Постанова

від 06.06.2018 по справі 521/16269/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 521/16269/15-ц

провадження № 61-5651св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Стрільчука В. А., суддів:Олійник А. С., Ступак О. В. (суддя-доповідач),Погрібного С. О., Усика Г. І., учасники справи:

позивач - ОСОБА_6,

відповідач - Мале приватне підприємство Ніка ,

третя особа - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Бабія А. П., Варикаші О. Д., Станкевича В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Малого приватного підприємства Ніка (далі - МПП Ніка ), третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася 27 березня 2015 року за участю автобуса марки БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та велосипеда під керуванням позивача, останній отримав тілесні ушкодження, а саме переломи трьох ребер, внаслідок чого утворився пневмоторакс. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні, внаслідок чого ним були витрачені кошти, з яких він може підтвердити лише 3 432,77 грн, та пошкоджений велосипед, суму відновлення якого він визначає самостійно в розмірі 25 970 грн.

Також ОСОБА_6 зазначав, що через дорожньо-транспортну пригоду з вини ОСОБА_7 зазнав значних моральних страждань, які полягали в тому, що він 7 днів провів у лікарні, йому було зроблено операцію, у зв'язку з рекомендаціями лікаря щодо ненавантаження себе упродовж 4-8 тижнів фактично був непрацездатний, через отримані тілесні ушкодження упродовж приблизно двох тижнів відчував значний фізичний біль, який супроводжував його рухи, через втрату працездатності був порушений звичайний уклад його життя, був залежний від сторонньої допомоги, через це відчував постійний психологічний тиск та докоряв самому собі. Внаслідок падіння втратив вставну щелепу і у нього не відразу з'явилася фінансова спроможність відвідати стоматолога та замовити нову, поки не вставив нову щелепу (майже 3 місяці) був позбавлений можливості нормально харчуватися тими стравами, які полюбляє. Пояснив, що є єдиним годувальником сім'ї, має на забезпеченні малолітнього сина, але через втрату працездатності не мав можливості працювати і сім'я була змушена суттєво обмежувати себе у всьому, що приносило йому моральні страждання, оскільки він це бачив, але через свою безпорадність не міг нічого виправити. Вказував, що відчуває моральні страждання через пошкодження свого велосипеда, який він щодня використовував як транспортний засіб і який він збирав самостійно, відбираючи та замовляючи найкращі деталі та запчастини, постійно його вдосконалював, в нього були вкладені не тільки грошові кошти, а ще і його праця, почуття та емоції, він відчував справжнє задоволення, пересуваючись на ньому, а тепер він позбавлений цього на невизначений час.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з МПП Ніка на свою користь на відшкодування майнової шкоди 29 402,77 грн та на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 січня 2016 року (зі змінами, внесеними ухвалою цього ж суду від 18 квітня 2016 року) позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з МПП Ніка на користь ОСОБА_6 29 402,77 грн на відшкодування майнової шкоди та 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, а всього 59 402,77 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що власником джерела підвищеної небезпеки, а саме автобуса, яким було скоєно ДТП є МПП Ніка , а водій ОСОБА_7, який їм керував у момент зіткнення, перебував із цим підприємством у трудових відносинах та виконував трудові обов'язки, тому МПП Ніка має відшкодовувати шкоду, завдану її працівником.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2016 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки договором від 01 лютого 2013 року № 11, укладеним між МПП Ніка (перевізник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 (підприємець), повну відповідальність за завдану шкоду внаслідок ДТП за участю автобуса БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, несе підприємець ОСОБА_8, то з урахуванням вищевказаних правових положень у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову ОСОБА_6 про відшкодування шкоди за участю цього автобуса без вирішення питання про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_8

У вересні 2016 року ОСОБА_6 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2016 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд неповно встановив обставини справи; поза увагою апеляційного суду залишилися наявні в матеріалах справи докази, а саме: тимчасовий реєстраційний талон ДАР № НОМЕР_2, виданий МПП Ніка ВРЕР № 1 в м. Одеса 19 березня 2014 року, дійсний до 17 березня 2017 року; ліцензійна картка, видана МПП Ніка 05 січня 2015 року на транспортний засіб БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1; подорожній лист № 001155 за березень 2015 року, з відміткою про те, що у день, коли сталась ДТП (27 березня 2015 року) на маршруті знаходився водій ОСОБА_7; апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідач не заперечував той факт, що винна у скоєнні ДТП особа - ОСОБА_7 знаходиться у трудових відносинах із МПП Ніка ; апеляційний суд за власною ініціативою міг залучити до участі у справі особу, яку вважає заінтересованою, в тому числі ОСОБА_8 та вирішити справу по суті.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі, а ухвалою від 17 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року вищевказану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду даної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_6

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 27 березня 2015 року о 20 годині поблизу перехрестя вул. Дальницька та вул. Бугаївська в м. Одесі сталося зіткнення автобуса БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та велосипеда під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого завдано тілесні ушкодження позивачу та пошкоджено велосипед, на якому він рухався.

За наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ВР ДТП СУ ГУМВС України в Одеській області порушена кримінальна справа № 12015160470001837 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні ним злочину, передбаченого частиною першої статті 286 КК України.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2015 року ОСОБА_7 засуджено за частиною першою статті 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмір 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3 400 грн, зі сплатою в дохід держави, без позбавленням права керування транспортними засобами і визнано винним у вчиненні цього ДТП, внаслідок якого велосипедисту ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме: закрита травма грудної клітини у вигляді переломів 6-8 лівих ребер, що супроводжується наявністю повітря в плевральній порожнині, які викликали тривалий розлад здоров'я строком більше трьох тижнів (більше 21 дня).

Також указаним вироком суду встановлено, що власником джерела підвищеної небезпеки, а саме автобуса, на якому було скоєно ДТП, є МПП Ніка , а водій ОСОБА_7, який їм керував в момент зіткнення, перебував із цим підприємством у трудових відносинах та виконував трудові обов'язки.

У матеріалах справи наявний тимчасовий реєстраційний талон ДАР № НОМЕР_2, виданий МПП Ніка ВРЕР № 1 в м. Одеса 19 березня 2014 року, дійсний до 17 березня 2017 року, на транспортний засіб БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1.

За договором від 01 лютого 2013 року № 11, укладеним між МПП Ніка (перевізник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 (підприємець), який діє на підставі свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, ОСОБА_8 надає, а МПП Ніка залучає автобус БАЗ 2215 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, з метою якісного обслуговування пасажирів на маршруті № 540 Хлібодарське-Одеса з оформленням тимчасового свідоцтва про реєстрацію автобуса на перевізника, ліцензійна картка на автобус оформлюється на ліцензію перевізника.

Згідно з пунктом 2.3.12 договору підприємець зобов'язаний приймати на роботу водія автобуса тільки по узгодженню з перевізником, а за пунктом 2.3.16 цього договору ОСОБА_8 зобов'язаний нести повну відповідальність за завдану шкоду внаслідок ДТП відповідно до законодавства України і надавати акти по ДТП перевізнику.

Згідно з частиною четвертою статті 61 ЦПК України 2004 року вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до абзаців четвертого та п'ятого пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів в редакції, яка була чинною станом на день ДТП, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Копія документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального та процесуального права, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції правильно виходив і того, що володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме автобуса, яким було скоєно ДТП, є МПП Ніка , а водій ОСОБА_7, який їм керував у момент зіткнення, перебував із цим підприємством у трудових відносинах, та виконував трудові обов'язки.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

При цьому помилковими є висновки апеляційного суду про те, що оскільки договором від 01 лютого 2013 року № 11, укладеним між МПП Ніка (перевізник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 (підприємець), повну відповідальність за завдану шкоду внаслідок ДТП за участю автобуса БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, несе підприємець ОСОБА_8, то з урахуванням вищевказаних правових положень у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову ОСОБА_6 про відшкодування шкоди за участю цього автобуса без вирішення питання про притягнення до участі у справі які відповідача і ОСОБА_8

Указаний висновок суперечить положенням статті 1187 ЦК України, яка визначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Крім того, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Системне тлумачення наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки може бути покладено на іншу особу, лише якщо це прямо передбачено законом. Одним з таких законів є Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Вищевикладене свідчить про те, що у даній справі обов'язок по відшкодування шкоди, спричиненої під час експлуатації автобуса БАЗ 2215 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, як джерела підвищеної небезпеки, не міг бути покладений на суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_8 на підставі угоди, укладено з МПП Ніка , оскільки цивільно-правова відповідальність останнього повинна була бути застрахована у відповідності до вимог Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то сплачений при її подачі судовий збір у розмірі 645,15 грн підлягає стягненню з відповідача МПП Ніка на користь позивача ОСОБА_6

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2016 рокускасувати, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 січня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з Малого приватного підприємства Ніка на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 645,15 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді: А. С. Олійник С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик