Постанова

від 19.06.2018 по справі 826/14663/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14663/17 Суддя суду першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства "САНАЙН" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Колективного підприємства "САНАЙН" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми "В4" від 31 серпня 2017 року № 0045101404, яким КП "Санайн" донараховано суми по сплаті податку на додану вартість у розмірі 10 388 грн;

- форми "Р" від 31 серпня 2017 року № 0045111404, яким КП "Санайн" донараховано суми по сплаті податку на додану вартість у розмірі 172 612 грн. (основного платежу) та 43 153 грн. (штрафних санкцій).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП "Санайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з постачальниками ТОВ "Іствуд Груп" за період з 01 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року та ТОВ "Будконсалт Плюс" за період з 01 травня 2015 року по 30 червня 2015 року,

За результатами перевірки складено акт від 11 серпня 2017 року №564/26-15-14-04-05/22917549, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2015 року (ряд. 24 Декларації) на загальну суму 10 388 грн та встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25) на загальну суму 172 612 грн а саме: - травень 2015 року - 25 616 грн; - грудень 2015 року - 18 317 грн; - січень 2016 року - 47 623 грн; - лютий 2016 року - 3 740 грн; - березень 2016 року - 22 472 грн; - квітень 2016 року - 54 844 грн.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2017 року №0045101404 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 10 388 грн та №0045111404 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковим зобов'язанням на 172 612,00 грн та штрафними фінансовими санкціями на 43 153 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що намір, реальність та можливість вчинення господарських операцій у ТОВ "Іствуд Груп" та "Будконсалт Плюс" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований у паперовому вигляді, а тому у позивача не було підстав для податкового обліку спірних операцій.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Іствуд Груп" та ТОВ "Будконсалт Плюс".

Так, 19 січня 2016 року між КП "Санайн" (замовник) та ТОВ "Іствуд Груп" (виконавець) було укладено договір №19/01/16 про надання робіт (послуг), а саме: - завантажувально-розвантажувальні роботи; обклеювання паливо роздавальних колонок наліпкою "БРСМ"; пакування та збереження при транспортуванні; підбір та групування вантажів на експорт.

Також, між КП "Санайн" (замовник) та ТОВ "Іствуд Груп" (виконавець) укладено договір від 01 грудня 2015 року №01/12-15 про надання інформаційно-консультаційних послуг, а саме: вдосконалення процесу управління компанією; надання усних або письмових рекомендацій по вдосконаленню управління та отримання додаткового прибутку від цього процесу; контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню; консультації з питань комерційної діяльності; надання консультацій та порад, як в письмовій так і в усній формі (за бажанням Замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства Замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції.

Між ТОВ "Іствуд Груп" (постачальник) та КП "Санайн" (покупець) 18 січня 2016 року укладено договір №18/01-16, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар (продукцію) в асортименті та в кількості, а також в належній якості, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар (продукцію) і сплатити за нього певну грошову суму, вказану в рахунках-фактурах, виставлених Постачальником.

КП "Санайн" (замовник) 26 травня 2015 року укладено з ТОВ "Будконсалт Плюс" (виконавець) договір №26/05/15 про надання послуг, а саме: завантажувально-розвантажувальні роботи; обклеювання наліпкою з ламінацією ПРК; розробка макету наліпки для обклеювання ПРК; пакування вантажів для збереження при транспортуванні; підбір та групування вантажів на експорт. 17 травня 2015 року між ТОВ "Будконсалт Плюс" (постачальник) та КП "Санайн" (покупець) укладено договір №27/05/15 про поставку товару (продукцію).

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, позивачем було надано до суду рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (послуг), документи, що свідчать про здійснення позивачем оплати згідно вказаних договорів.

Проте, наявні в матеріалах копії рахунків-фактур та видаткових накладних не містять посилань на договір, згідно якого вони видані. Позивачем не було надано будь-яких доказів транспортування придбаного товару, відомостей про осіб, які виконували роботи та надавали послуги, про час, місце, обсяг та зміст таких робіт і послуг.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на завищену в окремих документах вартість послуг згідно спірних договорів (зокрема обклеювання паливороздавальних колонок наліпками вартістю 96 400 грн - а.с. 100, та ін.), з огляду на що ділова мета укладення цих договорів ставиться судом під сумнів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у ході перевірки контролюючим органом було встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів для здійснення ТОВ "Іствуд Груп" та ТОВ "Будконсалт Плюс" господарської діяльності за спірними договорами.

Крім того директори та засновники контрагентів позивача, від імені яких підписані договори та первинні документи, заперечили свою причетність до діяльності підприємства.

В той же час, так, директор та засновник ТОВ "Іствуд Груп" ОСОБА_4 під час допиту, а також директор та засновник ТОВ "Будконсалт Плюс" ОСОБА_5 у своїх поясненнях повідомили, що причетності до діяльності зазначених підприємств не мають, будь-яких договорів чи первинних документів не підписували, а підприємства зареєстрували за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києві від 14.02.2018 по справі №752/2434/18 ОСОБА_5 звільнено з нереабілітуючих підстав від кримінальної відповідальності за здійснення фіктивного підприємництва (ТОВ "Будконсалт Плюс").

Таким чином, встановлені у рамках кримінального провадження обставини щодо непричетності директорів та засновників ТОВ "Іствуд Груп" та ТОВ "Будконсалт Плюс" до фактичної діяльності останніх та використання цих осіб для номінального оформлення безтоварних операцій виключають добросовісність податкової вигоди, на яку претендує платник по взаємовідносинам зі спірним контрагентом.

Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 № 21-421а11 наголосив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2017 року (по справі № 826/757/13-а) також наголошував, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таку позицію Верховного Суду України було підтримав також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а). Великою палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду України.

Враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні господарські операції позивача з ТОВ "Іствуд Груп" та ТОВ "Будконсалт Плюс" не мають реального характеру та оформлені лише документально з метою отримання податкової вигоди - безпідставного формування податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Долучені до апеляційної скарги фотоматеріали не є такими, що свідчать про надання ТОВ "Іствуд Груп" та ТОВ "Будконсалт Плюс" спірних послуг та не підтверджують правомірність формування позивачем сум податкового кредиту по взаємовідносинам із цими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "САНАЙН" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 20.06.2018.