Постанова

від 16.05.2018 по справі 808/2039/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2018 року м.Дніпросправа № 808/2039/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 р. (суддя Татаринов Дмитро Вікторович ) по справі за позовом концерну "Міські теплові мережі" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У липні 2016 року концерну "Міські теплові мережі" звернувся до суду з позовом, в якому просив:

скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення:

- №0000092202 від 25 січня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 361148,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 90287,00 грн.;

- №0000102202 від 25 січня 2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2155546,00 грн.;

- №0000112202 від 25 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу НОМЕР_1) на загальну суму 9205542,00 грн., в т.ч. за основним платежем 6137028,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3068514,00 грн.;

- №0000122202 від 25 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, 50 11020201, за основним платежем 565 505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 141 376,25 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, незаконними та необґрунтованими, а висновки акту перевірки зроблені внаслідок довільного тлумачення контролюючим органом норм податкового, цивільного законодавства та упередженого ставлення до Концерну.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення:

- №0000092202 від 25 січня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 361148,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 90287,00 грн.;

- №0000102202 від 25 січня 2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2155546,00 грн.;

- №0000112202 від 25 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу НОМЕР_1) на загальну суму 9205542,00 грн., в т.ч. за основним платежем 6137028,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3068514,00 грн.;

- №0000122202 від 25 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, 50 11020201, за основним платежем 565 505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 141 376,25 грн.

Присуджено на користь Концерну «Міські теплові мережі» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 187 798 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень 71 копійок.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на надання неправильної оцінки судом першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва СеріяА00 №195190 про державну реєстрацію юридичної особи Концерн «Міські теплові мережі» , зареєстровано 26 липня 2002 року, за адресою:69091, Запорізька область, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458.

Так, податковим органом проведено перевірку Концерну «Міські теплові мережі» в період з 26 жовтня 2015 року по 25 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт №1/28-04-22-02/32121458 від 04 січня 2016 року «Про результати планової документальної виїзної перевірки Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року» .

Згідно акту перевірки встановлено наступні порушення:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.5, пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 146.2. пунктів 146.11, 1.146.12 статті 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 565 505 грн., у тому числі по періодах:

за 3 квартали 2012 року на суму 0 грн.;

за 2012 рік на суму 47 грн.;

за 2013 рік на суму 378 461 грн.;

за 2014 рік на суму 186 997 грн.;

пункту 198.1, пукну 198.3, статті 198, пукну 200.1 статті 200 ПК України Концерном «МТМ» занижено суму ПДВ, яка підлягає зарахуванню та сплаті в бюджет на суму заниження всього 6 137 028 грн., в т.ч. по періодах:

липень 2012 року - 290 664 грн.;

серпень 2012 року - 322 588 грн. ;

жовтень 2012 року - 4 698 грн.;

листопад 2012 року - 186 314 грн.;

лютий 2013 року - 4 408 454 грн.;

березень 2013 року-690 621 грн.;

квітень 2013 року - 252 грн.;

травень 2013 року - 24 5 64 грн.;

вересень 2013 року - 82 838 грн.;

листопад 2013 року - 22 500 грн.;

грудень 2013 року - 74 140 грн.;

січень 2014 року - 26 662 грн.;

березень 2014 року - 2 733 грн.

пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 ПК України завищено суму, що підлягає бюджетному шкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних них (податкових) періодів, всього на суму 361 148 грн., в т.ч. по періодах: липень 2013 року - 106 925 грн. серпень 2013 року - 254 223 грн.

пункту 21 «Порядку заповнення податкової накладної» , №1379, пункту 20 «Порядку заповнення податкової накладної» , №957, розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності» №678 та №966 при оформленні розрахунків коригування 4295/3 від 28 лютого 2014 року №381/3 від 31.12.2014р. та заповненні на їх підставі додатку 1 до декларації ПДВ

розділу ІІІ, VI «Порядку заповнення і подання податкової звітності» , від 23 вересня 2014 року №966, Концерном «Міські теплові «Мережі» допущено арифметичну помилку (методологічне порушення) при заповненні статті 5 розділу 1 «Податковий кредит» додатку №5 (від 18 червня 2015 року №9127601520) до уточнюючого розрахунку з ПДВ (від 18 червня 2015 року № НОМЕР_2), поданого до контролюючого органу за вересень 2012 року;

підпунктів «б» , «г» , «ґ» пункту 176.2 статті 176 ПК України та пункту 3.1 розд. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом № 1020, за 1 - 4 квартали 2013 року, внаслідок чого податкову звітність (форма 1 ДФ) подано з недостовірними відомостями та помилками. Відповідальність платника податків передбачена пунктом 119.2. статті 119 розділу ІІ ПК України, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зміни платника податку.

На підставі акту перевірки №1/28-04-22-02/32121458 від 04 січня 2016 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00000922202 від 25 січня 2016 року, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування у сумі 361148,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 90 287,00 грн.;

№0000102202 від 25 січня 2016 року, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування за грудень 2013 року, червень 2013 року, липень 2013 року у сумі 2155546,00 грн.;

№0000112202 від 25 січня 2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 6 137 028,00 грн. за штрафними санкціями 3 068 514 грн.;

№000012202 від 25 січня 2016 року яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 565 505,00 грн. за штрафними санкціями 141 376,25 грн.

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту від господарських операцій, реальність здійснення яких не підтверджена.

Позивач не погодившись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в 2013 році між Концерном «Міські теплові мережі» (Замовник) та Міське комунальне підприємство «Основаніє» (Виконавець), укладено договір № 10.05-30/40 від 30 квітня 2013 року про надання послуг, направлених на своєчасну оплату споживачами наданих послуг та спрямовані на зменшення рівня заборгованості боржників перед замовником. Загальна сума винагороди, розрахована за Звітами про суми зменшення заборгованості, складає 129650,32 грн.

Виконання вказаного договору №10.05-30/04 від 30 квітня 2013 року підтверджується актами надання послуг, виконання робіт № 558, № 559 від 31 травня 2013 року та актами виконаних робіт (послуг) № 99090, № 99089 від 30 листопада 2013 року. За результатами правочину, позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 21 608 грн. та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 108 042 грн.

Механізм погашення заборгованості договором №10.05-30/04 від 30 квітня 2013 року не визначений. Здійснення погашення заборгованості підтверджується звітом про суми зменшення заборгованості понад 12 місяців за травень 2013 року на загальну суму 99 149,81 грн., звітом про суми зменшення заборгованості за період понад 3-х місяців до 12 місяців за травень 2013 року на загальну суму 399 621,52 грн.

Розбіжності між даними податкового кредиту Концерну «МТМ» та даними податкових зобов'язань МКП «Основаніє» відсутні.

При цьому, висновок податкового органу щодо нереальності вказаної операції обґрунтовано наявністю інформації, наданої оперативним управлінням, щодо відсутності фактичних послуг з погашення заборгованості, яка не підтверджена жодним належним та допустимим доказом. Посилання на акт ревізії №06-21/10 від 13 жовтня 2015 року Держфінінспекції України правильно не прийняті судом першої інстанції з огляду на відсутність первинних документів між МКП «Основаніє» та ТОВ «Коллтрейд» .

Також, в березні 2013 року Концерн «МТМ» мав взаємовідносини з TOB «Компанія АГ Груп» з придбання трубної частини котла ПТВМ 30 на підставі договору поставки №249 від 28 березня 2013 року.

Для підтвердження господарської діяльності позивачем надано до суду договір № 249 від 28 березня 2013 року, специфікацію № 1, податкову накладну № 1 від 28 березня 2013 року, видаткова накладна № РН - 6261 від 26 червня 2013 року,ТТН № ТА - 6261 від 26 червня 2013 року, ТТН № ТА - 6261/1 від 26 червня 2013 року, накладна - вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 9292 від 26 червня 2013року, прибутковий ордер № 9292, картка складського обліку матеріалів.

При цьому, податковим органом не прийнято товарно-транспортну накладну, в якій зазначено, що перевезення вантажу здійснювало підприємство TOB «ОСОБА_1 ЛТД» та прізвище водія - ОСОБА_2, який у своїх поясненнях спростував факт транспортування трубної частини котла на Концерн «МТМ» у червні 2013 року.

Також податковим органом здійснено аналіз господарської діяльності ТОВ «Компанія АГ Груп» з власними контрагентами для перевірки по ланцюгу постачання, а саме ТОВ «ТРЕЙД ЛАЙН М» , ТОВ «Аквелія» .

Враховуючи викладене, податковим органом було зроблено висновок про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія АГ Груп» , за березень 2013 року, у розмірі 403 150 грн.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, стосовно ТОВ «ТРЕЙД ЛАЙН М» , ТОВ «Аквелія» , що Податковим кодексом України не передбачено обов'язку зменшення податкового кредиту, якщо у подальшому податковим органом будуть встановлені факти неподання контрагентами цього продавця звітності до податкового органу або звітування не у повному обсязі податкових зобов'язань.

Стосовно виконання робіт по ремонту електродвигуна АИР 355М6, наданих TOB «Юг Сервіс - КБ» , в ході проведення документальної перевірки позивачем надані документи на їх підтвердження, а саме: акт прийому-передачі обладнання №б/н від 03 січня 2013 року про надання в ремонт електродвигуна АИР 355М6, Р-200кВТ. п= 1000 об/мии., 380В та №б/н від 03 січня 2013 року з ремонту.

Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті доводи податкового органу щодо встановлення порушення пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, з огляду на ненадання податковим органом доказів повідомлення позивача в порядку, передбаченому п.п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, про наявність розбіжностей в податкових накладних з даними контрагентів.

Також, між TOB «ОСОБА_1 - Інвест ЛЛС» та Концерном «Міські теплові мережі» 12 листопада 2013 року було укладено договір №1211, на виконання якого було виписано/оформлено усі первинні та товарно-супровідні документи, розвантаження вугілля здійснювалось безпосередньо за юридичною адресою Концерном «Міські теплові мережі» - м. Запоріжжя, б-р Гвардійський, 137, про що зазначено у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних.

Так, позивачем щодо пояснень встановлених розбіжностей зазначено, що при оформлені ТТН №03/06 від 03 грудня 2013 року допущено технічну помилку у тоннажу перевезеного вугілля АМ 13-25, помилково зазначено 30,85 тон. Дійсну кількість вугілля підтверджено складеною видатковою накладною №РН-0000036 від 03 грудня 2013 року виписаною на реалізацію 38,85 тон вугілля АМ 13-25.

Стосовно відсутності у податковій звітності ТОВ «ОСОБА_1 - Інвест ЛЛС» відображення взаємовідносин з власниками автомобілів, що приймали участь у перевезенні вугілля АМ 13-25, позивач не може впливати на взаємовідносини контрагента з власниками транспортних засобів та контролювати його стосовно ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що розбіжності по податковим накладним №48 від 25 листопада 2013 року, №49 від 28 листопада 2013 року, № 55 від 10 грудня 2013 року, з номенклатурою вугілля 13-25, щодо здійснених передплат з призначенням платежу за вугілля АМ - 50 допущені через помилки позивачем. За договором та в дійсності відбувалась поставка вугілля 13-25.

Посилання податкового органу на пояснення директора ТОВ «ОСОБА_1 - Інвест ЛЛС» ОСОБА_1 обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги, з огляду на підтвердження останнім свого перебування на посаді директора та здійснення господарської діяльності.

Також, Концерн «МТМ» протягом 2012-2013 років мав взаємовідносини з TOB «Універсалспецтрейд» з придбання ТМЦ, технічного переоснащення (заміна трубної частини котла), запчастин тощо на підставі договорів поставки та підряду.

До перевірки надано видаткові накладні, виписані TOB «Універсалспецтрейд» на адресу Концерн «Міські теплові мережі» , ТТН, в яких наведені автоперевізники: TOB «ОСОБА_1 ЛТД» , ОСОБА_3 (код НОМЕР_3), акти виконаних робіт за формою КБ-2в.

