Рішення

від 11.06.2018 по справі 814/877/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 11 червня 2018 р.  № 814/877/18 м. Миколаїв           Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В.С. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "МИРОСЛАВА", вул. Шевченка, 59, м. Миколаїв, 54001 до відповідача: Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про: скасування індивідуальної податкової консультації від 29.12.2017р. № 3247/ІПК/14-29-12-06-26, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "МИРОСЛАВА" (надалі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач, Управління) про скасування індивідуальної податкової консультації від 29.12.2017 року № 3247/ІПК/14-29-12-06-26. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з листом від 06.12.2017 року про надання індивідуальної податкової консультації, в якому поставило два питання. Позивач отримав Податкову консультацію Управління від 29.12.2017 року № № 3247/ІПК/14-29-12-06-26 "Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", в якій на думку позивача, податковий орган надав необгрунтовану відповідь по суті поставлених ним питань. Таким чином, позивач вважає, що надана податкова консультація суперечить нормам податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.            Ухвалою від 10.04.2018 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву. Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що 29.12.2017 року Управління надало позивачеві індивідуальну податкову консультацію з питань податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в якій зазначило, що основним видом діяльності Товариства є "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", а тому не вбачаються підстави застосування ним передбаченої Податковим кодексом України (надалі - ПК України) податкової преференції для промислових підприємтсв в частині оподаткування виробничих корпусів, цехів та складів. На підставі чого відповідач вважає оскаржувану індивідуальну податкову консультацію від 29.12.2017 року правомірною та такою, що відповідає нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволені позову.        Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні. Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, - ВСТАНОВИВ: 06.12.2017 року позивачем скеровано до відповідача запит про надання індивідуальної податкової консультації з наступних питань: - Чи відноситься об'єкт ТОВ ВКФ "МИРОСЛАВА" до об'єктів оподаткування (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) чи до об'єктів, які не є об'єктами оподаткування  саме за нормами Податквого кодексу України? - Чи зобов'язано ТОВ ВКФ "МИРОСЛАВА" сплачувати податок нанерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об'єкт? За результатами розгляду звернення, відповідачем надано податкову консультацію від 29.12.2017 року № 3247/ІПК/14-29-12-06-26, в якій зазначено, що основним видом діяльності Товариства є "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", а тому не вбачаються підстави застосування ним передбаченої ПК України  податкової преференції для промислових підприємтсв в частині оподаткування виробничих корпусів, цехів та складів. Не погоджуючись з вказаною  податковою консультацією позивач звернувся з вказаним позовом до суду.                               Вирішуючи питання щодо правомірності індивідуальної податкової консультації від 29.12.2017 року № 3247/ІПК/14-29-12-06-26, суд виходить з наступного. Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. Відповідно до п. 52.1 ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2. цієї ж норми). Згідно п. 53.1 статті 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. В силу п. 53.3 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. З аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону. Мета податкової консультації викласти (роз'яснити) платнику податків офіційне розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування, з метою забезпечення правильної одностайної реалізації норми в усіх випадках, на які вона розрахована. Кожен платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права. Таким чином, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, що має певні правові наслідки для платника податків, а відтак може бути оскаржена до суду. ПК України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко передбачено суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору, що має місце у спірному випадку. З аналізу змісту спірної податкової консультації вбачається, що відповідачем надано відповідь на поставлені у запиті питання, а саме: роз'яснено, з посиланням на норму ст. 266 ПК України, що на позивача не поширюється дія п. ''є'' пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України щодо виключення із об'єкта оподаткування "будівель промисловості, зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств", оскільки основним видом діяльності Товариства є "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", а тому не вбачаються підстави застосування ним передбаченої ПК України  податкової преференції для промислових підприємтсв в частині оподаткування виробничих корпусів, цехів та складів. Отже, як вбачається із змісту самої індивідуальної консультації, остання містить обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання таких норм конкретному платнику податків у визначеному колі правовідносин, що  відповідає вимогам ст. 52 ПК. Суд зазначає, що незгода позивача зі змістом податкової консультації не може бути підставою для її скасування, оскільки сама по собі консультація ніяким чином не порушує права позивача. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оспорювана податкова консультація відповідає нормам ПК України, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Судові витрати покласти на позивача. Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                                ВИРІШИВ: 1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "МИРОСЛАВА" (вул. Шевченка, 59, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 23622555) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) відмовити. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.           Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо  в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.                     Апеляційна скарга подається  учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.            Повний текст рішення складено 12.06.2018 року.           Суддя                                                                                             В. С. Брагар