю-продаж прав вимоги за кредитами, а також обставини пов'язані з видачею кредиту дослідженні у рішенні господарського суду запорізької області від 27.09.2012р. по справі №5009/2708/12 (суддя Носівець В.В.), яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при розгляді справи 908/263/18.

Відповідно до п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що позичальник не повернув кредитні кошти у строк до 12.08.2011р. чим порушив умови договору, у зв'язку із цим, суд визнав вимоги позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором №11383252000 від 15.08.2008р. у сумі 298 026,47 грн. документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, рішенням суду від 27.09.2012р. по справі №5009/2708/12 з відповідача на користь позивача стягнуто: заборгованість по відсоткам за користування кредитом у період з 19.12.2011р. по 04.07.2012р. у розмірі 436 110,54 грн., за період з 16.08.2010р. по 15.08.2012р.; комісію за період з 16.08.2010р. по 15.08.2012р. у розмірі 9 000,53 грн.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 04.01.2012р. по 04.07.2012р. у розмірі 23 482,00грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків за вказаний період у розмірі 30 398,08 грн. та пеня за прострочення сплати комісії у розмірі 464,12 грн.

З матеріалів справи 908/263/18 вбачається, що відповідач суму основної заборгованості не погасив, проте судом встановлено, що за договором кредитної лінії перед позивачем у відповідача утворилась заборгованість за простроченими відсотками за період нарахування 05.07.2012р. по 15.01.2018р. у розмірі 731 675,84 грн., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який перевірено судом та визнано таким, що відповідає умовам договору.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за простроченими відсотками, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочення з 01.02.2017р. по 15.01.2018р. у розмірі 1 983,68 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочення відповідачем сплати за договором, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 01.02.2017р. по 15.01.2018р. у розмірі 1 983,68 грн.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 01.02.2017р. по 15.01.2018р. у розмірі 13 020,55 грн.

Згідно з приписами ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Договором у п. 7.1. вказано, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково о плати за кредит пеню з розрахунку 24% (процентів) річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредити та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом факт/360 (метод факт/360 передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір встановлений чинним законодавством.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені вважає, що вимоги є обґрунтованими та підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення з 01.02.2017р. по 15.01.2018р. у розмірі 13 020,55 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв'язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача комісії у розмірі 13 109,98 грн.

У відповідності до п. 1.3.7 Кредитного договору позичальник сплачує Банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі 1,00% від суми ліміту кредитної лінії. Комісія нараховується у гривні і сплачується щороку в термін укладення кредитного договору, починаючи с другого року кредитування, згідно умов договору.

Доказів виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати комісії в установлені строки та розмірі суду не надано. Отже, в цій частині позов також обґрунтований та задовольняється судом.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Стронг» (69050, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33652769) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за Кредитним договором №11383252000 від 15 серпня 2008року в розмірі 759 790,05 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 05 коп., яка складається з: суми заборгованості за простроченими відсотками - 731 675 (сімсот тридцять одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) грн. 84 коп.; розміру пені на несвоєчасне повернення відсотків - 13 020 (тринадцять тисяч двадцять) грн. 55 коп.; суми трьох процентів річних від суми прострочених відсотків - 1 983 (одна тисяча вісімдесят три) грн. 68 коп.; розміру нарахованої комісії - 13 109 (тринадцять тисяч сто дев'ять) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 11 396 (одинадцять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 85 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 18.06.2018 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.