Постанова

від 18.06.2018 по справі 910/10179/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р. Справа№ 910/10179/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Буравльова С.І.

Сітайло Л.Г.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Положенцева Т.В. (дов. б/н від 17.09.2017),

від відповідача(за первісним позовом) : Кузнєцова Є.М. (дов. № 129/10 від 20.08.2015), Копусь А.А. (дов. 109/10 від 17.07.2015),

від третьої особи(за первісним позовом): Положенцева Т.В. (дов. б/н від 17.09.2017),

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2018 р.

(повний текст складено 20.02.2018)

у справі №910/10179/16 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" (Приватне підприємство Базис Логістик )

про стягнення 1 035 009,61 грн.,

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до 1. Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь",

2. Приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель"

про визнання недійсним договору застави, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2018р. у справі №910/10179/16 первісні позовні вимоги Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь" 423 945грн.07коп. - заборгованості, 555 720 грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 53 870 грн. 06 коп. - 3 % річних та 15 503 грн. 02 коп. - судового збору. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що 26.01.2016 Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" направило ВП ДП "НАЕК "Енергоатом" "Атомкомплект" повідомлення № 1 в порядку ст. 32 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", в якому повідомило про набуття права грошової вимоги у розмірі 423 945, 07 грн. та вимагало сплатити вказану суму протягом семи календарних днів з моменту отримання даного повідомлення, яка отримана відповідачем (за первісним позовом) 01.02.2016. Оскільки, як зазначає суд, відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості у розмірі 423 945, 07 грн.

Місцевий господарський суд зазначає й про те, що договір застави майнових прав не суперечать пункту п. 11.7 договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.01.2013, а тому відсутні правові підстави для визнання договору застави № 1 від 23.01.2014 недійсним.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач (за первісним позовом) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018р. повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі та задовольнити зустрічний позов.

В апеляційній скарзі відповідач (за первісним позовом) зазначає про те, що укладення ПП Фомальгут-Ковель будь-якого правочину, наслідками якого є відступлення права вимоги, без погодження з ДП НАЕК Енкергоатом , є неправомірним. З пункту 11.7 договору поставки вбачається, що погодження Умова договору поставки щодо погодження відступлення права вимоги іншою стороною поширюється також на передання майнового права вимоги у заставу.

Скаржник зазначає й про те, що позивач за первісним позовом (ПП Фомальгаут-Волинь не є належним позивачем та не володіє правом кредитора по відношенню до відповідача (ДП НАЕК Енергоатом ), отже його право не є порушеним. За умовами п.11.7 договору поставки від 29.04.2013р., укладеного між ПП Фомальгаут-Ковель та ДП Енергоатом , відступлення права вимоги не є можливим без узгодження з відповідачем.

Крім того, скаржник вказує про порушення судом норм процесуального права, оскільки не вирішив питання щодо процесуального правонаступництва, Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" у процесі розгляду справи змінив найменування на ПП Базис Логістик , про розгляд даного питання та відповідні зміни не зазначено в описовій частині рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018р. колегією суддів у складі головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. відкрито апеляційне провадження по справі №910/10179/16. та призначено справу до розгляду на 19.04.2018р.

18.04.2018р. від ПП Фомальгаут-Волинь надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач (за первісним позовом) просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2018р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач (за первісним позовом) зазначає, що висновки скаржника про те, що сторони мали намір при укладенні спірного договору застави досягнути наслідки у вигляді передачі права вимоги не ґрунтуються на нормах законодавства та не підтверджуються жодними доказами, тобто є його припущенням.

Позивач у відзиві крім того зазначає про те, що укладення договору застави не породжує правових наслідків у вигляді переходу прав до третьої особи (заміни кредитора), висновок суду про відсутність підстав для визнання правочину недійсним є абсолютно законним та обґрунтованим.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09.1-07/156/18 від 14.05.2018, у зв'язку з звільненням головуючого судді (судді-доповідача) Корсакової Г.В. з посади судді Київського апеляційного господарського суду у відставку, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у справі № 910/10179/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.05.2018 у справі № 910/10179/16 визначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018р. колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", розгляд апеляційної скарги призначити на 04.06.2018р.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду 04.06.2018р. оголошено перерву до 18.06.2018р.

08.06.2018р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли документи, на вимогу суду, на підтвердження зміни назви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з Приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель" на Приватне підприємство Базис Логістик , а саме рішення Власника №19/10-01 Приватного підприємства Фомальгаут-Ковель від 19.10.2017р., пунктом 7 якого вирішено - змінити назву Приватного Підприємства Фомальгіут-Ковель та викладення наступним чином: Приватне Підприємство Базис Логістик та визначено скорочене найменування Підприємства -ПП Базис Логістик . Крім того, додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка також, в сукупності з іншими доказами підтверджує про зміну назви Підприємства Фомальгаут-Ковель на Приватне Підприємство Базис Логістик .

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника.

Згідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку про необхідність заміни третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Підприємства Фомальгаут-Ковель на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне Підприємство Базис Логістик , відповідно до наданих документів на підтвердження зміни назви.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи судова колегія встановила.

29.04.2013 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як покупець, та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель", як постачальник, укладено договір поставки № 11-16-1-13-970, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити і поставити вапно будівельне (сорт 2) - далі продукція, для потреб ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Сума договору складає 12 410 892, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 2 068 482, 00 грн. В ціну продукції включені витрати, пов'язані з виготовленням продукції, тарою (упаковкою), маркуванням і доставкою вантажоодержувачу (п.п. 3.1. та 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.2. договору, покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною у специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата поставленої продукції по специфікації здійснюється покупцем за кожну партію протягом 30 робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

Згідно п.7.2. договору, за порушення строків поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартої несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2014, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення терміну дії гарантії на продукцію. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору та виконання діючих зобов'язань (п.п. 10.1., 10.3. договору).

Пунктом 11.7 договору передбачено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за договором однією із сторін третім особам допускається виключно за умови письмового погодження з іншою стороною (п. 11.7. договору).

22.08.2013 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як покупцем, та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" , як постачальником, укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013, відповідно до якою з метою виконання договору від 29.04.2013 № 11-16-1-13-970 на поставку вапна будівельного (далі - продукція), станом на момент укладання даної Угоди, Постачальник на адресу вантажоодержувача - ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" здійснив поставку Продукції в кількості 403,15 тонн, в тому числі: 21.05.2013 - поставлено 68,05 тонн (з/д накладна № 37902178); 21.05.2013 - поставлено 67,35 тонн (з/д накладна № 37902129); 27.05.2013 - поставлено 135,85 тонн (з/д накладна № 37961273); 28.05.2013 - поставлено 131,90 тонн (з/д накладна № 37983418).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, в процесі прийомки продукції по якості в порядку, обумовленому договором, покупець встановив факт невідповідності поставленої продукції показникам, що визначаються умовами договору (відповідність продукції ДСТУ Б.В.2.7- 90:2011, сорт 2). Відповідно до лабораторних іспитів встановлено, що поставлена Продукція відповідає ДСТУ Б.В.2.7-90:2011, але є більш низької якості, а саме - сорт 3.

Згідно п.3 додаткової угоди, враховуючи технічну можливість використання поставленої продукції з показниками якості, що відповідають ДСТУ Б.В.7-90:2011, сорт 3, виробничому циклі ВП "Рівненська АЕС" (відповідно до технічного рішення № 171-378-ТР-ХЦ від 15.08.2013), Покупець, з метою запобіганню нанесенню збитків, що пов'язані з простоєм енергоблоків, керуючись ст.678 Цивільного кодексу України та ст.268 Господарського кодексу України, вирішив прийняти поставлену Продукцію у кількості 403,15 тонн та оплатити її за ціною, визначеною за згодою Сторін.

Пунктами 4, 5 додаткової угоди, визнаючи факт поставки продукції більш низької якості, сторони прийшли до згоди зменшити ціну за поставлену продукцію у кількості 403, 15 тонн до 1 469, 06 грн. за тонну без врахування ПДВ. Покупець погоджується прийняти поставлену продукцію в кількості 403,15 тонни, для використання її у виробничому процесі. Поставлена партія продукції вважається частковим виконанням постачальником своїх зобов'язань по договору.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" було поставлено відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 710 701,84 грн., що підтверджується актами приймання - передачі ТМЦ № 104/13 від 23.08.2013 на суму 232 522,81грн.; № 105/13 від 23.08.2013 на суму 119 963,44грн.; № 103/13 від 23.08.2013 на суму 118 729,43грн.; № 102/13 від 23.08.2013 на суму 239 486, 16грн., які підписані та скріплені печатками ПП "Фомальгаут-Ковель", ВП "Рівненська АЕС", ВП "Атомкомплект" (копія у матеріалах справи).

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" зверталося до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель" про стягнення 281134,19грн., в т.ч. 160972,97грн. пені за несвоєчасну поставку вапна будівельного згідно п. 7.2. договору поставки №11-16-1-13-970 від 29.04.2013, яка складається з 44 700, 30грн. пені за період з 01.06.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №1 специфікації №1, 73195,20 грн. пені за період з 01.07.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №2 специфікації №1, 43077,47грн. пені за період з 01.08.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №3 специфікації №1 та 120 161, 22грн. 7% штрафу за несвоєчасно поставлену продукцію згідно п. 7.2. договору, яка складається з 34 766, 82 грн. штрафу за період з 01.06.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №1 специфікації №1, 85 394, 40 грн. штрафу за період з 01.07.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №2 специфікації №1.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2013 у справі № 903/1041/13 позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель" (Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Люблинець, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 32895255) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" (м. Київ, вул. Жилянська, 108А, код ЄДРПОУ 26251923) 281 134, 09 грн., в т.ч. 160 972, 87 грн. пені, 120 161, 22грн. штрафу та 5 622, 68 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду Волинської області від 27.11.2013 у справі № 903/1041/13, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Листом № 1075/51 від 11.02.2014 ВП ДП "НАЕК "Енергоатом" "Атомкомплект" у зв'язку з прийняттям рішення Господарським судом Волинської області від 27.11.2013 у справі № 903/1041/13 повідомило Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 286 756, 77 грн. та про залишок боргу ВП "Атомкомплект" перед ПП "Фомальгаут-Ковель" за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 у розмірі 423 945, 07 грн.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2008 між Приватним підприємством "Фомальгаут - Волинь" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 7, умовами якого передбачено, що постачальник передає у власність покупця крейду (далі - продукцію), а покупець зобов'язується прийняти таку продукцію та оплатити її за встановленим у договорі ціні і формі.

Кількість продукції, що поставляється за договором 1 000 000 тис тонн до закінчення поточного року (п. 2.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання покупцем та постачальником і діє до 31.01.2014 року. Сторони домовились про збільшення строку позовної давності та встановили її до правовідносин за цим договором тривалістю у 10 років (п.п. 9.1. та 9.2. договору, в редакції договору про внесення змін № 1 від 16.01.2014).

Виконання договору поставки № 7 від 01.03.2008 підтверджують видаткові накладні: №РН-0000001 від 02.03.2008 на суму 90 298, 06 грн.; РН - 0000002 від 02.04.2008 на суму 152 590, 51 грн.; №РН-0000004 від 02.05.2008 на суму 166 033, 20 грн.; №РН - 00016 від 02.06.2008; №РН-00017 від 31.07.2008 на суму 143 908, 78 грн.; №РН-0000008 від 02.06.2009 на суму 70 054, 01 грн.; №РН-00018 від 01.08.2008 на суму 195 919, 18 грн., № РН-00021 від 31.10.2008 на суму 101 020, 20 грн., №РН-00019 від 17.09.2008 на суму 58 051, 61 грн.; №РН-00023 від 31.12.2008 на суму 36 727, 34 грн., №РН- 00022 від 28.11.2008 на суму 69 853, 97 грн., №РН-0000012 від 04.09.2009 на суму 55 211, 04 грн.; №РН- 0000002 від 31.03.2009 на суму 47 049, 41 грн.; №РН-0000001 від 06.02.2009 на суму 67 553, 53 грн.; №РН-0000004 від 30.04.2009 на суму 14 522, 90 грн., №РН-0000006 від 29.05.2009 на суму 28 165, 53 грн.; №РН-0000010 від 01.08.2009 на суму 53 010, 50 та довіреності на отримання товару. Всього за договором поставлено товару на загальну суму 1 596 199,19 грн.

Відповідно до довідки покупця (ПП "Фомальгаут-Ковель") станом на 01.01.2014 сума заборгованості на користь ПП "Фомальгаут-Волинь" за договором поставки № 07 від 01.03.2008 склала 1 400 008, 26 грн.

23.01.2014 між Приватним підприємством "Фомальгаут - Волинь", як заставодержателем, та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель", як заставодавцем, укладено договір застави №1, відповідно до якого заставодавець у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань покупця за договором поставки № 7 від 01.03.2008 року з усіма змінами та доповненнями (далі - основний договір), передає заставодержателю в заставу майнові права на отримання грошових коштів (право грошової вимоги), що належать заставодавцю згідно договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 року, укладеного з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в сумі 423 945, 07 грн. за поставлений товар, а також всіх належних до сплати штрафних санкцій (пеня, штраф, три відсотки річних), процентів за користування чужими грошовими коштами, компенсаційних виплат, в тому числі інфляційні втрати (далі - предмет застави).

Боржником по відношенню до заставодавця за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 року є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Вєтрова, будинок № 3, код за ЄДРПОУ: 24584661, ВП "Атомкомплект" ДА НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 108, літ. А код за ЄДРПОУ: 26251923 (п. 1.1.1 договору застави).

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 573, 574 Цивільного кодексу України, заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст. 1 Закону України "Про заставу").

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договір застави № 1 від 23.01.2014 зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 48507117 від 07.12.2015. Звернення стягнення зареєстроване 07.12.2015 о 18.38.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.

За ч.1 ст.32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Згідно ст.27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Частинами 2, 3 ст.28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. У цьому документі зазначаються: повідомлення про відступлення права грошової вимоги; посилання на підставу для відступлення права грошової вимоги обтяжувачу; реєстраційний номер забезпечувального обтяження; дані про особу обтяжувача, включаючи найменування, адресу та банківський рахунок; вимога про виконання відповідної грошової вимоги на користь обтяжувача; черговість пріоритетів інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження і які вимагають задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права грошової вимоги.

З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

26.01.2016 Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" направило ВП ДП "НАЕК "Енергоатом" "Атомкомплект" повідомлення № 1 в порядку ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", в якому повідомило про набуття права грошової вимоги у розмірі 423 945, 07 грн. та вимагало сплатити вказану суму протягом семи календарних днів з моменту отримання даного повідомлення, яке отримано відповідачем (за первісним позовом) 01.02.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія у матеріалах справи).

Отже, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, обтяжувачем виконано зобов'язання щодо надіслання повідомлення боржнику, як передбачено умовами договору застави та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Заставою було забезпечено дійсне зобов'язання, що виникло з договору поставки, строк дії якого не закінчився. Крім того, заставою забезпечувалось виконання зобов'язань за договором поставки № 7 від 01.03.2008 року на суму 1 400 008, 26 грн., яка є більшою, ніж предмет застави.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Тож, як встановлено вище, на виконання умов договору поставки Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" поставлено відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 710701, 84 грн., що підтверджується актами приймання - передачі ТМЦ № 104/13 від 23.08.2013 на суму 232 522, 81 грн.; № 105/13 від 23.08.2013 на суму 119 963, 44 грн.; № 103/13 від 23.08.2013 на суму 118 729, 43 грн.; № 102/13 від 23.08.2013 на суму 239 486, 16 грн., які підписані та скріплені печатками ПП "Фомальгаут-Ковель", ВП "Рівненська АЕС", ВП "Атомкомплект" (копія у матеріалах справи).

Листом № 1075/51 від 11.02.2014 ВП ДП "НАЕК "Енергоатом" "Атомкомплект" у зв'язку з прийняттям рішення Господарським судом Волинської області від 27.11.2013 у справі № 903/1041/13 повідомило Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 286 756, 77 грн. та про залишок боргу ВП "Атомкомплект" перед ПП "Фомальгаут-Ковель" за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 у розмірі 423 945, 07 грн.

Таким чином, вищезазначеним листом відповідач (за первісним позовом) підтвердив наявність заборгованості за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 у розмірі 423 945, 07 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, матеріалами справи встановлено наявність основної заборгованості у відповідача (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позовом) у розмірі 423 945, 07 грн., яка підлягає стягненню з відповідача (за первісним позовом) у повному обсязі.

Оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем порушено умови договору поставки та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості у розмірі 423 945, 07 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просив стягнути з відповідача (за первісним позовом) 556 427, 90грн. - інфляційних втрат за період з 08.10.2013 по 31.12.2017 та 54 636, 64 грн. - 3 % річних за період з 08.10.2013 по 31.12.2017.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Місцевим господарський судом обґрунтовано зазначено про те, що позивачем при розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат та 3 % річних та судова колегія вважає, що арифметично вірною є сума інфляційних втрат у розмірі 555 720, 07 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 08.10.2013 по 31.12.2017, а також сума 3 % річних у розмірі 53 870, 06грн., за загальний період з 08.10.2013 по 31.12.2017, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог, встановлено наступне.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.01.2014 між Приватним підприємством "Фомальгаут - Волинь", як заставодержателем, та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель", як заставодавцем, укладено договір застави № 1, відповідно до якого заставодавець у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань покупця за договором поставки № 7 від 01.03.2008 року з усіма змінами та доповненнями (основний договір), передає заставодержателю в заставу майнові права на отримання грошових коштів (право грошової вимоги), що належать заставодавцю згідно договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 року, укладеного з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в сумі 423 945, 07 грн. за поставлений товар, а також всіх належних до сплати штрафних санкцій (пеня, штраф, три відсотки річних), процентів за користування чужими грошовими коштами, компенсаційних виплат, в тому числі інфляційні втрати (далі - предмет застави).

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Доводи скаржника (позивача за зустрічним позовом) в апеляційній скарзі про те, що договір застави № 1 від 23.01.2014 року є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, оскільки Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" уклавши договір застави погодило з Приватним підприємством "Фомальгаут-Волинь" саме умови відступлення прав вимоги відповідачу-1 (за зустрічним позовом) та порядок передання йому прав кредитора за договором поставки, без отримання письмового погодження ВП "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" на відповідне відступлення прав вимог, не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Так, п.11.7 договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.01.2013 року передбачено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за договором однією зі сторін третім особам допускається виключно за умови письмового погодження з іншою стороною.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.09.2017 у справі № 6-1026цс16, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 513 та частини першої статті 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону "Про заставу" та статтею 572 ЦК України передбачено, що застава це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно ст. 512 та ст. 513 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір застави майнових прав є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочинами щодо розпорядження майновими правами за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.01.2013, згаданий договір застави не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні на відміну від правочину відступлення права вимоги, за яким відповідно до статті 512 ЦК України здійснюється така заміна кредитора у зобов'язанні.

Обов'язковість письмової згоди сторони за договором поставки від 29.04.2013 №11-16-1-13-970 погоджена сторонами в разі здійснення відступлення права вимоги та/або переведення боргу. Тобто обмеження щодо заміни кредитора у зобов'язанні обумовлено виключно у разі уступки права вимоги або переведення боргу.

Крім того, шляхом укладання договору застави контрагенти не змінили сторону у зобов'язанні, а забезпечили виконання іншого зобов'язання на суму 1 400 008, 26 грн., що виникло з договору поставки № 7 від 01.03.2008. Пунктом 11.7 договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.01.2013 обмежено право сторін на відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за договором обов'язковою згодою сторін. Тобто на вчинення лише вказаних вище дій встановлено договірне обмеження, яке на заставу не розповсюджується.

Статтею 52 Закону України "Про заставу" передбачені наслідки виконання боржником зобов'язання саме заставодавцю. Якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя. При одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави.

Таким чином, застава - це забезпечення зобов'язання, сам факт укладення договору застави (забезпечення зобов'язання) не замінює сторони в зобов'язанні, майнові права за яким передані в заставу і не є уступкою права вимоги. Законом прямо передбачено право боржника виконати свої грошові зобов'язання заставодавцю після укладання договору застави в межах своїх договірних зобов'язань та у строки передбачені договором поставки. В заставу грошове зобов'язання за договором поставки було передано заставодержателю вже за наявності прострочення грошового зобов'язання за договором поставки з боку позивача (за зустрічним позовом).

За таких обставин, суд відзначає, що зазначений договір застави майнових прав не суперечать п.п. 11.7 договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.01.2013, а тому правові підстави для визнання договору застави № 1 від 23.01.2014 недійсним відсутні.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018р справі № 910/10179/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10179/16 повернути до Господарського суду міста Києва .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 21.06.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.І. Буравльов

Л.Г. Сітайло