Постанова

від 19.06.2018 по справі 806/2788/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/2788/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "09" лютого 2018 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання визнати поданою податкову звітність та вчинити дії , -

суддя в 1-й інстанції - Попова О.Г.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 09.02.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" звернулось до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві із позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві №471/26-54-12-01-18 від 26.07.2017 про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС", як платника податку на додану вартість;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.07.2017 №6872/10/26-54-08-04-19 про невизнання податковою звітністю подані TOB "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 20.07.2017 податкові декларації з ПДВ за "червень 2017 року", "травень 2017 року", "березень 2017 року", "квітень 2017 року";

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 24.05.2017 №5161/10/26-54-08-04-19 про невизнання податковою звітністю подану ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 22.05.2017 податкову декларацію з ПДВ за "квітень 2017 року";

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20.06.2017 №5913/10/26-54-08-04-19 про невизнання податковою звітністю подану ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 19.06.2017 податкову декларацію з ПДВ за "травень 2017 року".

- зобов'язати ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві визнати поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС": податкову звітність за червень 2017 року фактичною датою подачі 20.07.2017; податкову звітність за травень 2017 року фактичною датою подачі 19.06.2017; податкову звітність за березень 2017 року фактичною датою подачі 20.07.2017; податкову звітність за квітень 2017 року фактичною датою її подачі 22.05.2017 з відповідними показниками;

- зобов'язати ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві подати до органу Державного казначейства України висновок (подання) про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" з Державного бюджету України коштів у розмірі 752 660,73 грн., що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ;

- зобов'язати ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві направити Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" висновок (подання) по повернення з Державного бюджету України коштів у розмірі 752 660,73 грн., що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що рішенням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві № 471/26-54-12-01-18 від 26.07.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" анулювало реєстрацію як платника податку на додану вартість з мотивів неподання позивачем податкової звітності (податкових декларацій з податку на додану вартість) протягом 12 послідовних податкових місяців. На думку позивача, вказане рішення є протиправним, оскільки ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" належним чином подавало податкові декларації, однак, оскільки контролюючим органом було прийнято рішення щодо невизнання податковою звітністю подані TOB "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 20.07.2017 податкові декларації з ПДВ за "червень 2017 року", "травень 2017 року", "березень 2017 року", "квітень 2017 року".

Наголошувало, що рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві про невизнання податковою звітністю подані TOB "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" податкові декларації за вказані періоди є протиправними, а висновки щодо невідповідності поданих декларацій вимогам п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України.

Вказувало, що протиправне невизнання контролюючим органом податковою звітністю поданих TOB "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" податкових декларацій призвело до хибного висновку щодо неподання позивачем податкової звітності (податкових декларацій з податку на додану вартість) протягом 12 послідовних податкових місяців.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсервіс Плюс" (вул.Гоголівська, 4, офіс 305, Житомир, 10012. Код ЄДРПОУ 40493014) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві (просп.Героїв Сталінграду, 58, 04213. Код ЄДРПОУ 39468697) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання визнати поданою податкову звітність та вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 21.07.2017 № 6872/10/26-54-08-04-19 про невизнання податковою звітністю подані TOB "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 20.07.2017 податкові декларації з ПДВ за "червень 2017 року", "травень 2017 року", "березень 2017 року", "квітень 2017 року".

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.05.2017 №5161/10/26-54-08-04-19 про невизнання податковою звітністю подану ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 22.05.2017 податкову декларацію з ПДВ за "квітень 2017 року".

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 20.06.2017 № 5913/10/26-54-08-04-19 про невизнання податковою звітністю подану ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 19.06.2017 податкову декларацію з ПДВ за "травень 2017 року".

Зобов'язано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві визнати поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС": податкову звітність за червень 2017 року фактичною датою подачі 20.07.2017; податкову звітність за травень 2017 року фактичною датою подачі 19.06.2017; податкову звітність за березень 2017 року фактичною датою подачі 20.07.2017; податкову звітність за квітень 2017 року фактичною датою її подачі 22.05.2017 з відповідними показниками.

У решті заявлених вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" звернулося до суду із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповноту висновків суду першої інстанції просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги у порядку ст.308 КАС України, встановила наступні обставини.

Встановлено та не заперечується сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40493014) як юридична особа зареєстроване 19.05.2016 (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 1 415 102 0000 038878) та на момент винесення спірних рішень як платник податків перебувало на обліку в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві. (а.с. 151-159)

Встановлено, що рішенням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.07.2017 № 6872/10/26-54-08-04-19 у зв'язку із невідповідністю поданих позивачем декларацій вимогам п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкові декларації з ПДВ за періоди "березень 2017 року", "квітень 2017 року", "травень 2017 року", "червень 2017 року", що були подані ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 20.07.2017 не були визнані податковою звітністю. (а.с. 73-74)

Рішенням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 24.05.2017 № 5161/10/26-54-08-04-19 у зв'язку із невідповідністю поданої позивачем декларації вимогам п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація з ПДВ за період "квітень 2017 року", що була подана ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 22.05.2017 не була визнана податковою звітністю. (а.с. 78-79)

Рішенням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20.06.2017 № 5913/10/26-54-08-04-19 у зв'язку із невідповідністю поданої позивачем декларації вимогам п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація з ПДВ за період "травень 2017 року", що була подана ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 19.06.2017 не була визнана податковою звітністю. (а.с. 82-83)

Крім того, відповідно до наявної у матеріалах справи копії рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 16.01.2017 № 380/10/26-54-12-01-29 у зв'язку із невідповідністю поданих позивачем декларацій вимогам п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкові декларації з ПДВ за період "жовтень 2016 року", "листопад 2016 року", "грудень 2016 року" що були подані ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 11.01.2017 та 16.01.2017 відповідно, не були визнані податковою звітністю. (а.с. 111) Вказане рішення позивачем не оскаржується.

Рішенням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 11.08.2017 № 7546/10/26-54-08-04-20 у зв'язку із невідповідністю поданих позивачем декларацій вимогам п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкові декларації з ПДВ за період "жовтень 2016 року", "листопад 2016 року", "грудень 2016 року", "січень 2017 року", "лютий 2017 року", "березень 2017 року", "квітень 2017 року", "травень 2017 року", "червень 2017 року", "липень 2017 року" що були подані ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 19.08.2017 відповідно, не були визнані податковою звітністю. (а.с. 118) Вказане рішення позивачем не оскаржується.

Рішенням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 01.09.2017 № 8095/10/26-54-08-04-14 у зв'язку із невідповідністю поданої позивачем декларації вимогам п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація з ПДВ за період "липень 2017 року", що була подана ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 14.08.2017 не була визнана податковою звітністю. (а.с. 120) Вказане рішення позивачем не оскаржується.

Згідно рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві № 471/26-54-12-01-18 від 26.07.2017 у зв'язку із неподанням ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" протягом дванадцяти послідовних податкових місяців податковому органу декларацій з податку та додану вартість (протягом періоду з 01.07.2016 до 30.06.2017), з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень, на підставі пп."г" п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" з 26.07.2017 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 18 та зворот).

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, вважаючи, що рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.07.2017 № 6872/10/26-54-08-04-19, від 24.05.2017 № 5161/10/26-54-08-04-19 та від 20.06.2017 № 5913/10/26-54-08-04-19 є протиправними, вказуючи що безпідставне невизнання податкової звітності призвело до прийняття передчасного та необґрунтованого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.07.2017 № 6872/10/26-54-08-04-19, від 24.05.2017 № 5161/10/26-54-08-04-19 та від 20.06.2017 № 5913/10/26-54-08-04-19 на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів, оцінюючи висновки суду першої інстанції, виходить із наступних міркувань.

Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) (в редакції, чинній на час розірвання договору про визнання електронної звітності) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.2 ст.49 ПК України).

Згідно з п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Як встановлено пунктом 49.4 статті 49 ПК України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Згідно з п.49.4 ст.49 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017 року) податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Таким чином, у разі розірвання договору про визнання електронної звітності позивач мав право подати звітність у паперовій формі через уповноважену особу безпосередньо до контролюючого органу або надіслати її поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У апеляційній скарзі, ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив, що позивачем не оскаржується Рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 16.01.2017 № 380/10/26-54-12-01-29 у зв'язку із невідповідністю поданих позивачем декларацій вимогам п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкові декларації з ПДВ за період "жовтень 2016 року", "листопад 2016 року", "грудень 2016 року" що були подані ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 11.01.2017 та 16.01.2017 відповідно, не були визнані податковою звітністю. (а.с. 111).

Однак, з цього приводу скаржник зазначає, що у позовній заяві та у судовому засіданні представником позивача було вказано на те, що податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" за жовтень 2016 року тричі була подана до Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області засобами поштового зв'язку, на обліку у якої за основним місцем обліковувалось ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС". Жодних рішень чи повідомлень від Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області щодо невизнання звітності до позивача не надходило.

Скаржник зазначає, що судом не надано оцінки та взагалі не прийнято до уваги пояснення та докази позивача стосовно подання вищезгаданої податкової звітності з податку на додану вартість до Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, де за основним місцем обліку обліковувався позивач.

У грудні 2016 року позивач змінив місцезнаходження та у відповідності до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністертсва фінансів України від 09.12.2011 № 1588, став на облік до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві (основне місце обліку) з 01.01.2017 року.

На підтвердження вказаної обставини ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" додано Протокол №4 загальних зборів учасників від 12.12.2016 року та виписку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.12.2016 року.

Позивач зазначає, що таким чином, повторно була подана податкова звітність з податку на додану вартість за жовтень 2016, за листопад 2016 та за грудень 2016 з відповідними показниками засобами електронного зв'язку до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві 11.01.2017 року та 16.01.2017 року. Однак жодного рішення чи повідомлення від ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо невизнання вказаної звітності до позивача не надходило.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції також не з'ясовано та не встановлено чи направлялося та чи було вручено Рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС м.Києві від 16.01.2017 року № 380/10/26-54-12-01-29 про невизнання податкової звітності за періоди "жовтень 2016 року", "листопад 2016 року", "грудня 2016 року" позивачу.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, засобами поштового зв'язку, цінним листом 0113325506147 направлялась податкова звітність на адресу Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за жовтень 2016 року ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" (податкова адреса - вул.Промислова, 45, м.Львів, Львівська область, 79024) станом на дату подання - 15.11.2016 року; також за жовтень 2016 року цінним листом 0113325506627 на адресу Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області направлена податкова звітність ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" (податкова адреса - вул.Промислова, 45, м.Львів, Львівська область, 79024) станом на дату подання - 28.11.2016 року. Також за жовтень 2016 року електронним ресурсами була направлена податкова звітність на ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві за жовтень 2016 року станом на 11.01.2017 року ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" (зі зміненою податковою адресою - вул.Кирилівська, 160-Б, м.Київ, 04073).

Тобто підтвердження відповідно до матеріалів справи знайшли доводи позивача про те, що ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" тричі подавалась податкова звітність за жовтень 2016 року, однак жодного рішення податкового органу з приводу визнання такої звітності неподаною на засоби зв'язку позивача не надходили.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення про зміну податкової адреси прийнято протоколом загальних зборів учасників ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 12.12.2016 року (а.с.243). Зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В матеріалах справи міститься лист ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 16.01.2017 року № 380/10/26-54-12-01-29 про те, що Декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року (вх. № 9262367786 від 11.01.2017 року), Декларація з податку на додану вартість за листопад 2016 року (вх. № 9262437814 від 11.01.2017 року), Декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року (вх. № 9265631549 від 16.01.2017 року) не може бути визнана податковим органом як подана, оскільки складена із порушеннями (а.с.111).

Однак вказаний лист повернувся за закінченням терміну зберігання відправнику як невручене поштове відправлення (а.с.112).

Відповідачем у свою чергу також не надано доказів підтвердження належного повідомлення позивача про наявність факту визнання неподаною податкової звітності за жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016.

Одним із доводів апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неправильно зробив висновок, що позивачем не оскаржується Рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 11.08.2017 року № 7546/10/26-54-08-04-20 про невідповідність поданих позивачем декларацій за період "жовтень 2016 року", "листопад 2016 року", "грудень 2016 року", січень 2017 року", "лютий 2017 року", "березень 2017 року", "квітень 2017 року", травень 2017 року", червень "2017 року", "липень 2017 року", що були подані ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 19.08.2017 року.

Скаржник зазначає, що 19.08.2017 року Позивачем не подавалась звітність до контролюючого органу. Також Рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 11.08.2017 року № 7546/10/26-54-08-04-20 про невизнання податкової звітності прийнято фактично вже після прийняття ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві рішення №471/26-54-12-01-18 від 26.07.2017 року, яким реєстрацію ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС", 40493014 як платника податку на додану вартість анульовано. Отже, вказане рішення не створює для платника податку жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов'язків, оскільки за своєю суттю лише підтверджує неправомірність прийнятого рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС".

Крім того, судом першої інстанції також не з'ясовано та не встановлено чи направлялося та чи було вручено вказане рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 11.08.2017 № 7546/10/26-54-08-04-20 про невизнання звітності позивачу.

Щодо даного доводу колегія суддів зазначає, що 26.07.2016 року ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві було прийнято рішення № 471/26-54-12-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с.17). Лише 11.08.2017 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві було прийнято рішення про визнання неподаною податкової звітності ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" за періоди "жовтень 2016 року", "листопад 2016 року", "грудень 2016 року", січень 2017 року", "лютий 2017 року", "березень 2017 року", "квітень 2017 року", травень 2017 року", червень "2017 року", "липень 2017 року".

Тобто дійсно є наявним факт спочатку прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, а потім встановлення факту неподання податкової звітності за вказані періоди.

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно із пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті а пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

В силу підпункту 5.5 пункту 5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за №1456/26233, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Наведені норми свідчать, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14 березня 2018 року (справа № 804/3757/15).

З матеріалів справи не вбачається з матеріалів справи, що протягом 12 місяців підряд податковий орган визнавав податкову звітність неподаною, а тому рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ було передчасним.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно з п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу.

При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п.48.3 Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Колегія суддів звертає увагу на те, що подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість разом із додатками за жовтень 2016 року, за листопад 2016 року, за грудень 2016 року, за січень 2017 року, за лютий 2017 року, за березень 2017 року, за квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року в повній мірі відповідають вимогам статті 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим мали бути прийняті контролюючим органом як податкова звітність.

Та зазначає, що стадія прийняття податкової декларації, звітності податковим органом є по суті формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.06.2015 (справа № 2а/0370/675/11) та в постанові від 12.01.2015 (справа №2а/0470/ 2350/11).

Як вбачається зі змісту листів від 16.01.2017 року № 471/26-54-12-01-18, основним недоліком, який мав наслідком визнання неподаною податкової звітності за жовтень, листопад, грудень 2016 року є те, що не встановлено місцезнаходження суб'єкта господарювання (а.с.111).

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

В той же час, згідно ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Таким чином, в силу норм чинного законодавства України єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з ЄДР.

У податковій звітності позивача вказана його податкова адреса і вчасно проінформовано податковий орган про її зміну. А тому вказане рішення є неправомірним.

Що ж до змісту листів від 24.05.2017 року № 5161/10/26-54-08-04-19 (а.с 113), від 20.06.2017 року № 5913/10/26-54-08-04-19 (а.с 115), від 21.07.2017 року № 6872/10/26-54-08-04-19 (а.с 116), від 11.08.2017 року № 7546/10/26-54-08-04-20 (а.с 118), якими позивачу було відмовлено у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість разом із додатками за вказаний вище період, останні не містять посилань на наявність будь-яких недоліків щодо заповнення вказаної податкової звітності, що в свою чергу, свідчить про дотримання ТОВ "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.

У судовому рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивачем не оскаржується рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 01.09.20147 № 8095/10/26-54-08-04-14 щодо невідповідності поданої позивачем декларації за "липень 2017 року", що була подана "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" 14.08.2017 року.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що вказане рішення було прийнято на підставі рішення № 471/26-54-12-01-18 від 26.07.2017 року про неподання протягом 12 послідовних місяців податкової звітності за період (01.07.2016-30.06.2017) (а.с.122), а отже невизнання податкової звітності поданою за період "липень 2017 року" виходить поза межі предмету доказування для спростування рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що в податковій декларації за звітний період жовтень 2016 року, поданій позивачем до Шевченківського відділення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області подано з показниками, які свідчать про відсутність постачання /придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

До матеріалів справи долучено податкову звітність з податку на додану вартість за звітний період "жовтень 2016 року", подану позивачем до Шевченківського відділення Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, в якій, зокрема, зазначено в рядку 1.1 (операції, що оподатковуються за основною ставкою) обсяг поставки зазначено без ПДВ у розмірі 17922208,0 грн., сума ПДВ складає 3584442,0 грн. Відповідно заповнений та поданий разом з податковою звітністю додаток 5, в якому вказано на те, що податкові накладні на постачання товару складені в жовтні 2016 року на суму 17922208,43 грн., крім того ПДВ складає 3584441,68 грн. За результатами ведення господарської діяльності у Позивача виникло від'ємне значення у розмірі 750 498,0 грн., відповідний додаток 2 складно та подано разом із податковою звітністю. Податкова звітність з ПДВ, подана до Шевченківського відділення Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області не визнавалась неподаною.

Також у всіх, наданих до суду першої інстанції податкових деклараціях з ПДВ, зокрема, в податковій звітності за грудень 2017 року (даній 16.01.2017 року), податковій звітності за березень 2017 року (даній 20.07.2017) податковій звітності за квітень 2017 року (поданій 22.05.2017 року), податковій звітності за травень 2017 року (поданій 19.06.2017 року), податковій звітності за червень 2017 року (поданій 20.07.2017 року, позивачем відображено значення податкового кредиту (рядок 17) та суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21). У додатку 2, який поданий до податкової звітності з ПДВ вказано розмір від'ємного значення та період його виникнення, а саме у жовтні 2016 року.

Відповідно до п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України.

Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмови податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Щодо вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідні висновки суду можуть бути викладені в мотивувальній частині рішення з посиланням на абзац десятий частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, яка надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, не зважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.

Зокрема, така правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 № 1503/12/13-12.

Таким чином, оскільки встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість разом із додатками за жовтень 2016 року, за листопад 2016 року, за грудень 2016 року, за січень 2017 року, за лютий 2017 року, за березень 2017 року, за квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, липень 20147 року, колегія суддів приходить до висновку, що така податкова звітність з додатками до неї вважається поданою у момент її фактичного отримання податковим органом.

Отже, вказані висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача як суб'єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення, то колегія суддів зазначає.

Так, статтею 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищенаведені норми, а також те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, колегія суддів не вбачає необхідності встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення.

Відповідно до ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки судом першої інстанції повно та правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, дана постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення ухвалено на користь позивача, то всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати присуджуються судом за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсервіс Плюс" задовольнити частково, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "09" лютого 2018 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві № 471/26-54-12-01-18 від 26.07.2017 року про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС", як платника податку на додану вартість;

Зобов'язати ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві подати до органу Державного казначейства України висновок (подання) про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" з Державного бюджету України коштів у розмірі 752 660,73 грн., що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ.

Зобов'язати ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві направити Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" висновок (подання) про повернення з Державного бюджету України коштів у розмірі 752 660,73 грн., що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ.

Судові витрати у розмірі 41 600,00 грн. відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТСЕРВІС ПЛЮС" за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві.

У решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено "19" червня 2018 р.