Стосовно зазначення відповідачем про недоліки товарно-транспортних накладних, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин концерну «МТМ» з TOB «Бриз» відповідно до договору поставки ТМЦ № 02-ТМЦ від 02 березня 2009 року TOB «Бриз» на адресу Концерн «Міські теплові мережі» виписано податкові накладні №14 від 23 січня 2013 року, №16 від 24 січня 2013 року, №17 від 24 січня 2013 року, №23 від 31 січня 2013 року, №18 від 19 лютого 2013 року, №8 від 23 травня 2013 року, №7 від 11 березня 2013 року, які зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження належного оприбуткування позивачем надано видаткові накладні РН 131 від 22 травня 2013 року на 1048,9 пог.м., РН 143 від 03 червня 2013 року на 1692,6 пог.м., РН 140 від 05 червня 2013 року на 1692,6 пог.м., РН 142 від 06 червня 2013 року на 459,42 пог., РН 151 від 19 червня 2013 року на 1296,2 пог.м., РН 164 від 24 липня 2013 року на 15,28 пог.м. на загальну кількість труби 6205 пог.м., що є підтвердженням отримання від постачальника трубу у визначеної у податковій накладній № 18 кількості, що відповідно спростовує доводи апеляційної скарги.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на ненадання позивачем сертифікатів якості, також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки сертифікат не є первинним документом.

Також перевіркою встановлено, що Концерн «МТМ» мав взаємовідносини з TOB «Запоріжспецкомплект» , на підставі договору постачання №014-тмц від 02 березня 2009 року, предметом якого є постачання деталей трубопроводів, фітинги, запірна арматура, енергомеханічне обладнання, будівельні матеріали, металопрокат, контрольно-вимірювальна апаратура та розхідні матеріали.

Податкові накладні виписані TOB «Запоріжспецкомплект» на адресу Концерну «МТМ» зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних окрім податкових накладних, які не підлягають включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень.

Згідно пункту 5.3 договору постачання №014-тмц від 02 березня 2009 року, поставка товару здійснюється на умовах самовивезення зі складу постачальника.

Однак, частину товару у розрізі труби ТГІ ПО ду530/710 мм, труби ТГІ ду 426/560мм та теплообмінників на суму 5 299 259,78 грн., в т.ч. сума ПДВ - 833 209,96 грн., було поставлено в протиріч умовам пункту 5.3 договору, за рахунок TOB «Запоріжспецкомплект» .

Згідно наданих до перевірки ТТН, автоперевізником значиться TOB «ОСОБА_1 ЛТД» , а прізвище водія ОСОБА_2 Податковим органом зазначено, що транспортні засоби за TOB «ОСОБА_1 ЛТД» не зареєстровані, та посилаються на пояснення водія ОСОБА_4

TOB «Запоріжспецкомплект» за юридичною адресою не знаходиться. Основними постачальниками наведеного підприємства є ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» , ТОВ «Старт Альянс» , ТОВ «Аквілея» .

Перевіркою встановлено, що Концерн «МТМ» протягом 2012-2013 років мав взаємовідносини з TOB «ОСОБА_1 ЛТД» з придбання труб, засувок, інших запчастин, спецодягу тощо на підставі договору поставки №969 від 11 грудня 2012 року.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається в акті перевірки, податковий орган посилається на порушення податкового законодавства контрагентами позивача по ланцюгу постачання.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкова інформація щодо контрагента позивача, на підставі якої встановлено допущені останніми порушення, не є підставою для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, в силу закону наявна у податкового органу інформація щодо допущення порушень контрагентом позивача, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк така інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, судом встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинними документами.

При вирішенні справи судом також враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення податкових накладних були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин.

Також суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів, які мали спеціальну правосуб'єктність, а також реальність вчиненої господарської операції суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності винесених податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо посилань податкового органу на кримінальне провадження 335/11155/14-к та на обвинувальний акт, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відносини ТОВ «СОНА ЛТД» з позивачем які розглядаються в рамках кримінального провадження не стосуються перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: Ю.В. Дурасова