Рішення

від 12.06.2018 по справі 908/406/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/28/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 справа № 908/406/18

м. Запоріжжя

за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 107-А)

до відповідача: приватного підприємства «АГРО-КОМ» (адреса реєстрації: 69096, м. Запоріжжя, вул. Айвазовського, буд. 9; юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 5)

про стягнення 290828,98 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 18.05.2018

від відповідача: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 290828,98 грн. заборгованості за кредитним договором № 1602.44160 від 29.05.2014, яка складається з 101873,71 грн. заборгованості за кредитом, 20249,65 грн. процентів, 65028,67 грн. процентів за неправомірне користування кредитом та 103676,95 грн. пені.

Ухвалою суду від 03.04.2018 відкрито загальне провадження у справі № 908/406/18, присвоєно справі номер провадження 18/28/18, підготовче засідання призначено на 02.05.2018; підготовче засідання відкладалось на 23.05.2018; в судовому засіданні 23.05.2018 підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2018.

В судовому засіданні 12.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 1602.44160 від 29.05.2014 призвело до утворення у останнього кредитної заборгованості, що є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 14-16, 525, 526, 554, 589, 610, 611, 612, 625, 1049, 1054 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав.

Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. &l ;…&?.; Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії. &l8;…&?л; Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. &?.;…&g ;

Копії ухвал суду у справі від 16.03.2018 про залишення позовної заяви без руху, від 03.04.2018 про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання, від 02.05.2018 про відкладення підготовчого засідання, що направлялись на адресу відповідача, повернуті відділенням зв'язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» .

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (Кредитором, позивачем у справі) та приватним підприємством «АГРО-КОМ» (Позичальником, відповідачем у справі) 29.05.2014 укладено кредитний договір № 1602.44160 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Кредитор на підставі цього договору зобов'язався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язався виконати всі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно та належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором (п. 1.1 Договору).

За умовами п. 1.2 Договору, розмір кредиту - 128400,00 грн., строк користування - 24 (двадцять чотири) місяці від дати видачі кредиту, проценти - 24% , виходячи з 360 днів у році, комісія за видачу кредиту - 350,00 грн. Спосіб видачі кредиту - зарахування коштів на рахунок Позичальника № 26002210186925 у Кредитора або видача готівкою через касу банку зі сплатою Позичальником комісії за касове обслуговування у розмірі 1% від суми кредиту.

Також, пунктом 1.2 Договору передбачено, що через кожні 12 місяців, починаючи з дати отримання кредиту та до моменту його повного погашення (надалі - дата зміни процентів), розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього договору, змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: Проценти = Індекс UIRD 12 + 4,55%, де

Проценти - розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього договору, який буде дійсним з моменту кожної чергової зміни цих процентів і до їх наступної зміни;

Індекс UIRD 12 - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб - індикативна ставка, що розраховується в системі Томсон Рейтерс за методикою, розробленою спільно з Національним Банком України, на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються провідними учасниками українського ринку банківських депозитів фізичних осіб. Дані про величину Індексу UIRD 12 є загальнодоступними в мережі Інтернет, на офіційному сайті НБУ та на офіційному сайті Кредитора.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка є не повернутою кредитору (надалі - залишок кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, що зазначені у Графіку як дні платежу.

Згідно з п. 2.1 Договору кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів (надалі - Графік), який є Додатком № 1 до цього договору за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання Графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором.

Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання Кредитором відповідного повідомлення Позичальнику про таке збільшення.

Підпунктом 3.2.1 Договору передбачено, що Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

Відповідно до п. 3.4 Договору Позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення) Позичальнику або Поручителям ОСОБА_2, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані в такій ОСОБА_2.

За визначенням п. 3.6 Договору, при прострочені погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів Позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи Кредитор пред'явив йому ОСОБА_2, якщо інше не буде погоджено з Кредитором. При цьому Кредитор вправі самостійно та без повідомлення Позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Підпунктом 4.2.1 Договору визначено, що Позичальник зобов'язаний використовувати кредит за його цільовим призначенням, добросовісно і належно виконувати умови цього договору та письмових зобов'язань Позичальника, наданих Кредитору у зв'язку з дією цього договору, своєчасно усувати обставини, що можуть призвести до невиконання його умов.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на його адресу 25.12.2015 позивачем направлена вимога № 1235/1 від 24.12.2015 про повне дострокове погашення кредиту. Посилаючись на умови договору, ст. 526, 625, 1050, 1054 ЦК України, позивач вимагав протягом п'яти банківських днів з моменту відправлення даної вимоги погасити існуючу заборгованість. Направлення відповідачу вимоги підтверджується списком відправлень від 25.12.2015.

Зазначену вимогу відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За визначенням частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Обставини справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується випискою по рахунку станом на 01.03.2018.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не виконані.

Умовами укладеного сторонами Договору передбачено право позивача вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань. Враховуючи умови підпункту 3.2.1 та пункту 3.6 Договору та прострочення відповідачем зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів, договір є автоматично розірваним.

Згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Кредитним договором встановлений розмір процентів, при цьому, процентна ставка є змінюваною, розмір процентів - 24 % річних виходячи із 360 календарних днів у році, через кожні 12 місяців розмір процентів за користування кредитом змінюється і встановлюється у розмірі, з урахуванням українського індексу ставок за депозитами фізичних осіб. Проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка не є повернутою Кредитору, за кожен календарний день користування кредиту до моменту його повного погашення.

На момент подання позову сума простроченої заборгованості за Договором складає: по тілу кредиту - 101873,71 грн., по несплаченим процентам за користування кредитом - 20249,65 грн., по процентам за неправомірне користування кредитом - 65028,67 грн.

Докази повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором процентів за користування кредитом відсутні.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 101873,71 грн. заборгованості по кредиту, 20249,65 грн. несплачених відсотків за користування кредитом та 65028,67 грн. процентів за неправомірне користування кредитом є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 103676,95 грн. пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом за загальний період 01.07.2014 по 01.03.2018.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В якості підстави для стягнення пені позивач посилається на п. 2.4 Договору, яким передбачено відповідальність Позичальника при порушенні строків погашення грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості. Пеня нараховується лише на проценти, які встановлені Графіком, що є додатком до кредитного договору, і не нараховується на проценти за неправомірне користування кредитом. У розрахунку пені позивач пеню нарахував в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що цілком відповідає вимогам діючого законодавства.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, нарахування пені на суму простроченого тіла кредиту та несплаченим процентам по кредиту є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , суд дійшов до висновку, що розрахунок пені є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, тому вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

За таких обставин, з відповідача, крім заборгованості по тілу кредиту, несплаченим процентам за користування кредитом та процентам за неправомірне користування кредитом, на користь позивача слід стягнути 103676,95 грн. пені за період з 01.07.2014 по 01.03.2018.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «АГРО-КОМ» (адреса реєстрації: 69096, м. Запоріжжя, вул. Айвазовського, буд. 9; юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 5, ідентифікаційний код 36648556) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 107-А, ідентифікаційний код 21677333) 101873,71 грн. (сто одну тисячу вісімсот сімдесят три грн. 71 коп.) заборгованості за кредитом, 20249,65 грн. (двадцять тисяч двісті сорок дев'ять грн. 65 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 65028,67 грн. (шістдесят п'ять тисяч двадцять вісім грн. 67 коп.) заборгованості по процентам за неправомірне користування кредитом, 103676,95 грн. (сто три тисячі шістсот сімдесят шість грн. 95 коп.) пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 4362,43 грн. (чотири тисячі триста шістдесят дві грн. 43 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 19.06.2018.

Суддя В.В. Носівець