Постанова

від 14.06.2018 по справі 808/3203/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2018 рокусправа № 808/3203/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевська Н.А.

судді: Добродняк І.Ю. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2018 (суддя Калашник Юлія Вікторівна, дата складання повного тексту 28.02.2018)

у справі № 808/3203/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

третя особа Запорізька міська рада

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

"23" жовтня 2017 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому просила визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №6678-13 від 19.06.2017, яким нараховано земельного податку у сумі 35 732,62 грн. як орендної плати з фізичних осіб за податковий період 2017 року

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не повинна сплачувати даний податок, оскільки вже не є користувачем земельної ділянки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 р. у справі № 808/3203/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області Запорізька міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Судом встановлено, що позивач користувалась земельною ділянкою на підставі договору оренди, що знаходилась під будівлями авто бізнес клубу, що належали позивачу на праві власності. В 2016 році позивачем відчужено даний майновий комплекс та відразу подано до міської ради заяву про припинення права оренди земельної ділянки у зв'язку з продажем майна. З огляду на те, що на момент прийняття спірного рішення покупцем майнового комплексу не оформлено права оренди на себе, контролюючим органом нараховано податок на землю позивачу. Дослідивши встановлені про справі обставини, суд дійшов висновку, що після продажу майнового комплексу, до покупця перейшло право користування земельною ділянкою, відповідно відсутні підстави нараховувати позивачу податок на землю.

Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 р. у справі № 808/3203/17, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що платником податку є орендар, а доказів припинення договору оренди позивачем не надано.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники позивача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників позивача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників позивача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, з 07.04.2009 року позивач за договором оренди з Запорізькою міською радою користується земельною ділянкою для розташування автобізнесклубу у складі автомийки, автокрамниці, інтернет-клубу автолюбителів та кафе, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Уральська, 45а, площа земельної ділянки 0,0749га (кадастровий номер: 2310100000:07:070:0058). Цей договір, зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 09.04.2009 за №040926100422.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області від 27.01.2015 за індексним номером 32710244 ОСОБА_2 була власником об'єкту нерухомості за адресою: м.Запоріжжя, вул.Героїв 55-ї Бригади (вулиця Уральська) 45а.

За договором купівлі-продажу від 06.10.2016 позивачем відчужено нежитлову будівлю, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул.Героїв 55-ї Бригади (вулиця Уральська) 45а. Складові частини будівлі: будівля автомагазину, інтернет-клубу автолюбителів та кафе, літера А-2, загальною площею 312,7кв.м., та будівля авто мийки, літера: Б, загальною площею 121,1 кв.м. Відповідно до п.1.3 договору зазначено, що предмет договору розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:07:070:0058.

Після підписання договору купівлі-продажу на початку жовтня 2016 року ОСОБА_2.направлено заяву про припинення права оренди землі по вул.Героїв 55-ї Бригади 45-а у зв'язку з продажем майна.

Нові власники об'єкту нерухомості (м.Запоріжжя вул.Героїв 55-ї Бригади 45-а) не переоформили договір оренди на себе.

10.10.2017 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №6678-13 від 19.06.2017 року, яким нараховано земельного податку у сумі 35732,62 грн. як орендної плати з фізичних осіб за податковий період 2017 року.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернулась до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе опгпдитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У розумінні підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); також, у розумінні підпункту 14.1.147 вказаного пункту статті плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до пункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. А в силу вимог підпункту 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України в редакції, яка діяла до 01.05.2009 право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно частини першої статті 125 ЗК України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок від 05.03.2009 №1066-VI ( набрав чинності 02.05.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно частини першої та другої статті 120 ЗК України в первинній редакції, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої та другої статті 120 ЗК України в редакції Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України від 27.04.2007 №997-V(набрав чинності 20.06.2007) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно частини першої та другої статті 120 ПК України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю від 05.11.2009 №1702-VI (набрав чинності 10.12.2009) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, з моменту набуття права власності на житловий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 р. у справі № 808/3203/17 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 р. у справі № 808/3203/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко