Ухвала

від 30.05.2018 по справі 761/19691/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/19691/18

Провадження № 2/761/5805/2018

У Х В А Л А

30 травня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Давір-Фінанс про розірвання попереднього договору, стягнення забезпечувального платежу та неустойки,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Давір-Фінанс про розірвання попереднього договору, стягнення забезпечувального платежу та неустойки.

Як вбачається, підставою звернення саме до Шевченківського районного суду м.Києва стало те, що, як зазначено у позовній заяві, відповідач знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Тургенівська, 38, оф. 306, що територіально відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва.

Так, за загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , до таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

При цьому, як зазначено в п. 41 вищевказаної постанови, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна (ч.1 ст. 114 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Відповідно до роз'яснень, які викладені в абз. 5 п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані за земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення .

Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 27 постанови Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

Як вбачається зі змісту даної заяви, позивач, серед іншого, просить розірвати Попередній договір, укладений 10.10.2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Давір-Фінанс за умовами якого сторони зобов'язалися до 30.05.2013 року укласти і належним чином оформити Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири НОМЕР_1, розташованої на 2 поверсі 1 секція в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 39,7 кв.м.

Тобто, спір про розірвання попереднього договору, який виник між сторонами, є спором, пов'язаним із правами особи на нерухоме майно, а саме квартиру, що розташована поза межами дислокації Шевченківського району м.Києва.

В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Давір-Фінанс про розірвання попереднього договору, стягнення забезпечувального платежу та неустойки, слід передати на розгляд Ірпінському міському суду Київської області, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Давір-Фінанс про розірвання попереднього договору, стягнення забезпечувального платежу та неустойки, - передати на розгляд Ірпінському міському суду Київської області.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: