Рішення

від 14.06.2018 по справі 905/899/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.2018 Справа № 905/899/18

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське , вулиця Соборна, будинок № 18-Б, код ЄДРПОУ - 05393043)

до товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс (87513, Донецька область, місто Маріуполь, 26-й кварталАДРЕСА_1; код ЄДРПОУ - 41838920)

та товариства з обмеженою відповідальністю Трейд холдінг групп (04119, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок № 1, офіс 304; код ЄДРПОУ - 41831223)

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, -

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс ( 87513, Донецька область, місто Маріуполь, 26-й кварталАДРЕСА_1; код ЄДРПОУ - 41838920 )

до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат ( 51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське , вулиця Соборна, будинок № 18-Б, код ЄДРПОУ - 05393043 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, - товариства з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 (04119, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок № 1, офіс 304; код ЄДРПОУ - 41831223 )

про стягнення 1 497 917 538,72 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_2М (довіреність №138 від 03.11.2017)

від відповідача 1 (за первісним позовом): ОСОБА_3 (довіреність №25/04 від 25.04.2018)

від відповідача 2 (за первісним позовом): не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Трейд холдинг групп про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги № ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Трейд холдинг групп та товариством з обмеженою відповідальністю Таффі плюс є недійсним в зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю Таффі плюс не має права надавати фінансові послуги.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2018 відкрито провадження у справі №905/899/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.06.2018 об 11:00 год.

25 травня 2018 року до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат про стягнення 1 497 917 538,72 гривень, з яких: 1 248 264 615,56 гривень заборгованості та 249 652 923,16 гривень штрафу.

В обґрунтування зустрічних вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018, у справі №905/1948/17 з відповідача (ПАТ ДМК ) стягнуто на користь ТОВ Метінвест ОСОБА_1 штраф у розмірі 2 505 806 623,11 гривень. На підставі договору переведення боргу №ТХГ-18-04-23 від 23.04.2018, ТОВ Трейд ОСОБА_1 (Новий боржник) прийняв на себе частину вказаних зобов'язань перед ТОВ Метінвест ОСОБА_1 (Кредитор) в розмірі 1 252 903 311,56 гривень. При цьому, ПАТ ДМК (Первісний боржник) зобов'язався сплатити ТОВ Трейд ОСОБА_1 (Новий боржник) винагороду в розмірі суми боргу (2 505 806 623,11 гривень) в еквіваленті 47 860 093,79 доларів США. В подальшому, ТОВ Трейд ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018 передало (відступило) ТОВ Таффі Плюс загальну суму еквівалентну 57 432 112,55 доларів США, яка складається з 47 860 093,79 доларів США заборгованості за договором №ТХГ-18-04-23 від 23.04.2018 та 9 572 018,76 доларів США штрафу на підставі п.4.3. цього договору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2018 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Трейд холдинг групп про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, об'єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат про стягнення 1 497 917 538,72 гривень, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, - товариство з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 та призначено підготовче судове засідання на 07.06.2018 року об 11:00 год.

На адресу господарського суду Донецької області 07.06.2018 від представників позивача та відповідачів за первісним позовом надійшли заяви про встановлення процесуального строку для розгляду даної господарської справи у п'ять днів.

Від відповідача1 за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує доводи позивача про те, що Договір №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018 про відступлення права вимоги фактично є договором факторингу, оскільки правова природа договору факторингу передбачає відплатність послуги (передача грошових коштів у розпорядження за плату), а спірним договором передбачено лише відступлення права вимоги грошових коштів у заявленому розмірі без надання будь-якої фінансової послуги.

Відповідачем2 за первісним позовом наданий відзив на позовну заяву, яким останній заперечує проти задоволення заявлених вимог, вважає їх безпідставними, тому що відповідачами при укладенні спірного договору не погоджувались такі умови, які є істотними для договору факторингу. Окрім того, зазначає, що при укладенні Договору №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018 про відступлення права вимоги не було порушено майнових прав позивача. Також, відповідачем2 надано пояснення за зустрічним позовом аналогічні тим, що викладені у заяві.

Від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній заперечує проти заявлених вимог. Відзив мотивований тим, що у товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс відсутні підстави для звернення до суду за стягненням заборгованості, оскільки Договір №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018 про відступлення права вимоги є недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області в задоволенні клопотань сторін про розгляд справи у п'ятиденний строк відмовлено, оскільки цей строк у розумінні положень ст.ст. 113-114 ГПК України не є розумним. ОСОБА_4 ухвалою закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 14.06.2018.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 14.06.2018 наполягав на задоволенні позовних вимог, заперечував проти зустрічного позову.

Представник позивача за зустрічним позовом, у свою чергу, підтримав свої вимоги викладені у зустрічному позові, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні первісного позову.

Відповідач2 за первісним позовом у судове засідання не з'явився, у своєму клопотанні від 07.06.2018 просив розглянути справу без його участі.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2017 у справі №905/1948/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат про стягнення заборгованості за Договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 у розмірі 196 607 862,16 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017 становить 5 011 613 246,21 гривень, штраф у розмірі 98 303 931,08 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017 становить 2 505 806 623,11 гривень, а також 3% річних у розмірі 1 647 653,67 гривень та приватного акціонерного товариства Донецьккокс про стягнення 3% річних у розмірі 10 000,00 гривень задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 року у справі № 905/1948/17 вказане рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

Відповідно до ст.4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, ухвалені у справі №905/1948/17 рішення господарського суду від 11.09.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2017 у справі №905/1948/17 стягнуто з публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , зокрема, 2 505 806 623,11 гривень штрафу на користь товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест ОСОБА_1 (Кредитор) листом б/н від 20.04.2018 надало письмову згоду публічному акціонерному товариству Дніпровський металургійний комбінат та товариству з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 на укладення договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні).

За змістом вказаного листа Кредитор не заперечує проти переведення на товариство з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 боргу публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат за Договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 в частині зобов'язань по сплаті частини суми штрафу у розмірі 1 252 903 311,56 гривень , що складається з частини суми штрафу виходячи із загального розміру штрафу у сумі 2 505 806 623,11 гривень, яка була стягнута за рішенням господарського суду від 11.09.2017 у справі № 905/1948/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018).

23.04.2018 року між публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат (далі - Первісний боржник), товариством з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 (далі - Новий боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест ОСОБА_1 (далі - Кредитор) укладено тристоронній Договір про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ТХГ-18-04-23 (далі - Первісний Договір).

За умовами п.1.1. договору, Первісний боржник перевів борг за договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017, що укладений між Первісним боржником та Кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання Первісного боржника за договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 (далі - основний договір) у розмірі 1 252 903 311,56 гривень , що складається з частини суми штрафу виходячи із загального розміру штрафу у сумі 2 505 806 623,11 гривень, що стягнутий з Первісного боржника за рішенням господарського суду від 11.09.2017 у справі № 905/1948/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018).

Кредитор надає повну та безвідкличну згоду на переведення боргу та зобов'язується прийняти виконання зобов'язання від нового боржника (п.1.3. договору).

Кредитор і первісний боржник підтверджують (гарантують) новому боржнику дійсність переведених за цим договором зобов'язань (п.1.4. договору).

У п.1.5 договору сторони узгодили, що моментом переходу (переведення) боргу від Первісного боржника до Нового боржника є дата підписання сторонами цього договору.

Зобов'язання Первісного боржника перед Кредитором по сплаті штрафу у сумі 2 505 806 623,11 гривень, що стягнута з Первісного боржника за рішенням господарського суду від 11.09.2017 у справі № 905/1948/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018), у частині штрафу у розмірі 1 252 903 311,56 гривень вважаються припиненими з дати підписання цього договору (п.1.6 договору).

У розділі 2 Договору сторони узгодили розмір оплати та порядок розрахунків.

Так, за умовами п.2.1. договору за переведення боргу Первісний боржник сплачує Новому боржнику винагороду у розмірі 1 252 903 311,56 гривень. Первісний боржник та Новий боржник погодили еквівалент зазначеної винагороди в іноземній валюті, а саме в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar). Еквівалент винагороди Нового боржника в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього договору складає 47 860 093,79 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на 23.04.2018 (2617,8455 гривень за 100 доларів). Первісний боржник та Новий боржник визначають грошове зобов'язання Первісного боржника перед Новим боржником (винагороду), як еквівалент 47 860 093,79 доларів США.

Первісний боржник зобов'язаний оплатити Новому боржнику еквівалент грошового зобов'язання (винагороди) в доларах Сполучених Штатів Америки протягом 2 днів з моменту вступу в силу цього Договору. Сума винагороди, що підлягає сплаті у гривнях, визначається Первісним боржником за офіційним курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу (п.2.2. договору).

Первісний боржник зобов'язаний протягом 2 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору передати Новому боржнику оригінали всіх документів, що підтверджують право вимоги Кредитора. Передача оригіналів документів оформляється ОСОБА_4 прийому-передачі між Первісним боржником і Новим боржником, який підписується уповноваженими представниками і скріплюється печатками Сторін (п.3.1. договору).

Згідно п. 4.3. договору у разі несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за п.п.2.1.-2.2. цього Договору, Первісний боржник зобов'язаний сплатити Новому боржнику штраф у розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов'язання (еквівалент винагороди в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього Договору), що становить еквівалент 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки. Первісний боржник зобов'язаний самостійно сплатити штраф Новому боржнику в день виникнення обставин несвоєчасного виконання грошового зобов'язання Первісного боржника за п. 2.1.-2.2. цього договору. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривнях, визначається Первісним боржником за курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.

Цей договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками Сторін і діє до завершення виконання Сторонами зобов'язань за ним (п.5.1. договору).

Новий боржник має право передавати третім особам повністю або частково свої права та обов'язки за цим договором без попередньої згоди інших сторін (п. 6.4. договору).

На виконання пункту 3.1. договору, Первісним боржником передано Новому боржнику оригінали документів на підтвердження права вимоги Кредитора, про що 24.04.2018 було складено ОСОБА_4 прийому-передачі оригіналів документів.

Статтями 520-521 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно ч.1 cт.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні учиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, на підставі договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ТХГ-18-04-23 від 23.04.2018 відбулась заміна боржника у зобов'язанні, а саме заміна Первісного боржника на Нового боржника у зобов'язанні щодо сплати Кредитору грошових коштів у розмірі 1 252 903 311,56 гривень. Одночасно, за умовами цього ж договору виникло грошове зобов'язання Первісного боржника перед Новим боржником щодо оплати винагороди у сумі, еквівалентній 47 860 093,79 доларів США протягом 2 днів з моменту укладення договору, а також штрафу в еквіваленті 9 572 018,76 доларів США у випадку невиконання цього зобов'язання на підставі п.4.3. договору.

Факт укладення Первісного договору публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат визнається та не заперечується, про ним зазначено у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат листом №01/273 від 03.05.2018 надало письмову згоду товариству з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 на укладення договору між Кредитором і товариством з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс про відступлення права вимоги за договором №ТХГ-18-04-23 від 23.04.2018.

За змістом вказаного листа Боржник не заперечує проти передачі (відступлення) Новому Кредитору всіх прав вимоги за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ТХГ-18-04-23 від 23.04.2018, зокрема, право вимоги грошових зобов'язань на суму еквівалентну 47 860 093,79 доларів США з оплати винагороди передбаченої п.2.1. Первісного договору, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму 9 572 018,76 доларів США зі сплати штрафу, передбаченого п.4.3. Первісного договору.

04.05.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 (далі - Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс (далі - Новий Кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04.

За цим договором Кредитор передає (уступає) Новому Кредитору всі права вимоги, які існують на дату договору або які можуть виникнути у майбутньому Кредитора до Боржника (публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат ) за Первісним договором або у зв'язку з ним, і всі способи захисту, які доступні Кредитору (далі - права вимоги) на загальну суму 57 432 112,55 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar), включаючи право вимоги виконання грошових зобовязань за Первісним договором на суму еквівалентну 47 860 093,79 доларів Сполучених Штатів Америки, з оплати винагороди передбаченої п.2.1. Первісного договору, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки з уплати штрафу, передбаченого п.4.3. Первісного договору.

