Рішення

від 17.05.2018 по справі 826/8629/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2018 року 12:31 № 826/8629/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Стеценко А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства з 100% іноземними інвестиціями Ерікссон до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю ТХС Україна провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Павленко Д.Г., Макарчук Р.В., Іноземцев Р.О.,

від відповідача - Корнейчук О.Л.,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство з 100% іноземними інвестиціями Ерікссон (далі - позивач, ДПІІ Ерікссон ) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 №0006024209 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 346 275,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 586 568,75 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 №0006014209 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 2 498 402,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49 580,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки. В свою чергу, позивач стверджує, що операції між ТОВ ТХС Україна та позивачем мали реальний характер і фактично здійснювались, а документи, складені за їх результатами, відповідають вимогам, що ставляться законодавством до первинних документів. Висновки податкового органу щодо неможливості виконання контрагентом робіт за договором не ґрунтуються на детальному дослідженні усіх обставин та первинних документів.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що укладений договір між ТОВ ТХС Україна та позивачем не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет, а контрагент ТОВ ТХС Україна здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб по ланцюгу постачання, так як нереальність первинного формування активу та первинної поставки доводять нереальність послідуючого придбання саме цих робіт (послуг). За результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які, на думку відповідача, є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку з наведеним, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи подала до суду пояснення щодо викладених позовних вимог, в яких підтвердив здійснення господарської операції з ДПІІ Ерікссон , матеріали, які передавались ним позивачу стосуються виконання зобов'язань за договором, а також свідчать про їх реальний характер та можуть слугувати підставою для складання первинних документів за такою господарською операцією. Представник третьої особи підтримав позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДПІІ Ерікссон (код ЄДРПОУ 21662343) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з ТОВ ТХС Україна (код ЄДРПОУ 39555339) за звітний період з 01.04.2015 по 29.02.2016 з відповідним їх відображенням в податковому обліку з податку на прибуток з 01.01.2015 по 31.03.2016 та податку на додану вартість з 01.04.2015 по 29.02.2016, за результатами якої складено акт від 02.06.2017 №1239/28-10-42-09/21662343.

Перевіркою встановлено порушення ДПІІ Ерікссон :

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.03.2016 на суму 2 498 402 грн., в тому числі: 2015 рік - на суму 2 300 081 грн., І квартал 2016 року на суму 198 321 грн.;

пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 29.02.2016 на загальну суму 2 346 275 грн., в тому числі: за червень 2015 року на суму 385 315 грн., за липень 2015 року на суму 270 710 грн., за вересень 2015 року на суму 376 568 грн., за жовтень 2015 року на суму 174 808 грн., за листопад 2015 року на суму 584 353 грн., за грудень 2015 року на суму 500 449 грн., за лютий 2016 року на суму 54 072 грн.

Висновки Офісу великих платників податків ДФС ґрунтуються на тому, що операції, які здійснювались між ДПІІ Ерікссон та ТОВ ТХС Україна за договорами від 02.03.2015 № МА-2015-001477 та від 28.04.2015 № МА-2015-001822 є нереальними, а первинні документи, складенні за наслідками її здійснення, не відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів.

Після отримання акта перевірки позивачем 12.06.2017 подані до контролюючого органу заперечення, за результатами розгляду яких висновки акта перевірки залишено без змін, про що позивача повідомлено листом від 21.06.2017 №34210/10/28-10-42-09-42.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.06.2017:

№0006014209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 2 547 982,25 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 2 498 402,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 49 580,25 грн.;

№0006024209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 932 843,75 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 2 346 275,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 586 568,75 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно положень пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, згідно пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Між тим, пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів чи послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів/послуг. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді взаємовідносини між ДПІІ Ерікссон (Орендар) та ТОВ ТХС Україна (Орендодавець) здійснювались на підставі договору №МА-2015-001477 від 02.03.2015, відповідно до умов якого Орендодавець повинен передати/пред'явити Орендарю, а Орендатор: - прийняти в тимчасове користування на умовах оренди, визначених справжнім договором обладнання найменування, ціна оренди, умови і строки передачі якого приділяються сторонами в відповідних додатках до справжнього договору; - право користування програмним забезпеченням (Ліцензію на використання програмного забезпечення) на умовах визначених справжнім договором - на Програмне забезпечення перелік, найменування, номенклатура, терміни передачі якого також розмір плати за використання якого приділяються Сторонами відповідних Додатках до справжнього договору.

Згідно умов вказаного договору передача і повернення Обладнання і/або Програмного забезпечення від Орендаря і навпаки відбувається по відповідним актам приймання-передачі. Відповідальність підписання Акта (організації його підписання) покладається на Орендодавця. В актах приймання-передачі Обладнання від Орендодавця до Орендаря обов'язково вказується вартість Обладнання.

Дата передачі Обладнання і/або Програмного забезпечення являється дата підписання уповноваженого представника Сторін відповідного Акту прийому-передачі.

Щодо порядку розрахунків, то умовами договору передбачено, що платежі по цьому Договору виконуються Орендатором шляхом безготівкового переводу грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Також у перевіряємому періоді між позивачем (Замовник) та ТОВ ТХС Україна (Підрядник) укладено договір №МА-2015-001822 від 28.04.2015, відповідно умов якого Замовник замовляє та доручає виконання Робіт у Підрядника, а Підрядник зобов'язується власними силами та/або залученими силами на власний ризик виконати роботи, визначені Договором та замовленнями на виконання робіт, а Замовник зобов'язується оплатити належним чином виконані роботи.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем додано до матеріалів справи копії актів №1 від 30.04.2015, №3 від 31.05.2015, №4 від 30.06.2015, №5 від 31.07.2015, №6 від 17.08.2015 до Договору №МА-2015-001477 від 02.03.2015.

Також додано акти здачі/прийняття робіт (послуг), оформлених ТОВ ТХС Україна №1 від 09.07.2015, №2 від 29.09.2015, №3 від 03.11.2015, №4 від 03.11.2015, №5 від 03.11.2015, №6 від 17.11.2015, №7 від 17.11.2015, №8 від 31.12.2015, №9 від 31.12.2015, №10 від 31.12.2015, №11 від 31.12.2015, №12 від 31.12.2015, №1 від 03.12.2015, №2 від 03.12.2015, №3 від 03.12.2015, №4 від 03.12.2015, №5 від 03.12.2015, №6 від 03.12.2015, №7 від 03.12.2015, №8 від 03.12.2015, №9 від 03.12.2015, №10 від 03.12.2015, №11 від 03.12.2015, №12 від 03.12.2015, №13 від 10.12.2015, №14 від 10.12.2015, №15 від 25.01.2016, №16 від 25.01.2016, №1 від 05.02.2016, №2 від 05.02.2016, №2 від 13.05.2016. До актів додано Звіти про виконання робіт та Замовлення на виконання цих робіт.

За даними актів здачі/прийняття робіт (послуг) вбачається, що контрагентом виконувались наступні роботи для позивача: послуги з оренди обладнання та програмного забезпечення, оренда ліцензій, роботи з вимірювань на об'єктах; верифікація сайту, перевірка працездатності, включно зі звітом про верифікацію; роботи по обробці даних вимірювання та складання звіту по об'єктам (базовим станціям), роботи з вимірювань на об'єктах по різним містам.

Так, згідно з умовами договору підряду Замовником у Підрядника було замовлено проведення драйв-тестів обладнання (сайтів) з метою визначення рівня та якості сигналу мобільного зв'язку за показниками якості та наступного оформлення отриманих даних у вигляді звіту за погодженим форматом (таблиці, графічні зображення тощо).

Третьою особою в ході розгляду справи надано письмові пояснення стосовно виконаних робіт, в яких зазначив, що роботи з проведення драйв-тестів виконувались ТОВ ТХС Україна у 2 етапи: первинного налаштування мережі (initial tuning) та оптимізації (RAN optimization).

На етапі Первинного налаштування мережі метою вимірювань за допомогою драйв-тестів є: підтвердження можливості надання сервісу сайтами, що перевіряються (під час здійснення драйв-тесту мобільні вимірювальні пристрої (мобільний телефон зі спеціальним програмним забезпеченням), встановлені в автомобілі що рухаються за визначеним маршрутом, здійснюють дзвінки та отримують сигнали, фіксуючи якість мережі із прив'язкою до конкретного сайту, на пристроях активна послуга sms, наявна можливість передавати та отримувати дані в мережі Інтернет); виявлення можливих помилок монтажу (неправильного підключення антен та інше) та інтеграції, які негативно впливають на показники якості сигналу конкретного сайту.

На етапі Оптимізації (RAN optimization) метою проведення драйв-тестів є вимірювання показників сайтів, які підтверджують факт досягнення цільових значень характеристик мережі (таких як частота обривів зв'язку, швидкість передачі та скачування даних тощо).

Драйв-тест передбачає рух спеціально обладнаного автомобіля за певним маршрутом, під час якого встановлені в автомобілі мобільні вимірювальні пристрої (тестові телефони) здійснюють операції, які характерні для користувачів мобільних мереж (дзвінки, sms тощо). У процесі проведення драйв-тесту за допомогою GPS-приймача визначаються геоцентричні координати спостережень.

Під час здійснення цих операцій за допомогою спеціального програмного забезпечення фіксуються ряд показників сайтів, котрі відображаються у звітах про виконані роботи та лог-файлах у форматі, що дозволяє проводити їх пост-обробку та аналіз.

Форма звітів, таблиць та зображень (далі - Матеріали), що передаються Підрядником Замовнику, а також порядок їх передачі затверджена Додатком 2 до Договору. Так, Договір передбачає, що Матеріали передаються Підрядником Замовнику в електронному вигляді.

Інформація, надана Підрядником, перевіряється працівниками позивача.

У разі відсутності зауважень ДПІІ Ерікссон проводить оплату згідно з умовами Договору. Оплата проводиться на основі підписаного акта виконаних робіт та/або рахунку, виставленого Підрядником (в якому зазначаються локації, в яких проводились виміри) відповідно до кількості сайтів розташованих в даній локації.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки між підприємствами здійснювались шляхом безготівково розрахунку.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Результати виконаних Підрядником робіт, що є підставою для складання первинних документів за господарською операцією, були передані Замовнику в електронному вигляді, як то передбачено умовами договору. Форма переданих Матеріалів відповідає встановленій у Додатку 2 до Договору формі.

Матеріали, а також надані акти виконаних робіт, замовлення та запити на замовлення містять коди сайтів, щодо яких виконувалися роботи за Договором. Кожному сайту відповідає свій унікальний код, який використовується Підрядником, ДПІІ Ерікссон та Замовниками проекту, а також індивідуалізує сайт та його місцезнаходження. Коди різних сайтів не можуть збігатися.

Дані, зібрані у процесі проведення драйв-тестів, відображаються у первинних документах та Матеріалах з урахуванням коду сайту.

Крім того, невід'ємною частиною актів виконаних робіт є паперові звіти, які містять перелік сайтів, щодо яких виконувались роботи (із зазначенням кодів), та вказівку на їх фактичне місцезнаходження.

Надані Підрядником Матеріали в ряді випадків містять посилання на адреси сайтів, їх географічні координати тощо, що додатково до вищезазначеного вказують на відповідність інформації в електронних звітах тій, що відображена в первинних документах.

Акти виконаних робіт за певний період часу містять посилання на Договір, сайти та замовлення, за якими повинні виконуватись роботи. Аналіз замовлень дає підстави для висновку про те, що строки проведення робіт та надання Матеріалів, визначені в замовленнях, охоплюються актом за відповідний період.

Окрім того, усі надані для перевірки замовлення, які є невід'ємною частиною актів виконаних робіт, у стрічці Інформація/Information містять посилання на запит на замовлення.

Запити на замовлення, в свою чергу, а також акти виконаних робіт містять код сайту та посилання на Договір, на підставі якого вони видаються, а також враховують визначені Договором умови щодо ціни, виду та строків виконання робіт тощо.

Таким чином, Матеріали, що передавались Підрядником Замовнику в електронній формі, безумовно стосуються виконання зобов'язань за Договором, а також свідчать про їх реальний характер та можуть слугувати підставою для складання первинних документів за господарською операцією.

В той же час, одним із аргументів, що, на думку податкового органу, свідчить про нереальність операцій між ДПІІ Ерікссон та ТОВ ТХС Україна , є залучення ТОВ ТХС Україна субпідрядників до виконання робіт за укладеними договорами №МА-2015-001477 від 02.03.2015 (оренда обладнання та ліцензій на використання програмного забезпечення) та №МА-2015-001822 від 28.04.2015 (роботи з вимірювання працездатності мобільної мережі).

Контролюючий орган зазначив, що перевіркою встановлено, що ТОВ ТХС Україна в порушення умов договору щодо порядку залучення субпідрядників залучав до виконання робіт субпідрядні підприємства ТОВ Горсан (код ЄДРПОУ 39791208), ТОВ БК ОПТИМА (код ЄДРПОУ 37939773), ТОВ Енергостар груп (код ЄДРПОУ 39889012), ТОВ Екобудмеханізація (код ЄДРПОУ 39921862), ТОВ ЕОС Телеком (код ЄДРПОУ 36304602), ТОВ Каналі Україна (код ЄДРПОУ 39981612), ТОВ Альфа-торг (код ЄДРПОУ 39618660), ТОВ Компанія Преміум Трейд (код ЄДРПОУ 39618765).

За даними податкової інформації вказані підприємства мали ознаки фіктивності , були відсутніми за податковими адресами, здійснювали підміну (зміну) номенклатури послуг/товарів та не мали достатніх трудових ресурсів для виконання даних обсягів робіт.

Також відповідач зазначив, що ТОВ ТХС Україна , як Підрядник, залучав субпідрядників без згоди Замовника (Позивача), що свідчить про порушенням умов договору.

В свою чергу, позивач пояснив, що ним не отримувались жодні запити від контрагента стосовно залучення субпідрядників до виконання робіт за вищевказаними договорами, а також не надавало своєї згоди на залучення вищеперелічених субпідрядних підприємств до виконання робіт. Позивач стверджує, що виконання робіт здійснювалось Підрядником власними силами із залученням власних трудових і матеріальних ресурсів, будь-яких зауважень з боку Замовника не було, роботи/послуги були прийняті та оплачені, про що свідчать копії документів виписаних сторонами на виконання умов договорів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертав увагу у своєму роз'ясненні Вищий адміністративний суд України.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники цих договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків та його контрагента. Відповідачем зроблено лише припущення, що ТОВ ТХС Україна не могло виконати підрядні роботи самостійно, разом з тим не надав жодних доказів в підтвердження зазначеного.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж відповідачем не було доведено узгодженості дій ДПІІ Ерікссон та його контрагента ТОВ ТХС Україна , які могли б свідчити про наявність замкнутої схеми руху коштів за спірними операціями.

Водночас, навіть за наявності підтвердження залучення Підрядником до виконання робіт субпідрядних підприємств може мати значення лише для подальшої оцінки операцій між ТОВ ТХС Україна та субпідрядниками, адже на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента, та відповідно порушення його контрагентами податкового законодавства, на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Слід зазначити, щодо реальності операцій та використання результатів придбаних послуг/виконаних робіт у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Аргументом, що підтверджує зв'язок вказаних операцій із господарською діяльністю позивача та їх ділову мету, є той факт, що результати виконаних за Договором робіт, відображені у матеріалах від Підрядника ТОВ ТХС Україна , були перевірені, прийняті та перепродані ДПІІ Ерікссон кінцевим замовникам відповідних робіт у складі комплексного сервісу з налаштування мобільної мережі.

Так, роботи та послуги, отримані ДПІІ Ерікссон від підрядника ТОВ ТХС Україна за Договорами були передані замовникам робіт - ПрАТ Київстар (код ЄДРПОУ 21673832) за Договором про надання послуг від 12.11.2012 № 85973 та ТОВ Лайфселл (код ЄДРПОУ 22859846) за Рамковим контрактом на впровадження та обслуговування від 10.04.2015 № ТМ15USE206.

Копії договорів між позивачем та ПрАТ Київстар і ТОВ Лайфселл , а також обігово-сальдові відомості та картки бухгалтерських рахунків за відповідними операціями подавались до перевірки та знаходяться у матеріалах справи. Копії актів приймання-передачі робіт між позивачем та ПрАТ Київстар і ТОВ Лайфселл , що підтверджують факт подальшого приймання-передачі виконаних робіт мобільним операторам, також подані позивачем до суду.

Аналіз вищевказаних доказів дозволяє дійти висновку, що ДПІІ Ерікссон підтвердило подальше використання результатів робіт, а самі роботи, які виконувались ТОВ ТХС Україна , мають безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача

Більш того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними господарськими операціями.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії (заява №6689/03), п. 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02)).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 (Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Окрім того, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства з 100% іноземними інвестиціями Ерікссон (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка., 13, код ЄДРПОУ 21662343) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №0006024209 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 346 275,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 586 568,75 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №0006014209 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 2 498 402,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49 580,25 грн.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства з 100% іноземними інвестиціями Ерікссон (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка., 13, код ЄДРПОУ 21662343) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 82 212,40 грн. за рахунок асигнувань Офісу великих платників податків ДФС ( 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур