Постанова від 19.06.2018 по справі 547/135/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/135/18 Номер провадження 22-ц/786/1208/18Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С., при секретарі: Гавриленко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року, ухвалене суддею Харченко В.Ф., у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа, приватний нотаріус Семенівського районного округу Полтавської області Литвин Майя Іванівна, Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області, Погребняківська сільська рада Семенівського району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області із вищезазначеною заявою, у якій просив суд, встановити факт прийняття ним спадщини після смерті своєї тітки ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_4 доводилася сестрою його батька ОСОБА_5, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_2. Так, після смерті тітки, відкрилася спадщина, яка складається з усього належного їй рухомого та нерухомого майна, зокрема із житлового будинку за АДРЕСА_1, а також земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,91 га, яка розташована на території Погребняківської сільської ради. Вказував, що заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_4 не залишила, близьких родичів на день своєї смерті його тітка також не мала. Після смерті тітки він прийняв спадщину шляхом безпосереднього вступу у володіння спадковим майном, оскільки постійно проживав разом із нею у даному будинку на день відкриття спадщини і по 2003 рік включно. Факт його постійного проживання разом з тіткою підтверджується довідкою №797 від 21.11.2017 року виданою Виконкомом Погребняківської сільської ради. Крім того, зазначив, що факт безпосереднього вступу у володіння спадковим майном засвідчується наявністю у нього на руках оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

17 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області - Литвин Майї Іванівни, з метою заведення спадкової справи після смерті своєї тітки, а також оформлення свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений пай. Однак, нотаріус повідомила, що немає законних підстав для заведення спадкової справи та оформлення свідоцтва на спадкове майно, оскільки ним у встановлений законом 6-місячний строк не було подано заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4. а також не подано доказів фактичного вступу у володіння спадковим майном, як того вимагає ст. 549 ЦК УРСР, який діяв на день відкриття спадщини. У зв'язку з цим, нотаріус порекомендувала йому звернутися до суду задля встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - встановлення факту прийняття спадщини після його тітки, або щодо надання додаткового терміну на прийняття спадщини.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1)заінтересована особа, приватний нотаріус Семенівського районного округу Полтавської області Литвин Майя Іванівна (АДРЕСА_3), Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області (Полтавська область, Семенівський район, смт. Семенівка, вул. Незалежності,44, код ЄДРПОУ 04057528), Погребняківська сільська рада Семенівського району Полтавської області (Полтавська область, Семенівський район, с. Погребняки, код ЄДРПОУ 22548537) про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено повністю.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року скасувати та постановити нове рішення, яким його заяву задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи була присутня представник апелянта, інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено , що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що заявник ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_4. Дані обставини підтверджено наданими до суду копіями свідоцтв про народження, витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян, довідок Погребняківської сільської ради (а.с. 6-10, 12).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Погребняки Семенівського району Полтавської області (а.с. 5). Відповідно до довідки виконкому Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 12.12.2017 за № 854 житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_4 був у її власності (а.с. 10).

Відповідно до довідки виконкому Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 21.11.2017 №797 тітка ОСОБА_2 - ОСОБА_4, дійсно була зареєстрована і проживала до дня смерті в с. Погребняки Семенівського району Полтавської області у житловому будинку АДРЕСА_1. Проживала до дня смерті з ОСОБА_2 Заповіт померла не складала (а.с.12).

Згідно державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 №534771 (а.с.11) ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1,91 га на території Погребняківської сільської ради.

У січні 2018 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Литвин М.І. щодо прийняття спадщини за законом після смерті тітки ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Однак, нотаріус листом від 17.01.2018 № 09/01-16 повідомила, що заявником не надано доказів фактичного вступу в управління спадковим майном, немає підстав для заведення спадкової справи та оформлення свідоцтва на спадкове майно та у встановлений законом 6-місячний строк не було подано заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4, не подано доказів фактичного вступу у володіння спадковим майном, як вимагає ст. 549 ЦК УРСР, який діяв на день відкриття спадщини (а.с. 13, 14).

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що чинний на час смерті ОСОБА_4ЦК УРСР не відносив заявника ОСОБА_2 до кола її спадкоємців, а, відтак, щодо нього не може бути встановлено юридичний факт прийняття ним, як спадкоємцем, її спадщини. Крім того, суд зазначив, що відповідно до ст. 524 ЦК УРСР уся спадщина ОСОБА_4 перейшла до держави, а складений нотаріусом лист не спростовує названих положень ЦК УРСР. За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимог заяви.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що даний спір регулюється нормами Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі по тексту - ЦК УРСР) в редакції 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Системний аналіз положень Розділу VІІ Спадкове право ЦК УРСР свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу. Статтею 526 ЦК УРСР визначено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст. 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно зі ст.ст. 527, 529-530 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав лише 17 січня 2018 року, тобто майже через 17 років з моменту відкриття спадщини.

Крім того, оцінюючи наведені і встановлені судом обставини справи, та наявні у справі письмові докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог ОСОБА_2, оскільки чинний на час смерті ОСОБА_4 (ЦК УРСР) не відносив останнього до кола її спадкоємців, а відтак встановлення відповідного юридичного факту не стосується прав та інтересів апелянта, не створює умов для здійснення останнім майнових прав, та не підтверджує наявності неоспорюваних прав останнього.

Доводи апелянта про те, що відносини щодо оформлення спадщини мають регулюватися чинним ЦК України є необґрунтованими та суперечать положенням чинного законодавства.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення .

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови суду виготовлено 22 червня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ Л.М. Хіль /підпис/ П.С. Абрамов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: