Ухвала

від 23.08.2018 по справі 808/2039/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2018 року

Київ

справа №808/2039/16

адміністративне провадження №К/9901/57486/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., розглянувши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2017 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №808/2039/16 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018 зазначена касаційна скарга залишалась без руху з підстав невідповідності вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо надання документа про сплату судового збору.

Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення її недоліку.

Ухвалу Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержано відповідачем 03.08.2018.

Однак, у встановлений судом строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недолік касаційної скарги не усунуто й, натомість, заявлено клопотання про продовження цього строку з посиланням на зупинення органом Державної казначейської служби України операцій з бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації видатків бюджету та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, в тому числі, призначених для сплати судового збору, тривалу, в силу структурної організації податкового органу, розподілу повноважень щодо розпорядження бюджетними коштами, а також встановлених законодавством особливостей казначейського обслуговування останніх та розрахунково-касового обслуговування їх розпорядників і одержувачів, процедурою узгодження, виділення і проведення цих платежів.

Проте, наведені відповідачем доводи не свідчать про наявність підстав для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги, з огляду на наступне.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.

Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає касаційну скаргу, документа про сплату судового збору (частина четверта статті 330 КАС України), що також вимагалось і в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, для чого касаційним судом було встановлено строк, упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.

Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення касаційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, відповідач не позбавлений можливості протягом усього 2018 бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань з урахуванням часу, необхідного для вирішення пов'язаних з цим внутрішніх організаційних питань, тривалості встановленої законодавством процедури казначейського (розрахунково-касового) обслуговування бюджетних коштів, їх розпорядників та одержувачів.

Здійснення ж безспірного списання коштів з рахунку відповідача на підставі виконавчих документів, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору у встановлений судом строк, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність та пов'язуватись із правовідносинами, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення коштів та їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Більше того, додані до клопотання докази не підтверджують доводи заявника про наявність у нього реальної можливості щодо сплати судового збору упродовж певного строку.

За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги.

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2017 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №808/2039/16 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник