Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/22216/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2018Справа № 910/22216/17

За позовом: товариством з обмеженою відповідальністю ДІСІЕС УКРАЇНА

до: товариства з обмеженою відповідальністю БУДЕКОСЕРВІС

про: стягнення 832 035,26 грн

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Гнідіна М.Ю.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача - Обухов В.В. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариством з обмеженою відповідальністю ДІСІЕС УКРАЇНА до товариства з обмеженою відповідальністю БУДЕКОСЕРВІС про стягнення 832 035,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 року відкрито провадження у справі №910/22216/17 за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 травня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди від 12.05.2016р. зі строком дії до 12.04.2019р. Відповідачем всупереч договірним домовленостям достроково розірвано укладений Договір оренди. Позивач зазначає, що внаслідок дострокового розірвання договору оренди йому було завдано збитки в розмірі 712 359,26 грн, які складаються з суми 668003,94 грн - суми виконаних будівельно-монтажних робіт за договором №11/16 від 11.04.2016р., 17 077,03 грн - вартості здійснення заміни електрощитку; 5 658,29 грн здійснення зміни місця підключення вентиляції; 21 620,00 грн - витрати на підготовку до акцій Чистка пуховиків , Чистка весільних суконь .

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що право на одностороннє розірвання договору оренди орендодавцем передбачено Договором про внесення змін №1 від 23.06.2016, в зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні.

В судовому засіданні 17.04.18р. ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 29.05.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю ДІСІЕС УКРАЇНА (позивач, орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю БУДЕКОСЕРВІС (відповідач, орендодавець) укладено договір оренди (надалі - договір).

Відповідно до пункту 2.1. договору орендодавець зобов'язується передати у строкове, платне користування орендарю приміщення, а орендар зобов'язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати орендодавцеві обумовлені в цьому договорі орендні платежі та виконувати інші умови цього договору.

Будь-яка передача приміщень між сторонами (в орендне користування та з орендного користування) повинна оформлюватися відповідним актом приймання-передачі приміщення (пункт 4.3 договору).

На підтвердження передання відповідачем позивачу передбаченого договором приміщення у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі приміщення від 21.03.2016 року.

Судом встановлено, що внаслідок укладення сторонами договору про внесення змін від 23.06.2016 року № 1 до договору, пункт 22.3 договору викладено у наступній редакції: Орендодавець має право розірвати цей договір оренди в односторонньому порядку, незалежно від причин та обставин, направивши про це повідомлення орендарю не менше як за 10 днів. В такому випадку у зв'язку із таким розірванням будь-які штрафні санкції до Орендодавця не можуть застосовуватися .

У матеріалах справи міститься лист-повідомлення позивачу від відповідача від 25.04.2017 року (вих. № 27) про дострокове розірвання укладеного сторонами договору, а саме - починаючи з 05 травня 2017 року, на підставі положень пункту 22.3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Таким чином, шляхом направлення позивачу повідомлення про дострокове розірвання договору відповідач у встановленому договором порядку реалізував належне йому право на розірвання договору. Наявність такого права була погоджена сторонами у добровільному порядку, а відтак з огляду на презумпцію правомірності правочину та в силу положень ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що договір розірвано правомірно.

Обґрунтовуючи понесення збитків позивач зазначає, що ним за власний рахунок було виконано будівельно-монтажні роботи на суму 668003,94 грн за договором №11/16 від 11.04.2016р., здійснено заміну електрощитка на суму 17 077,03 грн, а також понесені витрати в розмірі 5 658,29 грн на здійснення зміни місця підключення вентиляції та 21 620,00 грн - витрати на підготовку до акцій Чистка пуховиків , Чистка весільних суконь .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договір № 11/16 від 11.04.2016 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю ДАВ-ІНЖИНІРИНГ , відповідно до якого Позивач (замовник за договором) доручає, а ТОВ ДАВ-ІНЖИНІРИНГ (Виконавець за договором) бере на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи, зазначені у Додатку № 1 до Даного договору за адресою: Торгово-розважальний комплекс Ню ВЕЙ по вул. Архітектора Вербицького у Дарницькому районі м. Київ в бутіку під хімчистку, приблизною площе. 67,6 кв.м.

Відповідно до Додатку № 1 до зазначеного договору Виконавець взяв на себе зобов'язання виконати наступні роботи: будівельні роботи згідно проекту (плитка на підлогу, стеля, перегородки, двері, плитка на стіну, облицівка стін); електропідключення до обладнання ,вмикачі автомати, запобіжники окремо для кожного обладнання, а також електро-шафа згідно специфікації; освітлення приміщення, розетки, окремо підключення логотипу та розетка до комп'ютеру, освітлення вітрин зсередини, підключення логотипу, освітлення реклами; технічний звіт електроустановок; вода плюс каналізація, умивальники, туалет, проходи, перекриття для каналізації та води; інсталяція високого тиску повітря, поставка та звукова забудова компресора; вентиляція; окраска стін; демонтування та перевезення обладнання з хімчистки Скай Молл; розвантаження обладнання; прибирання будівельного майданчика, тобто поточний ремонт для пристосування даного приміщення для хімчистки.

Частиною 1 ст. 776 ЦК України встановлено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що орендар (позивач) зобов'язаний проводити необхідний поточний ремонт приміщення, у тому числі на обґрунтовану вимогу орендодавця.

Таким чином, на позивача як орендаря покладено обов'язок з виконання поточного ремонту об'єкта оренди.

З Додатку № 1 до Договору № 11/16 від 11.04.2016 р. вбачається, що позивачем було замовлено виконання саме поточних ремонтних робіт, спрямованих на забезпечення функціонування об'єкту оренди, відтак понесення позивачем витрат на оплату виконаних робіт було здійснене відповідно до умов Договору та положень ст. 776 ЦК України.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 чт. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника, яка може бути виражена у формі умислу або необережності.

Таким чином, покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків позивачу, необхідно встановити факт вчинення ним господарського правопорушення у вигляді порушення господарського зобов'язання.

Статтею 74 ГПК України на сторони покладено обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про порушення відповідачем господарського зобов'язання, при цьому матеріалами справи підтверджується правомірність розірвання Договору відповідачем та здійснення позивачем витрат на виконання робіт, що виключає можливість стягнення збитків з відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Текст рішення складено: 15.06.2018р.