Ухвала

від 19.06.2018 по справі 908/4984/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/107/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.06.2018 Справа № 908/4984/15

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В. розглянувши матеріали подання державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 (69035, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі № 908/4984/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 49094,м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КОРДІС» (69035, м.Запоріжжя, вул. Лермонтова/Перемоги, буд. 23/67, прим. 4)

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2018 р. в господарський суд Запорізької області надійшло Подання (вих. б/н, б/д, реєстраційний номер виконавчого провадження: 51351424) державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КОРДІС» ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, до виконання зобов'язань, покладених на нього наказом № 908/4984/15, виданим 01.03.2016 р. про стягнення з ТОВ «КОМПАНІЯ «КОРДІС» на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у розмірі 254088,06 грн.

В обґрунтування Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець зазначив, що виконавцем 14.06.2016 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51351424 з виконання наказу № 908/4984/15, виданого господарським судом Запорізької області 01.03.2016 р., якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено Боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. Виконавцем 10.10.2017 року на адресу боржника надсилався виклик щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак керівник ТОВ "КОМПАНІЯ "КОРДІС" на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.

Посилаючись на те, що рішення до теперішнього часу не виконане, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, державний виконавець просить Подання задовольнити. Також, заявник просить розглянути Подання без представника Вознесенівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018 р., враховуючи звільнення судді-доповідача у цій справі ОСОБА_3, подання передано для розгляду судді Мірошниченко М.В.

Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Верховий суд України у листі від 01.02.2013р. Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України зазначив, що зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції, подання має бути розглянуте в день його надходження до суду, проте не пізніше наступного дня.

Враховуючи приписи ст. 337 ГПК України щодо необхідності негайного розгляду подання та зважаючи на клопотання заявника про розгляд подання без представника Вознесенівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаного подання без участі державного виконавця.

19.06.2018 р. судом винесено ухвалу.

Розглянувши та дослідивши матеріали Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України боржника без вилучення паспорта громадянина України, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2015 р. позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «КОМПАНІЯ «КОРДІС» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом у сумі 115 556,16 грн., заборгованість з процентів у сумі 61 867,21 грн., заборгованість з комісії - 13 591,06 грн., пеню у сумі 49 612,81 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 609,41 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. рішення господарського суду господарського суду Запорізької області від 12.11.2015 р. у справі № 908/4984/15 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ТОВ «КОМПАНІЯ «КОРДІС» процентів за користування кредитом в сумі 5196,23 грн. та пені в сумі 4509,59 грн. Прийнято в цій частині нове рішення про задоволення вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ТОВ «КОМПАНІЯ «КОРДІС» процентів за користування кредитом в сумі 5196,23 грн. та пені в сумі 4509,59 грн. В іншій частині рішення господарського суду господарського суду Запорізької області від 12.11.2015 р. у справі № 908/4984/15 залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2015 р. у справі № 908/4984/15 в наступній редакції: «Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КОРДІС» задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КОРДІС» на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитом у розмірі 115556,16 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 67063,44 грн., заборгованість по комісії у розмірі 13591,06 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 54122,40 грн., 3755,00 грн. витрат по сплаті судового збору.»

Стягнуто з ТОВ «КОМПАНІЯ «КОРДІС» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 4130,50 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. у справі № 908/4984/15, господарським судом Запорізької області 01.03.2016 р. видано відповідні накази.

Як вбачається з матеріалів, доданих до Подання, 06.06.2016 р. стягувач звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області.

14.06.2016 р. державним виконавцем винесено постанову (ВП № 51351424) про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 908/4984/15.

Як зазначено в Поданні, під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації, наданої на запит № 38761674 від 17.04.2018р. ДФС України за боржником зареєстровані відкриті рахунки в банківських установах, на рахунки накладено арешт, коштів на рахунках боржника недостатньо для задоволення вимог стягувача. Згідно відповіді № 10/01/21874 від 20.10.2017 року боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітетів, відсутній. Згідно відповіді №2301/01-24652 від 06 листопада 2017 року Управління ДМС України в Запорізькій області, керівник боржника ОСОБА_2 з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон не звертався та по архіву не значиться. Згідно відповіді Держгеокадастру відомості щодо земельної ділянки, зареєстрованої за боржником, на території Запорізької області, відсутні. Згідно відповіді з Державної прикордонної служби України від 04.04.2018 року керівник боржника ОСОБА_2 державний кордон не перетинав. Згідно АІС "Автомобіль", за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за боржником прав власності на нерухоме майно не зареєстровано.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 даного Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, означає такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.

На момент звернення до суду з Поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 1 лютого 2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

З метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Лише самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з Поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

В даному випадку, подані державним виконавцем матеріали не містять доказів факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань.

Верховний Суд України звертає увагу судів, що особа, яка має невиконані зобов'язання за судовим рішенням, не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України) (Лист, Верховний Суд України, від 01.01.2017 р., "Узагальнення судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України").

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» , з метою захисту інтересів стягувача, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; вимагати від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Державним виконавцем Вознесенівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області не надано суду належних та допустимих доказів вчинення боржником свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по цій справі.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Статтею 313 Цивільного кодексу України врегульовано, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Суд наголошує, що право державного виконавця на звернення з Поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Крім того, державний виконавець не надав доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон і відповідно має реальну можливість виїхати за межі України. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у Листі від 01.02.2013р. Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України .

При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_2, про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон якої клопоче державний виконавець у своєму Поданні, відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 18.10.2017 року є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Кордіс .

Разом з тим, стаття 337 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість застосування господарським судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України тільки для фізичної особи, яка є боржником, і відповідно не передбачає можливості застосування господарським судом такого тимчасового обмеження для керівника боржника - юридичної особи.

В даному випадку, Подання державного виконавця стосується застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не фізичної особи-боржника, а керівника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Кордіс ОСОБА_2, яке (тимчасове обмеження) господарський суд не вправі застосовувати.

Таким чином, нормами ст. 337 Господарського процесуального кодексу України не передбачено застосування господарським судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України для керівника боржника - юридичної особи.

Крім того, в обґрунтуванні Подання державний виконавець посилається на ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу , в той час, коли вимоги подання стосуються виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/4984/15 від 01.03.2016р.

Господарський суд Запорізької області при розгляді Подання державного виконавця керується нормами Господарського процесуального кодексу .

Враховуючи викладене, у задоволенні Подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України судом відмовляється у зв'язку з його необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні Подання державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КОРДІС» ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, до виконання зобов'язань, покладених на нього наказом № 908/4984/15, виданим 01.03.2016 р. про стягнення з ТОВ «КОМПАНІЯ «КОРДІС» на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у розмірі 254088,06 грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 235 ГПК України Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно із ст. 235, ст. 255, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України, ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвалу складено згідно з вимогами ст. 234 ГПК України та підписано - 19 червня 2018 р.

Копію даної ухвали направити стягувачу, боржнику та державному виконавцю.

Суддя М.В. Мірошниченко