Підписанням цього договору сторони підтверджують, що вони ознайомлені і згодні з умовами Первісного договору, у відповідності до умов якого, Боржник зобов'язаний сплатити Кредитору еквівалент грошового зобов'язання (винагороди) в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) протягом двох днів з моменту набрання чинності Первісного договору. Сума, яка підлягає сплаті в гривнях, визначається Боржником за офіційним курсом доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) встановленому Національним банком України на день здійснення платежу (п.2. договору).

У пункті 2 договору сторони узгодили, що моментом переходу (відступлення) прав вимоги від Кредитора до Нового кредитора є дата підписання Сторонами цього Договору.

Кредитор підтверджує наявність письмової згоди Боржника на укладення Кредитором цього договору відступлення права вимоги з Новим Кредитором . Кредитор зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору повідомити боржника про відступлення Прав вимоги шляхом відправлення Боржнику письмового повідомлення за адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Копію такого повідомлення (з відміткою Боржника про прийняття або доказів відправлення Боржнику) надати Новому Кредитору не пізніше 10 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору (п.4. договору).

Пунктом 5 визначено, що Кредитор зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору передати Новому Кредитору оригінали всіх документів, з яких слідують Права вимоги, копії яких, засвідчені підписом представника і печаткою Кредитора, передані Новому Кредитору підчас підписання цього договору.

Передача копій і оригіналів документів оформлюється ОСОБА_4 приймання-передачі між Кредитором і Новим Кредитором, які підписуються уповноваженими представниками та скріплюються печатками сторін.

В якості оплати за Право вимоги Новий Кредитор, за умови передачі Кредитором документів, передбачених п.5 цього договору (підписання сторонами ОСОБА_4 приймання-передачі оригіналів документів) зобов'язується оплатити Кредитору суму в розмірі 1 252 903 311,56 гривень протягом 2 робочих днів з моменту укладення цього договору (п.6. договору).

Сторони підтверджують, що цей договір не містить елементів договору факторингу. За цим договором Новий Кредитор не передає грошові кошти у розпорядження Кредитора за плату у будь-якій формі (винагорода або додатковий дохід). Метою цього договору не є отримання Новим Кредитором прибутку або доходу у вигляду відповідної плати Кредитора (винагороди або додаткового доходу) (п.10. договору).

Згідно п.11. цей договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до завершення виконання сторонами зобов'язань за ним.

Жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов'язки за цим договором без попередньої письмової згоди іншої сторони (п. 16. договору).

Акт приймання-передачі оригіналів документів до договору про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018 був підписаний представниками та скріплений печатками сторін 07.05.2018.

ОСОБА_4 товариство з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 передало товариству з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс всі оригінали та/або засвідчені копії документів, що підтверджують права вимоги до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат грошових коштів за Первісним договором на загальну суму, еквівалентну 57 432 112,55 доларів Сполучених Штатів Америки, в тому числі (включно) право вимоги виконання грошових зобов'язань за Первісним договором на суму еквівалентну 47 860 093,79 доларів Сполучених Штатів Америки, з оплати винагороди передбаченої п.2.1. Первісного договору, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки зі сплати штрафу, передбаченого п.4.3. Первісного договору.

На виконання п.4 вищевказаного договору товариством з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 07.05.2018 було вручено публічному акціонерному товариству Дніпровський металургійний комбінат повідомлення про укладення про відступлення права вимоги, про що свідчить відмітка канцелярії Боржника за вх№2100 від 07.05.2018.

08.05.2018 товариство з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс звернулось до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат з вимогою виконати взяті на себе грошові зобов'язання шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Нового Кредитора у сумі, еквівалентній 57 432 112,55 доларів Сполучених Штатів Америки по сплаті винагороди, а також штрафу, передбаченого п.4.3. Первісного договору.

У відповідь на вимогу листом №01/294 від 10.05.2018 публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат повідомило Нового Кредитора про фінансову неможливість сплатити заборгованість за договором про переведення боргу (заміну сторони у зобов'язанні).

Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат звернулось з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018, а товариство з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс із зустрічним позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат 1 248 264 615,56 гривень заборгованості та 249 652 923,16 гривень штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню, а в задоволенні первісного позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В обґрунтування вимог за первісним позовом, позивач посилається на те, що укладений між відповідачами за первісним позовом договір про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018 є договором факторингу і оскільки товариство з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс не є фінансовою установою та не має ліцензії з надання фінансових послуг, а отже не може бути стороною даного договору, вказаний договір на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 5. постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презумується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Дослідивши умови договору про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018, суд дійшов висновку, що він за своєю правовою природою не є договором факторингу з огляду таке.

Глава 47 Цивільного кодексу України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо порядку та підстави заміни сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України ).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст. 512 Цивільного кодексу України в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним. Змістом договору передбачається, що його метою є заміна особи на активній стороні зобов'язання зі збереженням решти елементів зобов'язальних правовідносин за плату, і не передбачається надання послуг із фінансування під відступлення права грошової вимоги. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові №6-301цс15 від 06.07.2015р.

У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу. У такому випадку до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються норми про відступлення права вимоги, якщо інше не передбачено договором або законом. Отже, за таким договором може бути передбачена винагорода, до того ж такий договір не може розглядатися як договір факторингу враховуючи, що предмет договору купівлі-продажу простий: продавець зобов`язаний передати право грошової вимоги у власність покупцеві, а покупець зобов`язаний прийняти його і сплатити за це певну суму.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Тоді як, відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Водночас щодо суб'єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 Цивільного кодексу України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг є фінансовою послугою.

Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Так, законодавець визначив факторинг, як кредитну операцію, про що зазначено у ст. 49 Закону України Про банки та банківську діяльність .

При цьому частинами першою, другою статті 7 зазначеного Закону передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Отже, предмет договору факторингу має комплексний характер: це і зобов`язання фактора щодо фінансування клієнта, зобов`язання клієнта з оплати послуг фактора з фінансування, і зобов`язання клієнта відступити факторові своє право грошової вимоги до третій особі (боржника). Якщо в договорі встановлено, що одна зі сторін має тільки обов`язок передати іншій стороні право грошової вимоги до третьої особи (боржника), а інша сторона договору має тільки зобов`язання прийняти це право вимоги та сплатити за нього певну грошову суму, то такий договір не підпадає під визначення договору факторингу. Адже в цьому договорі не передбачено зобов`язання однієї сторони з надання в розпорядження іншій стороні грошових коштів та зобов`язання іншої сторони щодо здійснення оплати за такі послуги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір щодо відступлення права вимоги, не може розглядатися як договір факторингу, якщо він не відповідає вимогам, встановленим для договорів факторингу. Така сама правова позиція висловлена у постанові ВГСУ від 13.10.2005 №14/113, постанові ВСУ від 10.07.2007 №26/347-06-6531.

Відтак, між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги).

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

З урахуванням наведеного, дослідивши зміст і умови спірного договору, господарський суд робить висновок, що договір про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018 є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також спірний договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послу .

При вирішенні даного спору, суд також виходить із встановленої нормами Цивільного кодексу України свободи договору (ст. ст. 6, 627 - 628 кодексу).

Стаття 6 Господарського кодексу України визначає загальні принципи господарювання, якими є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, а згідно зі ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги положення ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом належними засобами доказування не довів суду наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання укладеного між відповідачами 1,2 договору недійсним.

За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, проте позивачем за первісним позовом не доведено суду в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного договору, навпаки в матеріалах справи наявна згода публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат на укладання між товариством з обмеженою відповідальністю Трейдин ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс договору про відступлення права вимоги.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат про стягнення 1 497 917 538,72 гривень, з яких: 1 248 264 615,56 гривень заборгованості та 249 652 923,16 гривень штрафу за договором про переведення боргу №ТХГ-18-04-23 від 23.04.2018 на підставі договору про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов'язаннями.

Як встановлено судом, на підставі договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ТХГ-18-04-23 від 23.04.2018 виникло грошове зобов'язання публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат перед товариства з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 щодо оплати винагороди у сумі, еквівалентній 47 860 093,79 доларів США протягом 2 днів з моменту укладення договору, а також штрафу в еквіваленті 9 572 018,76 доларів США у випадку невиконання цього зобов'язання на підставі п.4.3. договору.

Так, строк оплати винагороди за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ТХГ-18-04-23 від 23.04.2018 сплинув 26.04.2018 .

При цьому, публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат не надано суду доказів оплати винагороди товариству з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 у розмірі 1 252 903 311,56 гривень (що еквівалентно 47 860 093,79 доларів США) у визначений договором строк.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, у п. 4.3. договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного виконання своїх зобов'язань, Первісний боржник (публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат ) зобов'язаний сплатити Новому боржнику (товариству з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 ) штраф у розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов'язання (еквівалент винагороди в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього Договору), що становить еквівалент 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривнях, визначається Первісним боржником за курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань щодо оплати винагороди Новому боржнику, з 26.04.2018 у товариства з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 виникло право вимоги виконання грошових зобов'язань в еквіваленті 9 572 018,76 доларів США.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з частиною другою статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, сторони договору мають право фактично зафіксувати ціну договору (зобов'язання) в доларах США або в будь-якій іншій іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Згідно договору про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018 до товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс від товариства з обмеженою відповідальністю Трейд ОСОБА_1 перейшли всі права вимоги, які існують на дату договору або які можуть виникнути у майбутньому Кредитора до Боржника (публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат ) на загальну суму 57 432 112,55 доларів США, у тому числі право вимоги виконання грошових зобов'язань за Первісним договором на суму еквівалентну 47 860 093,79 доларів США з оплати винагороди передбаченої п.2.1. Первісного договору, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму 9 572 018,76 доларів США зі сплати штрафу, передбаченого п.4.3. Первісного договору.

Договір про відступлення права вимоги №АТ-18-05-04 набув чинності з моменту його підписання сторонами - 04.05.2018.

Враховуючи, що на момент ухвалення судового рішення у справі публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат не надано доказів сплати товариству з обмеженою відповідальністю Таффі плюс 47 860 093,79 доларів США винагороди за договором №ТХГ-18-04-23 від 23.04.2018, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 24.05.2018 становить 1 248 264 615,56 гривень, та 9 572 018,76 доларів США штрафу на підставі п.4.3. цього договору, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 24.05.2018 становить 249 652 923,16 гривень, вказана сума є його боргом.

Отже, позивачем за зустрічним позовом доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості у заявлено обсязі, у зв'язку з чим вимоги позивача за зустрічним позовом визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в задоволенні позову - на позивача.

Так, судові витрати за первісним та зустрічним позовом покладаються на публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат .

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 178, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

В задоволенні первісних позовних вимог публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Трейд холдінг групп про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат про стягнення 1 497 917 538,72 гривень, з яких: 1 248 264 615,56 гривень заборгованості та 249 652 923,16 гривень штрафу - задовольнити в повному обсязі .

Стягнути з публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат на користь товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс 1 248 264 615,56 гривень заборгованості, 249 652 923,16 гривень штрафу, а також 616 700,00 гривень судового збору.

У судовому засіданні 14.06.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2018.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське , вулиця Соборна, будинок № 18-Б, код ЄДРПОУ - 05393043).

Відповідач1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): товариство з обмеженою відповідальністю Таффі плюс (87513, Донецька область, місто Маріуполь, 26-й кварталАДРЕСА_1; код ЄДРПОУ - 41838920).

Відповідач2 за первісним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю Трейд холдінг групп (04119, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок № 1, офіс 304; код ЄДРПОУ - 41831223)

Суддя С.М. Фурсова