Постанова

від 19.06.2018 по справі 202/3919/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/504/18 Справа № 202/3919/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 01.04.2011 року між ТОВ «Торговий Дім Дитяче та спеціальне харчування» та ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» було укладено дистриб'юторський договір, відповідно до умов якого ТОВ «Торговий Дім Дитяче та спеціальне харчування» було призначено уповноваженим дистриб'ютором на території України. 01.03.2016 року між ТОВ «Торговий Дім Дитяче та спеціальне харчування» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого останній набув право вимоги за дистриб'юторським договором на суму 7 660 521 грн. 61 коп.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 660 521 грн. 61 коп. та штрафні санкції у розмірі 1 375 673 грн. 05 коп.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 7 660 521 грн. 61 коп. та неустойку у розмірі 1 375 673 грн. 05 коп. Розподілено судові витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 року апеляційну скаргу компанії Хотікс Менеджмент ЛТД повернуто заявнику.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» задоволено частково, заочне рішення районного суду скасовано. Провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017 року касаційну скаргу компанії Хотікс Менеджмент ЛТД - задоволено, касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» та для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою компанії Хотікс Менеджмент ЛТД.

В апеляційній скарзі ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції від 22.06.2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити , посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року прийнято відмову представника ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» ОСОБА_4 від апеляційної скарги на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» про стягнення заборгованості, апеляційне провадження закрито.

В апеляційній скарзі компанія Хотікс Менеджмент ЛТД просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції від 22.06.2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити , посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

В порядку п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та це підтверджується матеріалами справи, що 01.04.2011 року між ТОВ «Торговий Дім Дитяче та спеціальне харчування» та ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» було укладено дистриб'юторський договір, відповідно до умов якого ТОВ «Торговий Дім Дитяче та спеціальне харчування» було призначено уповноваженим дистриб'ютором на території України .

01.03.2016 року між ТОВ «Торговий Дім Дитяче та спеціальне харчування» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого товариство відступило йому право вимоги за дистриб'юторським договором від 01.04.2011 року на суму 7 660 521 грн. 61 коп. (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як установлено судом апеляційної інстанції, 14.08.2014 між Компанією Хотікс Менеджмент ЛТД (Hotix Managment Ltd) та ТОВ «Фінтайм» (код ЄДР 35893230, м. Київ, вул. О. Гончара, 57-Б) укладено Договір доручення № БД23 на купівлю акцій, за яким останній зобов'язався від імені, за рахунок та в інтересах Довірителя надати посередницьку (брокерську) послугу на ринку цінних паперів України щодо купівлі 2 448 200 простих іменних акцій ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» , шляхом укладення договору купівлі-продажу Акцій з обраними Повіреним контрагентами за ціною 2 448 200 грн., а Довіритель зобов'язується оплатити Повіреному винагороду за виконання його зобов'язань за цим Договором .

На виконання зазначеного договору, 15.08.2014 між ТОВ «Фінтайм» та ВАТ «Нутрінвест» укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 23/1, за яким останнє передає у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери - 2 448 200 простих іменних акцій ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» на загальну суму 2 448 200 грн.

Таким чином, Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД набула у власність 2 448 200 простих іменних акцій ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» , що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах від 19.07.2016 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про акціонерні товариства» , акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Стаття 25 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлює, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Кожен акціонер є інвестором, який вклав кошти в товариство, а отже, він очікує отримати певний прибуток від вкладених ним коштів. Право брати участь в розподілі прибутку та одержувати його частку є невід'ємним правом кожного акціонера. При цьому, у разі відсутності прибутку дивіденди не сплачуються.

Практика ЄСПЛ вказує на те, що право власності, відповідно до рішень Суду, не обмежується правом власності на фізичні речі та передбачає, що право вимоги, законний інтерес та правомірне очікування особи, до яких, зокрема, належать інтереси, що обумовлені корпоративними правами акціонера, також повинні отримати прямий ефективний захист (Beyeler v. Italy, №33202/96, §100; Prince Hans Adam II de Liechtenstein v. Germany, №42527/98, §83).

Обов'язок ефективного здійснення захисту прав державою передбачає також позитивний обов'язок держави гарантувати ефективне і справедливе розв'язання в національних судах будь-яких спорів між приватними особами, в тому числі спорів, пов'язаних із захистом інтересів акціонера, спрямованих на задоволення його легітимного прагнення щодо отримання правомірної вигоди від його корпоративних прав (Sovtransavto v. Ukraine, №48553/99, § 96; Chadzitaskos and Franta v. The Czech Republic, №7398/07, 31244/07, 11993/08 and 3957/09, § 48).

Поняття власності не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві і тлумачиться з огляду на законні інтереси та очікування осіб, а тому інтереси, пов'язані із здійсненням прав акціонером, підлягають визнанню національним судом, зокрема, шляхом визнання права акціонера на оспорювання правочину щодо якого існує заінтересованість і який порушує інтереси цього акціонера, які можуть бути тотожними інтересам акціонерного товариства (Beyeler v. Italy, №33202/96, §100).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства» , наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого орган.

Згідно з ч.1 ст. 52 цього ж Закону до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч.2 ст. 52 даного Закону, до виключної компетенції наглядової ради належить: обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу; затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди.

Судом встановлено, що Рішенням Наглядової ради Відповідача від 04.11.2015 року на посаду Генерального директора товариства було призначено ОСОБА_5.

За період з 04.11.2015 року по сьогоднішній день матеріали справи не містять жодних інших належних доказів, а саме рішень, щодо обрання іншої особи на посаду Генерального директора товариства.

08.08.2016 року відбулись позачергові загальні збори акціонерів Позивача (копія Протоколу № 080816 додається). Одним з питань порядку денного вищезазначених позачергових загальних зборів акціонерів Позивача було питання призначення Генерального директора товариства. Акціонери товариства одноголосно підтвердили, що єдиним правомочним рішенням про призначення Генерального директора товариства є рішення Наглядової ради від 04.11.2015 року про призначення на посаду Генерального директора товариства ОСОБА_5.

Жодних інших рішень, в тому числі і щодо призначення ОСОБА_6 товариством не приймалось.

Тобто, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що керівником відповідача в періоді, в якому начебто надано спірні послуги, був ОСОБА_5, який жодного із вище перелічених актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) не підписував.

Таким чином, у позивача станом на дату звернення з позовом було відсутнє право на звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів, яке заявлене на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.03.2016 року та дистриб'юторського договору № 515/1 від 01.04.2011 року.

Однак, зазначені обставини судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не були враховані.

Крім того, дистриб'юторський договір № 515/1 від 01.04.2011 року було укладено на строк до 31.12.2011 року, який в подальшому, згідно з умовами додаткової угоди № 515-1/5 від 30.11.2011 року було продовжено до 31.12.2012 року.

Відповідно до пункту 4 вищезазначеного дистриб'юторського договору, Постачальник оплачує послугу за умови досягнення Дистриб'ютором у період з 01.04.2011 по 31.12.2011 таких показників: за 100% виконання планів по закупівлі продукції зі складу Постачальника - (додаток №1 до договору поставки) - у розмірі 8 (вісім) % від вартості відвантаженої продукції у звітному місяці, тощо (п.1 додатку № 1); за виконання цільових задач Постачальника - у розмірі 1 (один) % від суми коштів, які надійшли від Дистриб'ютора на поточний рахунок Постачальника за звітний місяць (п.2 додатку № 1); за виконання задач по підвищенню показників кількісної та якісної дистриб'юції (стандарти по представленню і наявності Товарів в торгових точках різних каналів збуту, а також стандарти викладки Товарів в торгових точках згідно Додатку № 2) - у розмірі 1 (один) % від суми коштів, які надійшли від Дистриб'ютора на поточний рахунок Постачальника за звітний місяць (п.3 додатку № 1); за умови відсутності звернень з питань компенсації браку за період 3 календарні місяці нараховується бонус з розрахунку 0,5 (нуль п'ять десятих) % від вартості відвантаженої продукції у звітному періоді. Бонус нараховується після закінчення трьохмісячного періоду за повний період (п.4 додатку № 1); за своєчасне, якісне та у повному обсязі надання звітної документації у розмірі 0,5 (нуль п'ять десятих) % від суми коштів, які надійшли від Дистриб'ютора на поточний рахунок Постачальника за звітний місяць (п.5 додатку № 1).

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), відповідачу була начебто надана послуга по реалізації дитячого харчування, але надання такої послуги не передбачено п.4 Дистриб'юторського договору, тобто вона є такою, що не підлягає оплаті.

При цьому, відсутні докази того, що дію вищезазначеного дистриб'юторського договору було продовжено на 2015 та 2016 р.р.

Крім того, п. 23 Дистриб'юторського договору № 515/1 від 01.04.2011 року було визначено, що жодна із Сторін за цим Договором не має права передавати третій стороні свої права та зобов язання за цим Договором без письмової згоди іншої Сторони.

Судом першої інстанції не було досліджено, чи були фактично надані послуги за договором, термін дії якого закінчився, не витребувано необхідні документи, а саме: податкові накладні (п.44.1 ст. 44, ст.ст. 187, 198 Податкового кодексу України); документи визначені у додатку № 1: план закупівлі продукції зі складу Постачальника, затверджений Постачальником; задачі Постачальника по підвищенню показників кількісної та якісної дистриб'юції; перелік обовэязкових щотижневих та щомісячних звітів, форми та терміни подачі яких викладені у додатку № 3. Судом першої інстанції не було досліджено, чи було між Сторонами Договору узгоджено у письмовому вигляді передання треті стороні своїх прав та обов язків за договором.

Таким чином, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання в грудні 2015 року та у січні 2016 року дистриб'ютором послуг на користь відповідача та передання треті стороні своїх прав та обов язків за зазначеним договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Крім того, колегія вважає, що всупереч вимогам статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) суд першої інстанції не залучив Компанію Хотікс Менеджмент ЛТД до участі у справі в якості відповідача, як акціонера, який є інвестором, який вклав кошти в товариство, а отже, він очікує отримати певний прибуток від вкладених ним коштів та має право брати участь в розподілі прибутку та одержувати його частку.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не залучив до участі осіб чиї права та охоронювані законом інтереси могли бути порушені при розгляді справи .

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі .

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів на підставі ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму недоплаченого судового збору при подачі позовної заяви у розмірі 6 338,80 грн. (6890 - 551,20).

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД - задовольнити .

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» про стягнення заборгованості - відмовити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 6 338,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

ОСОБА_7