Рішення

від 20.06.2018 по справі 547/932/16-ц

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/932/16-ц

Провадження №2/547/5/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання Н.П.Козулі,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи ОСОБА_3, Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 про визнання незаконним та скасування (визнання недійсними) наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05.10.2015 № 2317/0/75-15-СГ та від 14.07.2014 № 1683-СГ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 13.12.2016 об'єднано в одне провадження цивільні справи № 547/932/16-ц і 547/1126/16-ц (т. 1, а.с. 12, 114, 115, 123).

Ухвалою суду від 21.03.2018 прийнято відмову позивача від позову про визнання недійсним договору оренди землі від 08.10.2015, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області і ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 16,3198 га, кадастровий номер 5324586300:00:008:0168, зобов'язання державного кадастрового реєстратора скасувати державну реєстрацію та записи у Поземельній книзі зареєстрованої у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 16,3198 га, кадастровий номер 5324586300:00:008:0168 (т. 3, а.с. 55, 56).

Остаточними позовними вимогами у справі є визнання незаконним та скасування (як вказано у назві позовних заяв), визнання недійсними (як вказано у прохальній частині позовних заяв) наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05.10.2015 № 2317/0/75-15-СГ та від 14.07.2014 № 1683-СГ (т. 1, а.с. 2-4, т. 1 а.с. 123, 126-129).

В обґрунтування позову щодо наказу відповідача від 05.10.2015 № 2317/0/75-15-СГ зазначено, що розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 03.02.2012 № 85 позивачеві надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області в розмірі 0,6 га. Позивач розпочав процедуру приватизації відповідної земельної ділянки. Відповідач наказом від 05.10.2015 № 2317/0/75-15-СГ надав третій особі ОСОБА_3 земельний масив, до складу якого включена земельна ділянка позивача, без проведення торгів, для створення фермерського господарства, про що стало відомо позивачеві.

В обґрунтування позову щодо наказу відповідача від 14.07.2014 № 1683-СГ зазначено, що розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 03.02.2012 № 85 позивачеві надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області в розмірі 0,60 га.

У 2016 році позивачеві стало відомо, що наказом відповідача від 14.07.2014 № 1683-СГ третій особі ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки (земельного масиву), на якому розташована земельна ділянка за якою позивач розпочав процедуру приватизації. Надалі наказом відповідача від 05.10.2015 № 2317/0/75-15-СГ третій особі ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 5324586300:00:008:0168, право оренди зареєстровано на 20 років.

Відповідач, видаючи два спірних накази, порушив права позивача і інших громадян, вказаних у розпорядженні Семенівської РДА від 03.02.2012 № 85; порушив їх права на реалізацію права на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5 ЦПК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси. Саме порушення останніх є підставою для застосування судом конкретного способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченого законом. Тобто позивач повинен, з-поміж іншого, довести, що спірні накази відповідача порушують його права, свободи чи законні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Тобто суд повинен встановити, чи дійсно порушує право позивача спірні накази відповідача, чи дійсно були порушені права позивача такими наказами. Суд повинен з'ясувати у чому саме полягає порушення законних прав позивача.

Однією із обов'язкових умов застосування судового захисту прав позивача є порушення спірними наказами прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Суд неодноразово роз'яснював позивачеві та його представникові зазначені положення законодавства, роз'яснював право змінити підставу позову подавши відповідну письмову заяву, конкретизувати підставу порушення його прав спірним наказами, проте позивач і його представник відповідним правом не скористалися, вважали, що їх позовних заяв і пояснень достатньо, підстави позову у встановленому порядку (письмово) не змінювали.

Позивач і його представник позовні вимоги підтримали, додатково вказали, що у 2004 році Погребняківська сільська рада виділила 17,5 (19,8 га) га землі працівникам соціальної сфери, у т.ч. позивачеві, по 0,60 га на кожного, на строк 10 років. Позивач обробляв свої 0,60 га землі, сплачував за неї орендну плату Погребняківській сільській раді. Розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 03.02.2012 № 85 позивачеві та ще 25 громадянам надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо цих земель. Позивач уклав договір із землевпорядною організацією "Бліцсервіс" щодо розробки проекту відведення своєї земельної ділянки, документи на затвердження не подавав, чекав на інших односельців. Оформлювати землю обіцяла агрофірма "Семаль".

Позивачеві відмовляли у прийнятті документів, не затверджували проект землеустрою, відповідач вказав, що складений позивачем проект землеустрою треба переробити. Позивач переробив проект і знову надав його відповідачеві, позивач має відповідні графічні матеріали.

Права позивача і 25-ти громадян є однаковими порівняно з правами третьої особи ОСОБА_3, проте відповідач протиправно не затвердив проект землеустрою позивача, передав землю ОСОБА_3. ОСОБА_3 не має техніки для обробітку землі.

На заперечення третьої особи ОСОБА_3 позивач не надав рішення Погребнякіської сільської ради про надання йому в користування чітко визначеної земельної ділянки площею 0,60 га за межами села, доказів укладення ним будь-якого договору із сільською радою щодо цієї землі, доказів нарахування та сплати орендної плати, договору із землевпорядною організацією "Бліцсервіс", свій примірник розробленого проекту землеустрою, графічні матеріали, звернення з питання затвердження землевпорядної документації до Семенівської РДА та/або ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідач представника у судове засідання не направляв, письмово заперечував проти позову, вказав, що третя особа ОСОБА_3 надав відповідачеві необхідні документи щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 17,50 га для ведення фермерського господарства. Підстав відмовляти у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою і його подальшого затвердження не було. Земельна ділянка ОСОБА_3 перебуває за межами населених пунктів, тому саме відповідач ними розпоряджається, а не орган місцевого самоврядування.

Законодавство не забороняє надання кільком особам можливості здійснити розробку проекту землеустрою. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не тягне автоматичного затвердження надалі складеного проекту.

Земельна ділянка передавалася ОСОБА_3 як громадянину для фермерського господарства, тому зазначення у позові на набуття права на землю на конкурентних засадах, як для юридичних осіб, є безпідставним.

Спірні накази є актами індивідуальної дії щодо відповідача і ОСОБА_3, тому у позивача відсутні підстави для їх оспорювання (т. 1 а.с. 70, 71, т. 2, а.с. 147-154).

Третя особа ОСОБА_3 заперечував проти позову з аналогічних підстав, у т.ч. письмово (т. 1 а.с. 47-52, 148-151, т. 2, а.с. 161, 163). Вказав, що працівники соціальної сфери с. Погребняки отримали дозвіл сільської ради на землі за межами села, не надано доказів просторового розміщення відповідних земельних ділянок. Землю для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 отримав правомірно.

У судовому засіданні вказав, що правомірно отримав у відповідача земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Проведення аукціону у такому випадку не потрібне. Позивач не довів, що йому належить на праві власності або користування земельна ділянка, яка входить до отриманої ОСОБА_3 земельної ділянки. Отримана ним земельна ділянка і ділянка, на яку претендує позивач та інші громадяни-треті особи є іншими. Підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, передбачені ст. 125 ЗК України, відсутні. Розпорядження Семенівської РДА від 03.02.2012 № 85 не гарантує наступне затвердження можливо розробленого проекту землеустрою.

ОСОБА_30ОСОБА_3 - ОСОБА_4 додала, що позивачем не доведено формування ним земельної ділянки у складі земельної ділянки, отриманої в оренду ОСОБА_3, не надано доказів внесення за неї орендної плати. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не тягне автоматичного його затвердження. Позивачем не доведено розроблення ним проекту землеустрою та відмови у його затвердженні відповідачем.

Третя особа ОСОБА_17 у судовому засіданні позов підтримав, вказав, що у 2004 році працівникам соціальної сфери виділялася земельна ділянка загальною площею 19,8 га із земель резерву. Громадяни орієнтовно тричі зверталися щодо отримання документів на ці землі. Надана у 2004 році земля не мала "прив'язки" до населеного пункту.

Треті особи ОСОБА_16, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_20, ОСОБА_27, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_28, ОСОБА_24 звернулися до суду із заявами у яких зазначили, що не відмовлялися від своїх земельних ділянок площею 0,60 га, просять захистити їх право на отримання цих земельних ділянок, залишити дозвіл Семенівської РДА від 03.02.2012 № 85 в силі.

Неявка інших третіх осіб та представника відповідача відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, їх представників, вивчивши зібрані у справі докази, у тому числі з точки зору заявлених підстав і предмету позову, достатності доказів, суд встановив таке.

Рішенням Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 30.03.2004 № 03 погоджено надання в оренду Погребняківській загальноосвітній школі земельної ділянки площею 19,8 га з числа земельного резерву сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років (т. 2, а.с. 203).

Згідно протоколу засідання сесії Погребняківської сільської ради від 30.03.2004 обговорено з питання ІІІ порядку денного, що землями за межами сільських населених пунктів розпоряджається райдержадміністрація, сільська рада - в межах населених пунктів; школа це не виробнича одиниця (т. 2, а.с 197, 199).

Сільська рада надала дозвіл на можливу оренду саме школі, а не позивачеві та вказаним ним громадянам-третім особам (окрім ОСОБА_3).

Доказів укладення договору або договорів оренди судові не надано.

Так само не надано доказів внесення орендної плати позивачем за земельну ділянку площею 0,60 га; її формування.

Розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 03.02.2012 № 85, за наслідками розгляд заяви ОСОБА_26, надано дозвіл землевпорядній організації, що має відповідний дозвіл, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами с. Погребняки Семенівського району Полтавської області площею 0,60 га позивачеві, а також громадянам-третім особам у цій справі (окрім ОСОБА_3) (т. 1, а.с. 5, 6).

Суд наголошує, що у розпорядженні йдеться про землі за межами села ОСОБА_20.

Доказів розроблення будь-яким громадянином, вказаним у розпорядженні Семенівської РДА від 03.02.2012 № 85, проекту землеустрою судові не надано.

Також судові не надано доказів звернення будь-кого із вказаних громадян, у т.ч. позивача, до землевпорядної організації щодо розробки проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,60 га, а також відмови у затвердженні проекту землеустрою будь-яким органом державної влади або органом місцевого самоврядування, звернення до таких органів.

Проте відповідач листом від 10.10.2016 № 32-16-7777.3-7226/2-16 повідомив, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначені статтею 123 ЗК України. У 2014 році реєструвалися звернення громадян про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Погребняківської сільської ради. За результатами розгляду звернень надано відповіді і запропоновано звернутися з повторним клопотанням, долучивши графічний матеріал, на якому можливо визначити просторове розміщення бажаної земельної ділянки. Повторно громадяни зазначеної сільської ради до Головного управління не зверталися (т. 2, а.с. 165). ПІБ громадян не зазначено.

Доказів попереднього, у т.ч. правомірного, користування позивачем і громадянами-третіми особами земельними ділянками площами по 0,60 га за межами с. Погребняки судові не надано.

Погребняківська сільська рада листом від 04.01.2018 № 18, без зазначення адресата, повідомила, що станом на 2012 рік розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності була Семенівська районна державна адміністрація. Погребняківська сільська рада визначила земельну ділянку для надання працівникам соціальної сфери с. Погребняки в загальному масиві державної власності загальною орієнтовною площею 17,5 га (т. 3, а.с. 17).

Суд звертає увагу, що у листі йдеться саме про землі державної, а не комунальної власності; не вказано осіб, яким надано землі; реквізити відповідного рішення сільської ради тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Наказом відповідача від 14.07.2014 № 1683-СГ третій особі ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 17,5 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області (т. 1, а.с. 55).

Відповідач надав до суду копію заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 14.05.2014, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, інформацію з форми 6-зем, перелік обтяжень (обмежень) земельної ділянки, графічний матеріал, відомості про отримані громадянами земельні ділянки для ведення особистого фермерського господарства, розпорядження Семенівської РДА від 03.02.2018 № 85 (т. 1 а.с. 55-64).

Частиною другою і третьою статті 123 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - час подання заяви ОСОБА_3 і прийняття наказу від 14.07.2014 № 1683-СГ передбачалося, зокрема, таке.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_33 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто наявність рішень (розпоряджень) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності не є підставою для відмови іншій особі у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-248цс16, постанова від 18 травня 2016 року, зокрема, вказав, що частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ЗК України) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

ОСОБА_34 України "Про фермерське господарство" визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Доказів порушення ОСОБА_3 або відповідачем зазначених приписів частин другої і третьої статті 123 Земельного кодексу України, статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" судові не надано.

Згідно частин шостої, тринадцятої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Наказом відповідача від 05.10.2015 № 2317/0/75-15-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства із земель запасу за межами населеного пункту на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області; передано ОСОБА_3 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5324586300:00:008:0168 площею 16,3198 га ріллі для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 20 років (т. 1, а.с. 65).

Доказів порушення відповідачем зазначених приписів частин шостої, тринадцятої статті 123 Земельного кодексу України судові не надано.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

08.10.2015 між відповідачем і ОСОБА_3 укладено договір оренди землі на згадану земельну ділянку (т. 1, а.с. 66-68).

Право оренди ОСОБА_3 зареєстровано реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області 10.12.2015, запис про право оренди земельної ділянки 12464553 на строк 20 років (т. 1, а.с. 69).

ОСОБА_35ОСОБА_3 набув право оренди на відповідну сформовану земельну ділянку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз'яснено, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень ("Проніна проти України", рішення від 18.07.2006, N 63566/00, п. 23; "Руїз Торія проти Іспанії", рішення від 09.12.94 р., ОСОБА_17 A, N 303-A, § 29).

Ураховуючи зазначене, оцінивши надані учасниками справи та їх представниками докази, суд робить висновок, що позивачем не доведено незаконності та/або протиправності спірних наказів відповідача, не надано доказів порушення спірними наказами прав, свобод чи законних інтересів позивача, у т.ч. доказів набуття позивачем прав на земельну ділянку, яка, можливо, входить у межі отриманої ОСОБА_3 земельної ділянки, а тому суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Окремо суд зазначає, що ОСОБА_33 Суд України у постановах від:

- 11.10.2016 у справі № 21-2158а16, зазначив, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне ;

- 11.10.2016 у справі № 806/3787/13-а зазначив, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду) ;

- 05.10.2016, справа № 746/206/15-ц , вказав, що згідно із частиною третьою статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ) право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, тобто на час передачі ОСОБА_7 вказані земельні ділянки були вільні, оскільки після отримання згоди на підготовку проекту землеустрою позивач тривалий час не вчиняв жодних дій щодо погодження проекту землеустрою для отримання в оренду земельних ділянок . Таким чином, використання ОСОБА_7 земельних ділянок узгоджується з вимогами статті 125 ЗК України та не порушує прав позивача.

Суд повторно зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (через Семенівський районний суд Полтавської області).

Суддя В.Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 22.06.2018.