Ухвала

від 22.06.2018 по справі 815/6270/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

22 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6270/17

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицька Н.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Естемент до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

31 травня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду повторно надійшла апеляційна скарга ГУ ДФС в Одеській області на зазначене рішення, яким адміністративний позов ТОВ Естемент . Задоволено, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши дане клопотання, вважаю, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

16.02.2018 року апелянт звернувся з апеляційною скаргою вперше, без пропуску строку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку із відсутністю документу про сплату судового збору. Ухвалою суду від 19.03.2018 року апелянту продовжено строк усунення недоліків.

У зв'язку із тим, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, апеляційну скаргу повернуто.

31.05.2018 року Головне управління ДФС звернулось з апеляційною скаргою повторно.

Повторну подачу апеляційної скарги через три місяці після закінчення строку на апеляційне оскарження не можна визнати своєчасною та обґрунтованою.

Як зазначає апелянт в клопотанні про поновлення строку, несвоєчасна сплата судового збору зумовлена арештом рахунків по ГУ ДФС в Одеській області, який був присутній на час подання апеляційної скарги ДФС.

Суд приходить до висновку, що зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже, апелянту необхідно довести наявність об'єктивних перешкод, які не дозволили подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань та усунути її недоліки у встановлений строк.

Апелянт не надає суду докази на підтвердження своїх доводів щодо відсутньої можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у період з 16.02.2018 (дата першого звернення до суду із апеляційною скаргою) по 25.05.2018 (дата сплати судового збору за подачу апеляційної скарги), як-то залишки коштів на рахунку протягом вказаного період тощо. Тоді як наданий доказ на підтвердження доводів про неможливість сплатити судовий збір при подачі апеляційної скарги вперше, а саме листи ГУ ДКСУ в Одеській області від 20.11.2017 року, 09.01.2018 року щодо списання коштів на підставі виконавчих листів не є належним та не може бути взятий судом до уваги, оскільки не стосуються матеріального стану скаржника на час подання апеляційної скарги.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2018 року по справі № 820/402/16.

Враховуючи що відповідач утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, то обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Частиною 3 ст.298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, Головне управління ДФС в Одеській області у 10 денний строк повинно подати до суду вмотивоване клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.169,ст.296,298,299 КАС України, суддя,

У Х В А Л И В :

Відмовити Головному управлінню ДФС в Одеській області в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня отримання копії ухвали.

Роз'яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.299 КАС України апелянту буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя: Вербицька Н. В.