Постанова

від 13.06.2018 по справі 908/2317/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018 справа № 908/2317/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3 При секретарі судового засідання: ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача (за первісним позовом): не з'явились від відповідача-1(за первісним позовом): від відповідача-2 (за первісним позовом): не з'явились ОСОБА_5 (адвокат), договір про надання правової (правничої) допомоги №19 від 15.12.2017 р., ордер серія КВ №389468 від 26.04.2018 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3468 від 25.09.2008 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агротрейд Інвест , с. Верхні Сірогози, Нижньосірогозький район, Херсонська область на рішення господарського суду Запорізької області ухвалене 22.02.2018 р. (повний текст 05.03.2018 р.) в місті Запоріжжі по справі№908/2317/17 (суддя - Корсун В.Л.) за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агротрейд Інвест , с. Верхні Сірогози, Нижньосірогозький район, Херсонська область до відповідача-1: до відповідача-2: про за зустрічною позовною заявою до відповідача-1: до відповідача-2: проПриватного акціонерного товариства Агропромислова компанія , м. Мелітополь, Запорізька область Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідленс , смт. Варава, Варвинський район, Чернігівська область визнання недійсним пунктів 2.4 та 6.2 договору поставки від 03.02.2017 р. №Д-3/1СВ на умовах товарного кредиту №19ПД Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідленс , смт. Варава, Варвинський район, Чернігівська область Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агротрейл Інвест , с. Верхні Сірогози, Нижньосірогозький район, Херсонська область Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія , м. Мелітополь, Запорізька область визнання недійсним договору комісії №230117 від 23.01.2017р. В С Т А Н О В И В: У листопаді 2017 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агротрейд Інвест» з позовною заявою б/н від 21.11.2017 р. до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Фідленс» (відповідач-2) про визнання недійсними пунктів 2.4. та 6.2. договору поставки №Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту № 19-ПД від 03.02.2017, укладеного між ПрАТ «Агропромислова компанія» та ТОВ «ТД Фідленс» (том 1, а.с.3-4).

Ухвалою від 21.11.2017 р. місцевим судом порушено провадження у справі №908/2317/17, судове засідання призначено на 13.12.2017 р.

Ухвалою від 13.12.2017 р. судом розгляд справи №908/2317/17 відкладено на 22.01.2018 р.

13.12.2017 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «ТД «Фідленс» за вих. від 11.12.2017 №1112/2 до ТОВ «ТД «Агротрейд Інвест» (відповідач 1) та до ПрАТ «Агропромислова компанія» (відповідач 2) про визнання недійсним договору комісії на придбання товарів від 23.01.2017 №230117 (том 2, а.с.105-107).

Ухвалою від 13.12.2017 судом першої інстанції було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «ТД «Фідленс» за вих. від 11.12.2017 р. №1112/2 для спільного розгляду з первісним позовом у справі №908/2317/17. Судове засідання призначено на 22.01.2017 р.

Розгляд справи №908/2317/17 неодноразово відкладався.

Судом першої інстанції розглянуто клопотання ПрАТ «Агропромислова компанія» за вих. від 18.01.2018 р. про залишення зустрічного позову без розгляду в якому представник відповідача 1 за первісним позовом просив суд залишити без розгляду, зустрічний позов по справі №908/2317/17 ТОВ «ТД «Фідленс» за вих. від 11.12.2017 №1112/2 до ТОВ «ТД «Агротрейд Інвест» (відповідач 1) та до ПрАТ «Агропромислова компанія» (відповідач 2) про визнання недійсним договору комісії на придбання товарів від 23.01.2017р. № 230117.

В обґрунтування вказаного клопотання представник ПрАТ «Агропромислова компанія» зазначило, що як вбачається із зустрічного позову, заявник просить господарський суд Запорізької області визнати недійсним той самий договір комісії, що є предметом спору у справі № 923/1155/17 господарського суду Херсонської області, з тих самих підстав (ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України), що і у даній справі, між тими самими сторонами, що і у даній справі. Тобто, на думку представника ПрАТ «Агропромислова компанія» , ТОВ «ТД Фідленс» фактично одночасно подало 2 ідентичні позови про визнання недійсним договору комісії і до господарського суду Запорізької області і до господарського суду Херсонської області. За таких обставин відповідач-1 за первісним позовом вважає, що зустрічний позов ТОВ «ТД Фідленс» , що є предметом розгляду у даній справі (справа №908/2317/17), підлягає залишенню без розгляду з наведених вище підстав в порядку п. 3 ч. 1 ст. 226 Г України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судом правомірно прийнято до уваги той факт, що в матеріалах даної справи міститься ухвала господарського суду Херсонської області від 09.01.2018 р. у справі №923/1155/17, в якій суд встановив, що «…Розглянувши клопотання відповідача-2 суд залишив його без задоволення, оскільки зустрічний позов у справі №908/2317/17, що розглядається господарським судом Запорізької області, та позов у справі №923/1155/17, що розглядається господарським судом Херсонської області містять однаковий предмет позову та різні підстави позовних вимог» .

У зв'язку з наведеним, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду.

Доказів не чинності вказаної ухвали жодною із сторін не надано.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 р. (повний текст складено та підписано 05.03.2018 р.) у задоволені первісного позову відмовлено. У задоволені зустрічного позову відмовлено (том 3, а.с.32-40).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агротрейд Інвест , с. Верхні Сірогози, Нижньосірогозький район, Херсонська область звернулось з апеляційною скаргою б/н від 21.03.2018 р., в якій останній просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 р. по справі №908/2317/17 в частині відмови у задоволенні первісного позову - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Торговий дім Агротрейд Інвест до ПрАТ Агропромислова компанія та ТОВ Торговий дім Фідленс задовольнити, визнати недійсними п.п.2.4,6.2 договору поставки №Д-3/1СВ на умовах товарного кредиту №19-ПД, укладеного між ПрАТ Агропромислова компанія та ТОВ Торговий дім Фідленс . В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 р. по справі №908/2317/17 - залишити без змін. Судові витрати розподілити відповідно до ст.129 ГПК України (а.с.51-52).

Позивач вважає, що рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову необґрунтоване, прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст.92 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову підлягає скасуванню, а первісний позов - підлягає задоволенню.

Звертає увагу суду, що директором Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія ОСОБА_6 в момент укладення договору поставки було не дотримано рішення ОСОБА_7 ради відповідча-1 в частині умов відповідальності Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія перед Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідленс за договором, що порушує права та інтереси позивача, як особи яка взяла на себе за договором комісії солідарну відповідальність з відповідачем-1 на погашення 50% штрафних санкцій нарахованих договором поставки. Умови відповідальності, зазначені у п.2.4 та 6.2 договору, не були передбачені рішенням ОСОБА_7 ради відповідача-1, у зв'язку із чим, директор відповідача-1 порушив ч.1 та ч.3 ст.92 ЦК України.

Відзначає, що на момент прийняття рішення існувало два судових рішення, якими Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідленс за договором на підставі п.2.4 та п.6.2. були нараховані та стягнуті 0,7% вартості поставленого товару, за кожен день прострочки оплати товару 20% річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення рішення господарського суду м. Києва по справі №910/17604/17 - суми в розмірі 138 304,34 грн., рішення господарського суду м. Києва по справі №910/17865/17 - суми в розмірі 143 548,61 грн. Зазначає, що суд першої інстанції при прийняті рішення, був обізнаний про їх існування та про підстави та обставини такого стягнення. Також, є рішення господарського суду міста Києва по справі №910/17605/17, яким відповідача-1 на користь відповідача-2 стягнуто за договором суму основного боргу і суму індексу інфляції, нараховану на суму основного боргу, та разом стягнуто за даним рішенням 1 199 269,74 грн.

Також, позивач вважає, що рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову прийнято із порушенням норм процесуального права, а саме ст.236 ГПК України.

Відзначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на порушені п.п.2.4,6.2 договору - як права та інтереси Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія . Сторони договору дійшли згоди при укладанні фінансової відповідальності (штрафів та пені) за несвоєчасну оплату товару, так і права та інтереси позивача, що не відповідає завданню господарського судочинства, яке направлено на захист порушених прав та інтересів осіб.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 03.04.2018 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Попков Д.О., Радіонова О.О. (том 3,а.с.119).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2018 р., керуючись ст. ст. 234,262 Господарського процесуального кодексу України було відкрито апеляційне провадження по справі №908/2317/17, зобов язано учасників справи до 27.04.2018 р. включно надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України (том 3, а.с.50).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2018 р., керуючись ст.ст.234,268,270 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) було призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агротрейд Інвест , с. Верхні Сірогози, Нижньосірогозький район, Херсонська область на рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 р. (повний текст 05.03.2018 р.) у справі №908/2317/17 на 04.06.2018 р. о 15-00 год. (том 3,а.с.61-62)

03.05.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідленс , смт. Варва, Варвинський р-н, Чернігівська обл. надійшов відзив на апеляційну скаргу №230418 від 23.04.2018 р., в якому останній просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 р. по справі №908/2317/17 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Агротрейд Інвест без задоволення (том 3, а.с. 64-72). Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.

03.05.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія , м. Мелітополь, Запорізька область надійшов відзив на апеляційну скаргу вих.№125-Ю від 25.04.2018 р., в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Агротрейд Інвест задовольнити. Рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 р. по справі №908/2317/17 в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та прийняти у відповідній частині нове рішення, яким первісний позов ТОВ Торговий дім Агротрейд Інвест задовольнити. Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.

Розпорядженням в.о. керівника №422/2018 від 13.06.2018 р. з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, на підставі службової записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л.Ф. від 13.06.2018 р. у зв'язку з перебуванням у відпустці на день розгляду справи -13.06.2018 р. - судді зі складу колегії ОСОБА_8 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано склад колегії суддів: Чернота Л.Ф. - головуючий суддя, судді- Радіонова О.О., ОСОБА_2 (том 3, а.с.103-104).

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017р.

Позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агротрейд Інвест та відповідач - 1 - Приватне акціонерне товариство Агропромислова компанія - в судове засідання 13.06.2018 р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористалися.

Представник відповідача-2 - ТОВ Торговий дім Фідленс в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 р. по справі №908/2317/17 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ТРорговий дім Агротрейд Інвест без задоволення. Вирішити питання судових витрат та стягнути з ТОВ Торговий дім Агротрейд Інвест на користь ТОВ Торговий дім Фідленс витрати на правові/правничі послуги та витрати на відрядження представника.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення ухвал усім учасникам справи, які повернулися до Донецького апеляційного господарського суду з відміткою: « -вручено за довіреністю повноважному представнику» (том 3,а.с.60).

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов'язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №908/2317/17 без участі представників позивача та відповідача 1.

Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №908/2317/17.

Заслухавши представника відповідача-2 (за первісним позовом), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.01.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агротрейд Інвест» (комітент) та Приватним акціонерним товариством «Агропромислова компанія» (комісіонер) укладено договір комісії на придбання товарів № 230117, відповідно до якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов'язується укласти від свого імені та за рахунок комітента договір поставки з ТОВ «Торговий Дім Фідленс» (17600, Чернігівська область, Варвинський район, смт. Варва, вул. Шевченка, 82/7, код ЄДРПОУ 40840881) (далі договір поставки) та передати все отримане за цим договором комітентові (том 1, а.с.10)

Пунктом 1.2. договору комісії, під товаром у цьому договорі розуміється: Премікси 0,2-1 % CompoMix PFvit 0,5 % АПК, корми свині.

Комісіонер зобов'язаний укласти договір поставки у термін до 28.02.2017 р., згідно із п. 1.3. договору комісії.

Приписами пункту 2.1. договору комісії унормовано, що комісіонер зобов'язаний:

- укласти від свого імені та за рахунок комітента договір поставки (п.п. 2.1.1.);

- прийняти товар за договором поставки, перевірити його якість і комплектність і вжити всіх необхідних заходів щодо його збереження від втрати, нестачі або пошкодження (п.п. 2.1.2.);

- не пізніше 5 днів з моменту отримання товару за договором поставки передати його Комітентові (п.п. 2.1.3.).

Відповідно до п. 2.2. договору комісії, за цим договором комісіонер має право на:

- отримання та винагороди в порядку та розмірах, передбачених п. 4 цього договору (п.п. 2.2.1.);

- відступлення від вказівок комітента. Через 2 дні після цього комісіонер зобов'язаний повідомитипро відступлення від вказівок комітента, а також надати йому докази того, що ці дії були зумовлені інтересами останнього, згідно п.п. 2.2.2.;

- відшкодування витрат, здійснених у зв'язку з виконання зобов'язань за договором комісії, у порядку визначеному цим договором, у відповідності до п.п. 2.2.3;

- виконання цього договору на всій території України, згідно п.п. 2.2.4.;

- відшкодування збитків у разі односторонньої відмови комітента від цього договору, відповідно до п.п. 2.2.5.

За надання послуг згідно з цим договором комісіонер має право на комісійну винагороду в розмірі 30 000,00 грн., які повинні бути перераховані комітентом на банківський рахунок комісіонера протягом 7 банківських днів з моменту отримання комітентом товарів від комісіонера в повному обсязі, відповідно до п. 4.1. договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що комітент зобов'язаний відшкодувати витрати комісіонера, здійснені ним на придбання товарів за договором поставки, у строк не пізніше 40 календарних днів з моменту отримання товарів від комісіонера.

Комісіонер має право на відшкодування витрат, пов'язаних зі збереженням товару, який комітент не забрав у розумний строк, згідно п. 5.2. договору комісії.

Відповідно до п. 6.1. договору комісії, у випадку порушення комітентом строків відшкодування витрат, здійснених комісіонером на придбання товарів за договором поставки з ТОВ «ТД Фідленс» , і це призведе до покладення на комісіонера штрафних санкцій за договором поставки, вказаним в п. 1.1. цього договору, комітент зобов'язаний буде відшкодувати комісіонеру 50 % нарахованих штрафних санкцій.

Умовами п. 6.2. договору встановлено, що за порушення строків розрахунків та відшкодування витрат комітент сплачує комісіонеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.17 р, згідно пункту 7.1. договору.

Сторони в п. 9.1 договору погодили, що цей договір припиняється: - у разі відмови комітента від виконання договору; - за згодою сторін; - з ініціативи комісіонера в разі, якщо з'ясується неможливість виконання доручення або порушення комітентом умов цього договору; - з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.01.2017 р. відбулось засідання ОСОБА_7 ПрАТ «Агропромислова компанія» , оформлене протоколом без номеру (копія том 1, а.с.148), в якому брали участь ОСОБА_9 ОСОБА_7 Товариства ОСОБА_9 та член ОСОБА_7 Товариства ОСОБА_10. Також на засідання була запрошена та була присутньою директор Товариства ОСОБА_6. Секретарем Наглядової Ради Товариства обрано ОСОБА_10

Порядком денним вказаного засідання було розгляд наступних питань:

По-перше, укладення договору поставки на умовах товарного кредиту (договір) з ТОВ «ТД Фідленс» .

По-друге, про надання директору Товариства ОСОБА_6 повноважень на підписання зазначеного у (дослівно) « … першому порядку денного договору між ТОВ «ТД Фідленс» та Товариством» .

По першому питанню: слухали інформацію ОСОБА_10 щодо укладення між ТОВ «ТД Фідленс» та Товариством (ПрАТ «Агропромислова компанія» ) договору на наступних умовах: - предмет поставки - Премікси 0,2-1 % CompoMix PGvit 0,5 % АПК, корми свині (Товар); - строк розрахунків - відстрочення кінцевого розрахунку протягом 60 календарних днів з дня відвантаження Товару зі складу ТОВ «ТД Фідленс» ; - строк дії договору - до 31.12.2017 з пролонгацією на наступний рік; - відповідальність за договором - у випадку несвоєчасної оплати за поставку у відповідності з договором, Товариство сплачує ТОВ «ТД Фідленс» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості партії Товару за кожний день прострочення платежу.

В результаті чого, було вирішено укласти між ТОВ «ТД Фідленс» та Товариством договір на умовах, зазначених вище.

По другому питанню: слухали інформацію ОСОБА_10 про надання директору Товариства ОСОБА_6 повноважень на підписання зазначеного у першому порядку денного договору між ТОВ «ТД Фідленс» та Товариством.

В результаті чого було вирішено надати повноваження директору Товариства ОСОБА_6 підписати договір між ТОВ «ТД Фідленс» та Товариством на умовах, зазначених у цьому протоколі.

Протокол засідання ОСОБА_7 ПрАТ «Агропромислова компанія» підписано головою ОСОБА_7 ПрАТ «Агропромислова компанія» ОСОБА_9 та секретарем засідання ОСОБА_7 ПрАТ «Агропромислова компанія» ОСОБА_10 без зауважень та скріплено печаткою підприємства.

У подальшому, 03.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Фідленс» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Агропромислова компанія» (покупець) укладено договір поставки Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №19-ПД, відповідно до якого, згідно п. 1.1. договору поставки, постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки («ІНКОТЕРМС 2010» ), що обумовлюються в додатках або в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (том 1, а.с.134-135).

Товаром згідно з цим договором, є кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корми, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання і ін. товар, як власного виробництва так й інших виробників, що буде поставлятися згідно видаткових накладних. Номери, індекси стандартів, технічних умов та ін. документації про якість товарів зазначаються в сертифікатах якості який є невід'ємним додатком до даного договору. Покупець не заперечує проти поставки йому товару виробленого згідно стандартів, технічних умов, реєстраційних посвідчень. Покупець зобов'язується дотримуватися інструкцій з використання товару зазначеного на маркуванні, загальних правил користування товаром, дотримуватися встановлених нормативів, температурного режиму та вологості та ін. умов при зберіганні товару. Підписанням даного договору покупець підтверджує, що постачальником йому доведено всю необхідну інформацію про походження товару, виробника товару, продавця, спосіб виготовлення товару, джерела та спосіб придбання, кількість, споживчі властивості, якість товару, придатність до застосування, стандарти та технічні умови по яких виготовлено товар, реєстрацію товару, характеристики товару, особливості використання товару, ціну на товар. Товар постачається покупцю для використання в господарській діяльності, згідно п. 1.2. договору.

Умовами п. 2.2. договору поставки визначено, що загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого "Постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня.

Пунктом 2.4. договору поставки сторони погодили, що товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки в розмірі 70 %річних від вартості неоплаченого товару, згідно ст. 694 ЦК України. Перебіг строку користування товарним кредитом починається з 61 календарного дня, після отримання товару покупцем та припиняється в день оплати вартості товару покупцем.

У разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу та 20 % річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем, відповідно до п. 6.2. договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його представниками сторін та скріплення печатками його тексту і діє до 31.12.2017 р., а в частині зобов'язання, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання, згідно п.8.1. договору.

Статут ПрАТ «Агропромислова компанія» (нова редакція від 2014 року) затверджено протоколом загальних зборів акціонерів від 10.04.2014 (зареєстровано виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 21.02.2002 за № 02140811Ю0010652 (том 1, а.с.51-93).

Розділом 6 Статуту унормовано, що значним правочином є правочин, вчинений товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності.

Пунктом 2 розділу 6 Статуту передбачено, що значними правочинами можуть бути як односторонні (зокрема, прийняття спадщини, гарантія тощо), так й багатосторонні (договори). До правочинів, що можуть мати ознаки значних, відносяться також й мирові угоди, які являють собою новацію, відступне, прощення боргу та т.ін., якщо вони відповідають ознакам, визначеним у цьому розділі. Мирові угоди, які відповідають ознакам значних правочинів, потребують отримання попередньої згоди на їх укладання загальних зборів акціонерів або наглядової ради, відповідно до розподілу повноважень. Не потребують дотримання процедури попередньої згоди на їх укладання мирові угоди, які не створюють нові зобов'язання між сторонами, пов'язані з відчуженням майна, а направлені на виконання вже існуючих зобов'язань. Не підлягають попередньому узгодженню загальними зборами акціонерів або наглядовою радою мирові угоди, які мають ознаки значного правочину, коли в силу вимог законодавства про банкрутство повноваження органів товариства обмежені у визначеній частині, зупинені або припиненні.

При визначенні, чи відноситься правочин до значних, сума угоди визначається виходячи з вартості майна, що відчужується або придбавається, передається в заставу, оренду, вноситься як внесок до статутного капіталу та ін., без врахування додаткових нарахувань (штрафів, пені, неустойки), вимоги до сплати яких можуть бути пред'явлені до сторони у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань. До значних правочинів відноситься й договір кредиту, якщо вартість кредиту та передбачених договором процентів за використання кредиту (без врахування % за несвоєчасне повернення кредиту), складає більше 10 % балансової вартості активів товариства, згідно п. 3 розділу 6 Статуту.

Пунктом 4 розділу 6 Статуту визначено, що правила цього розділу також застосовуються до укладання кількох взаємопов'язаних угод, якщо сукупна вартість майна, що є предметами таких угод, складає 25 та більше % балансової вартості активів товариства,визначеної за даними останньої річної фінансової звітності.

Рішення про вчинення значного правочину приймається наглядовою радою або загальними зборами акціонерів у відповідності до вимог цього розділу - п. 7 Статуту.

Рішення про вчинення значного правочину, предметом якого є майно або послуги, вартість якого становить від 10 до 25 % вартості активів, приймається наглядовою радою. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів, згідно п. 8.

Рішення про вчинення значного правочину, предметом якого є майно, що перевищує 25 % вартості активів товариства, приймається загальними зборами акціонерів за поданням наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, вартість предмету якого перевищує 25 % вартості активів, однак є меншим 50 % цих активів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість голосів акціонерів, які зареєструвались для участі у загальних зборах, та є власниками голосуючих з цього питання акцій, згідно п.п. 7-9 розділу 6 Статуту.

Згідно із п. 11 розділу 6 Статуту, при визначенні вартості активів товариства враховується сума активів за останнім річним балансом товариства без зменшення її на суму зобов'язань.

Пунктом 13 розділу 6 вищевказаного Статуту визначено, що за невиконання зазначених функцій, рівно як й укладання значного правочину при наявності інформації про ненадання згоди відповідного органу контрагента, або прийняття рішення про надання згоди всупереч законодавству та статуту контрагента, при визнанні в подальшому судовим органом цієї угоди недійсною, або при нанесенні внаслідок укладання цієї угоди збитків товариству, директор несе персональну матеріальну відповідальність у розмірі нанесених збитків.

У відповідності до п. 14 розділу 6 Статуту передбачено, що протокол рішення про вчинення значного правочину повинен містити, зокрема, всі суттєві умови, що визначені цивільним законодавством стосовно певного виду правочину.

Зокрема, визначено, що до правочинів, що укладаються в процесі поточної господарської діяльності, відносяться: - правочини, що є невід'ємним елементом змісту видів діяльності, які відповідно до цього статуту здійснює товариство; - інші правочини, що їм супутні, тобто головне призначення яких полягає у створенні необхідних передумов для укладення та виконання правочинів першої групи, через які здійснюється їх зв'язок з поточною господарською діяльністю товариства. Рішення про вчинення інших значних правочинів, не пов'язаних з поточною господарською діяльністю товариства, укладаються з дотриманням вимог інших розділів цього статуту (п.16, розділ 6).

Розділом 41 Статуту ПрАТ «Агропромислова компанія» (нова редакція від 2014 року), а саме п. 1, визначено основні завдання ОСОБА_7. Так, зокрема, основними завданнями наглядової ради є стратегічне керівництво товариством та ефективний нагляд за діяльністю директора. ОСОБА_7 рада є органом, що здійснює захист прав акціонерів, і в межах компетенції, визначеної розділом 42 цього Статуту, контролює та регулює діяльність директора товариства.

Пунктом 5 розділу 43 «Порядок здійснення повноважень ОСОБА_7» Статуту визначено, що наглядова рада може прийняти рішення про участь у її засіданнях, або при прийнятті нею окремих рішень, директора, ревізора, інших осіб.

У відповідності до п. 15 розділу 43 Статуту визначено, що оформлений протокол засідання наглядової ради наступного дня передається директору для організації, зберігання та ознайомлення акціонерів, крім випадків, коли в протоколі містяться відомості, що мають ознаки інсайдерської інформації. В цьому разі протокол передається директору лише після того, як інформація втратить статус інсайдерської.

Пунктом 1 розділу 45 (Виконавчий орган товариства) Статуту передбачено, що управління поточною діяльністю товариства здійснює директор товариства.

Директор підзвітний загальним зборам та наглядовій раді товариства, організовує виконання їх рішень, відповідно п. 2 розділу 45 Статуту.

Згідно із п. 4 розділу 45 Статуту, при обранні директора з ним укладається контракт. Укладання, зміна та розірвання контракту здійснюються з дотриманням вимог трудового законодавства України. Від імені товариства контракт з директором підписує голова наглядової ради товариства чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою. Умови контракту затверджуються наглядовою радою товариства.

Розділом 46 «Компетенція директора» Статуту ПрАТ «Агропромислова компанія» (нова редакція) від 2014 року визначено повноваження директора.

Ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення відповідача-2, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що первісні та зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За даною справою позивач за первісним позовом - ТОВ Торговий дім Агротрейд Інвест звернувся з позовною заявою про визнання недійсним пунктів 2.4 та 6.2 договору поставки №Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №19-ПД від 03.02.2017 р., укладеного між ПрАТ Агропромислова компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідленс . Також відповідач 2 за первісним позовом - ТОВ Торговий Дім Фідленс звернулось с зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору комісії на придбання товарів №230117 від 23.01.2017 р.

Тому, місцевий суд і суд апеляційної інстанції розглянули вимоги щодо повноважень директора ОСОБА_6 У даному випадку, не заявлені вимоги щодо змісту та розміру нарахувань.

У подальшому істотні умови договорів були виконані сторонами.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно з статтями 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких договорів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод (договорів) вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Зі змісту договору поставки №Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №19-ПД від 03.02.2017 р. вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних його умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, умови договору викладені чітко та з наявністю повної інформації (стосовно умов, а саме якості товару, кількості, ассортименту, ціни) апелянт підписав кожну сторінку договору без будь-яких зауважень. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про те, що місцевим судом було повно встановлено обставини справи та надано належну оцінку зібраним у справі доказам, враховано усі доводи сторін у справі, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Приписами ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Законами України Про господарські товариства та Про акціонерні товариства врегульовано повноваження керівних органів Акціонерного товариства на підписання правочинів.

Частиною 2 ст. 87 Цивільного кодексу України передбачено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками Статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Пунктами 3, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України унормовано, що загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України. Так, зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Умовами ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повина бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України, у світлі приписів ст. 180 Господарського кодексу України.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Позивач в якості доказів відсутності повноважень керівника відповідача-2 посилається на пункт 1 розділу 46 Статуту відповідача-1, де зазначено: директор, з урахуванням обмежень, що визначені чинним законодавством та цим Статутом, підписує всі правочини, що укладаються товариством, при наявності рішення про їх укладання відповідного органу товариства . А тому, крім Статуту діють вимоги Цивільного кодексу України та Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

У даному випадку, позивач за первісним позовом стверджує, що директор ПрАТ «Агропромислова компанія» ОСОБА_6 підписуючи договір поставки № Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту № 19-ПД від 03.02.17 перевищила свої повноваження, встановлені протоколом ОСОБА_7 ПрАТ «Агропромислова компанія» від 30.01.17, а позивач за зустрічним позовом стверджує, що директор ПрАТ «Агропромислова компанія» ОСОБА_6 з перевищенням своїх повноважень підписала договір комісії на придбання товарів від 23.01.17 № 230117.

Статут відповідача-1 в новій редакції від 10.04.2014 р. досліджувався судом першої інстанції.

Відповідач-2 стверджує, що зміст статуту відповідача - 1, регулює питання погодження правочинів уповноваженими органами товариства. Вони конкретизують порядок та умови укладення та погодження правочинів.

У статуті відповідача-1 в редакції від 2014 р. передбачено лише обов'язкове погодження певних видів правочинів для яких потрібне затвердження уповноважених органів.

Дослідивши матеріали справи в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що керівник відповідача-1 не був обмежений ні статутом, ні законодавством у своїх повноваженнях на підписання договору поставки Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №19-ПД від 03.02.2017 р., та мав відповідні повноваження на визначення ним самостійно умов даного договору (умови поставок товару, умови оплати товару, умови про відповідальність сторін, умови про застосування товарного кредитування та застосування інших компенсаційних умов при невиконанні умов договору).

Як вищезазначено, 30.01.2017 р. відбулось засідання ОСОБА_7 ПрАТ «Агропромислова компанія» , оформлене протоколом.

Зміст протоколу засідання наглядової ради ПрАТ «Агропромислова компанія» від 30.01.17 свідчив про те, що наглядова рада вирішила: надати повноваження директору Товариства ОСОБА_6 підписати договір між ТОВ «ТД Фідленс» та Товариством на умовах, зазначених у цьому протоколі. За вказане рішення проголосували: за - одностайно; проти - 0; утримались - 0. Затверджено одностайно.

Протокол засідання ОСОБА_7 ПрАТ «Агропромислова компанія» підписано головою ОСОБА_7 ПрАТ «Агропромислова компанія» ОСОБА_9 та секретарем засідання ОСОБА_7 ПрАТ «Агропромислова компанія» ОСОБА_10

З огляду на викладене, текст (зміст) вказаного протоколу ОСОБА_7 б/н від 30.01.2017 р. не містить жодних посилань на номер, дату конкретного договору поставки на умовах товарного кредиту який має бути укладено між ТОВ «ТД Фідленс» та ПрАТ «Агропромислова компанія» у відповідній редакції. Також, вказаний протокол від 30.01.17 р. не містить проекту такого договору, який цим протоколом затверджується та періоду чи дати, коли такий договір має чи може бути укладено. Вказаний протокол не містить жодного доказу стосовно того, що вказаний протокол має відношення саме до оспорюваного (у відповідній частині) договору поставки від 02.03.17 № Д-3/1 СВ.

Вказаним протоколом наглядова рада лише обмежилась вказівкою на те, що цим протоколом наглядова рада вирішила надати повноваження директору ПрАТ «Агропромислова компанія» ОСОБА_6 підписати договір між ТОВ «ТД Фідленс» та ПрАТ «Агропромислова компанія» на умовах зазначених в цьому протоколі, а саме: «предмет поставки - Премікси 0,2-1 % CompoMix PGvit 0,5 % АПК, корми свині (Товар); строк розрахунків - відстрочення кінцевого розрахунку протягом 60 календарних днів з дня відвантаження Товару зі складу ТОВ «Торговий Дім Фідленс» ; строк дії договору - до 31.12.2017 з пролонгацією на наступний рік; відповідальність за договором - у випадку несвоєчасної оплати за поставку у відповідності з договором, Товариство сплачує ТОВ «Торговий Дім Фідленс» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від неоплаченої вартості партії Товару за кожний день прострочення платежу» .

Предметом договору комісії на придбання товарів від 23.01.2017 №230117, під товаром у цьому договорі розуміється: Премікси 0,2-1 % CompoMix PFvit 0,5 % АПК, корми свині» .

Тобто, Премікси 0,2-1 % CompoMix, наведені в договорі комісії на придбання товарів від 23.01.2017 № 230117 та у протоколі наглядової ради від 30.01.2017 містяться посилання на різні найменування Преміксів, а саме: CompoMix PFvit 0,5 % та CompoMix PGvit 0,5 %.

На виконання умов наведеного договору ТОВ «Торговий Дім Фідленс» поставлялись, а ПрАТ «Агропромислова компанія» отримувались: саме вищенаведений перелік преміксів коримів свині.

Однак, номенклатура таких Преміксів відрізняється від тієї, яка вказана в протоколі наглядової ради від 30.01.2017 та у договорі комісії на придбання товарів від 23.01.2017 №230117.

Місцевим судом обгрунтовано враховано, що згідно п. 1 розділу 42 Статуту ПрАТ «Агропромислова компанія» , до компетенції наглядової ради відносяться, зокрема, обрання та припинення повноважень директора.

У відповідності до п. 1 розділу 46 вказаного Статуту, директор, з врахуванням обмежень, що визначені чинним законодавством та цим Статутом, зокрема підписує всі правочини, що укладаються товариством, при наявності рішення про їх укладання відповідного органу товариства.

Вирішуючи справу № 908/2317/17 по суті спору місцевим господарським судом правомірно було прийнято до уваги вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV у відповідній редакції.

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2018 за №1003652543, станом на 23.01.2017 (тобто станом на час підписання договору комісії від 23.01.2017 № 230117) вбачається, що керівником та підписантом ПрАТ «Агропромислова компанія» є ОСОБА_6. Будь-яких обмежень відносно ОСОБА_6 щодо представництва нею вказаної юридичної особи не визначено.

Із тексту апеляційної скарги вбачається, що позивач відніс проценти за користування товарним кредитом та 20% річних, передбачених умовами договору поставки та ст.ст. 625,694 Цивільного кодексу України, до відповідальності, передбаченої ст. 230 Господарського кодексу України.

Стосовно визначення змісту товарного кредиту в п.2.4 договору поставки №Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №19-ПД від 03.02.2017 р. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з протоколу наглядової ради відповідача - 1 від 30.01.2017 р., розглядалося питання про укладення договору поставки на умовах товарного кредиту. Відсотки передбачені даним пунктом відносяться до нормативного регулювання ст.694 Цивільного кодексу України. Вони не є штрафними санкціями в розумінні відповідальності сторін.

Законом надано правогосподарюючого суб'єкта кредитувати інших за рахунок власного майна, що випливає з його повноважень власника, які встановлені ст.694-695 Цивільного кодексу України України, відповідно до яких договором поставки може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, в тому числі з обов'язком сплачувати проценти на суму , що відповідає ціні товару, проданого в кредит.

Товарний кредит - це товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк під процент.

Крім того, товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Проценти, передбачені ст.ст.694,536 Цивільного кодексу України, не є тотожними процентам, що передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

На відміну від ст.ст.694,536 Цивільного кодексу України статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено інші за правовою природою проценти, а саме: в цій статті йдеться про проценти, що є санкцією - окремою формою цівільної-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України, є факт користування чужими коштами та встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Однак, положення статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами, то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і 3% річних, якщо інший розмір не передбачено договором або законом - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Проценти за користування товариним кредитом не відносяться до штрафних санкцій, зокрема пені. Це плата за користування товарним кредитом.

Щодо визначення 20% річних в п.6.2 договору поставки №Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №19 -ПД від 03.02.2017 р.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.6.2 договору унормовано, що відсотки за неправомірне користування грошовими коштами сторони домовилися встановити в розмірі 20% річних з простроченої суми. У зв'язку із тим, що інфляційні втрати та проценти не є штрафними санкціями згідно ст.230 Господарського кодексу України, у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України вони сплачуються за весь час прострочення.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що керівник відповідача-1 не був обмеженим протоколом наглядової ради на включення до договору поставки умови про 20% річних передбачених ст.625 Цивільного кодексу України та процентів за користування товарним кредитом передбачених ст.694 Цивільного кодексу України.

Інтереси позивача за договором поставки №19-ПД від 03.02.2017 р. жодним чином не порушені як зі строни відповідача-1 так і зі сторони відповідача-2.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем за первісним позовом не доведено того, що протокол засідання наглядової ради від 30.01.2017р. має відношення саме до договору поставки на умовах товарного кредиту від 03.02.2017 р. Оспорювані у цій справі договори не є значними правочинами в розумінні розділу 6 Статуту ПрАТ «Агропромислова компанія» . Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.01.2017 (на дату укладення договору комісії на придбання товарів №230117) та на 03.02.2017 (на дату укладення договору поставки Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №19-ПД) не містили посилань на обмеження щодо підписання керівником (директором) ПрАТ «Агропромислова компанія» ОСОБА_6 Таким чином, первісні та зустрічні позовні вимоги є не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

11.05.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява від представника позивача (адвоката ОСОБА_5В.), в якій останній просить, керуючись ст.ст. 56,58,60,61,73,91,123,282 Господарського процесуального кодексу України, долучити до матеріалів справи докази сплати витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 14 147,40 грн. та стягнути їх у якості судових витрат у відповідності до змісту ст.129 ГПК України (том 3, а.с. 86-91).

Також, 15.05.2018 р. на поштову адресу надійшла заява від представника позивача за зустрічним позовом (адвоката ОСОБА_5В.), в якій останній просить керуючись ст.ст. 56,58,60,61,73,91,123,282 Господарського процесуального кодексу України, долучити до матеріалів справи докази витрат на відрядження представника, а саме роздруківки залізничних білетів, у розмірі 761,88 грн., та стягнути їх у якості судових витрат пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до змісту ст.129 Господарського процесуального кодексу України (том 3, а.с. 93-95).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно приписів ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов»язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв»язку з розглядом справи був поданий відповідно до вимог ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування поданого розрахунку були надані копія договору №19 про надання правової (правничої) допомоги від 15.12.2017р. (том 3, а.с. 87), додаток №5 від 16.04.2018 р. до договору про надання правової (правничої) допомоги №19 від 15.12.2017р. з посиланням на номер справи №908/2317/17 (том 3, а.с.88), рахунок №7 від 27.04.2018 р. згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №19 від 15.12.2017 р. (том 3, а.с.89), копія виписки по особовим рахункам від 07.05.2018 р., якою ТОВ Торговий дім Фідленс сплатило АО Парадокс, призначення платежу Оплата правової/правничої допомоги по справі №908/2317/17 суму 14 147,40 грн. (том 3, а.с.90), довіреність №01 віід 02.01.2018р. (том 3, а.с.91). Також, в матеріалах справи міститься оригінал Ордеру на надання правової допомоги серія КВ №389468, від 26.04.2018 р. (том 3, а.с.75) та копія свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю №3468 від 25.09.2008 р. (том 3, а.с.97).

Дослідивши дадані вищевказані заяви, керуючись приписами ст. 126 ГПК України, приймаючи до уваги додані до розрахунку суми судових витрат документів суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З урахування складності справи та наявності прийнятого рішення де викладено опис та зміст як позовної заяви так і доказів по справі, колегія суддів вважає задовольнити вимоги представника відповідача-2 адвоката ОСОБА_5 частково. Стягненню підлягає розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У даному випадку, адвокатом надано копії залізничних квітків Дарниця-Харків-ПАС 000ВЗЕЗВ-97F5-8А39-0001#Б26-т1-2206490-1005 та Харків-ПАС -Дарниця 000ВЗЕ38-DF65-8В61-0001#Ю2Я-Т1-2208832-1005 на 04.06.2018 р. у розмірі 761,88 грн. щодо наявності представництва у суді апеляційної інстанції, добові на відрядження у розмірі -372,30 грн., відповідно до рахунку №7 згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №19 від 15.12.2017 р. А тому, зазначені витрати підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а саме супровід справи №908/2317/17 у Донецьккому апеляційному господарському суді, з розрахунку участі представника Обєднання від імені клієнта загальною запланованою тривалістю - 1 година (коефіцієнт 5) у розмірі 1861,50 грн., формування та складання правової позиції клієнта, написаня та подання відзиву на апеляційну скаргу - 4 години (коефіцієнт 5) у розмірі 7446,00 грн., вивчення документальної бази клієнта та правовий аналіз матеріалів судової справи №908/2317/17, розглянутих першою інстанцією - 3 години (коефіцієнт 4) у розмірі 4467,60 грн., відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "ОСОБА_8 проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.

Враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат та покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агротрейд Інвест", понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Фідленс" судові витрати на оплату правової (правничої) допомоги адвоката у розумінні ст.126 ГПК України, стягненню підлягає - 7000 тис. 00 коп.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 року (повний текст 05.03.2018 р.) у справі №908/2317/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог статті ст.129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.).

Керуючись ст.ст. 86, 126, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції від 15.12.2017), Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агротрейд Інвест» , с. Верхні Сіогози, Нижньосірогозький район, Херсонська область, на рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 (повний текст 05.03.2018) по справі № 908/2317/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2018 (повний текст 05.03.2018) по справі № 908/2317/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агротрейд Інвест", с. Верхні Сірогози, Нижньосірогозький район, Херсонська область (код ЄДРПОУ 36714644, 74722, Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Верзні Сірогози, вул. Поштова, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Фідленс" (код ЄДРПОУ 40840881, 17600, АДРЕСА_1) витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 7000 грн. оо коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 13.06.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2018р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано примірників 5:

1 - позивачу;

1 - відповідачу-1 ;

1- відповідачу-2

1 - у справу;

1 - ГСЗ О;