Постанова

від 19.06.2018 по справі 320/6021/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер320/6346/16-ц

Номер провадження 22-ц/778/1909/18

Головуючий у 1 інстанції: Ковальова Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, постановлену в м. Мелітополі 05 березня 2018 року (повний текст ухвали виготовлено 07 березня 2018 року) у справі за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову, по цивільній справі за позовом ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітніх - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС , третя особа: Мелітопольська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку в статутному капіталі підприємницького товариства в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС звернулося до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою суду від 01 листопада 2016 року, посилаючись на те, що накладений судом арешт на частку в статутному капіталі ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС (код ЄДРПОУ 34247401) унеможливлює подальше виконання рішення суду від 21 лютого 2017 року, яке набрало законної сили. Також вказують, що виконуючи рішення суду від 21 лютого 2017, 24.10.2017 товариство вимушено було провести збори учасників товариства, на яких було прийнято рішення про прийняття до складу учасників ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з частками 1/2 за кожним на частку в статутному капіталі ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС , яка належала учаснику (засновнику) ОСОБА_9, померлому 01.03.2014 та становила 17 000 (33% статутного капіталу ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС ). Частку кожного визнано в таких розмірах: - ОСОБА_7 - 8 500 грн., що становить 16,5 % статутного капіталу ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС ; - ОСОБА_9 - 8 500 грн., що становить 16,5 % статутного капіталу ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС . 25.10.2017 товариство звернулося до відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради для внесення змін до установчих документів ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС та зареєструвати їх. На що була отримана відповідь, що на теперішній час в Єдиному реєстрі судових рішень та відповідно у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців міститься інформація про накладений арешт на частку в статутному капіталі ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС , що унеможливлює внести зміни до відомостей про юридичну особу.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2018 року заяву про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду представник ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову про скасування заходів забезпечення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відмовляючи у скасуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення представника ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС , з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову зазначене рішення Мелітопольського міськрайонного суду не виконане.

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-158 ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

За частиною 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 21.02.2017 року, було задоволено позовні вимоги та визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за законом по 1/2 за кожним на частку в статутному капіталі ТОВ НТФ Промметалресурс , яка належала померлому ОСОБА_9.

На момент розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову зазначене рішення Мелітопольського міськрайонного суду не виконане.

Згідно ч. 5 ст. 147 ЦК України, частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Необхідність накладення арешту на частку в статутному капіталі підприємства, було обумовлено існуванням загрози відчуження вищезазначеного майна посадовими особами

ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС , що могло утруднити або взагалі унеможливити виконання судового рішення.

Наведені заявником в апеляційній скарзі доводи щодо неможливості проведення виробничої діяльності не заслуговують на увагу, оскільки позов забезпечено в межах спірної суми, та ніяким чином не впливає на господарську діяльність товариства.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі в тому числі, щодо проведення зборів учасників товариства про включення до складу учасників товариства відповідачів, щодо зазначення судом позивачів спадкоємцями, щодо не дослідження судом матеріалів справи, про хибний висновок суду щодо невиконання судового рішення, на те, що рішення суду є виконаним - не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог .

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними .

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема, і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Разом із тим, у постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року зазначено, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 2 від 12.06.2009) визначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при розгляді даного процесуального питання щодо скасування або збереження заходів забезпечення позову після ухвалення рішення на користь позивача, суд повинен дотримуватися балансу інтересів сторін.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову повинні зберігати свою силу до виконання судового рішення, а тому вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням вимог закону.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог цивільного процесуального закону, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС залишити без задоволення, а ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 червня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: