Постанова

від 12.06.2018 по справі 910/32824/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р. Справа№ 910/32824/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Андрієнка В.В.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Молокопой І.А.

у присутності представників сторін:

від ініціюючого кредитора: ОСОБА_2 - довіреність № 72 від 20.02.18

від боржника: ліквідатор ОСОБА_3 - свідоцтво № 783 від 08.04.2013

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року

у справі № 910/32824/15 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо- зернова корпорація України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес Транс»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі №910/32824/15 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Брок Бізнес Транс» станом на 12.09.2017 року; ліквідовано банкрута - ТОВ „Брок Бізнес Транс» як юридичну особу в зв'язку з банкрутством; стягнуто з ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3 витрати на оплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 161 731,02 грн.; провадження у справі № 910/32824/15 припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року в частині стягнення з кредитора на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3 витрат на оплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 161 731,02 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року апеляційну скаргу ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» задоволено, пункт 9 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі №910/32824/15 скасовано, в решті оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.03.2018 року касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_3 задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року у справі №910/32824/15 скасовано повністю; справу № 910/32824/15 передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів зазначену апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Разіна Т.І., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/32824/15, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 31.05.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від арбітражного керуючого ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу та пояснення по справі.

У зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018 року для розгляду справи № 910/32824/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Разіна Т.І.

У зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018 року для розгляду справи № 910/32824/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/32824/15 за апеляційною скаргою ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року.

Іншою ухвалою суду від 31.05.2018 року відкладено розгляд справи на 12.06.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника ініціюючого кредитора надійшли додаткові пояснення по справі, а від ліквідатора банкрута - клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні 12.06.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року в частині стягнення з кредитора на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3 витрат на оплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 161 731,02 грн.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий ОСОБА_3 в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у відповідній частині - без змін.

12.06.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників впровадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року - скасуванню в оскаржуваній кредитором частині, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закону про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Брок Бізнес Транс» у зв'язку з неспроможністю останнього погасити наявну кредиторську заборгованість у сумі 1 883 353,34 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2016 року порушено провадження у справі № 910/32824/15 про банкрутство ТОВ „Брок Бізнес Транс» ; визнано розмір грошових вимог ініціюючого кредитора у сумі 1 507 444, 95 грн.; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою місцевого господарського суду від 11.04.2016 року у справі №910/32824/15, за результатами попереднього засідання визнано конкурсним кредитором боржника ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 898 291,34 грн., з яких: 14 938,00 грн. - перша черга, 1 507 444,95 грн. - четверта черга, 375 908, 39 грн. - шоста черга; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Брок Бізнес Транс» на загальну суму 1 898 291,34 грн..

Постановою господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/32824/15, серед іншого припинено процедуру розпорядження майном ТОВ „Брок Бізнес Транс» ; припинено повноваження розпорядника майна ТОВ „Брок Бізнес Транс» арбітражного керуючого ОСОБА_3; визнано ТОВ „Брок Бізнес Транс» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ „Брок Бізнес Транс» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі № 910/32824/15 задоволено клопотання ліквідатора ТОВ „Брок Бізнес Транс» арбітражного керуючого ОСОБА_3 про затвердження розміру основної та додаткової грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора ТОВ „Брок Бізнес Транс» ; затверджено розмір основної грошової винагороди ліквідатора ТОВ „Брок Бізнес Транс» арбітражного керуючого ОСОБА_3 у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора ТОВ „Брок Бізнес Транс» ; затверджено розмір додаткової грошової винагороди ліквідатора ТОВ „Брок Бізнес Транс» арбітражного керуючого ОСОБА_3 у розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних від продажу майна майнових активів) боржника.

15.09.2017 року від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3 надійшло клопотання про затвердження поданого звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію банкрута.

04.10.2017 року від ліквідатора надійшло клопотання про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат та про стягнення відповідної суми з кредитора на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3

За наслідками розгляду поданих арбітражним керуючим клопотань ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі №910/32824/15 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Брок Бізнес Транс» станом на 12.09.2017 року; ліквідовано банкрута - ТОВ „Брок Бізнес Транс» як юридичну особу в зв'язку з банкрутством; стягнуто з ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3 витрати на оплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 161 731,02 грн.; провадження у справі № 910/32824/15 припинено.

ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» з даною ухвалою суду не погоджується в частині стягнення з нього грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період здійснення ліквідаційної процедури та в апеляційній скарзі, з урахуванням поданих пояснень, вказує, що діючими нормами законодавства про банкрутство не передбачено стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого з кредиторів пропорційно їх вимогам до боржника.

Оскільки апелянт оскаржує ухвалу місцевого господарського суду лише в частині стягнення з нього коштів, то вказана ухвала в іншій частині щодо затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та ліквідацію останнього і припинення провадження у справі у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній скаржником частині, колегія суддів вбачає підстави для її скасування, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 1 ст. 99 вказаного Закону унормовано, що під час здійснення своїх повноважень, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 98 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно положень ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 вказаного закону грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Згідно ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства можна зробити висновок, що звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів, а звіт за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації) - затверджений господарським судом.

З поданих звітів про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого ОСОБА_3 вбачається, що розмір грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута за період з 30.05.2016 року по 09.10.2017 року становить 160 490,48 грн. та витрат арбітражного керуючого на суму 1 240,54 грн., а всього на загальну суму 161 731,02 грн.

11.07.2017 року, 21.08.2017 року та 22.09.2017 року відбулось засідання комітету кредиторів ТОВ „Брок Бізнес Транс» , на якому було прийнято рішення про схвалення звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого ОСОБА_3 за період виконання повноважень ліквідатора банкрута з 30.05.2016 року по 11.07.2017 року, з 11.07.2017 року по 21.08.2017 року та з 21.08.2017 року по 22.09.2017 року, що підтверджується протоколами засідання комітету кредиторів ТОВ „Брок Бізнес Транс» № 11/07/17 від 11.07.2017 року, № 21/08/17 від 21.08.2017 року та № 22/09/17 від 22.09.2017 року.

Тобто, враховуючи норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, та рішення комітету кредиторів, здійснивши перерахунок заявлених до затвердження сум, судом першої інстанції ухвалою від 09.10.2017 року затверджено звіти арбітражного керуючого ОСОБА_3 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ „Брок Бізнес Транс» з 30.05.2016 року по 09.10.2017 року на загальну суму 161 731,02 грн.

Вказана ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржувалась, а відтак є чинною.

Задовольняючи клопотання арбітражного керуючого та ухвалюючи рішення щодо стягнення зазначених вище сум з ініціюючого кредитора, який є єдиним кредитором боржника, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення фонду для оплати грошової винагороди ліквідатору чи відшкодування його витрат, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 і 19 Конституції України: державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Системний аналіз положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми наведеного Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 115 Закону про банкрутство сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду (ч. 6 ст. 115 Закону про банкрутство).

Тобто, з аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що на відміну від Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19.01.2013 року, який у ст. 3-1 передбачав можливість здійснення оплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, серед іншого, за рахунок коштів кредиторів, Законом про банкрутство в чинній редакції такої можливості не передбачено.

Таким чином, діючими нормами спеціального Закону інших джерел для оплати грошової винагороди арбітражного керуючого законодавством не передбачено, як і не передбачено стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого з кредиторів, а також застосування принципу пропорційності такого стягнення.

При цьому судова колегія зазначає, що створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого є правом, а не обов'язком комітету кредиторів боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у боржника відсутні майнові активи для погашення заборгованості із виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому та відшкодування його витрат, а комітетом кредиторів, в свою чергу, не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Крім того, як вбачається з протоколів засідання комітету кредиторів, зокрема від 21.08.2017 року та від 22.09.2017 року, затверджуючи звіт ліквідатора про нарахування грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та витрат у ліквідаційній процедурі, кредитором було наголошено, що відповідна оплата має здійснюватись за рахунок виявленого майна банкрута.

Судом також встановлено, що арбітражний керуючий ОСОБА_3 до введення ліквідаційної процедури та призначення його ліквідатором виконував повноваження розпорядника майна боржника та був обізнаний з майновим станом боржника, а відтак і з недостатністю майна, коштів та інших активів для покриття витрат з виплати грошової винагороди ліквідатору.

Натомість, матеріали справи не містять доказів затвердження судом джерела оплати грошової винагороди ліквідатора за рахунок коштів кредиторів, або доказів звернення ліквідатора до комітету кредиторів з пропозицією утворення фонду для авансування такої оплати.

На наведені обставини місцевий суд уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про стягнення зі скаржників грошової винагороди та відповідних витрат за період виконання повноважень ліквідатора.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у даній справі, в якій зроблено висновок про застосування ч. 5. ст. 45 Закону про банкрутство щодо оплати грошової винагороди та витрат ліквідатора та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, судова колегія суду касаційної інстанції вказала, що арбітражний керуючий, за наявності вимог щодо неоплачених винагороди та витрат, не є кредитором в розумінні приписів ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , його вимоги не включаються до Реєстру вимог кредиторів боржника, а, відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, входять до витрат, які задовольняються першочергово (поряд з забезпеченими вимогами), після реалізації частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Разом з тим, як було зазначено вище, у боржника відсутні майнові активи, за рахунок реалізації яких можливо було б погасити заборгованості із виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому та відшкодування його витрат, в той час як інших джерел для оплати грошової винагороди арбітражного керуючого діючими нормами ст. 115 Закону про банкрутство не передбачено.

За вказаних вище обставин, оскільки оскаржуваною ухвалою господарського суду міста Києва затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, ліквідовано юридичну особу ТОВ „Брок Бізнес Транс» у зв'язку із банкрутством, а провадження у справі припинено, то за відсутності у боржника майна для погашення заборгованості з оплати грошової винагороди арбітражного керуючого, відсутні підстави для задоволення вимог ліквідатора про стягнення з кредитора витрат на оплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 161 731,02 грн., з огляду на що у задоволенні відповідного клопотання арбітражного керуючого про покладення обов'язку зі сплати зазначених сум на скаржника необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у даній справі в частині стягнення з ініціюючого кредитора на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3 витрат на оплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 161 731,02 грн. прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали у наведеній частині з прийняттям нового рішення про відмову ліквідатору у задоволенні поданого клопотання.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, з арбітражного керуючого ОСОБА_3 на користь ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України» підлягає стягненню 3 520,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону про банкрутство у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.

В інших випадках (при оскарженні інших судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, але не передбачених нормами частини 3 статті 8 Закону про банкрутство) касаційне оскарження таких судових рішень в касаційному порядку та здійснення касаційного провадження не допускається.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому положення частини третьої статті 8 Закону про банкрутство слід розуміти як такі, що встановлюють деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, що полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання ним своїх обов'язків у справі, а також про відшкодування сум грошової винагороди арбітражному керуючому із завершенням апеляційного провадження. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі № 903/33/15 та від 27.01.2016 року у справі № 922/4908/13).

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду є остаточною та не підлягає оскарженню до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/32824/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/32824/15 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3 витрат на оплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута у розмірі 161 731,02 грн., скасувати.

3. Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3 відмовити.

4. Стягнути з арбітражного керуючого ОСОБА_3 (адреса для листування: а/с 71, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) 3 520,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

7.Справу № 910/32824/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 15.06.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.В. Андрієнко

ОСОБА_1