Ухвала

від 20.06.2018 по справі 926/676/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м.Чернівці

20 червня 2018 року Справа № 926/676/15

За поданням головного державного виконавця Першого відділу ДВС м.Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Душенка Володимира Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Миколаїв

до виробничо-торгівельної фірми Даніель , м. Чернівці

про стягнення 174879,36 грн.

Суддя Гушилик С.М.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.06.2015 року задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та стягнуто з виробничо-торгівельної фірми Даніель заборгованість в сумі 88755,00 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

На виконання рішення 03.07.2015 року видано судовий наказ.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.05.2016 року замінено первісного кредитора - фізичну особу підприємця ОСОБА_2 - в частині стягнення з виробничо-торгівельної фірми Даніель заборгованості в сумі 88755,00 грн. та судового збору в розмірі 1827,00 грн. у даній справі його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю ПВЛ-ГРУП (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 72; ідентифікаційний код 39450412).

Таким чином, по наказу господарського суду стягувачем є: ТОВ ПВЛ-ГРУП , а боржником в свою чергу є ВТФ Даніель .

19.06.2018 року на адресу господарського суду Чернівецької області надійшло подання головного державного виконавця Першого відділу ДВС м.Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Душенка В.В. № 16466 від 12.06.2018 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортна громадянина України ОСОБА_3, НОМЕР_1 (директора ВТФ Даніель ЄДРПОУ 30150204, 58032, Бульвар Героїв Сталінграду, 19/29) до виконання зобов'язань покладених на нього виконавчим листом №926/676/15 виданим 03.07.2015 року господарським судом Чернівецької області), також в своєму поданні він просив розглянути подання без його участі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Чернівецької області Пилип'як М.О. №33/18 від 19.06.2018 року, у зв'язку із звільненням судді Паскаря А.Д., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл заяви вх.№1234 від 19.06.2018 року по справі №926/676/15. Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Відповідно до ч.4 ст.337 ГПУ України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.06.2018 року призначено розгляд подання на 20.06.2018 року на 15 годину. Про час і місце судового засідання державного виконавця Першого відділу ДВС м.Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Душенка В.В. повідомлено телефонограмою 20.06.2018 року о 09 год. 20 хв.

В судове засідання 20.06.2018 року представник державного виконавця, не з'явився.

У вказаному поданні державний виконавець Душенко В.В. просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника ВТФ Даніель ОСОБА_3.

Подання орган виконавчої служби обґрунтовує відкриттям виконавчого провадження ВП №48497971 з виконання виконавчого листа: наказу господарського суду Чернівецької області від 03.07.2015 року у справі № 926/676/15 про стягнення з виробничо-торгівельної фірми Даніель заборгованості в сумі 88755,00 грн. та судового збору в розмірі 1827,00 грн.

У ході виконавчого провадження державним виконавцем було здійснено низку дій, направлених на виконання рішення суду, проте на сьогоднішній день рішення не виконане, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України Про виконавче провадження .

На думку державного виконавця, боржником по виконавчому провадженню №48497971 є - Приватне підприємство Приватна транспортна фірма Даніель в особі директора ОСОБА_3, який фактично ухиляється від виконання покладених на нього рішення суду зобов'язань. До подання додано докази перетину ним державного кордону України у 2015-2016 році та докази наявності у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон, постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про заміну сторони виконавчого провадження, постанова про розшук майна, лист Приватбанку про відсутність коштів на рахунках боржника, лист УМВС про реєстрацію транспортних засобів, а також заява стягувача, яка надійшла до органу ДВС про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Таким чином, як вбачається із змісту подання № 164666 від 12.06.2018 року, необхідність у тимчасовому обмеженні керівника боржника у праві виїзду за кордон викликана невиконанням боржником (ВТФ Даніель ) дій, направлених на виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні, а накладена заборона, відповідно, забезпечить таке виконання боржником.

Водночас, доказів, на підтвердження факту невиконання боржником - виробничо-торгівельної фірми Даніель , ані його очільником - ОСОБА_3 своїх передбачених законом зобов'язань, чи створення ними перешкод при здійсненні іншими учасниками виконавчого провадження дій, матеріали подання не містять.

Законом України Про виконавче провадження закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, відповідно правил ст.337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку: - коли ця особа є боржником; - у випадку невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України , громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Аналіз наведеного закону дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на таке, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Окремо слід зауважити, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поряд з цим, подані заявником матеріали не містять доказів факту зловживання громадянином ОСОБА_3 процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених в судовому документі.

Зі змісту подання державного виконавця вбачається, що вимога про тимчасове обмеження права виїзду за межі країни керівника юридичної особи, яка є боржником по виконавчому провадженню було мотивовано наявністю лише однією обставиною - статусом особи, як боржника у виконавчому провадженні, що з огляду на наведене вище не може слугувати підставою задоволення такого подання у спірній ситуації.

Суд наголошує, що особа, яка має невиконані договірні, аліментні та інші зобов'язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України). І тільки тоді суд може тимчасово обмежити особу в праві виїзду за межі України, коли на момент звернення до суду з поданням державного виконавця факт ухилення боржника від виконання зобов'язань відбувся і є об'єктивно наявним та доведеним, що має вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

При цьому суд підкреслює, що за приписами ч.ч.1-3 ст.337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

З системного аналізу наведених правових норм полягає, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.

Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Згідно змісту Листа від 01.02.2013 року Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , однією з підстав для відмови у задоволенні подань є відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Проте, всупереч наведеного, заявником не надано суду належних та допустимих доказів вчинення саме керівником юридичної особи (боржника) свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по даній справі.

Враховуючи викладене та те, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного випливає, що у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні подання № 16466 від 12.06.2018 року (яке зареєстроване канцелярією суду за вх.1234 від 19.06.2018 року) головного державного виконавця Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Душенка Володимира Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3.

Керуючись ст.32, ст.ст.234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України ,

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання головного державного виконавця Першого відділу ДВС м.Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Душенка Володимира Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в момент підписання 20.06.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не підлягає оскарженню.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Гушилик С.М.