Постанова

від 21.05.2007 по справі 5/727-3/107а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/727-3/107А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

21.05.07                                                                                           Справа№ 5/727-3/107А

Суддя    Н.Березяк   при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи  

за позовом  Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області

третя особа на стороні позивача: ДПІ у Галицькому районі м. Львова

до  відповідача 1: ТзОВ „Паркет Галичини”, м. Львів

до відповідача 2: ТзОВ „Агротехбуд”, м. Новояворівськ

Про  визнання недійсним господарського зобов'язання

За участю представників:

Від  позивача:  Бєлкіна Н.В.- представник

Від третьої особи : не з'явився

Від  відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2 : Ясеницький Є.І., Шараневич Я.В.- представники   

          Представникам сторін роз'яснено  права та обов‘язки , передбачені ст.ст. 49,51   КАС України.

          Суть спору: Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області звернулася з позовом до ТзОВ „Паркет Галичини”, м.Львів  та ТзОВ „Агротехбуд”, м.Новояворівськ про визнання недійсним господарського зобов'язання в порядку ст.ст.207,208 ГК України. Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено ДПІ у Галицькому районі м.Львова.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній  заяві, матеріалах справи  та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач-2 з позовними вимогами не погоджується з  підстав і мотивів, викладених у запереченні на позов. ТзОВ „Агротехбуд”, м.Новояворівськ стверджує, що жодного умислу на укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави  не мав.

Відповідач-1 в жодне із судових засідань не з'явився, заперечень на позов не подав.

В матеріалах справи наявна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осбі-підприємців №447500 від 08.05.2007 р., згідно якої станом на 08.05.2007 року ТзОВ „Паркет Галичини” не виключене з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій в Україні.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою витребування у позивача доказів в обґрунтування позовних вимог та уточнення вимог, щодо застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

          Суд , заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності , встановив наступне:

ДПІ у Яворівському районі було проведено невиїзну позапланову перевірку ТзОВ „Агротехбуд” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ „Паркет Галичини”. В результаті проведеної перевірки податковою інспекцією було встановлено, що ТзОВ „Агротехбуд” віднесено на витрати протягом червня-липня 2004 року вартість виконаних ТзОВ „Паркет Галичини” будівельних робіт в сумі 288891,00 грн. та віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 57 778,00 грн., в т.ч.. червень 2004 року - 13 333,00 грн., липень 2004 року –44445,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ „Паркет Галичини” та ТзОВ „Агротехбуд” 02.07.2004 року було укладено договір № 2/07/04 р., за умовами якого ТзОВ „Паркет Галичини”  взяв на себе зобов'язання виконати загально-будівельні роботи по будівництву заводу на території аеропорту „Краковець”. Згідно акту приймання виконаних робіт ТзОВ „Паркет Галичини” виконало роботи на суму 66670,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11 111,67грн.) та виписало податкову накладну № 15.0701 від 15.07.2004 р.і рахунок-фактуру № 2/07/04 від 14.07.04 р. Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включені ТзОВ „Агротехбуд” до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за липень 2004 року.

Як зазначає позивач, листом № 6264/23-120 від 19.04.2005 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова повідомила, що ТзОВ „Паркет Галичини”  перебував на обліку в ДПІ з 05.09.2002 року і зняте з обліку 03.08.2004 року згідно поданої заяви товариства про ліквідацію. Свідоцтво платника податку на додану вартість № 17845502 від 27.09.2002 р., і.п.320537813043 було анульоване 16.07.2004 р. Крім того,  ДПІ у Галицькому районі м.Львова  повідомила, що декларація з ПДВ за липень 2004 року ТзОВ „Паркет Галичини” не подавалась, що, на думку позивача, є підставою визнання недійсним  господарського зобов'язання між ТзОВ „Паркет Галичини” та ТзОВ „Агротехбуд” на суму 66 670,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ДПІ у Яворівському районі Львівської області посилається  також на пояснення директора ТзОВ „Паркет Галичини”  Климюка В.М., який стверджує, що жодних угод  з ТзОВ „Агротехбуд”  не укладав і взаєморозрахунки між ними не проводились. Як зазначає позивач, підпис керівника ТзОВ „Паркет Галичини” на договорі №2/07/04 р.  від 02.07.2004 року підроблений,  а тому зазначений договір слід розцінювати, як такий, що укладений з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Внаслідок виписаних ТзОВ „Паркет Галичини” податкових накладних ТзОВ „Агротехбуд” було включено до податкового кредиту суми ПДВ , однак, як стверджує позивач, розрахунки по даних операціях не проводилися. Податкова інспекція вважає, що включення відповідачем до податкового кредиту податку на додану вартість є неправомірним. Саме з цих підстав ДПІ у Яворівському районі Львівської області звернулася з позовом про визнання недійсним в порядку ст..207 ГК України господарського зобов'язання ( яке виникло з угоди  від 02.04.2004 року) таким, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави  та застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

При  прийнятті  постанови,  суд  виходив  з наступного :

У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов‘язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов‘язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов‘язання.

Орган державної податкової служби вважає, що сторони даного спору, укладаючи спірний договір діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів. В підтвердження умислу ТзОВ „Агротехбуд”  позивач посилається на  пояснення керівника ТзОВ „Паркет Галичини” про ймовірність підробки підписів посадових осіб підприємства на угоді, накладних та інших розрахункових документах і на лист ДПІ в Галицькому районі м.Львова , в якому податкова інспекція повідомила про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ „Паркет Галичини”.

Доводи позивача необґрунтовані і не заслуговують на увагу суду.

Як вже зазначалося раніше, 02.07.2004р. між ТзОВ „Паркет Галичини” та ТзОВ „Агротехбуд” був укладений договір №2/07/04, на виконання якого ТзОВ „Паркет Галичини”  зобов'язувалось виконати загально-будівельні роботи по будівництву заводу на території аеропорту „Краковець” . Станом на 14.07.2004 року роботи виконані в об'ємі на суму 66 670,00 грн., на підставі чого ТзОВ „Паркет Галичини” було виписано рахунок-фактуру  № 2/07/04 від 14.07.2004 року для проведення оплати будівельних робіт.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог також посилається на те, що розрахунки по даних операціях не проведені, оскільки розрахунковий рахунок ТзОВ „Паркет Галичини”, на який перечислилися кошти за виконані роботи був закритий 16.07.2004 року, в підтвердження чого було надано довідку № 1878 від 29.12.2005 року АТ „Брокбізнесбанк”. Такі доводи позивача спростовуються матеріалами справи.

          23.07.2004 року ТзОВ „Агротехбуд” було перераховано ТзОВ „Паркет Галичини” кошти в сумі 66 670,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №187, банківською випискою  та довідкою Новояворівського відділення Львівської обласної дирекції АППБ „Аваль” № 28 від 02.02.2006 р. , з якої вбачається, що кошти перераховані на рахунок ТзОВ „Паркет Галичини” і на поточний рахунок ТзОВ „Агротехбуд”  не поверталися.

За наслідками вказаних господарських операцій та у відповідності до п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТзОВ „Паркет Галичини” була складена та надана ТзОВ „Агротехбуд” податкова накладна №150701 від 15.07.2004 року на суму 66 670,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 111,67 грн., на підставі якої Відповідач 2 в липні 2004 року відніс зазначену в ній суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво платника ПДВ ТзОВ „Паркет Галичини”  анульоване 16.07.2004 року, а зняття з податкового обліку відбулося 03.08.2004 року. Таким чином, податкова накладна №150701 від 15.07.2004 року, складена ТзОВ „Паркет Галичини” в період, коли товариство було зареєстроване, як платник ПДВ у відповідності до вимог ст..9 Закону України „Про податок на додану вартість”. Правомірність включення ТзОВ „Агротехбуд” зазначених сум ПДВ до податкового кредиту підтверджена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року у справі № 5/805-12/157 А, яка набрала законної сили.

          Необґрунтованими є посилання позивача на ту обставину, що договір купівлі-продажу підписаний від імені ТзОВ „Паркет Галичини” не встановленою особою, а отже його слід розцінювати як такий, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки предметом даного договору є одержання доходів ( декларування податкового кредиту). Фактично позивач просить визнати недійсним господарське зобов'язання (яке виникло на підставі договорів) у зв'язку  із невідповідністю його вимогам закону.

          У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статус органів державної податкової служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 вищезазначеного Закону, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Таким чином, вказаним законом передбачена можливість звернення ДПІ до суду з позовами про визнання угод недійсними в разі стягнення коштів одержаних за такими угодами підприємствами, установами, організаціями та громадянами, в доход держави.

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання (підписаного не уповноваженою особою), яке не відповідає вимогам закону і просить застосувати наслідки, передбачені ч.1 ст.208 ГК України.

          Однак, слід звернути увагу на те, що санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України , застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, а у разі визнання недійсним господарського зобов'язання з інших підстав, як наслідок застосовується двостороння реституція, тобто кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням.

          Тобто, наслідки, передбачені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України застосовуються лише в тому разі, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

          Даючи правову оцінку згаданим доказам, суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби надано недостатньо доказів для встановлення мети згаданих вище підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених операцій.

Як на момент здійснення господарських операцій по спірному договору , так і на час видачі податкової накладної ТзОВ „Паркет Галичини” було зареєстроване Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради як юридична особа, що підтверджує довідка Головного управління статистики у Львівській області № 20-09/1147 від 15.05.2006 року, довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №447500 від 08.05.2007 року. Відповідач-2 також зареєстрований платником податку на додану вартість, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер 314751413339. Таким чином, на час здійснення господарських операцій ТзОВ „Паркет Галичини” мало право нараховувати замовнику ПДВ, складати та видавати йому податкові накладні.

Згідно із пунктом 18 Порядку усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з податкової накладної, яка була видана ТзОВ „Паркет Галичини” для ТзОВ „Агротехбуд” за наслідками спірних господарських операцій, була підписана та скріплена печаткою ТзОВ „Паркет Галичини”. Позивач не оспорює факт, що директором ТзОВ „Паркет Галичини” на момент здійснення спірної господарської операції був саме Климюк В.М. Як зазначалося вище, належних та допустимих доказів того, що вищевказані договір, рахунок-фактура, акт приймання робіт та податкова накладна від імені ТзОВ „Паркет Галичини” були підписані іншою неуповноваженою особою, позивач не надав. Таким чином, вищезазначена податкова накладна складена у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165.

Під час розгляду справи ухвалами суду вимагалось у позивача подати докази, які б свідчили про наявність умислу сторін господарського зобов'язання, вчиненого з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства. В жодне із судових засідань позивач, витребуваних судом документів та доказів, що свідчать про наявність умислу сторін на момент здійснення господарських операцій, не подав.

Згідно із ч.4 ст.70 КАС України, обставини , які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів  здійснення господарських операцій з метою, яка за відомо суперечить інтересам  держави і суспільства.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163,167 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          В задоволенні позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.  

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 25.05.2007р.

Суддя