Постанова

від 20.06.2018 по справі 806/58/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/58/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"20" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря Кошиль О.Ю.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "20" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Головні Олега Вікторовича, Департаменту реєстрації Житомирської міської ради третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Михайлик" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 30.05.2017 року, скасування запису в ЄДР №13051020000014148 від 30.05.2017 року ,

суддя в 1-й інстанції - Семенюк М.М.,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 26.02.2018р. ,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Головні Олега Вікторовича від 30.05.2017 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 13051020000014148 про державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Михайлик", код 41362713;

- зобов'язання Департамент реєстрації Житомирської міської ради (код 40418650) скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 30.05.2017 номер: 13051020000014148 про державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Михайлик", код 41362713

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 зазначає, що під час реєстрації ОСББ "Михайлик", були порушені вимоги діючого законодавства, зокрема Законів України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", так як ОСОБА_4 не було надано право на підписання протоколу установчих зборів та статуту об'єднання, окремі положення якого не відповідають вимогам закону. На думку позивача, реєстратор повинен був зупинити розгляд документів або відмовити у державній реєстрації.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2018р. в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Головні Олега Вікторовича, Департаменту реєстрації Житомирської міської ради , третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Михайлик" - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернулась до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. На думку скаржника, відповідачем було зареєстровано юридичну особу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Михайлик" з порушенням встановленого порядку, а саме: протокол установчих зборів співвласників будинку №9/1по вул.Михайлівській в м.Житомирі від 28.05.2017р. підписано особою, яка не мала на те відповідних повноважень, не подано доказів про її повідомлення про час та місце проведення установчих зборів, повноваження щодо підписання статуту ОСОБА_4 в порядку , визначеному ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не надавалися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

28.05.2017 співвласниками будинку № 9/1 по вул. Михайлівській в м. Житомирі були проведені установчі збори, на яких обрано головою зборів ОСОБА_4, прийнято рішення про створення ОСББ "Михайлик", прийнято та затверджено статут ОСББ "Михайлик", обрано Правління та ревізійну комісію, уповноважено ОСОБА_4 підготувати необхідні документи і здійснити державну реєстрацію ОСББ "Михайлик" в органах державної реєстрації.

Вказані рішення оформлено протоколом № 1 установчих зборів співвласників будинку № 9/1 по вул. Михайлівській в м. Житомирі від 28.05.2017 (86-90). 28.05.2017 на засіданні правління, оформленого протоколом № 1 (а.с.91), головою правління ОСББ буд. № 9/1 по вул. Михайлівській, м. Житомир, обрано ОСОБА_4 З метою проведення реєстрації юридичної особи ОСББ "Михайлик", ОСОБА_4 звернулась до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради з заявою про державну реєстрацію створення юридичної особи від 29.05.2017 (а.с. 80-85) до якої додала (а.с.79): статут (а.с. 92-101), протокол установчих зборів від 28.05.2017 № 1 (а.с. 86-90), протокол засідання правління від 28.05.2017 № 1 (а.с. 91).

На підставі вищевказаних документів Державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Головня О.В. 30.05.2017 здійснив державну реєстрацію ОСББ "Михайлик" та вніс запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під номером 13051020000014148 (а.с. 28).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків , Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

В силу частини 1 ст. 10 вказаного Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Отже, в разі утворення об'єднання співвласників наступний етап правовідносин, а саме: проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень - здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків - Закон України Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків .

В силу ЗУ Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків об'єднання співвласників багатоквартирних будинків може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. При цьому, державна реєстрація об'єднання співвласників проводиться у порядку, встановленому ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . Цим законом встановлений вичерпний перелік документів, що підлягають подачі для державної реєстрації новоствореної юридичної особи (ст. 17 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ).

Так, згідно ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в частині, що стосується створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків) для державної реєстрації створення юридичної особи подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію створення юридичної особи.

2) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника;

2-1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників;

5) установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа;

9) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону .

При цьому, державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів або підстав для відмови у державній реєстрації, передбачених ст. 27, 28 цього закону. У разі відсутності зазначених підстав, державний реєстратор зобов'язаний провести відповідну реєстраційну дію.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об'єднання не допускається.

Згідно ч. 1 цієї статті (в частині, що стосується первинної державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирних будинків) підставами для відмови у державній реєстрації є:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Матеріали справи на підтвердження правомірності дій відповідача містять: протокол №1 установчих зборів співласників будинку №9/1 по вул.Михайлівській в м.Житомир, датований 28 травня 2017 року (а.с. 21-22), колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що список співвласників багатоквартирного будинку №9/1 по вул. Михайлівській в м. м.Житомир (в кількості 4 осіб, які брали участь в обговоренні питань порядку денного) містить результати фактично поіменного голосування згідно порядку денного установчих зборів, оскільки за всі прийнятті рішення голосували "за" 4 співвласники (а. с. 21 - 22). На думку колегії суддів апеляційної інстанції, вказана обставина не може слугувати підставою для того, щоб поставити під сумнів волевиявлення співвласників будинку.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції , що рішення установчих зборів щодо створення ОСББ Михайлик , в судовому порядку недійсними не визнані, такі вимоги не заявлялись, жодна інша особа, крім позивачки не поставила питання про незаконність створення вказаної юридичної особи.

При цьому, слід зазначити, що відповідальність за порушення законодавства про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлена статтею 29 ЗУ Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків , згідно з якою посадові особи об'єднання, винні у недотриманні вимог цього закону несуть цивільну, кримінальну та адміністративну відповідальність відповідно до закону.

Крім того, особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність встановлену законом (ч. 4 ст. 35 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ).

При цьому, Закон не покладає на державного реєстратора обов'язок перевіряти наявність дійсної волі, волевиявлення осіб та способів волевиявлення; крім того, до компетенції державного реєстратора не відноситься питання контролю щодо порядку скликання, проведення зборів осіб, які вирішили створити юридичну особу чи затвердити зміни про юридичну особу, та порядку їх оформлення. Також державний реєстратор не має права вимагати документи, якщо вони не передбачені Законом.

Слід зазначити, що Державним реєстратором не приймається будь-яке рішення, а лише здійснюється відповідна реєстраційна дія по внесенню до Єдиного державного реєстру певних рішень суб'єкта господарювання, оскільки державна реєстрація є похідною дією від прийнятих суб'єктом господарювання рішень.

Як зазначає відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, для проведення реєстраційної дії державному реєстратору уповноваженою особою ОСББ "Михайлик" ОСОБА_5 було подано пакет документів:

- заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;

- Протокол установчих зборів ОСББ Михайлик голосуванням по кожному з питань порядку денного;

- протокол засідання правління від 28.05.2017р. №1;

- установчий документ юридичної особи - Статут ОСББ Михайлик .

Отже, зазначені документи передбачені законодавством для реєстрації ОСББ, тому на думку колегії апеляційної інстанції відсутні підстави для відмови у вчиненні реєстраційної дії державним реєстратором.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, правовідносини щодо наявності чи відсутності волевиявлення осіб на створення юридичної особи, визначення її статутного документу та формування керівних органів, за своєю суттю є цивільно-правовими і мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства, натомість предметом адміністративного позову є оцінка правомірності дії посадової особи органу місцевого самоврядування при проведенні державної реєстрації новоствореної юридичної особи.

Підписання статуту ОСББ Михайлик головою правління, а не усіма співвласниками не суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до ч. 16 ст. 6 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (яка є спеціальною нормою щодо положень ст. 87 Цивільного кодексу України) установчі документи ОСББ можуть підписуватись уповноваженою установчими зборами особою, а згідно протоколу від 28 травня 2017 року збори обрали уповноваженого представника Установчих зборів та надали йому доручення і повноваження на здійснення державної реєстрації ОСББ "Михайлик".

В силу ч. 4 ст. 88 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСББ Михайлик створено як юридичну особу, отже, дана особа набуває прав учасника цивільно-правових відносин. Вимоги позивача про скасування державної реєстрації вказаного ОСББ фактично означають ліквідацію юридичної особи, що є крайнім заходом. При цьому, позивач не зазначає, які її права порушуються державною реєстрацією ОСББ.

Щодо порушеного права позивачки судова колегія зазначає.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 3 КАС позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

З викладеного вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи наведене судова колегія прийшла до висновку, що не можуть бути задоволені будь-які вимоги позивача з оскарження дій суб'єктів владних повноважень, які не породжують для нього виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов'язків, навіть і в тому випадку якщо суд доходить висновку щодо певних порушень при здійсненні посадовою особою функціональних обов'язків при вчиненні таких дій.

В даному випадку судова колегія встановила, що позивачка звернулась із позовом бо вважає, що її протиправно, неправомірними діями та рішенням державного реєстратора, позбавлено можливості реалізувати, надане та гарантоване державою право. З матеріалів справи слідує, що позивачка ставить питання про порушення її права на користування майном , а саме горищем у спільному майні співвласників будинку.

В той час , судом встановлено, що відповідно до п. 3 розділу ІІІ Статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку про який йдеться у справі слідує, що визначення обмеження використання спільного майна віднесено до виключної компетенції загальних зборів, що також відповідає вимогам Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків .

На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивачем не доведено порушення її прав, які потребують для свого захисту саме шляхом скасування державної реєстрації (фактично, припинення ОСББ Михайлик ). Не доведено також і порушення її прав самим фактом існування ОСББ Михайлик .

Водночас, суд зазначає, що позивач не позбавлена права пред'явити позов про визнання недійсними рішень установчих зборів, які безпосередньо, на її думку, порушують її права та законні інтереси (щодо затвердження статуту ОСББ чи окремих його положень, що формування керівних органів ОСББ, чи питань щодо використання спільного майна), та поновити ці права без ліквідації юридичної особи.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заперечення іншими співвласниками житлового будинку №9/1 по вул. Михайлівській в м.Житомирі проти існування ОСББ Михайлик в цьому будинку.

Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача не були порушені. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "20" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "21" червня 2018 р.