Постанова

від 13.06.2018 по справі 816/2317/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 816/2317/16

Провадження № 11-507апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В. ,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра-Велес (далі - ТОВ Деметра-Велес ) на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року (суддя Бойко С. С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (у складі колегії суддів Донець Л. О., Бенедик А. П., Мельникової Л. В.) у справі за позовом ТОВ Деметра-Велес до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА), державного реєстратора Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області Танчик Тетяни Миколаївни (далі - державний реєстратор) про скасування державної реєстрації речового права, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ТОВ Деметра-Велес звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило:

- скасувати державну реєстрацію речового права Публічного акціонерного товариства Райз-Максимко (далі - ПАТ Райз-Максимко ) на оренду земельної ділянки площею 10,6278 га для рибогосподарських потреб на території Ригівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області;

- зобов'язати Полтавську ОДА включити право оренди на земельну ділянку площею 10,6278 га (кадастровий номер НОМЕР_1) з розташованим на ній водним об'єктом (ставком) площею водного дзеркала 5,00 га поза межами населеного пункту на території Ригівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області до переліку водних об'єктів, право оренди яких буде продано на земельних торгах.

Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, відмовив у відкритті провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали, оскільки справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

У березні 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвал Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що відповідачами у справі є суб'єкти владних повноважень, які здійснюють у спірних відносинах владні управлінські функції, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 квітня 2018 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказану вище справу на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у лютому 2016 року ТОВ Деметра-Велес звернулось до Полтавської ОДА із заявою про включення земельної ділянки площею 10,6278 га (кадастровий номер НОМЕР_1) з розташованим на ній водним об'єктом (ставком) площею водного дзеркала 5,00 га, поза межами населених пунктів на території Ригівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області до переліку водних об'єктів, право оренди яких буде продано на земельних торгах, з метою подальшого отримання права оренди на цей водний об'єкт.

У серпні 2016 року позивач отримав від Полтавської ОДА відповідь, де зазначено, що неможливо включити земельну ділянку площею 10,6278 га (кадастровий номер НОМЕР_1) з розташованим на ній водним об'єктом до переліку водних об'єктів для продажу права оренди на торгах, оскільки у червні 2016 року за ПАТ Райз-Максимко зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки для рибгосподарських потреб.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права користування земельною ділянкою площею 10, 6278 га (кадастровий номер НОМЕР_1) є договір оренди землі, укладений між Лохвицькою районною державною адміністрацією та ТОВ Максимко (ПАТ Райз-Максимко ).

Вважаючи протиправною державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 10,6278 га, позивач просив її скасувати і зобов'язати Полтавську ОДА включити цю земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом до переліку водних об'єктів, право оренди яких буде продано на земельних торгах, у зв'язку із чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Позивач оскаржує протиправну, на його думку, державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 10,6278 га (кадастровий номер НОМЕР_1), здійснену державним реєстратором на підставі укладеного між органом місцевого самоврядування та юридичною особою договору оренди.

ТОВ Деметра-Велес обґрунтовує свої вимоги тим, що укладення договору оренди земельної ділянки здійснено з порушенням ст. 51 Водного кодексу України, Закону України Про аквакультуру , ст. 122 Земельного кодексу України, а тому і реєстраційні дії державним реєстратором вчинені за відсутності підстав для оформлення такого права.

При цьому позивач не конкретизує, які саме дії державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію обтяження прав, є протиправними у зв'язку з невиконанням реєстратором обов'язку щодо перевірки поданих для цього документів.

У цій справі вимоги стосуються захисту приватного інтересу позивача шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 10,6278 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та зупинення набутого права користування ПАТ Райз-Максимко спірною земельною ділянкою, тобто спір пов'язаний з реалізацією цивільних інтересів позивача.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (у зазначеній редакції) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Великій Палаті Верховного Суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Беручи до уваги наведене, ураховуючи суть й суб'єктний складспірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про належність розгляду справи в порядку господарського судочинства є правомірними, у зв'язку із чим суди обґрунтовано відмовили у відкритті провадження.

Відповідно дост. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра-Велес залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В.С. Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська