Постанова

від 13.06.2018 по справі 918/890/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Справа № 918/890/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Вох В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 16.01.18р. головуючим суддею Марачем В.В. Войтюком В.Р., Політикою Н.А. у м.Рівному, повний текст складено 22.01.18р. у справі № 918/890/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний реєстратор реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_3

про визнання відсутнім права на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право власності

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4 (представник)

ОСОБА_5 (представник)

відповідача:ОСОБА_6 (представник)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з"явилась

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не з"явилась

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 акціонерне товариство ПАТ "Волинь-Цемент" (правонаступником якого є ПАТ "Дікергофф Цемент Україна") (надалі Позивач, ПАТ "Дікергофф Цемент Україна") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" (надалі Відповідач, ТзОВ "Лювада"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДТГО "Львівська залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_3, з вимогами про:

- визнання недійсним свідоцтва №8116108 від 17.08.2013 р. про право власності на нерухоме майно - під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТзОВ "Лювада";

- скасування державної реєстрації права власності ТзОВ "Лювада" на під'їзді залізничні колії довжиною 2,1 км., які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

В подальшому, до початку розгляду справи по суті від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив суд:

Визнати відсутнім у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лювада» права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

Визнати недійсним Свідоцтво на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ «Лювада» .

Усунути перешкоди в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна за його, цільовим призначенням.

ОСОБА_7 заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду .

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року у даній справі (головуючий суддя Марач В.В., судді Войтюк В.Р.,Політика Н.А.) позов Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" задоволено частково.

Визнано відсутнім у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" (35705, м. Здолбунів, Рівненська обл., вул. Незалежності, буд, 42. і.к. 38305990) права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, довжиною 2,1 км. , початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В, позначених на плані меж земельної ділянки.

Визнано недійсним Свідоцтво на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада".

В позові в частині усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд керувався ст.ст.80, ч.4 ст.87,ч.1 ст.89,91, 113,п.1 ч.1 ст. 115 , ст.144. ст.316, ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт", ч.2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" , ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та прийшов до висновку, що :

правочин щодо передачі під'їзних залізничних колій ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лювада» є таким, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Крім того,враховуючи відсутність державної реєстрації права власності у ТОВ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» на під'їзні залізничні колії довжиною

2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка,1, останнє не набуло право власності на вказане майно, а тому не мало право розпоряджатися ним та відчужувати його шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ «Лювада» .

Враховуючи те, що спірний акт прийому-передачі не порушує прав позивача в частині передачі іншого зазначеного в даному акті майна, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та визнання відсутнім у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лювада» права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1. довжиною 2,1 км, початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В позначених на плані меж земельної ділянки.

Враховуючи відсутність у ТОВ "Лювада" права власності на нерухоме майно: під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, суд першої інстанції вважав видачу свідоцтва про права власності на зазначене майно таким, що носить похідний характер та має наслідком порушення права позивача, а відтак підлягає визнанню недійсним.

Вимоги Позивача про усунення перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна - залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 за його, цільовим призначенням суд вважав заявленими Позивачем передчасно, так як до постановлення рішення у даній справі та у справі №918/1377/16 кожна сторона вважала себе законним власником зазначеного майна і мала на нього відповідні документи, і ні судом, ні іншими компетентними державними органами вказані документи не визнавалися недійсними та не скасовувалися, а отже жодна із сторін не мала права стверджувати, що інша сторона чинить перешкоди у користуванні зазначеним майном. Відтак в задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" про усунення перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна суд першої інстанції відмовив.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, серед іншого, вказує, що висновки суду першої інстанції були зроблені судом з порушенням вимог частини п'ятої статті 236 ГПК України щодо всебічного i повного з'ясування вcix обставин та не відповідають дійсним обставинам справи .

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що фактично між сторонами виник cпір щодо правомірності передачі ТОВ "ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій" до статутного капіталу ТОВ "Лювада" частини під"їзних зaлiзничниx колій, а саме колій № 6,11,12,13, 52. Вказана частина під"зних залізничних колій розташована за адресою: Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Шевченка, 1, на земельній ділянці ТОВ "Лювада" площею 1,949 га, кадастровий номер 5622610100:00:002:0086, що було підтверджено висновком судової експертизи від 30.12.2016 року № 617/681, а також підтверджується Свідоцтвом про право власності, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 8116265 від 17.08.2013 року, витягом з технічної документанції із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Лювада" для розміщення та експлуатації основних, підсобних i допоміжних будівель i споруд в межах м. Здолбунів по вул. Шевченка, 1, на території ОСОБА_8 міської ради, Здолбунівського району, Рівненської області 2013 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

На думку апелянта, суд першої інстанції мав перевірити, чи з доказів, наданих сторонами на підтвердження права власності на спірну частину під"їзних залізничних колій, можна встановити, що вони стосуються саме цієї частини під"їзних залізничних колій.

Скаржник наголосив, що жоден з документів, наданих Позивачем не підтверджує, що йому належить право власності на спірну частину під"їзних залізничних колій.

Крім того, скаржник наголошує суду апеляційної інстанції, що встановлення земельної ділянки, місцезнаходження залізничних колій, що були передані у процесі корпоратизації Здолбунівського ЦШК Здолбунівському АТВТВЦШ "Волинь" є обставиною, що має суттєве значення для вирішення цієї справи, оскільки на момент корпоратизації Здолбунівського ЦШК за адресою: Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Шевченка, 1, було розміщено декілька земельних ділянок, щонайменше земельна ділянка, на якій було розміщено цілісний майновий комплекс підприємства АВКТВТ "ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій", та земельна ділянка, на якій було розміщено цілісний майновий комплекс підприємства Здолбунівського ЦШК. Відповідно, без встановлення земельної ділянки місцезнаходження залізничних колій, що були передані у процесі корпоратизації Здолбунівського ЦШК Здолбунівському АТВТВЦШ "Волинь", Позивач може свавільно стверджувати, що його правопопереднику належали залізничні колії на будь-якій земельній ділянці за адресою: Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Шевченка, 1, i незаконно захоплювати таким чином залізничні колії сусідних підприємств.

Вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою вказані обставини i безпідставно встановив, що правопопередник Позивача ОСОБА_8 АТВТВЦШ "Волинь" у процесі корпоратизації Здолбунівського ЦШК набуло право власності на частину Під"їзних залізничних колій як правонаступник Здолбунівського АТВТВЦШ "Волинь", i дійшов до висновку, що Позивач є власником частини Під"їзних залізничних колій.

Крім того, скаржник наголошує, що ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" та його правопопередники ОСОБА_8 АТВТВЦШ "Волинь" i ПАТ "Волинь-Цемент" ніколи не володіли Під"їзними залізничними коліями, що виключало підстави для задоволення вимог Позивач.

Також вказує,що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції необґрунтовано послався на Додаткову угоду до Паспорту залізничних шляхів Здолбунівського ЦШК 1989 року,1991 року від 21.02.1991 року, укладену між ОСОБА_8 ЦШК i ОСОБА_8 ЗБК, що складає доповнення до Паспорту залізничних шляхів Здолбунівського ЦШК 1989 року, як на доказ наявності у Здолбунівського ЦШК на момент корпоратизації права власності на частину Під"їзних залізничних колій, оскільки: за своїм змістом вказана угода не е правовстановлюючим документом, оскільки вона регулює межі відповідальності сторін за

експлуатацію залізничних колій; по-друге, вона була укладена до моменту корпоратизації Здолбунівського ЦШК.

Вважає, що вказана угода також не підтверджує набуття Позивачем права власності на частину Під"їзних залізничних колій.

Крім того, на думку апелянта, рішення про державну реєстрацію права власності на дату ухвалення оскаржуваного рішення було чинним і ніким не скасоване, а отже суд першої інстанції не мав правових підстав визнати недійсним Свідоцтво про право власності на ціж колії.

Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції, згідно ст. 277 ГПК України неправильно застосував норм матеріального права .

Таким чином , апелянт зазначає, що суд першої інстанції у порушення вимог статті 86, частини п'ятої статті 236 ГПК України ухвалив незаконне i необґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" про визнання відсутнім у відповідача права власності на Під"їзні колії та недійсним Свідоцтва про право власності, безпідставно проігнорував докази та доводи відповідача щодо наявності у нього права власності на Під"їзні залізничні колії, внаслідок чого його висновки щодо обґрунтованості вказаних позовних вимог ПАТ "Джергофф Цемент Украша", не відповідають дійсним обставинам справи, допустив гpyбi порушення норм матеріального права, а саме статті 204 ЦК України, частини п'ятої статті 12 Закону № 1952-IV, а також низки норм процесуального права, зокрема, статей 2, 5, 20 ГПК України.

Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року у справі № 918/890/14 в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" про визнання відсутнім у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" (ідентифікаційний код 38305990; місцезнаходження: 35705, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Незалежності, 42) права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії за адресою: Рівненська обл. Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, довжиною 2,1 км, початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В, позначених на плані меж земельної ділянки, та про визнання недійсним Свідоцтва на право власності на нерухоме майно № 8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл. Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада", і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року у справі № 918/890/14 просить залишити без змін.

Просить також скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.06.2014 року у справі № 918/890/14.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 акціонерне товариство "Дікергофф Цемент Україна" вказує, що що на момент виникнення в Здолбунівського акціонерного товариства вікритого типу по виробництву цементу i шиферу «Волинь» права власності на під"їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реестрації права власності на нерухоме майно, ПРАТ «Дікергофф Цемент Україна» , як правонаступник ПАТ «Волинь-Цемент» (що змінило тип акціонерного товариства з ВАТ «Волинь-Цемент» ), яке у свою чергу було правонаступником Здолбунівського акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу i шиферу «Волинь» , є власником вказаного нерухомого майна -інших залізничних колій.

А отже, вважає, що твердження апелянта про те, що Позивач не міг набути права власності на частину під"їзних залізничних колій як правонаступник ПАТ «Волинь-Цемент» , яке в свою чергу є правонаступником Здолбунівського акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу i шиферу «Волинь» не відповідають дійсності.

Вказує, що в матеріалах справи відсутній сам правочин, щодо передачі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» майна до статутного капіталу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лювада» , оформлений зазначеним ОСОБА_6 приймання-передачі.

Kpiм того,вказує, що матеріалами та обставинами справи не підтверджується наявність документів (доказів) про перехід залізничних, а потім вже під'їзних залізничних колій від Здолбунівського ЗБК до ТОВ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» .

Покликається на результати розгляду справи № 910/7153/16 Господарським судом міста Киева, зокрема відповідно до рішення від 07.11.2017 року, позивачем ТОВ "Лювада" не доведено порушення спірним Договором його права власності зi сторони відповідачів , а також не спростовано наявність у ПРАТ "Дикергофф Цемент Україна" права власності (та, відповідно, право розпорядження) на підїзні залізничні колії довжиною 13 932,3 метрів, щодо яких укладено Договір.

Вказує, що відчуження нерухомого майна - під"їзних залізничних колій довжиною 2,1 км. до ТОВ "Лювада" шляхом внеску до статутного капіталу є незаконним, оскільки відповідно до частини 6 статт1 3 Закону № 1952-IV (в редакції станом на момент вчинення правочину) укладення правочинів можливе лише щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано.

Отже, на думку позивача, правочин щодо передачі нерухомого майна- під"їзних залізничних колій довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, Здолбунів, вул. Шевченка, 1, до статутного капіталу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лювада» є недійсним з моменту його укладення. Відтак твердження відповідача про наступне схвалення даного правочину ОСОБА_1 -"Лювада", зважаючи на його недійсність з моменту укладення ,є повністю безпідставним.

Вважає, що свідоцтво про право власності ТОВ «Лювада» на нерухоме майно, видане 17 серпня 2013 року є незаконним та підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, видача свідоцтво на право власності на залізничні під"їзні колії порушує вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Наголошує, що враховуючи приписи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень» , Цивільного кодексу України (ст.ст. 181, 182, 316, 317, 334, ст.56 Господарського кодексу України та враховуючи відсутність державної реестрації права власності у ТОВ - ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» на під"їзні залізничні колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбувніський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, останнє не набуло право власності на вказане майно, а тому не мало право розпоряджатися ним та відчужувати його шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ «Лювада» .

Відтак, ТОВ «Лювада» не набуло у власність нерухоме майно - підїзні залзіничні колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, тому у ТОВ «Лювада» було відсутнє заявлене для державної реестрації право власності.

Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є правомірним . Просить рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" вказує, що ТзОВ «Лювада» не було доведено за допомогою належних та допустимих доказів наявності передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання недійсним Договору №Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 про експлуатацію залізничної під"їзної колії при станції Здолбунів Львівської залізниці, зокрема, не доведено порушення спірним Договором його права власності сторони відповідачів, а також не спростовано наявності у Публічного акціонерного товариства «Дікергофф Цемент Україна права власності (та, відповідно, право розпорядження) на під"їзні залізничні колії довжиною 13 932,3 метрів щодо яких укладено Договір.

Просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Відзиву на апеляційну скаргу від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_3 не надходило.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" про визнання відсутнім у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" (ідентифікаційний код 38305990; місцезнаходження: 35705, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Незалежності, 42) права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії за адресою: Рівненська обл. Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, довжиною 2,1 км, початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В, позначених на плані меж земельної ділянки, та про визнання недійсним Свідоцтва на право власності на нерухоме майно № 8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл. Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада", і- в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року у справі № 918/890/14 просить залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.06.2014 року у справі № 918/890/14.

В судовому засідання представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання представники третіх осіб не з'явилися. Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать реєстр поштових відправлень, а також те, що явка представників третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

При цьому дослідженню підлягають докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення сторін,розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог підлягає до скасування, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 1994 рік на території м. Здолбунова за адресою: Рівненська область, м.Здолбунів, вул. Шевченка, 1, знаходилися два державні підприємства:

- ОСОБА_8 цементно-шиферний комбінат (ОСОБА_8 ЦШК), правонаступником якого є ПАТ «Діккегрофф Цемент Україна» , відповідно до свідоцтва від 13.12.1994 про державну реєстрацію Здолбунівського АТВТ по виробництву цементу і шиферу «Волинь» ;

-ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій (ОСОБА_8 ЗБК), частина майна якого належить ТОВ «Лювада» , що підтверджується матеріалами приватизації.

ПАТ «Діккергофф Цемент Україна» є правонаступником ПАТ «Волинь-Цемент» , яке є правонаступником Здолбунівського відкритого акціонерного товариства «Волинь-Цемент» (зміна типу на ПАТ відбулося у відповідності до Перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. № 514-VI), яке є правонаступником Здолбунівського акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» , що засноване відповідно до рішення концерну "Укрцемент" від 19.11.1994р. шляхом перетворення ДП "Здолбунівського цементно-шиферного комбінату" у ОСОБА_8 акціонерне товариство відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» в процесі корпоратизації на підставі Указу Президента України № 210/93 від 15 червня 1993 року «Про корпоратизацію підприємств» .

01 вересня 1990 року ОСОБА_9 міністрів Української PCP № 238 було створено Український державний концерн по виробництву цементу і азбестоцементних виробів (Укрцемент), до складу якого увійшов ОСОБА_8 цементно-шиферний комбінат імені 50-річчя СРСР.

На підставі ОСОБА_9 Кабінету Міністрів України № 717 від 08 вересня 1993 року «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації» 01.11.1994р. було проведено оцінку вартості об'єкта приватизації - Здолбунівського цементно-шиферного комбінату.

У відповіності з пунками 10, 11 ОСОБА_9 КМУ № 717 від 08 вересня 1993 року, до переліку майна об'єкта приватизації включалися основні засоби, в тому числі споруди, транспортні засоби та інше майно державного підприємства.

В матеріалах справи наявна відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв Здолбунівського ЦШК станом на 01.11.1994 року, згідно якої останній був власником споруд, будівель, іншого майна, в тому числі і залізничних колій (т.1, а.с.50-58).

Крім того, ТОВ Лювада створено на підставі рішення учасників від 10.07.2012 року .

Відповідно до Статуту ТОВ «Лювада» (затвердженого станом на 2012 рік), учасниками товариства визначено - ОСОБА_7 (частка в статутному капіталі 71,43% - 250 000,00 грн.) та ТОВ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» (частка в статутному капіталі 28,57% - 100 000,00 грн.).

Відповідно до п. 3.3. Статуту товариства, статутний капітал формується за рахунок майнових та грошових внесків засновників, зокрема, грошових коштів ОСОБА_7 та майнового внеску ТОВ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» (згідно визначеного переліку, в т.ч. залізничні під'їздні колії довжиною 2.1 км.)

(т.1,а.с.160-167)

Попередньо , з 01.04.1989 року усе майно Здолбунівського ЗБК, у тому числі під'їзні залізничні колії, право власності на які було передано ТОВ «Лювада» у межах правочину, були передані в оренду трудовому колективу Здолбунівського ЗБК в особі Організації орендарів Орендного підприємства «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» (по тексту - ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» ).

У 1994 році АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» у процесі приватизації ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» , у порядку, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду» , набуло у власність під'їзні залізничні колії у складі цілісного майнового комплексу ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» . Цілісний майновий комплекс «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» був викуплений організацією орендарів ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» та переданий до статутного капіталу АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» відповідно до пункту 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду» , що підтверджується матеріалами на приватизацію ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» 1994 року та витягом з статуту АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» .(т.1,а.с.153)

17 серпня 2013 року державний реєстратор Реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області видав товариству з обмеженою відповідальністю "Лювада" Свідоцтво №8116108 про право власності на залізничні під'їзді колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 та прийняв рішення (індексний номер 5086450) про реєстрацію права власності ТзОВ "Лювада" на залізничні під'їзді колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, зазначивши, що підставою виникнення права власності є вищезазначене Свідоцтво.

ПАТ «Діккергофф Цемент Україна» ,який є правонаступником ПАТ «Волинь-Цемент» , яке є правонаступником Здолбунівського відкритого акціонерного товариства «Волинь-Цемент» ,вважаючи себе власником під їздних колій , звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" (надалі Відповідач, ТзОВ "Лювада"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДТГО "Львівська залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_3, з вимогами про:

- визнання недійсним свідоцтва №8116108 від 17.08.2013 р. про право власності на нерухоме майно - під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТзОВ "Лювада";

- скасування державної реєстрації права власності ТзОВ "Лювада" на під'їзді залізничні колії довжиною 2,1 км., які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка,1.

В подальшому, позивач подав заяву про зміну предмету позову , а саме про :

1. Визнання відсутнім у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лювада» права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

2. Визнання недійсним Свідоцтва на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ «Лювада» .

3. Усунення перешкоди в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна за його, цільовим призначенням.

Щодо позовної вимоги про визнання відсутнім у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лювада» права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, колегія суддів відзначає таке.

Так, відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК) , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно, ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі 6) заміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) вішкодування моральної (немайнової ) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономноїРеспубліки Крим або органу місцевого самоврядування, їxніx посадових i службових oci6.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних i юридичних ociб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Водночас, частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може застосувати інший cпociб захисту, ніж визначений законом або договором, за наявності одночасно таких умов: у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду;визначений судом cпоciб захисту не суперечить закону.

На думку суду апеляційної інстанції ,обраний позивачем та застосований судом першої інстанції спосіб захисту його прав не відповідає наведеним критеріям,визначеним ст.5 ГПК України .

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що вимога позивача про визнання відсутнім у ТзОВ "Лювада" права власності на під"їзні залізничні колії спрямована на встановлення юридичного факту, що відповідач (ОСОБА_6) не набув право власності на під"їзні залізничні колії за ОСОБА_6 приймання-передачі, що було заявлене для державної реєстрації відповідачем , а не на поновлення порушених прав позивача.

Вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в межах господарського судочинства, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 2, статті 20 ГПК Украіни до повноважень господарського суду не належать повноваження щодо встановлення фактов, які мають юридичне значения.

Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне як елемент оцінки фактичних обставин справи та обгрунтованості позовних вимог.

На думку суду апеляційної інстанції , факт відустності у відповідача права власності на підіздні залізничні колії міг би бути встановлений у межах спору про право власності на колії, а заявлена Позивачем вимога про визнання відсутнім у Відповідача права власності виходить за межі повноважень господарських судів.

Представником апелянта до Рівненського апеляційного господарського суду подана постанова у справі № 918/1377/16 від 17 травня 2018 року , якою рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2017 р. у справі № 918/1377/16 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада", Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію права власності

ОСОБА_7 постанова долучається до матеріалів справи і оцінюється за правилами ст. 75 ГПК України,оскільки в обох справах беруть участь одні і таж сторони і стосуються вони одного і того ж об єкта ( під їздних залізничних колій), з приводу яких виник спір у даній справі.

Так, згідно положень ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Зокрема, в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 року у справі № 918/1377/16 за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада", Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 про визнання недійсним правочину щодо передачі ТОВ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» майна до статутного капіталу ТОВ «Лювада» , оформленого актом приймання-передачі майна засновниками ТОВ «Лювада» до статутного капіталу від 10.07.2012 року та скасування рішення про державну реєстрацію права власності встановлено, що акт прийому-передачі від 10.07.2012 року не можна визнати правочином, оскільки останній є лише документом, що засвідчує факт передачі майна на виконання рішення загальних зборів учасників.

Тобто, акт прийому-передачі не являється самостійною правовою підставою для переходу права власності на нерухоме майно, оскільки безпосередньо не є правочином (угодою) в розумінні Цивільного кодексу України і він не може бути визнаний недійсним на підставі норм ЦК України, які визначають підстави та порядок визнання угод (правочинів) недійсними. В даному випадку документом, що породжує права та обов'язки є рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій" від 10.07.2012 року (оформлені протоколом № 1), оскільки зміст останніх свідчить про волевиявлення уповноваженого органу юридичної особи виступити засновником ТОВ «Лювада» та передати майно в статутний капітал останнього, що свідчить про вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Таким чином, акт приймання-передачі майна до статутного капіталу в даному випадку є лише доказом у справі, який підтверджує факт виконання рішення зборів учасників товариства, а тому не може сам по собі порушувати права позивача.

Оскільки визнання недійсними доказів не відноситься до способів захисту прав і законних інтересів судом, визначених у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, колегія суддів відмовила у задоволенні позовних вимог при розгляді справи № 918/1377/16.

З огляду на зазначене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає,що висновки суду першої інстанції в цій частині позовних вимог(щодо визнання відсутнім у ТзОВ "Лювада" права власності на під"їзні залізничні колії) є помилковими і такими, що суперечать дійсним обставинам справи, а відповідно не підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ «Лювада» , колегія суддів зазначає наступне.

Задовільняючи позовну вимогу,суд першої інстанції вказав, що враховуючи встановлені обставини щодо відсутності у ТОВ "Лювада" права власності на нерухоме майно: під'їзні залізничні колії, суд вважає видачу свідоцтва про права власності на зазначене майно таким, що носить похідний характер та має наслідком порушення права позивача, а відтак підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з наведих нижче підстав.

Як свідчать матеріали справи та вимоги законодавства України, яке діяло на момент державної реєстрації права власності на під"їзні залізничні колії за ТОВ "Лювада", право власності на залізничні під"їзні колії підлягало державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та ix обтяжень є офіційним визнанням i підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Частиною п'ятою статті 12 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними i можуть бути використані у cпopi з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до приписів статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ,в редакції,яка діяла на час видачі Свідоцтва від 17.08.2013 р. , свідоцтво про право власності на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності при здшсненні державной реестрації прав на нерухоме майно.

Норми частини 1 ст. 15 ЗаконуУкраїни Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції що діяла на дату видачі Свідоцтва про право власності передбачали, що під час державної реестрації речових прав на нерухоме майно свідоцтво про право власності на нерухоме майно видається після прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень i внесения відповідних записів до Державного реестру прав.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

При цьому ,чинним законодавством України не передбачено повноваження суду визнавати відсутнім право власності на нерухоме майно , державну реєстрацію якого проведено у встановленому законом порядку . На дату ухвалення оскаржуваного судового акту рішення про державну реєстрацію було чинним та не скасованим .

Вимоги про скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції від 17.08.2013 року про реєстрацію права власності за ТОВ «Лювада» на залізничні під'їзні колії довжиною 2,1 км за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1. були предметом розгляду у справі № 918/1377/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада", Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію права власності

Перегладючи дану справу в апеляційному порядку та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, Рівненський апеляційний господарський суд у постанові № 918/1377/16 від 17 травня 2018 року встановив,що :

залізничні колії довжиною 2,1 км за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 набуті Акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» (далі - «АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» ) у ході приватизації Здолбунівського заводу залізобетонних конструкцій (по тексту - «Здолбунвський ЗБК» ) у 1994 році, що у подальшому були внесені у статутний капітал ТОВ «Лювада» , є іншими, ніж залізничні колії, що набуло у власність ОСОБА_8 АТВТВЦШ «Волинь» , з огляду на рік їх побудови та їх характеристики.

Вказана частина під'їзних залізничних колій( а саме колій №№ 6, 11, 12, 13, 52) розташована за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 на земельній ділянці ТОВ «Лювада» площею 1,949 га, кадастровий номер 5622610100:00:002:0086, що підтверджується висновком судової експертизи у справі № 918/890/14 від 30.12.2016 року № 617/681, а також свідоцтвом про право власності, індексний номер: 8116108 від 17.08.2013 року виданим ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лювада» , витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 8116265 від 17.08.2013 року, витягом з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «Лювада» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд в межах м. Здолбунів по вул. Шевченка, 1 на території ОСОБА_8 міської ради, Здолбунівського району, Рівненської області 2013 року.

Також,при розгляді справи № 918/1377/16 судом встановлено,що з 1994 року спірна частина під'їзних залізничних колій перебувала у власності послідовно АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» , ТОВ ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» , згодом ТОВ «Лювада» .Крім того, встановлено, що на момент корпоратизації Здолбунівського ЦШК у листопаді 1994 року спірні під'їзні залізничні колії знаходилися на земельній ділянці площею 10,34 га, що перебувала у постійному користуванні АВКТВТ ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» .

В цій же постанові суд апеляційної інстанції встановив ,що у 1994 році АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» у процесі приватизації ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» , у порядку, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду» , набуло у власність під'їзні залізничні колії у складі цілісного майнового комплексу ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» . Цілісний майновий комплекс «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» був викуплений організацією орендарів ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» та переданий до статутного капіталу АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» відповідно до пункту 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду» , що підтверджується матеріалами на приватизацію ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» 1994 року та витягом з статуту АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» .

Зокрема, з інвентаризаційного опису основних засобів ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» за адресою: Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Шевченка, 1, станом на 01.01.1994 року, а також відомості розрахунку відновної вартості будівель і споруд станом на 01.01.1994 року на Здолбунівському ЗБК вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» входили залізничні колії довжиною 2,1 км (інвентаризаційний № 21). Відповідно до матеріалів на приватизацію ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» у складі майнового комплексу Здолбунівського ЗБК залізничні колії довжиною 2,1 км були розташовані на земельній ділянці 10,34 га за адресою: Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Шевченка, 1, яка була надана Здолбунівському ЗБК в постійне користування у 1972 році.

В подальшому, ця земельна ділянка була поділена на земельні ділянки площею 1,949 га (кадастровий номер 5622610100:00:002:0086), земельна ділянка площею 2,7354 га (кадастровий номер 5622610100:00:002:0085), земельна ділянка площею 5,5479 га (кадастровий номер 5622610100:00:002:0084), які на сьогоднішній день належать на праві власності ТОВ «Лювада» , на двох з яких розташовані під'їзні залізничні колії.

Таким чином, з огляду на довжину та місце розташування залізничні колії довжиною 2,1 км, право власності на які у ході приватизації ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» набуло АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» у складі цілісного майнового комплексу ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» з моменту його державної реєстрації 27.10.1994, є під'їзними залізничними коліями, з приводу яких виник спір у справі.

Відтак, як до, так і на момент корпоратизації Здолбунівського ЦШК власником під'їзних залізничних колій, у тому числі їх частини, з приводу якої виник спір у цій справі, було АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» , що спростовує твердження позивача про набуття його право попередниками права власності на частину під'їзних залізничних колій у 1994 році.

Аналогічні матеріали на приватизацію ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» містяться у справі № 918/890/14(т.1,а.с. 153-158)

Крім того, апеляційний господарський суд у постанові № 918/1377/16 вказав,що

Правовстановлюючі документи, за якими з 1994 року під'їздні залізничні колії перебували у власності АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» , ТОВ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» до моменту передачі до статутного капіталу ТОВ «Лювада» є чинними і ніким не скасовані, зокрема наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України від 31.03.1994 року № 203 «Про затвердження плану приватизації та укладення договору купівлі-продажу Здолбунівського заводу залізобетонних конструкцій» , Договір купівлі-продажу державного майна ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» від 31.03.1994 року, свідоцтво про власність № 81 від 30.06.1994 року, видане у результаті приватизації ОП «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» , договір купівлі-продажу між АВКТВТ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» і ТОВ «ОСОБА_8 завод залізобетонних конструкцій» .

Відповідно вказані правовстановлюючі документи підтверджують, що ПАТ «Діккергофф Цемент Україна» та його право попередники ОСОБА_8 АТВТВЦШ «Волинь» і ПАТ «Волинь-Цемент» ніколи не володіли спірними під'їзними залізничними коліями, що виключає підстави для задоволення вимог позивача .

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи той факт, що питання про державну реєстрацію права власності на дату ухвалення оскаржуваного рішення було чинним та не було скасовано у встановленому Законом № 1952-IV порядку, а відомості з Державного реєстру прав про право власності ТОВ "Лювада" на Під"їзні залізничні колії були належним доказом набуття Відповідачем права власності у встановленому законом порядку, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Свідоцтва на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада".

Щодо посилань позивача ПАТ «Діккергофф Цемент Україна» на факти, встановлені Верховним Судом у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 910/7153/16 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" до Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про визнання недійсним договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 03.03.2014 № Л/ДН-3/14/498/М/П, укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та ОСОБА_2 акціонерним товариством "Волинь-цемент" ,як доказ безпідставності тверджень та доводів відповідача, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що дана постанова не спростовує законність реєстрації права власності за ТОВ «Лювада» на залізничні під'їзні колії довжиною 2,1 км за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні частини позовних вимог, що стосується усунення перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна - залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 за його, цільовим призначенням, як таких ,що заявлені Позивачем є передчасно.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.Врахоуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що позивач не довів належними і допустими доказами ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень .

Щодо вимоги апелянта про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.06.2014 року у справі № 918/890/14. колегія суддів відзначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.06.2014 року у cправі № 918/890/14 було вжито заходи забезпечення позову шляхом:

заборони Відповідачу вчиняти дії щодо розбирання, реконструювання, ремонту:

• з'єднувальної колії ПАТ "Волинь-Цемент" № 52 на ділянці від стрілочного

переводу № 2 до стрілочного переводу № 4;

• частини навантажувальної колії ' ПАТ "Волинь-Цемент" № 6 на ділянці

стрілочного переводу № 2 до межі земельної ділянки з кадастровим номером 5622610100:00:002:0086;

• частини деповської колії ПАТ "Волинь-Цемент" № 11 на ділянці від стрілочного переводу № 6 до межі земельної ділянки з кадастровим номером 5622610100:00:002:0086;

• частини розвантажувальної колії ПАТ "Волинь-Цемент" № 13 на ділянці від стрілочного переводу № 2 до межі земельної ділянки з кадастровим номером 5622610100:00:002:0086.

заборони Відповідачу , а також особам, з якими останній уклав будь-які цивільно-правові (господарсько-пpaвові) договори, встановлювати конструкціі, які обмежують або унеможливлюють рух залізничного транспорту, перешкоджати працівникам позивача, або третім особам з якими Позивач уклав будь-які цившьно-правові(господарсько-правов1) договори, здійснювати ремонтн1 роботи на:

• з'єднувальній колії ПАТ "Волинь-Цемент" № 52 на ділянці від стрілочного переводу № 2 до стрілочного переводу № 4;

• частині навантажувальної колії ПАТ "Волинь-Цемент" № 6 на ділянці від

стрілочного переводу №2 до меж1 земельної ділянки з кадастровим номером 5622610100:00:002:0086:

• частині деповської колії ПАТ "Волинь-Цемент" № 11 на ділянці від стрілочного переводу № 6 до межі земельної ділянки з кадастровим номером 5622610100:00:002:0086;

• частині розвантажувальної колії ПАТ "Волинь-Цемент" №1 3 на ділянці від стрілочного переводу № до межі земельної ділянки з кадастровим номером 5622610100:00:002:0086.

В свою чергу, апелянт покликається на статті 145 ГПК України, якою визначено ,що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що ст.275 ГПК України встановлює повноваження суду апеляційної інстанції .

Так, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Отже , вищевказана норма чинного ГПК України констатує виключні повноваження суду апеляційної інстанції , а відтак правові підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.06.2014 року у справі № 918/890/14 відсутні, тому суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги,оскільки з даним клопотанням апелянту необхідно звертатись до суду першої інстанції, який вжив вищеперераховані заходи для забезпечення позову.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, всупереч вимог ГПК України не було всебічно та повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішення господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи. При цьому, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга ТзОВ"Лювада" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року в частині задоволення позовних вимог про визнання відсутнім у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лювада» права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 та про визнання недійсним Свідоцтво на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ «Лювада» скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

В зв язку з частковим задоволенням апеляційної скарги судовий збір за її подачу підлягає до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року у справі № 918/890/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" про визнання відсутнім у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" (ідентифікаційний код 38305990; місцезнаходження: 35705, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Незалежності, 42) права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії за адресою: Рівненська обл. Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, довжиною 2,1 км, початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В, позначених на плані меж земельної ділянки, та про визнання недійсним Свідоцтва на право власності на нерухоме майно № 8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл. Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада" та в частині стягнення судового збору в розмірі 2436 грн.00 коп .

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити .

В іншій частині рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року у справі № 918/890/14 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" ( ідетифікаційний код 04880386; місцезнаходження: 03083, місто Київ, вулиця Пирогівський Шлях ,26) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лювада" ( ідетифікаційний код 38305990; місцезнаходження: 35705, Рівненська область, місто Здолбунів. вулиця Незалежності ,42) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 6054,00 грн.

На виконання означеної постанови господарському суду Рівненської області видати судовий наказ.

ОСОБА_9 набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений "20" червня 2018 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.