Рішення

від 14.06.2018 по справі 922/400/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р.Справа № 922/400/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовомДержавного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД , м. Харків, вул. Сумська, 132, код 14310052 доТовариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новий світ , м. Харків, пр.. Московський, 259 код 38494930 про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №38юр від 13.12.2017

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 30.03.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Новий світ" 164 015,60 грн. заборгованості.

Судові витрати в розмірі 2 460,23 грн. судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018, заяву було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 23.02.2018 було відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та розпочато по справі підготовче провадження.

Також, позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вх. № 940 від 22.02.2018) в задоволенні якої було відмовлено судом ухвалою від 23.02.2018.

02.04.2018 відповідач звернувся до суду з клопотанням про визнання поважними причин пропуску процесуальних строків, поновлення строку для подання відзиву та відкладення судового засідання.

Протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання відповідача та поновив останньому строк на подання відзиву.

Також протокольною ухвалою суд оголосив перерву в засіданні до 23.04.2018.

Протокольною ухвалою від 23.04.2018 було задоволено клопотання представників сторін про продовження підготовчого провадження на 30 днів.

16.04.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти вимог позивача щодо стягнення збитків та просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строків позовної давності.

20.05.2018 позивачем надано заяву про уточнення позовної заяви в частині найменування відповідача, у звязку з допущенням в ній неточностей.

23.04.2015 позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з доводами відповідача, зазначеними у відзиві.

11.05.2018 відповідачем надані до суду заперечення на відповідь на відзив позивача.

Протокольною ухвалою (протокол судового засідання від 23.04.2018) суд продовжив строки підготовчого провадження до 23.05.2018 та відклав підготовче засідання до 15.05.2018.

15.05.2018 позивач звернувся до суду з клопотанням вх. № 13889 в якому просить суд витребувати у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство "Новий світ" та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України (61022, м. Харків, пл.Свободи,5, Держпром, 4 під., 10 пов.) копію гарантійного листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "Новий світ" щодо погашення заборгованості в загальній сумі 263024,19 грн. до 01.09.2015р.

Ухвалою суду від 15.05.2018 було задоволено зазначене клопотання позивача.

Протокольною ухвалою суд відклав підготовче засідання до 22.05.2018.

21.05.2018 відповідачем надані до суду пояснення згідно яких вказує на відсутність документів, витребуваних ухвалою суду від 15.05.2018.

Сторонами було надано письмову згоду на початок розгляду справи по суті 22.05.2018.

22.05.2018 було розпочато розгляд справи по суті.

11.06.2018 позивачем надано до суду клопотання (вх. № 16797) про долучення до матеріалів справи копії листа Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України від 30.05.2018 № 20-31-25/3607.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог позивача, наполягав на застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013р. між Державним підприємством «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (ДП «ХМЗ «ФЕД» ) та Науково-виробничим підприємством товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Світ» (НВП ТОВ «Новий Світ» ) було укладено договір №249х/13-209 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання коммунальних послуг орендарю.

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору ДП «ХМЗ «ФЕД» забезпечує надання НВП ТОВ «Новий Світ» послуг загальногосподарського призначення по утриманню нежитлових приміщень, сплату податку на землю та надання комунальних послуг щодо приміщень, другого поверху забудови між корпусами 39-40, загальною площею 473,1 кв. м, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 132, переданих на підставі договору оренди №248х/13-209 від 05.08.2013р., а НВП ТОВ «Новий Світ» зобов'язується здійснити оплату витрат пропорційно до орендованої ним площі в цій будівлі.

Згідно п.п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору №249х/13-209 від 05.08.2013р. забезпечення надання послуг загальногосподарського призначення здійснюється згідно з додатком №1, відшкодування податку на землю згідно з додатком №2, забезпечення надання комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, опалення,електропостачання) згідно з додатком №3.

В подальшому, у зв'язку зі зміною з 01.01.2014р. та з 01.01.2015р. вартості послуг загальногосподарського призначення та суми відшкодування земельного податку, сторонами договору були оформлені нові додатки №1/1 від 01.01.2014р., №1/2 від 01.01.2015р., щодо відшкодування послуг загальногосподарського призначення в 2014р. і в 2015р., та №2/1 від 01.01.2014р., №2/2 від 01.01.2015р., щодо відшкодування земельного податку в 2014р. і в 2015р.

ДП «ХМЗ «ФЕД» , згідно вищезазначених умов договору, у період з 05.08.2013р. по 30.06.2015р. забезпечило щомісячне надання відповідачу послуг загальногосподарського призначення по утриманню нежитлових приміщень на загальну суму 39579,50грн. та комунальних послуг на загальну суму 119822,52грн., у тому числі, з електропостачання на суму 57098,85грн., водопостачання на суму 6934,51грн., водовідведення на суму 2463,91грн., опалення на суму 53325,25грн. (розрахунки послуг загальногосподарського призначення та комунальних послуг додані позивачем до позовної заяви).

Суд зазначає, що даний договір є похідним від Договору оренди №248х/13-209 від 05.08.2013 року нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, що перебуває на балансі ДП "ХМЗ "ФЕД", та який був розірваний з 01.07.2015 року додатковою угодою від 24.06.2015 і відповідно договір №249х/13-209 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю був розірваний 26.06.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що ДП «ХМЗ «ФЕД» повністю виконало умови договору №249х/13-209 від 05.08.2013р., та у період з 05.08.2013р. по 30 червня 2015р. забезпечило щомісячне надання відповідачу послуг загальногосподарського призначення по утриманню нежитлових приміщень на загальну суму 39579,50грн. та комунальних послуг на загальну суму 119822,52грн., у тому числі з водопостачання на суму 6934,51грн., водовідведення на суму 2463,91грн., електропостачання на суму 57098,85грн., з опалення на суму 53325,25грн.

В подальшому, для відшкодування витрат відповідно до договору №249х/13-209 від 05.08.2013р., ДП «ХМЗ «ФЕД» листом №206-16/247 від 17.05.2017р. на адресу відповідача, для здійснення ним оплати, направив рахунки- фактури, у тому числі:

№15253 від 30.06.2015р. на оплату комунальних послуг в загальній сумі 119822,52грн.,у тому числі з водопостачання на суму 6934,51грн., водовідведення на суму 2463,91грн., електропостачання на суму 57098,85грн., з опалення на суму 53325,25грн. ;

№15273 від 30.06.2015р. на оплату послуг загальногосподарського призначення в сумі 39579,50грн.;

№ 14703 від 31.10.2014р. на відшкодування податку на землю за жовтень 2014р. в сумі 435,17грн.;

№ 14786 від 28.11.2014р. на відшкодування податку на землю за листопад 2014р. в сумі 435,17грн.;

№ 14838 від 30.12.2014р. на відшкодування податку на землю за грудень 2014р. в сумі 435,14грн.;

№ 14928 від 30.01.2015р. на відшкодування податку на землю за січень 2015р. в сумі 551,35грн.;

№ 15011 від 27.02.2015р. на відшкодування податку на землю за лютий 2015р. в сумі 551,35грн.;

№ 15054 від 31.03.2015р. на відшкодування податку на землю за березень 2015р. в сумі 551,35грн.;

№ 15149 від 30.04.2015р. на відшкодування податку на землю за квітень 2015р. в сумі 551,35грн.;

№ 15200 від 30.05.2015р. на відшкодування податку на землю за травень 2015р. в сумі 551,35грн.;

№ 15247 від 30.06.2015р. на відшкодування податку на землю за червень 2015р. в сумі 551,35грн.

Як вказує позивач, та що не було спростовано відповідачем, оплата за вищезазначеними рахунками-фактурами у строк, зазначений в п.п.2.2.2 договору, не була здійснена, витрати не відшкодовані, чим допущено порушення договірних зобов'язань та вимог наведених норм права.

На теперішній час загальна сума невідшкодованих відповідачем за договором №249х/13-209 від 05.08.2013 р. витрат складає 164015,60 грн., у тому числі, з відшкодування комунальних послуг - 119822,52 грн. (розрахунок додано до позовної заяви), послуг загальногосподарського призначення - 39579,50грн. (розрахунок додано до позовної заяви), податку на землю - 4613,58 грн., що стало підставою для звернуння позивача з позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Пунктом 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вже вище встановлено судом, відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не здійснив відшкодування витрат на утримання нежитллових приміщень, внаслідок чого утворилась заборгованість по утриманню нежитлових приміщень на загальну суму 39579,50грн. та комунальних послуг на загальну суму 119822,52грн., у тому числі з водопостачання на суму 6934,51грн., водовідведення на суму 2463,91грн., електропостачання на суму 57098,85грн., з опалення на суму 53325,25грн. грн. за період з 05.08.2013 по 20.06.2015, яка на теперішній час залишається непогашеною. Отже, у даному випадку право позивача є порушеним, позовні вимоги є обґрунтованими та позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

3а загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята етапі 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Умовами договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю строки чергових платежів визначено місяцями, (п.2.2.2 Договору: Сторона 2 зобов"язується вносити плату по рахунках, виставлених Стороною 1 в строк до 15 числа наступного за розрахунковим).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов"язання, яке виникло на основі договору,

Таким чином, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок (стаття 253 ЦК України).

