Рішення

від 11.06.2018 по справі 910/23016/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2018Справа № 910/23016/17 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Солюшн" доТовариства з обмеженою відповідальністю "САП Україна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" провизнання чинним (дійсним) договору Представники сторін: від позивача: Угрин С.В. - представник за довіреністю від відповідача: Прокоп'єв І.К. - представник за довіреністю від третьої особи:Остапенко В.М. - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Солюшн" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "САП Україна" про визнання чинним (дійсним) договір про співробітництво в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів (SAP PartnerEdge for Servis Partners) № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСАП Солюшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САП Україна".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору про співробітництво в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів (SAP PartnerEdge for Servis Partners) № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014, відповідно до протоколу № 11/2 від 07.04.2017 засідання тендерного комітету ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо розгляду тендерних пропозицій та листів № 2184/21-17 від 05.04.2017, № 2185/21-17 від 05.04.2017 офіційно заявив про недійсність партнерських угод, зокрема партнерського договору № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014, уколеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/23016/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", підготовче засідання призначено на 08.02.2018.

22.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

24.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

25.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

26.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзиви.

07.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

08.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову та відзиву.

У підготовчому засіданні 08.02.2018 суд оголосив перерву до 05.03.2018.

08.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

26.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.

28.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Підготовче засідання, призначене на 05.03.2018, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 суд викликав сторін у підготовче засідання на 29.03.2018. Явку сторін визнав обов'язковою.

27.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення, клопотання про визнання неналежними та недопустимими докази, подані відповідачем та пояснення щодо відсутності повноважень у представників відповідача.

У підготовчому засіданні 29.03.2018 суд оголосив перерву до 07.05.2018.

30.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання стосовно пояснень позивача, відзив на заяву про уточнення позовних вимог, заперечення та заява стосовно клопотання від 27.03.2018 та клопотання про залучення документів на підтвердження судових витрат та заява про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

07.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення документів на підтвердження судових витрат та заява про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У підготовчому засідання 07.05.2018 суд на місці постановив закрити підготовче засідання та призначити справу для розгляду по суті на 07.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 виправлено допущену в протокольній ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 № 910/23016/17 описку, повідомити учасників справи про судове засідання з розгляду справи по суті, яке відбудеться 11.06.2018.

07.06.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про неприйняття до розгляду відзиву відповідача на заяву про уточнення позовних вимог.

08.06.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

11.06.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про залучення документів на підтвердження судових витрат та заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, клопотання про задоволення клопотання про неприйняття до розгляду відзиву відповідача на заяву про уточнення позовних вимог, заперечення проти клопотання відповідача стосовно пояснень позивача. Клопотання про відмову в задоволенні "заперечення та заяви стосовно клопотання від 27.03.2017" від 04.05.2018.

У судове засідання 11.06.2018 для розгляду справи по суті з'явились представники сторін та третьої особи, та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд відновити становище позивача в якості уповноваженого партнера виробника програмного забезпечення SAP чи його офіційного представника в Україні шляхом визнання чинним (діючим) договору про співробітництво в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів (SAP PartnerEdge for Service Partners) № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014, укладеного між ТОВ "АСАП Солюшн" (ідентифікаційний код 35709460) та ТОВ "САП Україна" (ідентифікаційний код 31242924).

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

У судовому засіданні 11.06.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСАП Солюшн" (далі - позивач, партнер за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САП Україна" (далі - відповідач, САП Україна за договором) укладено договір про співробітництво в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів (SAP PartnerEdge for Service Partners) № 37-sРЕ/2014, предметом якого є співробітництво договірних сторін в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів з метою сприяння просування та впровадження програмного забезпечення SAP кінцевими користувачами на території України, Республіки Молдова та Грузії.

Згідно з пунктом 9.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представника сторін і діє до 31 грудня включно того року, протягом якого цей договір був підписаний. Потім строк дії договору неодноразово автоматично продовжується на наступні 12-місячні періоди відповідно до умов припинення дії договору, передбачених пунктом 9.2.

Позивач звернувся до суду з вимогами про відновлення становища позивача в якості уповноваженого партнера виробника програмного забезпечення SAP чи його офіційного представника в Україні шляхом визнання чинним (діючим) договору про співробітництво в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів (SAP PartnerEdge for Service Partners) № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014, укладеного між ТОВ "АСАП Солюшн" (ідентифікаційний код 35709460) та ТОВ "САП Україна" (ідентифікаційний код 31242924). В обґрунтування чого заявляє, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору про співробітництво в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів (SAP PartnerEdge for Servis Partners) № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014, відповідно до протоколу № 11/2 від 07.04.2017 засідання тендерного комітету ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо розгляду тендерних пропозицій та листів № 2184/21-17 від 05.04.2017, № 2185/21-17 від 05.04.2017 офіційно заявив про недійсність партнерських угод, зокрема партнерського договору № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014, укладеного між сторонами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частино 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 9.2.1 договору сторонами погоджено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою стороною; в цьому випадку

договір вважається розірваним після закінчення першого періоду з моменту укладення договору або будь-якого наступного періоду в дванадцять місяців, про що повинно бути направлено письмове повідомлення за 30 (тридцять) календарних днів.

Отже, для припинення договору достатнім є вираження стороною в обумовлений строк своєї волі у формі заяви про небажання продовжувати відносини. При цьому, на заінтересовану сторону покладається лише обов'язок зробити заяву про розірвання правовідносин і не залежить від встановлення факту отримання вказаної заяви іншою стороною.

На виконання пункту 9.2.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "САП Україна" було складено на направлено, за допомогою Державної служби спеціального зв'язку, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Солюшн" письмове повідомлення про припинення договору від 25.11.2016 за вих. № 226, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опусу вкладення у пакет від 28.11.2016, квитанцією (нефіскальним документом) № 5573 від 23.11.2016 та договором на послуги спеціального зв'язку № 3932 від 03.08.2009.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що у зв'язку з направленням відповідачем на адресу позивача повідомлення про припинення договору від 25.11.2016 за вих. № 226, в силу норм чинного законодавства та положень пункту 9.2.1 договору, правовідносини сторін за договором про співробітництво в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів (SAP PartnerEdge for Servis Partners) № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014 є такими, що припинилися, у зв'язку з розірванням договору.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про відновлення становища позивача в якості уповноваженого партнера виробника програмного забезпечення SAP чи його офіційного представника в Україні шляхом визнання чинним (діючим) договору про співробітництво в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів (SAP PartnerEdge for Service Partners) № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014, укладеного між ТОВ "АСАП Солюшн" (ідентифікаційний код 35709460) та ТОВ "САП Україна" (ідентифікаційний код 31242924), визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України у постанові Пленуму від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 і частиною другою статті 220 Цивільного кодексу України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (частина друга статті 16 Цивільного кодексу України, частина друга статті 20 Господарського кодексу України).

Суд, розглянувши заяву відповідача про вирішення питання про судові витрати, прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, оскільки надані відповідачем договір про надання консультаційних послуг № 2-1/-3-2005 від 07.02.2005, рахунок-фактура, акт прийомки-передачі та банківська виписка не свідчить про надання відповідачу юридичних та консультаційних послуг саме адвокатом.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Солюшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САП Україна" про відновлення становища позивача в якості уповноваженого партнера виробника програмного забезпечення SAP чи його офіційного представника в Україні шляхом визнання чинним (діючим) договору про співробітництво в рамках партнерської програми SAP PartnerEdge для сервісних партнерів (SAP PartnerEdge for Service Partners) № 37-sРЕ/2014 від 25.12.2014, укладеного між ТОВ "АСАП Солюшн" (ідентифікаційний код 35709460) та ТОВ "САП Україна" (ідентифікаційний код 31242924), відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 19.06.2018

Суддя Н.Б.Плотницька