Постанова

від 19.06.2018 по справі 140/814/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 140/814/17

Провадження № 22-ц/772/1184/2018

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Слободяник Т. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 рокуСправа № 140/814/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.,

за участю секретаря: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу № 140/814/17 за позовом Фермерського господарства Ладіс до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно

за апеляційною скаргою виконувача обов'язків керівника Немирівської місцевої прокуратури Бондара А.В. в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року, ухваленого у складі судді Слободяник Т.В.,

встановив:

В березні 2017 року ФГ Ладіс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило визнати дійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 22 лютого 2017 року, укладений між ФГ Ладіс та ОСОБА_3 та визнати за позивачем право власності на комплекс цих будівель та споруд.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що домовившись про ціну, сторони уклали в простій письмовій формі договір купівлі-продажу будівель та споруд по вул. Леніна в с. Джуринці Немирівського району Вінницької області, які належали ОСОБА_3 на підставі рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09 червня 2015 року. ФГ Ладіс сплатило ОСОБА_3 обумовлену суму і з метою нотаріального посвідчення договору сторони звернулися до нотаріуса Немирівського районного нотаріального округу, який повідомив, що можливість посвідчення вказаного договору відсутня, оскільки земельним ділянкам, на яких розташовані вказані будівлі, не присвоєно кадастрові номери. ОСОБА_3 не виявила бажання виготовляти та замовляти технічну документацію на земельну ділянку, що унеможливлює нотаріальне посвідчення договору.

Оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, і відбулося повне його виконання, що підтверджується наявністю у покупця оригіналів технічних паспортів, правовстановлюючих документів, оригіналів та копій інших документів, ключів від приміщень, підписаним актом-приймання передачі майна від 22 лютого 2017 року, але інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення договору, на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України просили позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 22 лютого 2017 року між ФГ Ладіс і ОСОБА_3

Визнано за ФГ Ладіс право власності на приміщення складу продуктів А загальною площею 43,7 кв.м по АДРЕСА_1; приміщення телятника Б загальною площею 742,2 кв.м по АДРЕСА_2; приміщення телятника-корівника В, В1 загальною площею 795,9 кв.м по АДРЕСА_3; приміщення телятника-свинарника А,А1 загальною площею 792,7 кв.м АДРЕСА_4; приміщення конюшні Г загальною площею 493,7 кв.м по АДРЕСА_5; приміщення майстерні будівельної бригади Є загальною площею 263,8 кв.м по АДРЕСА_6; приміщення корівника Ж,ж,ж1,ж2 загальною площею 855,2 кв.м по АДРЕСА_7; приміщення зерноскладу Г загальною площею 725,8 кв.м по АДРЕСА_8.

В апеляційній скарзі виконувач обов'язків керівника Немирівської місцевої прокуратури Бондар А.В. в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування в чому саме полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним, згідно із ст. 220 ЦК України, докази які свідчать про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину відсутні. Оскаржуваним рішенням порушено економічні інтереси держави, які полягають у тому, що до державного бюджету не надійшли кошти від оподаткування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року виконувачу обов'язків керівника Немирівської місцевої прокуратури Бондарю А.В. в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року.

У строк, визначений судом, від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні прокурор Клименко Д.С. вимоги апеляційної скарги підтримав, з підстав зазначених в ній, просив суд скаргу задовольнити.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області - Мякінкова Л.І. вимоги апеляційної скарги підтримала, з підстав зазначених в ній, просила суд скаргу задовольнити.

Інші учасники справи в судове засіданні не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними письмовими доказами, позов визнано відповідачем і задоволення позовних не протирічить вимогам законодавства і передбачено ст. 220, 328 ЦК України.

З такими висновками суду погодитися неможливо.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України ( в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що між ОСОБА_3 та ФГ Ладіс підписано договір купівлі-продажу будівель та споруд №4 від 22 лютого 2017 року, згідно з яким ОСОБА_3 продала, а ФГ Ладіс придбав майно - склад продуктів А загальною площею 43,7 кв.м по АДРЕСА_1; приміщення телятника Б загальною площею 742,2 кв.м по АДРЕСА_2; приміщення телятника-корівника В, В1 загальною площею 795,9 кв.м по АДРЕСА_3; приміщення телятника-свинарника А,А1 загальною площею 792,7 кв.м АДРЕСА_4; приміщення конюшні Г загальною площею 493,7 кв.м по АДРЕСА_5; приміщення майстерні будівельної бригади Є загальною площею 263,8 кв.м по АДРЕСА_6; приміщення корівника Ж,ж,ж1,ж2 загальною площею 855,2 кв.м по АДРЕСА_7; приміщення зерноскладу Г загальною площею 725,8 кв.м по АДРЕСА_8 (а.с. 18).

Майно належало ОСОБА_3 на підставі рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09 червня 2015 року, яке набуло законної сили 22 червня 2015 року.

Вартість майна сторони погодили в розмірі 99359 грн.

На виконання цього договору, сторонами було підписано акт приймання-передачі майна від 22 лютого 2017 року, а ФГ Ладіс сплачено кошти в сумі 99359 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами №6 і №7 від 22 лютого 2017 року та від 23 лютого 2017 року відповідно (а.с. 19-21).

Згідно із ст.ст. 10, 60 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ч.3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно із ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Суд першої інстанції не обґрунтував в чому саме полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно із ст. 220 ЦК України.

Так, в позовній заяві зазначено, що позивач разом з відповідачем ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори для посвідчення договору, але не змогли цього зробити через відмову нотаріуса у зв'язку з відсутністю необхідного обсягу документів для вчинення цієї нотаріальної дії.

Тобто позивач навпаки визнає, що відповідачем були вчинені відповідні дії для нотаріального посвідчення договору.

Докази ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас твердження позивача про те, що відповідач відмовляється виготовляти технічну документацію на земельну ділянку, на якій розміщені будівлі та споруди, а тому відсутня можливість нотаріально посвідчити договір, не є підставою для визнання договору дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України, оскільки ці дії не свідчать про ухилення від нотаріального посвідчення договору.

Так, відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зокрема, підписаний сторонами договір купівлі-продажу №4 від 22 лютого 2017 року не містить умов про розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить ФГ Ладіс у зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди.

Таким чином, якщо між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, такий договір є неукладеним.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Не може бути визнаний дійсним правочин, який не вчинено.

Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) якщо визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд першої інстанції, вищевказаних норм законодавства не виконав, не встановив підстави позову, не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив наявність підстав для визнання договору дійсним відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, не дослідив допустимих доказів на їх підтвердження та не навів жодних обґрунтувань для задоволення позовних вимог.

Задоволення судом першої інстанції позову без наявності достатніх на те правових підстав порушує інтереси держави, оскільки відповідно до п. п а ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито від 21.01.1993 року № 7-93 за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів: за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження ставка державного мита становить 1 відсоток суми договору, але не менше одного неподаткового мінімуму доходів громадян.

Також відповідно до п.9 ч.1 ст. Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з п. 1.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості та об'єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче вартості такого нерухомого майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, у випадках, визначених статтею 172 Податкового кодексу України, та висновку про вартість майна.

У зв'язку з наведеним порушено право держави на отримання передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до платіжного доручення №480 від 18 квітня 2018 року прокуратурою Вінницької області за подання апеляційної скарги на вищевказане рішення суду було сплачено судовий збір у розмірі 9967,40 грн., що підлягає стягненню з позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 374, 376, 381,382, 384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Немирівської місцевої прокуратури Бондара А.В. в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Фермерського господарства Ладіс до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства Ладіс (код за ЄДРПОУ 32503546, юридична адресна: вул. І. Франка, 19, с. Сатанівка Монастерищенського району Черкаської області) на користь прокуратури Вінницької області (код 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35213099003988) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 9967, 40 грн. (дев'ять тисяч шістдесят сім грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 червня 2018 року.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

Згідно з оригіналом: