Постанова

від 11.06.2018 по справі 466/1903/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/1903/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/690/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цапа П.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю ОНУР Україна та Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю ОНУР Україна , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и л а:

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю ОНУР Україна , третя особа ОСОБА_3 та просив стягнути з ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна в його користь суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 73 180,83 грн., вартість проведення оцінки пошкоджень автомобіля у розмірі 1 000 грн., стягнути з ОСОБА_4 ОНУР Україна вартість невідшкодованої страховиком шкоди в розмірі 125 011,21 грн. Судові витрати просив покласти на відповідачів.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що 08.10.2015 у м. Львові по вул. Шевченка, 233 відбулась дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_3, який керуючи автомобілем марки Renault Kangoo д.н.з. АІ 3461ЕС, порушивши ПДР України, здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під його керуванням. ОСОБА_5 ОСОБА_3 у скоєнні ДТП встановлена судовим рішенням, яке набрало законної.

В результаті ДТП, його автомобіль Lexus GX 470 отримав технічні пошкодження. На момент пригоди між ним та ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 090542. За результатами настання страхового випадку та проведенням страховиком авто-товарознавчого дослідження, згідно звіту № PZU/2050/15, ПАТ СК ПЗУ Україна виплатило йому страхове відшкодування в розмірі 71 576,45 грн. Будучи не згідним із розрахунком такого відшкодування, ним замовлено проведення незалежного дослідження вартості спричиненого збитку. Так, згідно висновку експерта № 309 від 13.01.2016 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіляс Lexus GX 470 з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 144 399,40 грн. Недоплачену суму просив стягнути зі страховика, а також понесені ним витрати в сумі 1000 грн. на вказану експертизу.

Разом з цим, згідно вищевказаного висновку експерта, вартість відновлювального ремонту його автомобіля станом на дату огляду становить 269 410,61 грн. З врахуванням того, що винуватець ДТП ОСОБА_3 керував автомобілем, що належить ОСОБА_4 ОНУР Україна , в силу дії ст. 1194 ЦК України, просив стягнути з вказаного товариства як власника автомобіля різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 125 011,21 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна ( ЄДРПОУ 20782312 , м. Київ вул. Артема,40) в користь ОСОБА_2 ( прож. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 66 775 грн. 35 коп. та вартість проведення оцінки пошкоджень автомобіля у розмірі 1 000 грн., а всього 67 775 грн. 35 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 ОНУР Україна ( ЄДРПОУ 36425839 , м. Львів пр. Чорновола, 45-А, корпус 1 ) в користь ОСОБА_2 ( прож. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) вартість спричиненої шкоди у розмірі 135 818 грн. 27 коп.

Стягнуто з ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна в користь держави судовий збір у розмірі 677 грн. 75 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 ОНУР Україна в користь держави судовий збір у розмірі 1 358 грн. 18 коп.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржили відповідачі ОСОБА_4 ОНУР Україна та ПАТ СК ПЗУ Україна

В апеляційній скарзі, ОСОБА_4 ОНУР Україна зазначає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач чітко визначив розмір шкоди, яку слід стягнути з відповідача - ТОВ ОНУР Україна , жодної зміни, уточнення чи збільшення позовних вимог в цій частині не було, відтак ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив зокрема ч. 1 ст. 13 і ч. 2 ст. 264 ЦПК України.

Враховуючи наведене просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ТОВ ОНУР Україна та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ ОНУР Україна спричинену шкоду в заявленому розмірі 125 011, 21 грн..

Апелянт ПрАТ СК ПЗУ України в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не вірно проведено розрахунок страхового відшкодування. Також зазначає, що суд першої інстанції в судовому рішенні зазначає про повторне застосування фізичного зносу, проте таке твердження не відповідає дійсності, оскільки судовим експертом був застосований фізичний знос в розмірі 0,55 проте згідно з п.10.21.2 Договору страхування фізичний знос мав становити 0,6, а тому при перерахунку судової експертизи ПрАТ СК ПЗУ Україна змінило, а не повторно застосувало коефіцієнт фізичного зносу 0,6 замість 0,55 згідно Договору страхування.

Враховуючи наведене просить скасувати рішення суд першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ СК ПЗУ Україна суми 67 775, 35 грн. та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ПрАТ СК ПЗУ України суму в розмірі 37 965, 42 грн..

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, від ПрАТ СК ПЗУ Україна надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх нього представника, заяв про відкладення розгляду справи від сторін не поступило, поважності причин неявки в судове засідання ними не надано , а тому в силу вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задоволити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено,що суд апеляційної інстанції досліджує докази,що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2015 року у м. Львові по вул. Шевченка, 233 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Renault Kangoo д.н.з. АІ 3461ЕС під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 03.03.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Даною постановою встановлено, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем Renault Kangoo д.н.з. АІ 3461ЕС, 08 жовтня 2015року о 09 год. 30 хв. по вул. Шевченка, 233 у м. Львові, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, який від удару здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, чим спричинив технічні пошкодження даним автомобілям та порушив п.п. 1.5, 2.3, 13.1 ПДР України.

Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду.

Як вбачається з матеріалів справи на момент ДТП між ОСОБА_2 та ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 090542 від 02.06.2015 року.

Згідно із ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч.1 ст.16, п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування"договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2)володінням, користуванням і розпорядженням майном(майнове страхування);

3)відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником(страхування відповідальності).

Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Так, за наслідками вищевказаного ДТП, відповідачем ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна складено страховий акт № UA20150080004/L02/04 та виплачено ОСОБА_2 71 576,45 грн. страхового відшкодування. Дана сума була розрахована, виходячи із звіту № PZU/2050/15, складеного ТОВ СОС Сервіс Україна за заявою страховика.

Будучи незгідним із розрахунком такого відшкодування, за заявою позивача ОСОБА_2 було проведено незалежне дослідження вартості спричиненого збитку. Так, згідно висновку експерта № 309 від 13.01.2016 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки Lexus GX 470 з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 144 399,40 грн.

Разом з цим, в процесі розгляду справи, за клопотанням відповідача ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна для визначення розміру шкоди та вирішення спору було проведено судову авто-товарознавчу експертизу.

Так, з висновку судової авто- товарознавчої експертизи від 21.03.2017 року за № 3768 вбачається, що згідно калькуляції 3768_RA від 17.03.2017 року програмного комплексу Audatex Audanet, яка складена відповідно до пошкоджень, які встановлені з матеріалів справи, вартість складових, що підлягають заміні становить 246 942, 30 грн. Вартість робіт з ремонту та фарбування становить 12 304 грн. Вартість необхідних для ремонту матеріалів складає 14 923, 77 грн. Всього вартість відновлювального ремонту з врахування коефіцієнта фізичного зносу складових, який згідно розрахунків експерта становить Е 3 =0,55, автомобіля НОМЕР_5 на момент ДТП становить 138 351,80 грн.

Відповідно до п.10.21.2 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 090542 від 02.06.2015 року величина амортизаційного зносу враховується згідно інформації, зазначеної в ОУС цього договору, при цьому ціни запасних частин (агрегатів), що підлягають заміні та вказані в Audatex або Eurotax, зменшуються в залежності від строку експлуатації застрахованого транспортного засобу, визначеного на момент настання страхового випадку, згідно наведених відсоткових показників, а саме до 1 року- 10%, від 1 до 2 років - 20%, від 2 до 3 років - 30%, від 3 до 5 років - 40%, від 5 до 8 років - 50%, від 8 та більше - 60%.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль НОМЕР_1 2006 року випуску, а тому колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок страхового відшкодування проводиться наступним чином: 246 942, 30 грн. * (1-0,6) = 98,776,92 грн. - 16,462,82 грн.+12 304 грн.+14 923,77 грн.- 71 576, 45 грн.=37 965, 42 грн., де:

246 942, 30 грн. - вартість замінених деталей;

0,6 - коефіцієнт зносу згідно п.10.21.2 договору страхування;

16 462,82 грн. - сума зниження з врахуванням п.10.21.2 договору страхування (ПДВ на запчастини);

12 304 грн. - вартість виконаних робіт;

14 923, 77 грн. - вартість використаних матеріалів;

71 576,45 грн. - вже здійснене страхове відшкодування.

Зважаючи на вищенаведені розрахунки, а також з врахуванням висновку судової авто- товарознавчої експертизи від 21.03.2017 року за № 3768 колегія суддів приходить до висновку, що з ПАТ СК ПЗУ Україна слід стягнути в користь ОСОБА_2 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 37 965, 42 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові ВСУ у справі № 6-2969 цс 16 від 31.05.2017 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за законом № 1961-ІУ має сплатити страховик, як страхове відшкодування.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто, з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

У п. 9 Постанови Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року за № 6 роз'яснено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Згідно висновку експерта від 21.03.2017 року за № 3768 вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту складає 246 942,30 грн., що по суті є матеріальним збитком.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 звертаючись в суд з даним позовом просив стягнути ОСОБА_4 ОНУР Україна , як власника автомобіля різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 125011,21 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_4 ОНУР Україна в користь ОСОБА_2 вартість спричиненої шкоди у розмірі 135 818 грн. 27 коп. Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення вийшов за межі позовних вимог.

Відтак, оскільки спричинену шкоду в повному обсязі не відшкодовано страховиком, з ОСОБА_4 ОНУР Україна , як власника автомобіля, яким керував винуватець ДТП ОСОБА_3, та на момент вчинення ДТП перебував в трудових відносинах з ОСОБА_4 ОНУР Україна слід стягнути на користь ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 125 011,21 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з позивача ОСОБА_2 слід стягнути в користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 826 грн. 80 коп. та в користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОНУР Україна судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1875 грн. 16 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю ОНУР Україна та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ОНУР Україна та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю ОНУР Україна , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна в користь ОСОБА_2 ( прож. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 37 965, 42 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОНУР Україна ( ЄДРПОУ 36425839 , м. Львів пр. Чорновола, 45-А, корпус 1 ) в користь ОСОБА_2 ( прож. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2) в користь ОСОБА_2 ( прож. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2) вартість спричиненої шкоди у розмірі 125 011, 21 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 826 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОНУР Україна судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1875 грн. 16 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.06.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_6