Ухвала

від 20.06.2018 по справі 916/2187/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2187/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Ленінський-29"

про стягнення 42 908,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

11.06.2018 зазначена касаційна скарга разом зі справою № 916/2187/17 надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2187/17 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Оскільки оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), отже у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з приписів Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Так, за приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 42 908,98 грн., які є менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2018 рік (1 762,00 грн.* 100= 176 200,00 грн.), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) справа № 916/2187/17 є малозначною.

Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Разом цим, у клопотанні про розгляд касаційної скарги за участі сторін, поданому разом із касаційною скаргою, скаржник зазначає про те, що розгляд даної справи має виняткове значення для ведення господарської діяльності позивача у подальшому, а касаційна скарга стосується питань права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Обговоривши доводи, зазначені у вказаному клопотанні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, що підпадає під дію підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких суд міг би визнати справу № 916/2187/17 такою, судові рішення у якій може бути переглянуто у касаційному порядку, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі і відмовляє у такому відкритті.

Крім цього, слід зауважити, що в контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 у справі № 916/2187/17.

2. Матеріали касаційної скарги на 22 аркушах повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", у тому числі платіжне доручення №В7275 від 21.05.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков