Рішення

від 20.06.2018 по справі 927/373/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/373/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005

до відповідача: Національного історико-культурного заповідника Качанівка

вул. Глінки, 1, с. Качанівка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16735

про стягнення 111962грн 14 коп.

За участю:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №007Др-19-1217 від 21.12.2017

від відповідача: ОСОБА_2 провідний юрисконсульт, довіреність №151 від 19.06.2018

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут подано позов до Національного історико-культурного заповідника Качанівка про стягнення 111962,14 грн за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.02.2018 №41FВСrz375-18, а саме: 104 279,95 грн боргу, 1 237,09 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 5 914,66 грн пені, 530,44 грн 3 процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.02.2018 №41FВСrz375-18.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою від 25.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 20 червня 2018 року.

11.06.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов супровідний лист вих.№135 від 07.06.2018 з відзивом на позовну заяву від 07.06.2018 №136 з додатками. В поданому відзиві відповідач зазначає, що він позовні вимоги визнає частково, так як 10.05.2018 було здійснено часткову оплату за поставлений природний газ на суму 48200,00 грн. Крім того, відповідач зауважує, що згідно кошторисних призначень на 2018 рік по КЕКВ 2274 Природний газ до 15.06.2018 відповідач перерахує на рахунок позивача 42200,00 грн. Таким чином, заборгованість буде складати 13879,95 грн боргу, 1237,09 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 5914,66 грн пені, 530,44 грн 3% річних. Відповідач стверджує, що причиною неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору від 13.02.2018 №41FВСrz375-18 є недостатнє фінансування заповідника з державного бюджету. Суд долучив поданий відзив до матеріалів справи.

18.06.2018 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано заяву від 14.06.2018 № Сrz007.14062-0618 про зменшення позовних вимог з доказами її направлення на адресу відповідача. В поданій заяві, за підписом представника за довіреністю ОСОБА_1, позивач просить зменшити позовні вимоги на 90400,00 грн боргу оскільки, згідно з випискою банку по рахунку №26000210050 за період з 01.01.2018 по 12.06.2018 від відповідача надійшли часткові оплати в рахунок погашення основної заборгованості, а саме: 11.05.2018 - 48200,00 грн, 12.06.2018 - 42200,00 грн. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 13879,95 грн заборгованості за спожитий природний газ, 5914,66 грн пені, 1237,09 грн втрат від інфляції, 530,44 грн три проценти річних.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Перевіривши повноваження представника позивача, який підписав заяву про зменшення позовних вимог, враховуючи, що вказана заява подана позивачем до першого судового засідання з розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд дійшов висновку прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу на суму 90400,00 грн, справа розглядається з її урахуванням.

18.06.2018 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано відповідь на відзив від 14.06.2018 № Сrz007.1406-0618. В поданій відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до копії платіжного доручення №196 від 10.05.2018 наданого відповідачем до відзиву на позов, на ньому міститься відмітка про проведення банком платіжного доручення №196 - 11.05.2018, отже оплата надійшла на розрахунковий рахунок позивача 11.05.2018. Крім того, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за спожити природний газ за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 становить 13879,95 грн, що визнається відповідачем, а враховуючи прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором №41FВСrz375-18 від 13.02.2018 з урахуванням визнання позову відповідачем та обґрунтованого розрахунку, позовні вимоги в частині стягнення 5914,66 грн пені за період з 10.02.2018 по 10.05.2018, 1237,09 грн втрат від інфляції за період з 01.02.2018 по 31.03.2018, 530,44 грн трьох відсотків річних за період з 10.02.2018 по 10.05.2018 залишаються незмінними. Суд долучив подану позивачем відповідь на відзив до матеріалів справи.

18.06.2018 від відповідача на адресу суду надійшов лист від 14.06.2018 №145 з копією платіжного доручення від 08.06.2018 №244 на суму 42200,00грн, який суд долучив до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2018 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як споживачем) було укладено договір №41FВСrz375-18 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (надалі - договір).

У преамбулі вказаного договору сторони зазначили, що публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз , далі - оператор ГРМ, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу: ПАТ Чернігівгаз . Договір розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ укладено на підставі заяви приєднання №42FВСr1538-18 від 18.01.2018.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, 09120000-6 - газове паливо (Природний газ) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FВСrz375-18 від 13.02.2018 по своїй правовій природі є договором поставки. Доказів припинення чи розірвання договору в порядку, передбаченому п. 11.4. договору, сторони суду не надали.

Пунктами 11.5., 11.6. договору, передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, внесені належним чином, є його невід'ємними частинами.

Згідно з умовами договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2018 до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору плановий обсяг газу до 60,380 тис.куб.м.: у січні 6,159 тис.куб.м., у лютому 9,183 тис.куб.м., у березні 10,000 тис.куб.м., у квітні 10,000 тис.куб.м., у жовтні 5,000 тис.куб.м., у листопаді 10,000 тис.куб.м., у грудні 10,038 тис.куб.м.

Згідно з п.2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

За умовами п.2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

п.2.9.1 - за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

п.2.9.2 - на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

п.2.9.3 - споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

У п.3.2 договору сторони встановили, що ціна за 1000куб.м природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить 11157,24грн за 1000куб.м., в т.ч. ПДВ 20%.

Загальна сума договору складає 673674,15 грн, в т.ч. ПДВ. (п. 3.3 договору).

Відповідно до п.3.5. договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2018 сторонами укладено додаткову угоду до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FВСrz375-18 від 13.02.2018, відповідно до умов якої (п. 1) сторони погодили викласти п. 1.2, 1.3 та п. 3.3договору в наступній редакції: 1.2 Річний плановий обсяг постачання газу - до 46,349 тис.куб.м. 1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: у січні 6,159 тис.куб.м., у лютому 8,000 тис.куб.м., у березні 8,000 тис.куб.м., у квітні 4,000 тис.куб.м., у жовтні 4,000 тис.куб.м., у листопаді 8,000 тис.куб.м., у грудні 8,190 тис.куб.м. 3.3 Загальна сума договору складає 517126,92 грн в т.ч. ПДВ. .

22.02.2018 сторонами укладено додаткову угоду до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FВСrz375-18 від 13.02.2018, відповідно до умов якої (п. 1) сторони дійшли згоди викласти п. 1.2, 1.3, п. 3.2 та 3.3 договору в наступній редакції: 1.2 Річний плановий обсяг постачання газу - до 46,349 тис.куб.м. 1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: у січні 6,159 тис.куб.м., у лютому 8,000 тис.куб.м., у березні 8,000 тис.куб.м., у квітні 4,000 тис.куб.м., у жовтні 4,000 тис.куб.м., у листопаді 8,000 тис.куб.м., у грудні 8,190 тис.куб.м. 3.2 Ціна з 01.02.2018 за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 10826,64 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%. 3.3 Загальна сума договору складає 503840,10 грн в т.ч. ПДВ. .

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 332154,72 грн, зокрема, у січні 2018 в обсязі 11,704 тис.куб.м. на суму 130584,34 грн, у лютому 2018 в обсязі 11,653 тис.куб.м. на суму 126162,84 грн та у березні 2018 в обсязі 6,965 тис.куб.м. на суму 75407,54 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу №ЧРЗ00001466 за січень 2018, № ЧРЗ00002664 за лютий та №ЧРЗ00003787 за березень.

Відповідач не заперечив щодо обсягу та вартості отриманого природного газу у січні 2018 року, лютому 2018 та березні 2018.

Згідно з п.4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

У п.4.2 договору сторони зазначили, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

п.4.2.1 договору - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується протягом місяця постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

п.4.2.2 - у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

п.4.2.3 - остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Таким чином, відповідач мав розрахуватись за поставлений позивачем у січні 2018 природний газ у строк до 10.02.2018, у лютому 2018 до 10.03.2018, у березні 2018 до 10.04.2018.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із наведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідача та не спростовується останнім, станом на 01.01.2018 відповідач перед позивачем мав переплату коштів у сумі 25462,59грн, які за поясненнями представника позивача були враховані як часткова оплата за спожитий відповідачем природний газ у січні 2018 року.

Матеріали справи підтверджується, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань частково розрахувався за спожитий природний газ, перерахувавши 14.02.2018 на рахунок позивача - 61866,89 грн, 23.02.2018 - 52920,00 грн, 14.03.2018 - 39425,29грн, 16.04.2018 - 48200,00, 11.05.2018 - 48200грн та 12.06.2018 - 42200,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача з 01.01.2018 по 12.06.2018.

Відповідачем не подано суду доказів повної оплати вартості спожитого природного газу у період січень - березень 2018 року.

Виходячи з викладеного, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 13879,95 грн є обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем визнаються та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1237,09 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за лютий 2018 - березень 2018, 530,44 грн 3% річних за період з 10.02.2018 по 10.05.2018 та 5914,66 грн пені за період з 10.02.2018 по 10.05.2018.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання ( ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5914,66 грн за період прострочення грошового зобов'язання з 10.02.2018 по 10.05.2018.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши подані розрахунки позивача суд встановив, що позивачем правомірно здійснено нарахування втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів розрахованих за період з лютого 2018 по березень 2018 в сумі 1237,09 грн та 3% річних за період з 10.02.2018 по 10.05.2018 в сумі 530,44 грн.

Таким чином, 1237,09 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 530,44 грн 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом також враховано, що згідно частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, враховуючи прийняття судом зменшення позивачем позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 90400,00грн, приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений у січні, лютому та березні 2018 природний газ своєчасно не розрахувався, вимоги позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 13879грн 95коп. боргу, 5914грн66коп пені, 530грн 44коп. 3% річних, 1237грн09коп втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 12, 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 207, 232, 233, 236-241, 247, 248, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз збут до Національного історико-культурного заповідника Качанівка про стягнення 21562грн14коп. за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.02.2018 №41FВСrz375-18 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного історико-культурного заповідника Качанівка (вул. Глінки, 1, с. Качанівка, Ічнянський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 02215420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, ідентифікаційний код 39576385) 13879грн95коп. боргу, 5914грн66коп. пені, 1237грн09коп. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 530грн44коп. 3% річних та 1762грн00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.06.2018.

Суддя Н.Ю.Книш