Постанова

від 21.06.2018 по справі 582/1297/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м.Суми

Справа №582/1297/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/882/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в його інтересах представником - адвокатом ОСОБА_3,

на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року, ухваленого у складі судді Жмурченка В.Д., в приміщенні Недригайлівського районного суду Сумської області, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 та провести розподіл житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, що є спільною власністю подружжя, по 1/2 частині за кожним із них. Свої вимоги мотивувала тим, що з 03 серпня 2002 року вони з ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, мають спільного сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу ними був придбаний житловий будинок під АДРЕСА_2, право власності на який було зареєстровано одноосібно на відповідача.

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині розірвання шлюбу виділено в окреме провадження.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна задоволено.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, право власності по 1/2 частині за кожним житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, право власності по 1/2 частині за кожним земельної ділянки площею 0,0797 га. кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_2.

Знято заборону з виключенням запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з виключенням запису з Державного реєстру іпотек №PCL-C00/206/2007 від 20 квітня 2007 року зі всіма змінами та доповненнями до нього, посвідченого приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Проскурня Л.І. 20 квітня 2007 року і зареєстрованого в реєстрі за №1197 та Додаткового договору №1 до Договору іпотеки №PCL-C00/206/2007 від 20 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Проскурня Л.І. 27 липня 2007 року і зареєстрованого в реєстрі за №1285 з житлового будинку, загальною площею 70,4 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0797 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити для розгляду за підсудністю. В своїх доводах вказує на те, що рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки на вимоги про визнання права на нерухоме майно поширюються правила виключної підсудності. Відповідачем з поважних причин не було заявлено про непідсудність справи, так як після оголошення головуючим по справі ухвали про роз'єднання позовних вимог в окреме провадження, судом не було роз'яснено будь-яких прав сторонам щодо звернення до суду із заявами або клопотаннями. Зазначає, що нормами ЦПК України, в редакції яка діяла до 15 грудня 2017 року, не було передбачено права на звернення з клопотанням про направлення за підсудністю після роз'єднання позовів в окреме провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача - адвоката адвоката ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, позивача та її представника адвоката ОСОБА_7, які заперечують проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 378 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

За загальним правилом підсудності, сформульованим у ст. 109 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Виключення із цього правила встановлені іншими нормами глави І розділу ІІІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Такі ж правила підсудності щодо позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, передбачені і в ч. 1 ст. 30 діючого ЦПК України.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року № 2 роз'яснено, що правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.

У відповідності до приписів ст. 115, ч. 3 ст. 122 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), суд, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, повинен встановити чи підсудна справа територіально даному суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20), а житловий будинок, щодо якого виник спір, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Виходячи з того, що на вимоги про визнання права власності на житловий будинок поширюються правила виключної підсудності, позов мав бути пред'явлений за місцем знаходження спірного нерухомого майна, а саме до Роменського міськрайонного суду Сумської області, на що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній справі та ухвалюючи оскаржуване рішення уваги не звернув.

З журналу судового засідання від 21 грудня 2016 року та звукозапису судового засідання слідує, що судом, після оголошення ухвали про роз'єднання заявлених позовних вимог про розірвання шлюбу та поділ майна, не з'ясовувалось питання чи підсудний спір щодо права на нерухоме майно, яке розташоване в м. Ромни Сумської області, Недригайлівському районному суду Сумської області, а відразу було оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення.

Крім того ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції, правничою допомогою не користувався. Суд, в порушення приписів ст. 10 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи, в тому числі з питань підсудності даного спору територіально саме Недригайлівському районному суду Сумської області, не роз'яснював особам, які беруть участь у справі, право на звернення до суду з клопотанням про передачу справи за підсудністю. Зазначені обставини свідчать про наявність поважних причин за яких відповідач не заявив про непідсудність даної справи Недригайлівському районному суду Сумської області.

Слід також зазначити, що за наявними в матеріалах справи доказами, суд міг визначитись із територіальною підсудністю спору щодо права на нерухоме майно, на який поширювались вимоги ст. 114 ЦПК України, без відповідної заяви відповідача про непідсудність даної справи.

Враховуючи вищенаведене, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 374, ст. 378 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направлення справи для розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області за встановленою підсудністю.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 5; 378, 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в його інтересах представником - адвокатом ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна направити на розгляд за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Роменського міськрайонного суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: С.Г. Хвостик

О.І. Собина