Постанова

від 21.08.2018 по справі 910/10179/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10179/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача: Положенцева Т.В.,

відповідача: Кузнецова Є.М., Копусь А.А.,

третя особа: Положенцева Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Щербаков С.О.

від 15.02.2018 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пашкіна С.А., Буравльов С.І., Сітайло Л.Г.

від 18.06.2018

за позовом Приватного підприємства "Фомальгаут - Волинь"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Фомальгаут - Ковель" (Приватне підприємство "Базис Логістик")

про стягнення 1 035 009, 61 грн.,

за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Приватного підприємства "Фомальгаут - Волинь", Приватного підприємства "Фомальгаут - Ковель"

про визнання недійсним договору застави,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Фомальгаут - Волинь" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Відповідач) про стягнення 772497,60 грн., у тому числі: 423945,07 грн. заборгованості за договором поставки №11-16-1-13-970 від 29.04.2013 (далі - Договір поставки), 315415,13 грн. інфляційних втрат, 33137,40 грн. 3% річних.

2. Позов мотивований невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки, укладеним між Відповідачем та Приватним підприємством "Фомальгаут - Ковель" (далі - Третя особа, Постачальник). При цьому Позивач зазначає, що він набув прав кредитора за Договором поставки у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави №1 від 23.01.2014 (далі - Договір застави), укладеним між Позивачем та Третьою особою.

3. Відповідач подав зустрічний позов до Позивача та Третьої особи про визнання недійсним Договору застави.

4. Зустрічний позов мотивований тим, що Договір застави суперечить вимогам статті 516 Цивільного кодексу України з урахуванням умови, закріпленої у пункті 11.7 Договору поставки, адже при його укладенні Позивач та Третя особа погодили умови відступлення прав вимоги за Договором поставки без узгодження з Відповідачем. Також Відповідач зазначає, що Договір застави є удаваним, адже був укладений Позивачем після отримання від Відповідача відмови в узгодженні відступлення права вимоги за Договором поставки з метою приховання наміру передати зазначене право вимоги. Водночас керівником Позивача та керівником Третьої особи є одна особа.

Хід розгляду справи

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017, первісний позов задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

6. Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 зазначені судові рішення скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Під час нового розгляду справи Позивач збільшив свої позовні вимоги, заявивши до стягнення 1035009,61 грн., у тому числі 423945,07 грн. заборгованості за Договором поставки, 556427,00 грн. інфляційних втрат, 54636,64 грн. 3% річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, первісний позов задоволений в частині стягнення 423945,07 грн. заборгованості, 555720,08 грн. інфляційних втрат, 53870,06 грн. 3% річних, у задоволенні решти первісних вимог відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

9. Судові рішення мотивовані тим, що Договір застави не суперечить пункту 11.7 Договору поставки, адже сам факт укладення Договору застави (забезпечення зобов'язання) не замінює сторони в зобов'язанні, майнові права за яким передані в заставу, і не є уступкою права вимоги. Наявність спірної заборгованості суди першої та апеляційної інстанцій визнали доведеною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

10. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

11. Касаційна скарга мотивована невідповідністю положенням статті 516 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 23 Закону України "Про заставу" висновку судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Договір застави не є правочином щодо розпорядження майновими правами за Договором поставки та не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні.

12. Відповідач вважає, що відповідно до положень статей 26, 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" умова Договору поставки щодо погодження відступлення права вимоги іншою стороною поширюється також на передання майнового права вимоги у заставу.

13. На думку Відповідача, суди не надали правової оцінки змісту правочину з урахуванням його правових наслідків (заміни кредитора шляхом відступлення права вимоги), оскільки їх настання сторони погодили на момент укладення Договору застави.

14. Крім того Відповідач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що Позивач не отримував права здійснювати стягнення суми, нарахованої згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України за весь період існування заборгованості, оскільки це право не передавалось за Договором застави.

15. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

16. На думку Позивача, Відповідач безпідставно ототожнює договір застави та відступлення права вимоги, тоді як законодавець розділяє поняття "відступлення права вимоги" та "заміна кредитора у зобов'язанні". Позивач зазначає, що заміна кредитора у спірних правовідносинах відбулась саме в результаті настання випадку, передбаченого спеціальним законом - частиною 4 статті 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

17. Крім того Позивач заперечує проти доводів Відповідача про відсутність у нього права на стягнення інфляційних та 3% річних, посилаючись на положення пункту 1.1 Договору застави та частину 4 статті 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. За умовами Договору поставки Постачальник зобов'язався виготовити і поставити вапно будівельне (сорт 2) для потреб ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити продукцію.

19. Сума договору складає 12410892,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2068482,00 грн. До ціни продукції включені витрати, пов'язані з виготовленням продукції, тарою (упаковкою), маркуванням і доставкою вантажоодержувачу (п.п. 3.1, 3.3 Договору поставки).

20. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору поставки Відповідач сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною у специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника. Оплата поставленої продукції по специфікації здійснюється Відповідачем за кожну партію протягом 30 робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

21. Пунктом 11.7 Договору поставки передбачено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за Договором поставки однією із сторін третім особам допускається виключно за умови письмового погодження з іншою стороною.

22. Також Постачальник та Відповідач уклали додаткову угоду №1 від 22.08.2013 до Договору поставки (далі - Додаткова угода). У Додатковій угоді зазначено, що на момент її укладення з метою виконання Договору Постачальний здійснив поставку продукції в кількості 403,15 т (у тому числі 21 травня 2013 року поставлено 68,05 т (з/д накладна №37902178) та 67,35 т (з/д накладна №37902129), 27 травня 2013 року поставлено 135,85 т (з/д накладна №37961273), 28 травня 2013 поставлено 131,90 т (з/д накладна № 37983418)).

23. Пунктами 4, 5 Додаткової угоди, визнаючи факт поставки продукції більш низької якості, сторони прийшли згоди зменшити ціну за поставлену продукцію у кількості 403,15 т до 1469,06 грн. за тонну без врахування ПДВ. Відповідач погодився прийняти поставлену продукцію в кількості 403,15 т для використання її у виробничому процесі. Поставлена партія продукції вважається частковим виконанням Постачальником своїх зобов'язань за Договором поставки.

24. На виконання умов Договору поставки Постачальник поставив Відповідачеві товар на загальну суму 710701,84 грн., що підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ: №104/13 від 23.08.2013 на суму 232522,81 грн.; №105/13 від 23.08.2013 на суму 119963,44 грн.; №103/13 від 23.08.2013 на суму 118729,43 грн.; №102/13 від 23.08.2013 на суму 239486,16 грн.

25. Крім того рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2013 у справі №903/1041/13 задоволено позов, стягнуто з Постачальника на користь Відповідача 281134,09 грн., у тому числі 160972,87 грн. пені та 120161,22 грн. штрафу у зв'язку з несвоєчасною поставкою вапна за Договором поставки, а також 5622,68 грн. витрат зі сплати судового збору.

26. У зв'язку з прийняттям зазначеного судового рішення Відповідач листом №1075/51 від 11.02.2014 повідомив Постачальника про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 286756,77 грн. та про залишок боргу за Договором у розмірі 423945,07 грн.

27. Разом з тим за укладеним 23 січня 2014 року Договором застави Постачальник передав у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов'язань як покупця за договором поставки №7 від 01.03.2008 в заставу майнові права на отримання грошових коштів (право грошової вимоги), що належать Постачальнику згідно з Договором поставки, в сумі 423945,07 грн. за поставлений товар, а також всіх належних до сплати штрафних санкцій (пеня, штраф, три відсотки річних), процентів за користування чужими грошовими коштами, компенсаційних виплат, в тому числі інфляційних втрат (пункт 1.1 Договору застави).

28. Відповідно до пункту 1.2 Договору застави суть та розмір забезпечених заставою вимог: виконання зобов'язань Постачальником перед Позивачем, зокрема: оплата поставленого згідно з основним договором товару в строк до "00" 30 грудня 2014 року в розмірі 1400008,26 грн.; сплата можливої неустойки (штраф, пеня), визначеної Основним договором; інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Позивач набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо на час настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано належним чином згідно з умовами основного договору.

29. Позивач набуває право звернення стягнення на Предмет застави у будь-якому з наступних випадків: в разі, якщо в момент настання строку виконання Постачальником основного зобов'язання, воно не буде виконане або буде виконане неналежним чином; в разі порушення Постачальником будь-якого з обов'язків, передбачених Договором застави; в разі, якщо до настання строку виконання основного зобов'язання Постачальник зробить письмову заяву про повну або часткову неспроможність виконати його; у разі порушення справи про банкрутство Постачальника; інші випадки передбачені нормами чинного законодавства (пункт 4.2 Договору застави).

30. Сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на Предмет застави за Договором застави в розмірі, еквівалентному сумі заборгованості за основним договором, можливої неустойки (штрафу, пені), інших необхідних платежів, здійснюється як в судовому порядку, так і в позасудовому порядку, дозволеному нормами чинного законодавства. Порядок звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором Позивача (пункт 4.3 Договору застави).

31. 3аставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому статтею 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон), для чого Позивач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 Закону, Постачальника та інших обтяжувачів права грошової вимоги, що є предметом Договору застави, про свій намір набути на свою користь таке право. Після закінчення 30-денного строку Позивач, якщо він є обтяжувачем з вищим пріоритетом та висловив намір звернути стягнення на предмет обтяження, надсилає письмове повідомлення, передбачене статтею 32 Закону, всім особам, які повинні виконати вимоги за правом грошової вимоги Постачальника, яке є предметом Договору застави та забезпечувального обтяження. З дня відправлення зазначеного повідомлення Позивач, якщо він є обтяжувачем з вищим пріоритетом, набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимогою (пункт 4.4 Договору застави).

32. Листом №80 від 21.05.2014 Постачальник просив Відповідача погодити відступлення права вимоги заборгованості за Договором поставки у сумі 423945,07 грн. на користь Позивача. Відповідач отримав лист, але відповіді на нього не надав, відступлення права вимоги не погодив.

33. Листом №40 від 07.12.2015 Позивач повідомив Постачальника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.

34. Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №48507117 від 07.12.2015 Договір застави зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Звернення стягнення на Предмет іпотеки зареєстроване 7 грудня 2015 року о 18.38.

35. 26 січня 2016 року Позивач направив Відповідачу повідомлення №1 про набуття права грошової вимоги у розмірі 423945,07 грн. та вимагав сплатити зазначену суму протягом семи календарних днів з моменту отримання повідомлення. Відповідач отримав зазначене повідомлення 1 лютого 2016 року, але заборгованість за Договором поставки не погасив.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

36. Цивільний кодекс України

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

2) визнання правочину недійсним; …

Стаття 202. Поняття та види правочинів

1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. …

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. …

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. …

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. …

Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні

1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні

1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 516. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні

1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. …

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися … заставою …

Стаття 572. Поняття застави

1. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 576. Предмет застави

1. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. …

Стаття 589. Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою

1. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

2. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави

1. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. …

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

… 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 692. Оплата товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

37. Закон України "Про заставу"

Стаття 1. Поняття застави

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. …

Стаття 4. Предмет застави

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. …

Стаття 20. Звернення стягнення на заставлене майно

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Стаття 23. Реалізація заставлених майнових прав

При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права або в інший спосіб, не заборонений законом, у тому числі шляхом продажу права вимоги третій особі.

Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

38. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"

Стаття 11. Реєстрація обтяжень

Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень

Стаття 21. Види забезпечувальних обтяжень

До забезпечувальних обтяжень належать:

1) застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору; …

Стаття 24. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. …

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Стаття 26. Позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: …

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; …

Стаття 27. Порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання

Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. …

Стаття 32. Реалізація права грошової вимоги, яке є предметом забезпечувального обтяження

Якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право. …

Після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. …

З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

39. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. За відсутністю доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

40. Суд враховує, що відповідно до положень статей 202, 203, 235 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов'язків, що обумовлені цим правочином. Вчинення сторонами правочину для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, не визначено підставною для визнання його недійсним. Однак удаваний правочин може бути визнаний недійсним, зокрема, у разі його невідповідності вимогам законодавства, яке регулює правовідносини щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

41. Зі змісту положень статті 572 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про заставу" Суд вбачає, що договір застави є двостороннім правочином, який спрямований на забезпечення виконання боржником (заставодавцем) зобов'язань шляхом надання кредитору (заставодержателю) права одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами в разі невиконання боржником забезпеченого зобов'язання. Водночас передбачений пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України правочин щодо відступлення права вимоги спрямований на передання кредитором своїх прав іншій особі.

42. З огляду на викладене Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання Договору застави удаваним, тобто укладеним з метою приховання договору відступлення права вимоги, адже згідно з встановленими судами обставинами Договір застави безпосередньо не спрямований на передання Позивачеві прав кредитора за Договором поставки. Так, дослідивши умови Договору застави, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Договір застави не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, а спрямований саме на забезпечення виконання іншого зобов'язання, що виникло з договору поставки №7 від 01.03.2008.

43. При цьому Суд відхиляє посилання Відповідача на положення статті 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 23 Закону України "Про заставу" у зв'язку з його запереченнями проти висновку судів про те, що Договір застави не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні. Суд звертає увагу, що наявність у заставодержателя передбаченого законом права звернення стягнення на предмет застави, зокрема, набуття ним прав кредитора у відповідному зобов'язанні, право вимоги за яким передано в заставу, не надає підстав ототожнювати договір застави з договором відступлення права вимоги та визнавати його у зв'язку з цим удаваним, тобто укладеним з метою приховання правочину відступлення права вимоги.

44. Щодо доводів Відповідача про ненадання правової оцінки змісту Договору застави щодо його правових наслідків Суд погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що сам факт укладення договору застави (забезпечення зобов'язання) не замінює сторони у зобов'язанні, майнові права за яким передані в заставу і не є уступкою права вимоги, адже законом передбачено право боржника виконати свої грошові зобов'язання заставодавцю після укладання договору застави в межах своїх договірних зобов'язань.

45. Разом з тим Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність порушення при укладенні Договору застави положень статті 516 Цивільного кодексу України, адже пунктом 11.7 Договору поставки передбачено обмеження щодо заміни кредитора у відповідному зобов'язанні лише за умови письмового погодження з іншою стороною саме в разі відступлення права вимоги.

46. Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що наведена умова Договору поставки поширюється також на передання майнового права вимоги у заставу, оскільки вони не відповідають змісту зазначеного пункту Договору поставки, а також статей 26, 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", на які посилається Відповідач.

47. Отже, Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції про недоведеність Позивачем наявності правових підстав для визнання недійсним Договору застави, а відтак і для задоволення зустрічного позову.

48. Разом з тим, зважаючи на набуття Позивачем у передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" порядку прав кредитора у зобов'язаннях за Договором поставки, Суд вважає правильним задоволення судами позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Договором поставки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, адже обов'язок з оплати отриманого товару передбачений положеннями статей 526, 692, 712 Цивільного кодексу України.

49. При цьому Суд враховує, що суди попередніх інстанцій, дослідивши надані сторонами докази, встановили наявність основної заборгованості Відповідача з Договором поставки у розмірі 423945,07 грн., відсутність доказів належного виконання Відповідачем зазначеного зобов'язання, а також перевірили правильність нарахування Позивачем інфляційних втрат та 3% річних. Встановивши допущення Позивачем помилки, суди обґрунтовано задовольнили первісний позов частково.

50. Водночас Суд відхиляє доводи Відповідача про неотримання Позивачем права здійснювати стягнення суми, нарахованої згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України за весь період існування заборгованості з посиланням на те, що це право не передавалось за Договором застави. Наведені аргументи не відповідають пункту 1.1 Договору застави, у якому визначений предмет застави, а також положенням статті 514 Цивільного кодексу України щодо обсягу прав, які переходять до нового кредитора у зобов'язанні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не довів неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

52. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

53. Понесені Відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі №910/10179/16 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 у справі №910/10179/16.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач