Постанова

від 27.04.2011 по справі 2-а-652/11

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 2-а-652/11

П О С Т А Н О В А

27 квітня 2011 року суддя Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними, зобов'язання до нарахувати і виплатити недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3, 03.03.2011 року звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом, просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної в місі і ради м.Кривого Рогу стосовно відмови у віплаті одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, передбаченому ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язати відповідача до нарахувати і виплатити на його користь недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Посилається на ті підстави, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи, і відповідно до ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на момент виплати.

08.09.2010 року він отримав щорічну допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі в сумі 90 грн. та 30.11.2010 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної в місті ради м.Кривого Рогу Із письмовою заявою про виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік згідно абзацу 3 частини 4 та частини 7 ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . На своє звернення він отримав відмову. Застосування відповідачем при нарахуванні вказаних виплат постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 суперечить чинному законодавству України та порушує його право на соціальну допомогу.

Ухвалою судді від 04 березня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі та подав заперечення проти позову, в яких зазначено, що позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік була виплачена 08.09.2010 р. у розмірі 90 грн. відповідно до Постанови КМУ від 12 липня 2005 року №562 Про щорічну допомогу особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Станом на 11.04.2011 року відповідних змін стосовно виплат згідно з рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року Верховною Радою України прийнято не було, тому управління не має законних підстав для виплати позивачу зазначеної допомоги. Просять відмовити позивачу у задоволені позову, визнати правомірними дії управління у відношенні до позивача.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183- 2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.

За результатами розгляду справи суддя приходить до наступного.

Згідно ст.48 Закону України- "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалідам 3 групи повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи (а.с.6). 08.09.2010 року позивачу нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн. (а.с.4). що не

відповідає розміру допомоги, визначеному законом. На заяву позивача щодо проведення

перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на момент виплати за 2010 рік (а.с.2), відповідачем направлено листа від 02.12.2010 р., в якому зазначають, що правових підстав для виплати позивачу компенсації на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат -немає (а.с.З).

Законом України Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали наслідок

Чорнобильської катастрофи не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми

компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.

Частиною 1 статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5.10.2006 р.)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, що встановлені ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. №796-ХІІ, а відмова відповідача у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у вказаному розмірі є протиправною.

Посилання відповідача на те, що статтею 71 Закону України Про державний бюджет України на 2010 рік надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах'" асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, а тому при визначенні розміру щорічної допомоги позивачу в сумі 90 грн. він діяв правомірно - є необгрунтованими.

Розглядаючи питання щодо конституційності деяких статтей законів України Про державний бюджет на 2007 рік та на 2008 рік. Конституційний Суд України у своїх рішеннях за №6-рп/07 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008р., зазначив, що законом про державний бюджет України не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше правове регулювання правовідносин, які є предметом інших законів України.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.

Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 „Про порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виплата громадянам щорічної допомоги на оздоровлення проводиться управлінням праці та соціального захисту населення рай (міськ) держадміністрацій за місцем реєстрації (проживання).

Виходячи з вищевикладеного, право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , протиправно обмежується діями відповідача по нарахуванню та виплаті допомоги у значно меншому, ніж це встановлено законом, розмірі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не у спосіб визначений Законом, а керувався постановами КМУ, відповідно його дії, щодо не виплати допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на момент виплати є протиправними і останній, повинен до нарахувати та виплатити вказану допомогу у розмірі визначеному Законом, із встановленого ст.52 Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням тих виплат, що були одержані позивачем.

Таким чином, дані правовідносини регулюються ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та ст. 52 Закону України Про Державний бюджет України за 2010 рік , і відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст. 94 КАС України, і враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідно останній не підлягає стягненню з місцевого бюджету.

Керуючись ст. ст. 9,11, 69-71. 99, 159-163, 167, 183-2 КАС України, ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , ст. 52 Закону України Про Державний бюджет України за 2010 рік , суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними, зобов'язання до нарахувати і виплатити недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області стосовно відмови виплатити ОСОБА_2 одноразову Допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2010 рік. передбаченому ст.48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та ст. 52 Закону України Про Державний бюджет України за 2010 рік .

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат (на час виплати 08.09.2010 року) за 2010 рік, передбачену ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , із встановленого ст.52 Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням тих виплат, які були виплачені позивачу.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили у порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя