Ухвала

від 22.06.2018 по справі 809/1043/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"22" червня 2018 р.                                                   Справа № 809/1043/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову державної установи «Долинський виправний центр №118» до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про оскарження постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, -

В С Т А Н О В И В:

18.06.2018 державна установа «Долинський виправний центр №118» звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №09-10-339/29 від 01.03.2018 про накладення штрафу у розмірі 37 230,00 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Пунктом 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Перевіряючи на відповідність позовну заяву вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позивачем не зазначено та не надано власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Більше того, зі змісту позовної заяви слідує, що в Івано-Франківському окружному адміністративному суді перебуває (ла) справа за позовом державної установи «Долинський виправний центр №118» до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про оскарження постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, однак не зазначено, на якій стадії вона знаходиться, чи закінчено провадження і чи винесено судом судове рішення, яке набрало законної сили.

При цьому, в прохальній частині позовної заяви, позивач просить визнати протиправною та скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018, однак до позовної заяви додана копія ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 292 КАС України, судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Частиною 2 ст. 293 передбачено, що ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Таким чином, суд першої інстанції, а саме Івано-Франківський окружний адміністративний суд не наділений компетенцією для скасування судових рішень суду першої чи будь-якої іншої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №09-10-339/29 від 01.03.2018 про накладення штрафу у розмірі 37 230,00 грн.

Таким чином, така вимога у позовній заяві є позовною вимогою майнового характеру.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", який вступив в дію з 01.01.2018, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року складає 1 762,00 грн.

Як наслідок, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із вимогою про визнання протиправною та скасування постанови №09-10-339/29 від 01.03.2018 про накладення штрафу у розмірі 37 230,00 грн. складає 1 762,00 грн..

Суд встановив, що до позовної заяви позивачем долучено платіжне доручення №435 від 08.06.2018 про сплату судового збору в розмірі 1 203,55 та копію квитанції №44 від 29.03.2018 про сплату судового збору в розмірі 558,45 грн. на загальну суму 1 762,00 грн. Однак, подана копія квитанції про сплату судового збору №44 від 29.03.2018 за аналогічним номером, датою та розміром додана до адміністративного позову по справі №809/587/18, який подано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 02.04.2018, про що відділом документального забезпечення-канцелярія Івано-Франківського окружного адміністративного суду 18.06.2018 складено відповідну довідку.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір", суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

На виконання вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір", судом не встановлено зарахування судового збору в повному обсязі, а саме 558,45 грн., сплачені згідно копії квитанції №44 від 29.03.2018 не зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України.

Також, відповідно до частин 1, 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд звертає увагу, що у відповідності до частин 1-2, 4-5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як встановлено судом, позивачем до адміністративного позову долучено не засвідчені належним чином копії документів, а саме не зазначено дати такого засвідчення.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач в мотивувальній частині позову посилається на статті 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства щодо строків звернення до суду, однак вказані норми втратили чинність з 15.12.2017, коли відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-19 від 03.10.2017 набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017).

Згідно положень ч. 1-2 ст. 122 чинного КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як наслідок, вимога позивача у прохальній частині позову про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними є необґрунтованою та безпідставною, оскільки такий строк позивачем не пропущено.

За таких обставин, позовну заяву подано без додержання вимог п. 11 ч. 5 ст. 160, частин 1, 3, 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 2 статті 169 Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв'язку із вищевикладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення вищевказаних недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до встановлених пунктом 11 частини 5 статті 160, частинами 1, 3, 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 160, 161, частинами 1, 2 статті 169 та статей 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву державної установи «Долинський виправний центр №118» до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про оскарження постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами – залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання (долучення):

- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- уточненого адміністративного позову з врахуванням висновків суду щодо строків подання позову до суду та компетенції для скасування судових рішень суду першої чи будь-якої іншої інстанції;

- документа про сплату судового збору у розмірі 558,45 грн.;

- оформлених відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України усіх наявних доказів, на підтвердження обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.

Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя                                                   Кафарський В.В.