У своїй відповіді на відзив позивач вказує на відтермінування оплати, але уд не може погодитися з такими доводами позивача, оскільки, у даному випадку можливість відтермінування відсутня, адже строк виконання прямо встановлений договором і відповідно пред'явлення вимоги не перериває цих строків.

За ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок орендаря сплачувати комунальні платежі частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Пред'явленням вимоги позивач міг змінити строки тільки для зобов'язання, що не припинилося, для майбутніх платежів, а не для тих, що мали бути сплачені до розірвання договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Наданими відповідачем листами підтверджується не відтермінування строків оплати, як то вказує позивач, а не нарахування, у зв'язку із невикористанням приміщень.

Щодо переривання строків позовної давності, то такі посилання позивача не відповідають дійсності, адже в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем заборгованість за комунальними платежами будь-яким чином визнавалася і про її існування було б відомо відповідачу.

Листом, на який посилається позивач №1/08/06/2015 від 08.06.2015 року як на підтвердження наявності заборгованості з відшкодування витрат, Товариство просило припинити договір оренди та зарахувати борг саме за орендними платежами та за поставку світильників, що і було зроблено сторонами. А визнання боргу за комунальні платежі є вільним тлумаченням позивача, а тому суд дійшов висновку, що й переривання строків позовної давності не відбулося.

Також, позивач вказує, що відповідачем було надано гарантійний лист щодо погашення заборгованості до 01.09.2015, однак, як вказує відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив, про наявність будь-якого гарантійного листа з боку ТОВ Науково-виробниче підприємство Новий світ на користь Дії Харківський машинобудівний завод ФЕД або про обставини укладення такого відповідачу нічого невідомо.

Окремо відповідач зазначає, що ані директор ані будь які інші особи на підписання будь-яких гарантій не уповноважувалися, борг перед ДП Харківський машинобудівний завод ФЕД не визнавали та не визнають. Борг за орендними платежами був повністю погашений, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2016 року у справі № 922/3319/16, що також свідчить про невизнання відповідачем свого боргу, а про примусове стягнення у судовому порядку.

За приписом статтей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем не було надано суду гарантійного листа на який від посилається у відповіді на відзив, також не було надано належних та допустимих доказів взагалі наявності такого листа.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України у справах №6- 1457цс16 та № 6-2891цс16. то відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії. що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку: після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій. що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Також, відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого борг у або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, законодавець вичерпно визначив обставини, що переривають перебіг позовної давності.

А відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 22.02.2018.

Приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду доказів поважності пропуску строків позовної давності, суд дійшов висноску, що в задоволенні позову відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання коммунальних послуг орендарю в частині стягнення 135 448,65 грн. за період з серпня 2013 року по січень 2015 року слід відмовити у звязку з пропуском позивачем строків позовної давності.

При цьому, позовні вимоги в частині стягнення 28 566,95 грн. невідшкодованих витрат за період з лютого 2018 року по червень 2015 року підлягають задоволенню, оскільки, строк позовної давності за цими платежами на момент звернення позивача до суду не сплинув.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЧ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новий світ в частині стягнення 28 566,95 грн. невідшкодованих витрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новий світ (м. Харків, пр.. Московський, 259 код 38494930) на користь Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД (м. Харків, вул. Сумська, 132, код 14310052) 28 566,95 грн. невідшкодованих витрат.

В задоволенні позову Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новий світ в частині стягнення 135 448,65 грн. невідшкодованих витрат відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на сторін пропорційно задоволених вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новий світ (м. Харків, пр.. Московський, 259 код 38494930) на користь Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД (м. Харків, вул. Сумська, 132, код 14310052) - 428,50 грн. судового збору.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Державне підприємство Харківський машинобудівний завод ФЕД , м. Харків, вул. Сумська, 132, код 14310052.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новий світ (м. Харків, пр.. Московський, 259 код 38494930).

Повне рішення складено 22.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_1