Ухвала

від 19.06.2018 по справі 817/836/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/836/18

УХВАЛА

"19" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувшиу письмовому провадженні апеляційну скаргу Морочненської сільської ради Зарічненського району Рівненської області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "26" березня 2018 р. про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження в адміністративній справі та призначення підготовчого засідання у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарічне-Агропереробка" до Морочненської сільської ради Зарічненського району Рівненської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" про визнання незаконним та скасування рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарічне-Агропереробка" (далі іменується - позивач) до Морочненської сільської ради Зарічненського району Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Морочненської сільської ради Зарічненського району Рівненської області від 20.02.2018 №106 "Про приведення у відповідність реєстрації договорів управління спадщиною", та від 20.02.2018 №109 "Про укладення договорів оренди".

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Морочненська сільська рада Зарічненського району Рівненської області звернулася до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження у зв'язку із непідсудністю справи адміністративним судам.

Доводи апеляційної скраги мотивує тим, що у разі прийнтяття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції при прийнятті позовної заяви до розгляду, відкритті провадження в адміністративній справі та призначенні підготовчого засідання виходить із наступного.

Суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали виходив з того, що за результатами перевірки матеріалів адміністративного позову в порядку статті 171 КАС України, судом встановлено:

1) позовна заява подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність (частина друга статті 43 КАС України);

2) представник має належні повноваження (статті 59, 60 КАС України);

3) позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу;

4) позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (статті 19, 20, 21 КАС України);

5) позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності (статті 25, 26 КАС України);

6) позов подано у строк, установлений законом (стаття 122 КАС України);

7) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 169 КАС України), повернення позовної заяви (частина четверта статті 169 КАС України) або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (стаття 170 КАС України).

Однак, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції і вважає, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, виходячи із наступних міркувань.

Як вбачається із позовної заяви, 20.02.2018 року Морочненською сільською радою Зарічненського району Рівненської області було прийнято Рішення №106 "Про приведення у відповідність реєстрації договорів управління спадщиною", змістом якого було, зокрема, скасувати реєстрацію договорів управління спадщиною між Морочненською сільською радою та ТОВ "Зарічне-Агропереробка", у кількості 184 шт. згідно з Додатком № 1 до цього рішення і Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

Вищевказане рішення слугувало підставою для ще одного незаконного прийняття Морочненською сільською радою Зарічненського району Рівненської області наступного рішення № 109 від 20.02.2018 року "Про укладення договорів оренди", змістом якого було, зокрема передати ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" земельні ділянки, які знаходяться на території Морочненської сільської ради та входять до складу спадщини, де відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, їх усунено від права на спадкування, ними не прийнята спадщина, а також де спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, в оренду згідно з Додактом №1 до цього рішення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років, ставка орендної плати - 5 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Підставою для прийняття Рішення Морочненської сільської ради Зарічненського району Рівненської області від 20.02.2018 року № 109 "Про укладення договорів оренди" стало клопотання ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" щодо передачі земельних ділянок в оренду та прийняте Рішення Морочненською сільською радою Зарічненського району Рівненської області №106 від 20.02.2018 року.

Про прийняте рішення від 20.02.2018 року №106 "Про приведення у відповідність реєстрації договорів управління спадщиною" та № 109 "Про укладення договорів оренди" дізналося 13.03.2018 року.

Позивач вважає, що прийняття рішень від 20.02.2018 року №106 "Про приведення у відповідність реєстрації договорів управління спадщиною" та №109 "Про укладення договорів оренди" прийняті з порушенням вимог законодавства та порушують права ТОВ "Зарічне-Агропереробка", як управителя вказаних земельних ділянок.

Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить із наступних міркувань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України (в редакції на момент прийняття рішення судом першої інстанції), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України, термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою в публічно-правових відносинах, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. Ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права та вичерпує свою дію після реалізації.

Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване рішення сесії вичерпало свою дію після його реалізації (укладення договору на управління спадщиною), а відтак подальше оспорювання правомірності набуття земельних ділянок в управління має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена судовою палатою у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України в постанові від 16.12.2015 (справа № 6-2510ц15), а також у постановах судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.12.2014 (справа № 21-308а14) та від 16.12.2014 (справа № 21-544а14), які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Аналогічне розмежування між підсудністю спорів висловив і Верховний Суд, вказавши, що реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 536/233/16-ц).

Також слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Класична інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом у рішенні по справі "Сокуренко і Стригун проти України" та згідно п.24 цього рішення полягає у такому: "Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)".

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію суд, встановлений законом : організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

На підставі аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що у випадку, що розглядається, спір за своєю сутністю не є публічно-правовим, а приватноправовим, оскільки вимоги позивача не підпадають під дію ст.17 КАС України, а тому такий має розглядатися за правилами цивільного (господарського) судочинства, що має наслідком скасування ухвали суду першої інстанції та закриття провадження.

Керуючись ст.ст. 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Морочненської сільської ради Зарічненського району Рівненської області задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року скасувати.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Морочненської сільської ради Зарічненського району Рівненської області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "26" березня 2018 р. у справі 817/836/18 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук