Рішення

від 08.11.2011 по справі 2-3374/11

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

справа №2-3374/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Юдіної С.Г.,

при секретарі Поночковій О.І.,

за участю представника позивача - Залізко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 33012,77 грн. та судові витрати по справі.

До початку розгляду справи по суті позивач змінив предмет та підстави позову та звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив суд визнати кредитний договір № DNCORE03352789 від 02.04.2004 року недійсним з моменту його укладення.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № DNCORE03352789 від 02.04.2004 року ОСОБА_2 02.04.2004 року повинен був отримати кредит у розмірі 8080,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.04.2005 року. Вказаний договір є тристороннім, відповідно до його умов, позивач надав кредитні кошти позичальнику ОСОБА_2 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця ОСОБА_3, який був повинен виготовити та поставити меблі позичальнику. Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 було визнано винним та засуджено до штрафу в доход держави в розмірі 850 грн., за злочин передбачений ст. 190 КК України, а саме за заволодіння коштами ПАТ КБ Приватбанк шляхом обману та зловживання довірою. Вказаним вироком суду було встановлено що ОСОБА_3 під час укладання договору не мав наміру виконувати укладений договір, не бажав настання правових наслідків, а мав намір заволодіти коштами ПАТ КБ Приватбанк .

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час дату та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, з урахуванням думки представника позивача ухвалив: розглянути справу без участі відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги з огляду на таки підстави.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем, відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 02 квітня 2004 року був укладений договір № DNCORE03352789(а.с. 5) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01 квітня 2005 року. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом перерахування Банком вказаної суми на розрахунковий рахунок Продавця ОСОБА_3, який повинен був виготовити та поставити меблі Позичальнику ОСОБА_2

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2005 року ОСОБА_3 був засуджений за ст. 190 КК України до штрафу в доход держави. Зазначеним вироком було встановлено, що ОСОБА_3 заволодів коштами ПАТ КБ Приватбанк шляхом обману та зловживання довірою, оскільки під час укладання договору № DNCORE03352789 від 02 квітня 2004 року він не мав наміру виконувати укладений договір, не бажав настання правових наслідків, передбачених кредитним договором, а мав намір заволодіти коштами ПАТ КБ Приватбанк і саме з цією метою підписав оспорюваний договір ( а.с. ).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, суд вважає що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4-6, 57-60, 81, 88, 209, 212-215ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати кредитний договір № DNCORE03352789 від 02 квітня 2004 року - недійсним з моменту укладення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя С.Г. Юдіна