Ухвала

від 21.06.2018 по справі 904/295/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

21.06.2018 року м. Дніпро Справа № 904/295/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Кощеєва І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги та про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Майстер капітал менеджмент на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2018 р. (суддя Татарчук В.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 04.05.2018р.) у справі

за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до товариства з обмеженою відповідальністю Майстер капітал менеджмент (м. Дніпро)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 3759268,01грн, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2018 р. у справі №904/295/18 позов першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Капітал Менеджмент , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, задоволено повністю - стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Капітал Менеджмент на користь Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 3759268,01грн. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 02.06.2008 площею 3,7625 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на АДРЕСА_1, укладений між Дніпровською міською радою (ідентифікаційний код 26510514) та ТОВ Майстер Капітал Менеджмент (ідентифікаційний код 32494296), посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 3633 (зареєстровано в Державному реєстрі земель 24.09.2008 за № 040810400294). Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю Майстер Капітал Менеджмент повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, площею 3,7625га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на АДРЕСА_1 у стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду за актом приймання-передачі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Капітал Менеджмент на користь Прокуратури Дніпропетровської області 59 913,02грн - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду товариство з обмеженою відповідальністю Майстер капітал менеджмент звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

За положеннями п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Скаржником при поданні апеляційної скарги не подано доказів сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Ст. 2 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 01.01.2018р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 762, 00 грн.

Пунктами 2.1., 2.2. частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання позовної заяви) визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви розмір судового збору, який підлягав оплаті, складав 59 913,02 грн.

Таким чином, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 89 869,53 грн. ( 59 913,02 грн. х 150%).

Водночас, до апеляційної скарги додано клопотання, в якому заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на важкий матеріальний стан товариства та неспроможність останнього сплатити судовий збір.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку відсутні умови, передбачені ст.8 Закону України "Про судовий збір" для відстрочення сплати судового збору .

Слід також зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Підпунктом 3.1. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони.

Відповідно до ст. ст. 74, 79, 80 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги.

Як свідчать матеріали апеляційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю Майстер капітал менеджмент в обгрунтування клопотання про відстрочення судового збору посилається на практику Європейського суду.

В якості доказу на підтвердження обставин свого скрутного фінансового становища, який перешкоджав сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі скаржник надав лише податкові декларації по сплаті податку на землю та довідку про відсутність рахунків в банку.

Однак, надання лише наведених документів не є достатнім доказом складаного майнового стану підприємства, такими доказами могли б бути документи фінансово-господарської діяльності підприємства, довідки установ банку про недостатність коштів на рахунках тощо.

Щодо посилань скаржника на судову практику Європейського суду, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 р. у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком не прийняття апеляційної скарги до розгляду та повернення її заявнику.

Крім цього, колегія суддів враховує положення ст. 129 Конституції України та ст.7 ГПК України, в яких закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вищенаведене клопотання скаржника також не містить вмотивованих обґрунтувань та доказів на підтвердження того, що матеріальне становище скаржника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

За таких обставин, оскільки на дату звернення з апеляційною скаргою скаржником не доведено того, що майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно п.3 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно ст.259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Скаржником не надано доказів надсилання копії скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (Головне управління ДФС у Дніпропетровській області), листом з описом вкладення.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.1 ст. 256 Господарського процесуального строку апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, строк на оскарження рішення суду від 24.04.2018р. (повне рішення складено 04.05.2018р. та отримане представником Скаржника 08.05.2018р.) сплив 24.05.2018р.

Апеляційна скарга подана до Господарського суду Дніпропетровської області 13.06.2018р., про що свідчить штамп суду на першій сторінці скарги.

Отже строк на оскарження рішення суду від 24.04.2018 є пропущеним.

До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного рішення у даній справі.

В обгрунтування свого клопотання Скаржник посилається на те, що єдиним підписантом відповідно до Статуту товариства є директор, проте він не міг виконати свій процесуальний обов'язок, щодо вчасного підписання апеляційної скарги на оскаржуване рішення , оскільки знаходився за межами Дніпропетровської області.

Проте, матеріали апеляційної скарги не містять докази того, що єдиним підписантом товариства є директор ОСОБА_4.

Крім того, слід також зазначити, що перебування директора у відрядженні не перешкоджає залишенню виконуючого обов'язки керівника, який має такі ж повноваження, зокрема підписання необхідних документів.

В якості доказу перебування директора у відрядженні до апеляційної скарги додано посвідчення про відрядження №11, з якого вбачається, що керівник ТОВ Майстер капітал менеджмент ОСОБА_4, на підставі наказу від 24.04.2018р. №2801, відряджений до м. Миколаїв, на 45 днів.

Однак, колегія суддів не приймає вказане посвідчення в якості належного доказу, оскільки воно оформлене неналежним чином.

Так, з вищевказаного посвідчення вбачається, що на ньому проставлена лише дата вибуття з місця постійної роботи вказаної особи у відрядження, підпис директора та печатка товариства, проте відмітки, що підтверджують фактичне перебування працівника у відрядженні та прибуття працівника з відрядження до місця постійної роботи останнє не містить.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави, вказані скаржником, на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Ч. 2 ст. 260 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку для можливості подання: доказів сплати судового збору у розмірі 89 869,53 грн., доказів надсилання копії скарги іншому учаснику справи - Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області (листом з описом вкладення); заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою, з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин поважних такого пропуску.

При цьому суд звертає увагу скаржника, що з урахуванням приписів ч.4 ст.174, ч.2 ст.260 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII), у разі не усунення недоліків у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст.174, 234, 235, 258, 259, 260 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Майстер капітал менеджмент в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2018 р. у справі №904/295/18.

Залишити апеляційну скаргу без руху.

Повідомити скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги у строк не пізніше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач І.М. Кощеєв